Вплив Конституції на діяльність вищих державних органів;

2.2      Вплив Конституції на діяльність вищих державних органів;

Конституція відіграє велику роль не лише у діяльності державних органів, але й у їх формуванні. Так, саме Конституцією України визначені основні органи держави. Ними є: Верховна Рада України – єдиний законодавчий орган (стаття 85); Кабінет Міністрів України – центральний орган виконавчої влади; Президент України – глава держави; Судові органи, які поділяються на суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

При реалізації своїх повноважень органи державної влади діють на основі та у межах визначених Конституцією України і відповідають таким положенням:

 - стаття 5 Конституції – органи державної влади представляють інтереси народу;

 - стаття 6 – «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову»[13]. Ці органи здійснюють свої повноваження у встановлених законом межах.

діяльність Верховної Ради України регламентується розділом ІV Конституції України. Стаття 85 визначає її як єдиний орган законодавчої влади; статті 76 – 84, 86 - 101 регламентують основні засади діяльності Верховної Ради та осіб, які можуть бути народними депутатами; стаття 85 визначає основні повноваження Верховної Ради України. У статті 91 також зазначено, що Верховна Рада приймає закони, постанови та інші нормативно – правові акти, тобто бере участь у законодавчій діяльності, а отже і в реалізації конституції.

Розділ V Конституції України регламентує діяльність президента України. Стаття 102 визначає його главою держави; стаття 106 визначає його основні повноваження; також Конституція визначає умови обрання на посаду та припинення повноважень президента України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується розділом VІ Конституції України яка визначає головні засади його формування та основні його повноваження (стаття 116) та іншими нормативно – правовими актами, які відповідають основному закону держави.

Щодо органів судової влади, то воно діють на основі розділу VІІІ «Правосуддя» та розділу ХІІ Конституції України «Конституційний Суд України». Ці розділи визначають основні функції судів, їх повноваження та інші аспекти діяльності.

Отже, аналізуючи ці аспекти діяльності вищих органів державної влади, можна сказати, що діяльність державних органів реалізують статті Конституції, які регламентують їх діяльність. Тобто ці статті втілюються в життя цими органами, а також втілюються загальні засади Конституції, такі як розподіл влади, виборність органів влади, представництво державними органами влади волі народу як у внутрішніх, так і у міжнародних відносинах, що є однією з основних ознак розвитку демократизму, а також ознакою соціальної, правової, суверенної держави.

Також, можна сказати, що Конституція України безпосередньо приймає участь у створенні та функціонуванні основних органів державної влади в Україні, так як вона є основним законом держави, має найвищу юридичну силу, і відповідно до цього, інші нормативно правові акти, які приймаються для регламентації діяльності державної влади та державних органів, мають відповідати конституційним нормам та не порушувати їх.

З реалізацією Конституції одразу після її прийняття виникли абсолютно нові для України органи. Прикладом таких органів є Конституційний суд України, Рахункова палата, Центральна Виборча Комісія, Вища Рада Юстиції, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи місцевого самоврядування тощо.

Тож бачимо, що лише прийняття Конституції недостатньо для діяльності державних органів, необхідна ще й її реалізація. Адже, якщо б в Конституції України були лише зазначені органи державної влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів), та органи, що створюються при них (рахункова палата, уповноважений Верховної Ради з прав людини), то фактично ці органи не були б створені і не виконували б своїх функцій.

3.         Проблеми реалізації Конституції;

 

3.1      Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію Конституції України;

Що ж до проблем, які виникають при реалізації Конституції у різних напрямках, то основною з них є те, що у нашій державі часто порушується принцип недопустимості суперечностей між законами України та Конституцією України. Тобто виникають колізії.

Колізії – це суперечності, які виникають між різними законами або різними положеннями одного закону.

Конституційні колізії – це певні невідповідності, що виникають між Конституцією України та іншими нормативно правовими актами, а також між різними положеннями самої Конституції.

Прикладом Конституційної колізії може бути суперечність між статтею 17 у якій говориться, що «на території України не допускається розташування іноземних військових баз»[14] та пунктом 14 перехідних положень Конституції України, де говориться про можливість тимчасового перебування іноземних військ та використання ними військових баз України на правах оренди.

Прикладом колізії між нормативно правовим актом та конституції може бути суперечність між Конституцією України та Законом України «Про конституційний Суд України». Так, Згідно п.22 ч.1 ст. 106 Конституції, Президент має право призначати, і звільняти 6 суддів Конституційного суду України після голосування за це в парламенті (згідно зі змінами, внесеними до Конституції 1996р.) Але згідно закону "Про Конституційний Суд", суддів Конституційного Суду звільняє ВР. У зв`язку з цим, в даному питанні існує юридична колізія: оскільки в ст. 126 Конституції чітко вказано, що ця частина суддів призначається і звільняється тим органом, який цю частину призначив.

Так, будь-яка колізія між нормативно-правовим та Конституцією України має вирішуватись згідно з положенням Конституції, так як у статті 8 зазначено, що «Конституція України має вищу юридичну силу»[15].

Колізії між різними нормативно-правовими актами вирішуються відповідно до їх ієрархії (Закони України – підзаконні акти і так далі).

Таких колізій в Конституції дуже багато. Вони існують також між нормативно правовими актами України та Конституцією України. Як у першому так і у другому випадках, такі суперечності та неточності заважають повній та всебічній реалізації Конституції.

Але кожний нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом державної влади, і який не відповідає Конституції не дає реалізовувати цю Конституцію. Як приклад можна взяти будь-який закон, що суперечить Конституції України. Він певним чином реалізує окремі положення Конституції, але так як він не відповідає їй, то визнається недійсним. Для того щоб прийняти новий закон, або внести зміни до вже існуючого потрібен ще час. Таким чином, це зупиняє реалізацію Конституції України у певному напрямку, а отже і виконання положення статті 1 Конституції України про те, що Україна розбудовує засади незалежності, демократичності, засади соціальної та правової держави.

Складніше, якщо колізія виникає у різних нормах самої Конституції. У такому випадку не можна сказати, що якась із норм не є конституційною, і тому певні кола осіб використовують одну з цих норм на свою користь. Так до вищенаведеного прикладу можна навести ситуацію, що відбувається в Україні, коли йде мова про подовження терміну перебування російського флоту в Криму. Президент, спираючись на статтю 17 говорить, що їх перебування на території України є неможливим, а В.Ф. Янукович говорить, що відповідно з пунктом 14 перехідних положень таке перебування можливе.

Такі колізії можуть вирішуватися з прийняттям змін до чинної Конституції, і подоланням у ній таких неточностей.

Що ж до впливу конституційних колізій на реалізацію Конституції України, то вони роблять цей процес, у деяких випадках, неможливим у певній сфері. Адже для реалізації Конституції необхідно мати чітке та однозначне тлумачення її норм. А такого тлумачення при наявності колізій в основному законі держави бути не може так як кожна норма Конституції є рівною за своєю силою з іншою і використовувати можна як одну так і іншу. А так як вони суперечать одна одній то виникає невирішеність у певному внутрішньому або зовнішньому питанні, яка послаблює країни, та не дає їй можливості розвиватися стабільно.

3.2      Інші проблеми реалізації Конституції України;

Щодо інших проблем реалізації Конституції України необхідно зазначити, що наша держава є досить молодою на шляху свого незалежного розвитку, тому виникає досить багато питань при реалізації її Основного Закону. Першим з них є нестабільність, не лише політична, але й економічна. Цей факт заважає реалізації Конституції тим, що, наприклад, для ефективної її реалізації в суспільному житті необхідно втілювати основні права громадян в життя, а при політичній та економічній нестабільності це неможливо, так як перш за все необхідно зберегти ще й незалежність та самостійність держави.

Іншою проблемою є суспільство, яке звикло до того, що ним керують, визначають самостійно напрямки його розвитку, без урахування його думки. Тепер же воно має звикнути до того, що в Україні розбудовується соціальна, правова держава, діяльність якої перш за все спрямована на захист свого населення, забезпечення його прав і свобод (стаття 11, 12 Конституції). Цей принцип правової держави ще не дуже розвинений в Україні, але без наполягання самого населення на забезпеченні його він не буде реалізовуватись і далі. До цього ще можна додати і низький рівень обізнаності суспільства загалом у державних справах.

Наступною проблемою є недостатність наукових досліджень різних політичних, соціальних та економічних проблем, що виникають на різних етапах розвитку держави. таким чином, при виникненні певного питання, у багатьох випадках воно залишається нерозв’язаним. Не ведеться пошук ефективних та найоптимальніших шляхів його вирішення.

Наступним недоліком нашого законодавства, який впливає на реалізацію конституції є прогалини в праві.

Прогалина у праві — це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Тобто норм, які регулюють конкретні суспільні або владні відносини. І найчастіше ці прогалини виникають при регулюванні владних відносин. Цим самим не може повністю реалізуватись принцип, кий закріплений в статті 6 Конституції, в які сказано, що влада здійснюється «на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову»[16], а також діє у межах визначених діючою Конституцією та законами України.

Не менш вагомим фактором є те, що український народ по різному ставиться як до конституції, самої української державності так і влади, що керує ним. Влада в Україні обирається не за розумним зваженням тих характеристик конкретної особистості чи групи осіб, які претендують на управління державою, а за тим, наскільки ця особа підтримує конкретний регіон. Тобто присутні певні ознаки авторитаризму.

Отже бачимо, що при реалізації Конституції виникає багато проблем, що потребують негайного вирішення. В Україні існує багато чинників, які не дають всебічно реалізувати Конституцію України. А так як кожний напрям реалізації Конституції пов'язаний з іншим, то ці проблеми гальмують її реалізацію в цілому.

Висновки

Прийняття Конституції, як для України, так і для будь-якої іншої країни є лише початковим етапом створення відповідного типу суспільства та держави. Саме ці типи залежать від типу Конституції, ступеню демократичності та її реалізації. Сама реалізація Конституції є складним процесом, який має свої форми, зміст, механізм та принципи.

Поняття реалізації конституції не можна зводити тільки до дії її як нормативно-правового акта. Вона має також безпосередній вплив на правосвідомість. У конституції закладений значний потенціал, який не вичерпується на протязі усього терміну її дії. Під впливом Конституції складаються переконання людей про необхідність певних дій, дотримання правових норм, поваги до прав та законних інтересів громадян.

Сам процес реалізації конституції держави здійснюється для розвитку суспільства цієї держави, так як за концепцією демократичної держави суспільство є основою держави, і остання створена для нього і діє лише в його інтересах. За тією ж концепції демократії створюється правова держава, яка у свою чергу створює громадянське суспільство, побудова якого можлива лише при повній реалізації Конституції певної країни.

Що ж до труднощів, які виникають в процесі реалізації Конституції України, її норм та положень, то вони пов’язані з різними ознаками, які на даний момент притаманні нашому суспільству та державі.

Такими ознаками є:

-           Недосконалість законодавства України, його суперечливість з Конституцією та між собою.

-           Недосконалість самої Конституції України, так як у ній самій міститься багато норм, які суперечать одна одній, або дійсності;

-           Низький рівень розвитку культури та свідомості населення, що пов'язаний з довгостроковим перебуванням у складі іноземних держав;

-           Низька політична свідомість політичної еліти, яка тлумачить норми Конституції України на свою користь, незважаючи на той факт, що згідно самої Конституції політики мають представляти волю народу, діяти в його інтересах;

-           Відсутність ґрунтовних наукових досліджень з питань реалізації Конституції.

Отже, реалізація Конституції є далеко не безпроблемним явищем для України. Ще, однією з основних її проблем «є її перехідний характер, відповідно до перехідного періоду у розвитку нашої держави і нашого суспільства. в Україні продовжує існувати певною мірою змішаний тип держави та суспільства»[17]. Можна з впевненістю сказати, що наші в формі правління присутні ознаки і демократизму, і анархізму, і авторитаризму. А за таких умов не можна говорити про всебічну реалізацію конституції, так як вона при демократизмі буде реалізовуватись, при анархізмі – нехтуватись, а при авторитаризмі реалізовуватись, але однобічно, лише у тих напрямках, які вигідні для держави чи певного кола осіб.

Ці всі та інші фактори негативно впливають на рівень реалізації Конституції держави в суспільстві, роблять її недієвою.

Ефективна реалізація Конституції залежить від двох чинників: по-перше, від державної влади, від її бажання діяти на користь суспільства, втілювати основні конституційні положення в життя держави та суспільства, але з іншого боку, втілення цих норм неможливе без бажання самого суспільства їх сприйняти та виконувати, і у свою чергу вимагати від держави їх виконання.

Загалом це проявляється у взаємних правах та обов’язках держави, суспільства та його окремих членів, які закріплені в Конституції України, а також можуть виникати з загальновизнаних звичаїв, традицій, правил поведінки тощо.

А так як Конституція України є основним законом нашої країни, який закріплює основні положення побудови нашої держави, її суспільних та владних відносин, а її норми є нормами прямої дії, то її реалізація просто необхідна для ефективного функціонування суспільства та держави, здійснення різних загальнодержавних програм та напрямків діяльності країни. Лише на підставі Конституції здійснюється формування органів державної влади, судових органів, органів місцевого самоврядування, а в для населення Конституція України є необхідною, бо вона закріплює основні права та обов’язки держави та особи, на підставі яких вони взаємодіють і реалізація яких є гарантією стабільного, поступового розвитку держави, а отже і процвітання та розвитку нації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.         Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст. 141.

2.         Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004р. №2222 - ІV//Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2. – ст. 44.

3.         Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 24 березня 2004р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №27-28. – ст.№366.

4.         Закон України «Про всеукраїнські та місцеві референдуми» від 3 липня 1991р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №33. - ст.443.

5.         Закон України «Про Конституційний Суд України» 16 жовтня 1996р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. - ст.272.

6.         Закон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001р.// Відомості Верховної Ради України. - 2001 р. - № 23. - ст.118 .

7.         Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002р.//Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №27-28. - ст.180.

8.         Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992р.//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 8. - ст. 56.

9.         Постанова пленум Верховного Суду України №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996р.

10.      Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 «Про стан здійснення правосуддя та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України» від 19 січня 2001р.

11.      Скрипник О. Забезпечення Участі народу в формуванні органів державної влади//Право України. – 2006. - №6. – ст. 3.

12.      Тацій В. Проблеми реалізації Конституції України// Вісник академії правових наук України. - 2000. - № 2. - ст. 20 - 29.

13.      Теслянка Н.В. Демократія як народовладдя// Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2005. - №2. – ст. 18.

14.      Шомін М. Деякі аспекти реалізації судами норм Конституції// Юридична газета. - 2006. - №8. – ст. 12.

15.      Бориславський Л. Деякі теоретичні і практичні питання реалізації Конституції України// Юріспурденція онлайн від 12.09.2003.

16.      Опришко В. Ф. Конституційні основи розвитку Законодавства України. – К.: КНЕУ, 2003.

17.      Опришко В. Ф. Концепція розвитку законодавства. – К.:КНЕУ, 2003.

18.      Погорілко І. Ю. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К.:НАНУ, 2003.

19.      Фрицький О. Ф. Конституційне право України. – К.:Юрінком Інтер, 2004.

20.      Шляхтун П. П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

ВИСНОВОК

по курсовій роботі

студента (студентки)______________________

з дисципліни:____________________________

за темою:________________________________

________________________________________

Основні дані про курсову роботу:

Відповідність структури роботи предмету дослідження____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ступінь розкриття теми ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ступінь опрацювання нормативно-правових джерел, навчальної та наукової літератури_________________________________________________

Позитивні досягнення в роботі:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні зауваження по роботі:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Загальний висновок: Курсова робота за змістом та оформленням

_____________________________________________________________

вказати відповідність встановленим вимогам

Кількість балів за попереднім оцінюванням роботи відповідно до встановлених критеріїв (зміст, оформлення тощо)_______________________

за 100-бальною шкалою, не більше 80 балів (до усного захисту)

Кількість балів, одержаних за усний захист роботи______________________________________________(до 20 балів)

Підсумкова оцінка за роботу _______________/________________/____________

за 100-бальною шкалою/ традиційною /та шкалою ECTS

_____________________________________________________________

посада викладача (рецензента, наукового керівника) підпис Прізвище І.Б.

_____________________________________________________________

посада викладача, котрий проводив усний захист підпис Прізвище І.Б.

[1] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст. 141.

[2] Л. Бориславський Деякі теоретичні і практичні питання реалізації Конституції України//Юріспурденція онлайн від 12.09.2003.

[3] Погорілко В.Ф. проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. Ст. 84.

[4] Опришко І. Ю. Конституційні основи розвитку Законодавства України. – К.: КНЕУ, 2003.

[5] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст. 142.

[6] Опришко І. Ю. Конституційні основи розвитку Законодавства України. – К.: КНЕУ, 2003. – С.19.

[7] Закон України «Про судоустрій» 7 лютого 2002р.//Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №27-28. - С.180.

[8] Шомін М. Деякі аспекти реалізації судами норм Конституції// Юридична газета. - 2006. - №8. – С. 12.

[9] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 176.

[10] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С.146.

[11] Погорілко В.Ф. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К.:НАНУ, 2003. – С. 84

[12]Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 153.

[13] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 142.

[14] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 187.

[15] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 142.

[16] Конституція України від 28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С. 142.

[17] Бориславський Л. Деякі теоретичні і практичні питання реалізації Конституції України// Юріспурденція онлайн від 12.09.2003.