Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ІЗ ПРИВІЛЕЙОВАНИМ СКЛАДОМ

1.1 Поняття привілейованого складу злочину

1.2 Види злочинів із привілейованим складом

Розділ 2. ВІДМЕЖУВАННЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ВІД ПЕРЕВИЩЕННЯ ЇЇ МЕЖ

2.1 Поняття необхідної оборони

2.2 Умови правомірності необхідної оборони

Розділ 3. ВІДМЕЖУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА ПРИ ПЕРЕВИЩЕННІ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ВІД НЕЗЛОЧИННИХ ДІЯНЬ

Висновки

список використаних джерел

ВСТУП

Право на необхідну оборону є одним із основних прав людини, гарантованих Конституцією України. Життя і здоров’я людини визнаються найвищою цінністю і держава зобов’язується забезпечувати їх захист.

А що, коли за певних обставин держава не в змозі виконати цей свій обов’язок?

Ст. 27 Основного Закону України зазначає, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Правильне застосування законодавства про необхідну оборону є важливою умовою широкого залучення населення у боротьбу із злочинністю, а випадки необґрунтованих обвинувачень осіб, які захищалися, порушують не лише права, свободи, законні інтереси цих осіб, а й суспільства загалом. Актуальність теми полягає у визначенні ознак та меж необхідної оборони, важливим є відмежування її від неправомірних діянь. Об’єктом дослідження є поняття необхідної оборони та перевищення її меж у кримінальному праві.

Предметом дослідження є умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Метою дослідження є вивчення і уточнення деяких теоретичних положень про умисні вбивства, вчинені при перевищенні меж необхідної оборони.

Завданням роботи є: вивчити поняття привілейованого складу злочину; описати види злочинів із привілейованим складом; дослідити поняття необхідної оборони, визначити межу її правомірності; відмежувати умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони від суміжних злочинів та від незлочинних діянь.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, і списку використаної літератури.

У першому розділі розкрито поняття злочинів, які мають привілейований склад, розглянуто їх види.

У другому розділі досліджено поняття необхідної оборони, визначено умови її правомірності.

У третьому — дається порівняльна характеристика умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони із суміжними злочинами, а також відмежовується умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони від незлочинних діянь.

Було зроблено аргументовані висновки.

Теоретичною основою роботи стали наукові праці українських та російських вчених у галузі кримінального права, зокрема: Баулін Ю.В., Володарський В.В., Михайлов М.П., Попов О.М., Юшков Ю.М. та інші.

Нормативну базу праці складають Конституція України, Кримінальний Кодекс України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, інші закони та підзаконні акти.

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ З ПРИВІЛЕЙОВАНИМ СКЛАДОМ

1.1 Поняття привілейованого складу злочину

Виділення окремих видів складів злочинів у кримінальній науці та практиці має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак, а в кінцевому підсумку - для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом описування ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання [19].Суспільна небезпечність діяння впливає на процеси нормотворчості та застосування кримінально - правових норм (кваліфікації діяння й індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання).Законодавець визначає злочином не самі по собі об'єктивно суспільно небезпечні діяння, а дії вольові, тобто такі, що знаходяться під контролем свідомості та волі особи. При цьому від суб'єктивних ознак залежить не тільки ступінь суспільної небезпечності діяння, а насамперед , визнання самого діяння суспільно небезпечним [20].За суспільною небезпечністю злочини поділяються на: із пом’якшувальними обставинами;із обтяжуючими обставинами;злочини із пом’якшувальними і обтяжуючими обставинами.

Тож одним із видів класифікації за ступенем суспільної небезпечності є такі злочини, склад яких характеризується пом’якшувальними обставинами. Тобто, обставинами, які значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду. В науці його називають злочином із привілейованим складом [19]. До таких суспільно небезпечних діянь відносять ті, що передбачені ст. 116 КК (Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання), ст.117 КК (Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини), ст. 118 КК (Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця), ст. 119 КК (Вбивство через необережність) та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124 КК).Ст. 66 КК визначає невиключний перелік обставин, які пом'якшують покарання. Їх слід відмежовувати від тих, що передбачені статтями Особливої частиною Кримінального кодексу. Оскільки при кваліфікації таких злочинів суд не може ще раз враховувати пом’якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК.

Зокрема, дуже схожими є п. 4 ч. 1 ст. 66 КК (вчинення злочину жінкою у стані вагітності) та ст. 117 КК. Тут важливим є врахувати те, що: у другому випадку стан вагітності жінки уже закінчився;потерпілим, відповідно до ст. 117 КК є новонароджена дитина, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 66 КК — будь-яка особа;Є спільності у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК (вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання) та ст. 116 КК. Зокрема, це обумовлюється наявністю певного стану: стану афекту, що зменшує можливість усвідомлювати і керувати своїми діями. В обох випадках такий стан викликаний неправомірними діями потерпілої особи (потерпілих осіб).У судовій практиці трапляються помилки при кваліфікації умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони плутаючи діяння винної особи із п. 7 ч. 1 ст. 66 КК.

Оскільки у момент необхідної оборони особа, яка захищається, може неправильно усвідомлювати небезпеку через перебування у стані афекту. Тут слід чітко відмежовувати усі ці обставини. Оскільки стан афекту знижує можливість людини усвідомлювати її дії і керувати ними, а при перевищенні меж необхідної оборони винна особа повністю усвідомлює свої дії, але неправильно розуміє обстановку.