Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи

Курсова робота

Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1 Характеристика законів «Про Центральну виборчу комісію» від 1997 та 2004 року. Порівняльний аналіз

1.1 Закон «Про Центральну виборчу комісію» від 1997 року

1.2 Закон «Про Центральну виборчу комісію» від 2004 року

Розділ 2 Правове регулювання, загальна характеристика центральної виборчої комісії. Роль і місце центральної виборчої комісії серед інших виборчих комісій

2.1 Правовий статус Центральної Виборчої Комісії

2.2 Процедура призначення та склад Центральної Виборчої Комісії

2.3 Повноваження Центральної Виборчої Комісії

Розділ 3 Проблеми правового регулювання і організації роботи Цетральної виборчої комісії та шляхи їх подолання

3.1 Законодавство про вибори та референдум

3.2 Центральні виборчи органи іноземниїх країн

Висновки

Перелік використаної літератури

 

Вступ

 

Демократизм держави визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки встановлені процедури виявлення та здійснення волі народу можуть реально впливати на управління справами держави й суспільства. Безпосередня участь громадян у здійсненні державної влади — пряме народовладдя є саме такою формою, яка забезпечує найбільший рівень впливу народу на діяльність державних структур.

Вибори — один із найважливіших інститутів демократії. Уся система представницьких органів влади в Україні базується на основі виборності. Вибори є формою безпосереднього здійснення влади самим народом при формуванні представницьких органів державної влади і засобом відбору уповноважених представників народу для участі в здійсненні державної влади. Як інститут демократії виборча система є вираженням повновладдя народу в Україні. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу без посередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування [17, ст. 5 ]. Народ безпосередньою бере участь у формуванні органів державної влади як шляхом; виборів, так і через обраних ним депутатів [13, 329 ].

Історія існування органів з організації та проведення виборів до парламентів дуже давня. Але це стосується парламентів західноєвропейських країн. Щодо історії створення виборчих органів парламентаризму в нашій країні, то вона вже відзначила сторіччя – 19 серпня 2005 року виповнилося сто років із часу проголошення виборів до Державної Думи Російської Імперії та затвердження царем Миколою ІІ Положення про вибори до Державної Думи, а 30 жовтня 2005 року виповнюється сто років з дня утворення виборчого зібрання.

В Україні початковими елементами всенародної участі в державотворчому процесі були народні Віча Київське та Новгородське, а віддаленими прототипами українського парламентаризму можна вважати Козацьку Раду доби Запорізької Січі та Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Щоправда, обидва ці органи формувалися шляхом непрямих виборів. До Козацької Ради – за станово-майновою ознакою, а до Центральної Ради – за квотами від партій та організацій і національних груп. Сучасна Верховна Рада веде родовід від Верховної Ради УРСР, яка за назвою, структурою, кількістю депутатів і за основними принципами виборчого права була близька до парламенту сучасної України.

Але об’єднує всі ці виборні органи те, що завжди була присутня організація, яка забезпечувала самі вибори, контролювала їх проведення, а головне – підтверджувала повноваження народних або громадських органів.

Обрання у 1991 році Україною незалежності привело до значних змін не тільки в суспільно-державних відносинах, а й у практиці обрання нових гілки влади – Верховної Ради України та Президента України [15, 270 - 272].

Відповідно до вимог Конституції України в листопаді 1997 року утворено нову державну інституцію - Центральну виборчу комісію. Прийнято Закон України «Про Центральну виборчу комісію», в якому визначено, що Центральна виборча комісія є постійно діючим державним органом, котрий відповідно до Конституції України, законів України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів.

Центральна виборча комісія є незалежним державним органом. Для виконання своїх функцій вона наділена великими правами й повноваженнями, які дають нам можливість залучати до здійснення надзвичайно важливої, власне доленосної для країни справи державні органи всіх рівнів. Комісія будує свою діяльність на засадах законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості й гласності.

До складу Центральної виборчої комісії входять 15 членів Комісії. Призначаються вони на посаду та припиняються їхні повноваження Верховною Радою України за поданням Президента України.

В 2004 році відбулися значні зміни в політичному житті України, які передумовили зміст нових пунктів в першу чергу Конституції Україні, а також виборчого законодавства. Зміни торкнулися і закону про ЦВК. Вiд 30.06.2004 № 1932-IV було затверджено новий закон «Про Центральну виборчу комісію». Було призначено 12 нових членів ЦВК. Строк повноважень ЦВК збільшується з шести до семи років, розширюється обсяг повноважень комісії на виборах ВР АРК, розширюється обсяг повноважень ЦВК стосовно місцевих виборів.

Актуальність теми полягає в тому, що вибори є невід’ємною частиною суспільно-політичного життя країни і організовуються вони за допомогою Центральної виборчої комісії. В світі неоднозначних політичних подій в Україні, дострокових виборів, а також дуже гострого питання – «прозорості» виборів, дана тема набула неабиякої проблемної гостроти. Саме тому в світі останніх подій 29 травня 2007 року було прийнято закон «Про внесення зміни до Закону України «Про Центральну виборчу комісію», в якому сказано, що повноваження всього складу Комісії можуть бути достроково припинені Верховною Радою України за вмотивованим поданням Президента України, а рішення про дострокове припинення повноважень всього складу Комісії приймається Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

Мета даної курсової роботи полягає у висвітленні законодавства про ЦВК, дослідженні таких проблем, як повноваження, правовий статус та склад ЦВК, шляхи вирішення правового регулювання ЦВК, а також досвід іноземних країн в формуванні центральних виборчих органів.

Для досягнення даної мети перед нами поставлено ряд таких завдань:

·          порівняльний аналіз та характеристика законів про ЦВК 1997 і 2004 років;

·          розглянути правовий статус, процедуру призначення та склад ЦВК;

·          огляд законодавства про вибори та референдум;

·          проаналізувати досвід іноземних країн у створенні парламентів та виборчих органів.

Розділ 1. Характеристика законів «Про Центральну виборчу комісію» від 1997 та 2004 року. Порівняльний аналіз   1.1 Закон «Про Центральну виборчу комісію» від 1997 року

 

Літом 1997 року, Президент України 17 липня вніс подання до Верховної Ради України про призначення персонального складу Центральної виборчої комісії. Із перших внесених поданням 15 осіб за результатом голосування депутатів до складу Комісії було призначено лише сім. Тоді взагалі політична ситуація у державі була непроста, а передвиборча й поготів: виборчий процес розпочинається за 120 днів, а закон про вибори народних депутатів не прийнятий, немає Центральної виборчої комісії, ще й близько немає законодавчого акта про місцеві вибори.

Вдруге до питання про призначення членів Комісії повернулися 5 листопада, потім – наступного дня: не набирають проекти постанов потрібної кількості голосів Вже й Закон про вибори народних депутатів України був проголосований (3 жовтня), уже вибори в державі розпочинаються, а Комісії немає. І лише 12 листопада за повторним поданням Президента розглянуто кандидатури і тоді вже проголосовано (навіть не бюлетенями, як за попередніх кандидатів, а відкритим голосуванням, оскільки відлік часу йшов просто на дні). Так було призначено ще шістьох членів Комісії, і 13 листопада о 12 годині дня розпочалось організаційне засідання з виборів керівного складу Комісії.

13 листопада 1997 року з’явилася Центральна виборча комісія як перша самостійна постійно діюча державна інституція, яка забезпечує реалізацію одного з головних прав людини – обирати та бути обраним, а також організацію та проведення виборів і референдумів в Україні.

Саме 13 листопада 1997 року Верховна Рада України затвердила склад Центральної виборчої комісії у кількості тринадцяти осіб, що давало можливість останній працювати. І братися до роботи треба було негайно: країна чекала відповідальних рішень і рішучих дій, від яких залежало майбутнє. Адже до початку виборчого процесу залишались лічені дні, а організовувати його фактично було нікому [13, 304 - 309].

Так почала свою роботу нова самостійна незалежна постійно діюча державна інституція, покликана забезпечувати в державі можливість її громадянам обирати та бути обраними, проводити референдуми. Новим у роботі Комісії було майже все – статус, кількість членів, засади діяльності.

Адже до того часу відповідна комісія працювала як підрозділ Верховної Ради України і називалась «Центральна виборча комісія по виборах народних депутатів України», яка була прирівняна до відділу Верховної Ради України й адміністративно підпорядкована керівникові Секретаріату Верховної Ради України, оскільки і відрядження, й забезпечення транспортом, і матеріально-технічна база – все залежало від Верховної Ради. За дорученням Президії, а потім уже Верховної Ради України Комісія одночасно виконувала обов’язки Центральної виборчої комісії по виборах Президента України і, за необхідності, – обов’язки Центральної виборчої комісії з проведення всеукраїнських референдумів. Але, фактично, основною її роботою було проведення виборів народних депутатів України. Звичайно, розвиток України як демократичної держави, що прагнула інтегруватись у світову спільноту, потребував інших засад для забезпечення таких важливих прав людини, як вільне і свідоме волевиявлення. Відтак була утворена нова державна інституція з особливим статусом.

Через рік після утворення був прийнятий Закон України «Про Центральну виборчу комісію», яким визначався правовий статус, основні принципи діяльності та повноваження цього органу.

Безпосереднє завдання Центральної виборчої комісії України – забезпечити реалізацію та захист конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі [20, 44].

Статус ЦВК визначається Конституцією України, Законом України «Про Центральну виборчу комісію» та іншими законами. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі.

Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.

Основні принципи діяльності Комісії передбачених цим законом - це забезпечувати дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України [15, 347].

В третьому розділі було визначено незалежність Комісії. Комісія є колегіальним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Комісія та її члени зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у вирішення питань, що належать до повноважень Комісії, не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Гарантії незалежності Комісії у здійсненні своїх повноважень встановлюються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відкритість і публічність у діяльності Комісії було висвітлено у четвертому розділі Закону. На засіданні Комісії мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення Комісії кандидати на пост Президента України та їх довірені особи в загальнодержавному виборчому окрузі, кандидати в народні депутати України, уповноважені представники кандидатів на пост Президента України, уповноважені особи партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу, уповноважені представники ініціативних груп всеукраїнського референдуму, а також офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій та представники засобів масової інформації.

Рішення Комісії публікуються в центральних і місцевих засобах масової інформації у випадках, в порядку та в строки, встановлені законом. Комісія має друкований орган – «Вісник Центральної виборчої комісії».

Місцезнаходженням Комісії є столиця України - місто Київ.

У слідуючому, шостому розділі, було розглянуто склад Комісії та порядок її формування. Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. У поданні Президента України про призначення на посаду членів Комісії враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України. До складу Комісії входять 15 членів Комісії.

Кандидатури осіб на посади членів Комісії попередньо обговорюються в депутатських фракціях і групах, а їх призначення проводиться за наявності висновків відповідного профільного комітету Верховної Ради України. Строк повноважень члена Комісії – 6 років.

Окремим розділом розглянуто вимоги до членів ЦВК. Членом Комісії може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою.

Член Комісії не може бути народним депутатом України або мати інший представницький мандат, бути кандидатом у Президенти України, кандидатом у народні депутати України, їх довіреною особою, представником або уповноваженою особою політичної партії, виборчого блоку партій, що беруть участь у виборах, подружжям та іншим близьким родичем кандидата, а також перебувати в їх підпорядкуванні, членом іншої виборчої комісії, членом ініціативної групи всеукраїнського референдуму та в інших випадках, передбачених законами України.

Члени Комісії перед вступом на посаду складають на пленарному засіданні Верховної Ради України присягу.

Комісія є колегіальним органом, який приймає рішення після розгляду на своїх засіданнях питань, що належать до її відання.

Основною організаційною формою діяльності Комісії є її засідання. На засіданні Комісії може бути розглянуто будь-яке питання, яке відповідно до цього та інших законів України належить до компетенції Комісії.

Засідання Комісії скликаються її Головою, а у разі його відсутності - заступником Голови Комісії. У разі відсутності Голови Комісії, заступника Голови Комісії чи їх відмови скликати засідання Комісії воно може бути скликане не менш як третиною членів Комісії з обов'язковим повідомленням усіх членів Комісії про час і місце засідання.

Комісія за результатами розгляду питань на засіданнях у межах своїх повноважень приймає рішення.

Рішення Комісії приймаються у формі постанов відкритим голосуванням більшістю голосів від персонального складу Комісії. За рівної кількості голосів членів Комісії, поданих під час голосування, прийнятим вважається те рішення, за яке голосував головуючий на засіданні Комісії.

Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання. Рішення Комісії підлягають обов'язковому розгляду організаціями і посадовими особами, яких вони стосуються. Про результати їх розгляду чи вжиті заходи повинно бути повідомлено Комісію у встановлений нею строк.

Повноваження Комісії, які стосуються організації підготовки і проведення виборів Президента України, виборів народних депутатів України, організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму, організації виборів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів і місцевих референдумів подано у ІІІ розділі Закону [13, 290].

Четвертий розділ цього Закону розглядає повноваження членів ЦВК – Голови ЦВК, заступника Голови Комісії, секретаря Комісії ті інших членів Комісії. В цьому ж розділі (ст. 22) говориться про права та обов'язки членів Комісії.

Регламент Комісії та секретаріат – розділ п’ятий. Порядок організації і внутрішньої роботи Комісії, що не врегульований цим Законом, визначається регламентом Комісії, який за пропозицією Голови затверджується Комісією більшістю від її складу.

Регламент Комісії не може суперечити вимогам Конституції України, цього та інших законів України.

Секретаріат Комісії виконує організаційну, юридичну, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу, спрямовану на забезпечення здійснення Комісією повноважень, передбачених цим Законом.

Положення про секретаріат, його структура і штат, правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються Комісією.

В шостому розділі висвітлюються питання щодо фінансування комісії, матеріальне і соціальне становище її членів та працівників секретаріату.

Заключні положення восьмого розділу складається із статей про міжнародне співробітництво Комісії, посвідчення члена Комісії, забезпечення Комісії законами та іншими нормативно-правовими актами, використання Комісією автоматизованої інформаційної системи.

Перехідні положення: До остаточного сформування штату секретаріату Комісії апарат Верховної Ради України, апарат Кабінету Міністрів України, міністерства на період виборчої кампанії 1998 року відряджають своїх працівників до Комісії за її клопотанням.

Для проведення виборчої кампанії 1998 року Управління справами Верховної Ради України, Кабінет Міністрів України здійснюють матеріально-технічне забезпечення Комісії, у тому числі надають необхідні приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку тощо. Акти законодавства України застосовуються в частині, яка не суперечить цьому Закону.

Цей закон затверджено Президентом України Л. Кучмою 17 грудня 1997 року.

  1.2 Закон «Про Центральну виборчу комісію» від 2004 року

14 травня 2004р. Верховна Рада прийняла в першому читанні нову редакцію Закону "Про Центральну виборчу комісію" - законопроект № 5235, внесений народними депутатами України Задорожнім О.В., представником Президента у ВР, Ключковським Ю.Б. ("Наша Україна") та Онищуком М.В. (фракція партії Промисловців та Підприємців та НДП).

За законопроект голосували народні депутати фракцій парламентської більшості (окрім фракції НДП) та фракцій Комуністичної та Соціалістичної партій. Не підтримували законопроект фракції «Наша Україна» (незважаючи на підпис Ю. Ключковського під законопроектом), фракція БЮТ та група «Центр».

Основні новації законопроекту були наступні:

1) строк повноважень ЦВК збільшується з шести до семи років;

2) розширюється обсяг повноважень комісії на виборах ВР АРК, а саме:

·      ЦВК має призначати виборчу комісію Криму та окружні виборчі комісії по виборах депутатів ВР АРК;

·      ЦВК має формувати виборчі округи.

3) розширюється обсяг повноважень ЦВК стосовно місцевих виборів, а саме:

·      ЦВК призначатиме місцеві вибори;

·      ЦВК формує обласні та міські територіальні виборчі комісії;

·      ЦВК здійснює контроль за дотриманням законодавства на місцевих виборах.

4) ЦВК може створювати регіональні представництва;

5) передбачається збільшення заробітної плати членів ЦВК, забезпечення їх житлом за державний кошт, безплатний проїзд в транспорті та безплатне санаторно-курортне обслуговування;

6) деталізовано процедури роботи комісії, зокрема, розгляду звернень громадян, дострокового припинення повноважень члена комісії.

За чинним тоді Законом ЦВК стосовно кримських та місцевих виборів лише затверджує форми виборчих документів та надає методичну допомогу місцевим виборчим комісіям.

В той же час законопроект практично не змінює порядку призначення членів ЦВК та її керівників.

Експерти вважали, що збільшення впливу ЦВК на місцеві вибори приведе до більшої залежності місцевого самоврядування від центральних органів влади, і таким чином може обмежити можливості реалізації конституційного права територіальних громад на місцеве самоврядування. Такі зміни законодавства суперечать практиці ряду країн з розвиненою демократією, де виборчі комісії на місцевих виборах є незалежними від органів державної влади.

Слід звернути увагу, що при розгляді цього питання ставився на голосування законопроект члена Соціалістичної фракції Г. Гармаш, яким передбачалося забезпечення представництва всіх парламентських політичних партій у складі ЦВК та обрання Голови ЦВК Верховною Радою (за чинним тоді Законом Голова, заступник Голови та секретар ЦВК обираються на засіданні ЦВК). Однак цей законопроект підтримали лише опозиційні фракції НУ, БЮТ та значна частина нової групи «Центр». Більшість та КПУ голосували проти і законопроект не було прийнято.

Але все ж такі 30 червня 2004 року було прийнято новий Закон «Про Центральну виборчу комісію», в який були внесені суттєві зміни, викликані політичними подіями в країні, а також враховані добутим досвідом.

Внесення змін до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» здійснилося одночасно з удосконаленням всіх інших законодавчих актів у сфері народовладдя, зокрема щодо виборів і референдумів, що вперше в Україні передбачало застосування системного, комплексного, уніфікованого підходу до формування відповідної системи законодавства України.

При підготовці законопроекту щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» було обрано найбільш ефективну форму законодавчої техніки – пропонувалася нова редакція Закону в цілому, а не внесення змін до окремих положень. Нова редакція Закону України «Про Центральну виборчу комісію», як і чинна тоді редакція Закону, структурно містить 8 розділів, однак у тексті нової редакції закону до 39 передусім за рахунок розширення правового регулювання сфери повноважень Центральної виборчої комісії, більш детальної регламентації порядку формування складу Комісії, організації її діяльності.

Викладення Закону в новій редакції забезпечує системність, раціональність, послідовність у викладенні правових положень законопроекту.

Зміцнення правового статусу Центральної виборчої комісії, розширення обсягу її повноважень, які поширюються на всю територію Української держави, потребував передовсім уточнення назви цього органу. Закон про внесення змін до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» передбачає встановити офіційну назву цього загальнодержавного органу – Центральна виборча комісія України. Таким чином, назва повністю відображає загальнодержавний статус цього органу, його функції та повноваження, що поширюються на територію всієї держави.

Визначення Центральної виборчої комісії України як конституційного загальнодержавного органу, основним завданням якого є забезпечення реалізації та захисту виборчих прав та прав на участь у референдумі всіх громадян України, з одного боку, а з іншого – узагальнення сучасної практики організації загальнодержавних і місцевих виборів та референдумів надзвичайно актуалізували питання розширення сфери повноважень Комісії, насамперед щодо організації та проведення місцевих виборів, надання консультативно-методичної допомоги при проведенні місцевих референдумів, а також веденні Державного реєстру виборців в Україні, здійснення діяльності стосовно підвищення рівня правової культури суб’єктів виборчого і референдумного процесів тощо. Крім того, практика організації виборів і референдумів в Україні настійливо диктує також і необхідність запровадження нових підходів до побудови системи виборчих комісій. Значне розширення компетенції Центральної виборчої комісії України створить умови для ефективної діяльності Комісії у постійному режимі протягом шести років її повноважень.

Розширення сфери діяльності Центральної виборчої комісії вимагатиме пошуку нових форм роботи щодо інформування населення про її діяльність. Крім того, вирішення завдань підвищення правової культури виборців та громадян, які мають право брати участь у референдумах, поширення ідей, пов’язаних зі створенням ефективної системи народовладдя в Україні, необхідність вивчення та використання зарубіжного досвіду у сфері виборів і референдумів вимагають створення друкованого органу Комісії – «Вісника Центральної виборчої комісії України» на зразок тих, які мають центральні органи державної влади України, а також подібні центральні виборчі органи в країнах Співдружності Незалежних Держав.

При формуванні складу Центральної виборчої комісії враховувати пропозицій політичних партій, виборчих блоків політичних партій, що подолали чотирьохвідсотковий бар’єр на останніх виборах до Верховної Ради України, оскільки: по-перше, такий механізм політичних консультацій вже апробовано під час формування Комісії в 2004 році. Стаття 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» не зобов’язує Президента України в обов’язковому порядку та в повному обсязі враховувати пропозиції політичних партій, виборчих блоків політичних партій.

Це дає можливість Президенту України консультуватись з політичними силами парламенту ще до внесення кандидатур на посаду членів Комісії, однак при цьому залишає за ним можливість вносити також власні пропозиції щодо членів Центральної виборчої комісії, що відповідає положенням Конституції України.

Таким чином, у законі дається відкрита, демократична процедура формування складу Комісії, яка дозволяє досягти позитивних домовленостей щодо підтримки кандидатур на посади членів Центральної виборчої комісії ще на підготовчій стадії їх розгляду у Верховній Раді України та звести до мінімуму конфронтацію в залі парламенту з цього питання.

Строк повноважень для кожного члена Центральної виборчої комісії, передбачений редакцією 1997 року статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», замінний на строк повноважень Центральної виборчої комісії в цілому, який триватиме 7 років. Це повністю відповідає стандарту формування вищих виборчих органів у Європейських країнах та державах Співдружності Незалежних Держав.

З метою уникнення в подальшому випадків невчасного формування легітимного складу Центральної виборчої комісії України в законі суттєво уточнена процедура припинення повноважень Комісії у строки, визначені законом, а також процедуру дострокового припинення повноважень члена Комісії, запроваджено механізм призначення члена Комісії замість вибулого.

Уточнено також підстави дострокового припинення повноважень члена Центральної виборчої комісії України, зокрема передбачено, що підставою дострокового припинення повноважень члена Комісії, поряд з іншим, є порушення ним Конституції України, законів України та складеної присяги, факт вчинення якого встановлено судом.

Суттєве розширення функцій і повноважень Центральної виборчої комісії вимагає оновленого, сучасного підходу до формування керівного складу Комісії з метою раціонального і ефективного здійснення управління діяльністю Центральної виборчої комісії, належного розподілу обов’язків між керівними особами Комісії. Відповідно до вимог сучасного управлінського процесу пропонується ввести в керівництві Центральної виборчої комісії посади двох заступників Голови Комісії.

Крім того, в законі встановлено чіткий порядок подання до Центральної виборчої комісії звернень (заяв і скарг), встановлено строки і порядок їх розгляду під час проведення виборів і референдумів та в період між їх проведенням.

Важливою статтею закону є також положення, що стосуються надання Центральній виборчій комісії права порушувати розгляд визначених законом питань з власної ініціативи. Зокрема передбачено, що у разі, якщо Центральній виборчій комісії України стане відомо про порушення виборчого законодавства України, виборчих прав громадян України з результатів проведених нею перевірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не протирічать законодавству України, Центральна виборча комісія України має право розглянути за власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та прийняти по них рішення у встановленому законом порядку.

Суттєвим є розширення обсягу повноважень Центральної виборчої комісії України. З огляду на це, в тексті закону повноваження Центральної виборчої комісії України умовно поділені на дві групи, виділені в окремих статтях закону: 1) загальні повноваження Центральної виборчої комісії України; 2) спеціальні повноваження при проведені виборів Президента України, народних депутатів України та стосовно організації підготовки і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та місцевих референдумів.

При визначені спеціальних повноважень Центральної виборчої комісії України у законі передбачається, що їх обсяг визначається як Законом України «Про Центральну виборчу комісію», так і відповідно Законами України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Значно конкретизовано та зміцнено обсяг повноважень членів Центральної виборчої комісії України, забезпечивши при цьому найбільш раціональну організацію роботи Комісії відповідно до її функцій і повноважень, а також незалежність, компетентність, професійність, колегіальність роботи Комісії і разом з тим самостійність членів Комісії.

Законом значно підсилено спрямовуючу і керівну роль Голови Центральної виборчої комісії. Зокрема запроваджено нові положення, якими встановлюється, що Голова Комісії здійснює загальне керівництво діяльністю Комісії та її секретаріатом, організовує їх роботу щодо виконання в цілому повноважень Центральної виборчої комісії, встановлених цим та іншими законами України про вибори і референдуми. Голові Комісії також надано право надавати доручення та видавати розпорядження не лише з питань діяльності секретаріату Комісії, як це передбачено чинним Законом України “Про Центральну виборчу комісію”, а й з питань організації діяльності всієї Комісії.

У Розділ V «Регламент Центральної виборчої комісії України та секретаріат Комісії» найбільш важливим і оригінальним є створення регіональних представництв Центральної виборчої комісії, тобто представництв, які діятимуть у 27 регіонах України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України.

У Розділ VI «Фінансування Центральної виборчої комісії України. Матеріальне і соціальне забезпечення членів Комісії та працівників її секретаріату» внесено також необхідність запровадження системи гарантій діяльності членів Центральної виборчої комісії, в тому числі тих, що стосуються умов та порядку оплати їх праці, побутового, медичного, санаторно-курортного, транспортного та іншого обслуговування.

З початком дії нової редакції закону «Про Центральну виборчу комісію Україні» закон від 1997 року втратив свою чинність.

У зв’язку з політичними подіями 29 травня 2007 року був прийнятий закон «Про внесення зміни до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» [20, 46].

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» після статті 31 доповнити статтею 311 такого змісту: «Стаття 311. Дострокове припинення повноважень всього складу Комісії

1. Повноваження всього складу Комісії можуть бути достроково припинені Верховною Радою України за вмотивованим поданням Президента України.

2. Рішення про дострокове припинення повноважень всього складу Комісії приймається Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу.

3. Депутатські фракції у Верховній Раді України не пізніше наступного дня після дострокового припинення повноважень всього складу Комісії подають Президенту України пропозиції щодо персонального складу Комісії, на підставі яких Президент України протягом трьох днів вносить до Верховної Ради України подання щодо персонального складу Комісії».