Класифікація цінних паперів

3. Класифікація цінних паперів

Велика кількість цінних паперів робить необхідною як для теорії, так і для практики, їх класифікацію з метою повного визначення їх правової природи. Існує декілька видів класифікації цінних паперів. Вони можуть проводитися за різними критеріями, наприклад, за організаційно-правовою формою емітента, за змістом закріплюваних ними прав, відносно отримуваного доходу, за строком існування та місцем функціонування, за способом передачі прав, за визначенням правомочної особи тощо. Є безліч критеріїв поділу цінних паперів на види. Найбільш поширені в міжнародній практиці такі:

1) за відношенням до ресурсів, правами на які є цінні папери, розрізняють:

первинні цінні папери ‑ акції, облігації, векселі, ощадні сертифікати, інші, що посвідчують права на майно, грошові засоби, продукцію, землю та інші первинні ресурси;

похідні цінні папери ‑ будь-які цінні папери, що посвідчують право на купівлю чи продаж первинних цінних паперів, опціони, фінансові ф’ючерси, підписні права;

2) за цивільними правовідносинами, які ці папери опосередковують:

боргові цінні папери ‑ опосередковують відносини позики, є борговими зобов’язаннями (облігації, векселі);

цінні папери ‑ титули власності ‑ засвідчують право власності їх тримачів на активи (прості і привілейовані акції, підписні права);

3) за формою:

цінні папери в документарній формі ‑ мають матеріальну форму у вигляді паперових сертифікатів;

цінні папери в бездокументарній формі ‑ у вигляді запису на рахунках;

4) за емітентом, що їх випустив:

державні ‑ випущені або гарантовані урядом від імені держави, міністерствами, відомствами та муніципальними органами влади;

недержавні ‑ корпоративні, які випускаються підприємствами, структурами;

приватні цінні папери ‑ випущені фізичними особами (вексель, чек);

5) за можливістю вільного обігу:

обігові цінні папери ‑ можуть вільно купуватися і продаватися, бути предметом інших правочинів;

необігові ‑ інструменти, які не можуть бути об’єктом купівлі-продажу (при випуску емітент ставить умову, що деякі цінні папери не можуть бути перепродані і можуть бути викуплені тільки самим емітентом);

цінні папери з обмеженим полем обігу ‑ правочини з такими цінними паперами можуть укладатися з певними обмеженнями;

6) залежно від способу визначення уповноваженої особи, цінні папери можуть бути:

іменні ‑ ім’я тримача реєструється в спеціальному реєстрі, який веде емітент або реєстратор. цей вид цінного паперу надає можливість здійснювати закладені в ньому права в тому випадку, якщо тримач названий як уповноважений суб’єкт у тексті цінного паперу. іменний цінний папір може бути переданий тільки в порядку переуступки вимоги;

цінні папери на пред’явника ‑ передаються від однієї особи іншій простим врученням. боржник, який виконав зобов’язання, що випливає з цінного паперу на пред’явника, звільняється від відповідальності перед третьою особою навіть у тому випадку, коли третя особа доведе, що саме вона є уповноважений суб’єкт, а пред’явник цінного паперу володіє ним незаконно;

ордерні цінні папери ‑ складаються на ім’я визначеного першого набувача, який передає його в порядку індосаменту. якщо особа, котра передає ордерний цінний папір, не зазначає, кому вона його передає, а тільки ставить свій підпис, то ордерний цінний папір може передаватися простим врученням. але це не перетворює його на цінний папір на пред’явника;

7) за моментом погашення:

строкові цінні папери – мають конкретні строки погашення;

цінні папери строком за пред’явленням – не містять конкретного строку погашення, зобов’язання по них виконуються при пред’явленні цінного паперу;

8) за строком погашення відповідно до загальноприйнятої практики цінні папери поділяють на:

короткострокові ‑ строк погашення до 1 року;

середньострокові – від 2 до 5 років;

довгострокові – понад 5 років;

безстрокові – не мають кінцевого строку погашення;

9) за емітентом:

цінні папери, які випускаються резидентами – державними органами, юридичними особами, громадянами держави;

цінні папери іноземних імітентів – випускаються іноземними державами, юридичними особами, зареєстрованими за кордоном іноземними громадянами.

Висновки.

7.         Конституція України.

8.         Цивільний кодекс України.

9.         6. Господарський кодекс України.

Закон України від 19 червня 2003 р. "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

1.         9. Закон України від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку".

10.      .Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.

1.         Бірюкова,заїка. Підручник цивільне право україни 2006рік

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.