2. Особливості виконання покарання у виді арешту відносно військовослужбовців
Відповідно до ст. 55 КВК України військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті.
Стаття 55 КВК України регулює також і інші загальні питання порядку та умов відбування арешту військовослужбовцями, але більш детально ці питання розглядаються у спеціальному відомчому нормативно-правовому акті Міністерства оборони України — Інструкції про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями, затвердженій наказом Міністра оборони України №81 від 26.02. 2002 р. (далі — Інструкція).
Слід зазначити, що відповідно до п. 1 Інструкції вона стосується не тільки питань відбування арешту військовослужбовцями Збройних Сил України, але й іншими військовослужбовцями, які належать до будь-яких, утворених відповідно до законів України, військових формувань (Державної прикордонної служби України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внутрішніх військ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших).
На військовослужбовців, засуджених до арешту, поширюється дія відповідних вимог КВК України та вимоги додатку 12 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
Частина 2 ст. 55 КВК України містить правила роздільного тримання на гауптвахті засуджених до арешту військовослужбовців, зокрема визначає, що на гауптвахті тримаються:
— засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;
— засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;
— засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом,окремо від засуджених військовослужбовців за контрактом.
Крім того, наказ Міністра оборони України №81 від 26.02.2002 р. визначає, що засуджені до арешту військовослужбовці жіночої статі відбувають покарання на окремій гауптвахті — гарнізонній гауптвахті міста Кіровограда.
Засуджені до арешту військовослужбовці направляються на гауптвахту для відбування покарання в десятиденний строк після отримання розпорядження суду про виконання вироку.
Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командування військової частини зобов'язано у десятиденний термін повідомити його сім'ю або близьких родичів про те, куди і коли він відряджений. З цією метою засудженому, який відбуває, видається поштовий конверт, де засуджений заповнює адресу, прізвище, ім'я та по батькові, кому він надсилається. За дорученням командира військової частини у листі вміщується текст повідомлення про те, хто, коли саме і куди (адреса гарнізонної гауптвахти) вибув засуджений для відбування покарання.
Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гарнізонну гауптвахту за вироком суду під вартою, яка озброюється штатною зброєю. При цьому для супроводу засуджених військовослужбовців із числа офіцерського складу, прапорщиків, мічманів призначаються офіцерські варти або з числа прапорщиків, мічманів відповідно. Для супроводу до місця відбування покарання військовослужбовців-жінок призначається варта з числа військовослужбовців-жінок від підрозділів територіального управління військової Служби правопорядку міста Кіровограда.
Усі військовослужбовці, засуджені до арешту, які прибули на гауптвахту, підлягають обов'язковому медичному огляду. Організація медичного огляду та надання медичної допомоги покладається на начальника медичної служби гарнізону.
Командиром військової частини через начальника варти надсилаються до гауптвахти такі документи:
— супровідний лист;
— копія вироку суду, а у разі зміни вироку — копія постанови судді чи ухвали відповідного суду;
— особова справа (обліково-послужна картка);
— медична книжка;
— посвідчення офіцера (прапорщика або мічмана), військовий квиток;
— особисті речі та опис особистих речей засудженого. До опису заносяться предмети першої потреби, які дозволяється мати засудженому протягом усього строку покарання у спеціальній кімнаті для зберігання особистих речей повсякденного користування.
Предметами першої необхідності за Інструкцією є:
— бритва електрична (механічна) або безпечна з касетними головками разового користування;
— запальнички (для тих, хто курить) — дві штуки;
— сигарети — не більше одного блоку;
- предмети туалету ( мило, зубні паста та щітка, гребінець, креми для гоління і дезінфекції, шампунь) та пластмасові футляри для їх зберігання — один комплект;
— туалетний папір — чотири рулони;
— рушник вафельний — два;
— письмовий папір, ручка , конверти, марки.
Крім того, для жінок: халат, хустка,шпильки, вата, губна помада, пудра.
Пункт 3.2 Інструкції містить перелік загальних прав засуджених військовослужбовців, які їм надаються під час відбування арешту. Зокрема, засуджені військовослужбовці мають право:
— на щоденну прогулянку тривалістю одна година;
— на восьмигодинний сон у нічний час;
— мати при собі і зберігати в камері особисті речі і предмети, перелік яких було наведено вище;
— одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;
— в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;
— звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до органів державної влади, громадських організацій,
— користуватися настільними іграми;
— прослуховувати радіо;
— користуватися книгами, журналами і газетами гарнізонної гауптвахти;
— мати побачення з захисником для одержання правової допомоги в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку.
Уразі виникнення надзвичайних обставин (при наявності технічних можливостей та за погодженням начальника територіального управління Служби правопорядку ) засудженим військовослужбовцям може бути надано право платної телефонної розмови з близькими родичами.
Пункт 3.3 Інструкції визначає обов'язки засуджених військовослужбовців, які відбувають арешт, а саме:
— додержуватись розпорядку, встановленого на гарнізонній гауптвахті, і виконувати законні вимоги начальника гарнізону,
— дотримуватись санітарно-гігієнічних правил,
— дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;
— виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених на час прогулянки правил поведінки;
Відповідно до п.3.4 Інструкції засудженим військовослужбовців забороняється:
— встановлювати зв'язки з особами, які тримають в інших камерах;
- зберігати та користуватися засобами мобільного зв'язку;
— грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;
— наносити собі або іншим засудженим татуювання;
— мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком захисників;
— одержувати грошові перекази, а також посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети форми одягу за сезоном, туалету, письмове приладдя та необхідні для лікування медичні препарати.
Засуджені військовослужбовці тримаються на гарнізонних гауптвахтах в окремих камерах по 2-5 осіб у кожній за відповідними категоріями, при цьому норма житлової площі на одного засудженого відводиться з розрахунку не менше 2,5 квадратних метрів.
У разі потреби та з метою захисту засудженого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника гауптвахти їх можуть тримати в одиночних камерах.
Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є:
— індивідуальна робота;
— гуманітарна та культурно-виховна робота;
— правове виховання.
Засуджені до арешту військовослужбовці забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за нормами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29 березня 2002 р. «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань».
Засуджені приймають їжу у камерах або в їдальні при гарнізонній гауптвахті. В їдальні їжа видається у різний час: окремо для солдат (матросів), окремо для сержантів (старшин) й окремо для прапорщиків (мічманів) та офіцерів. Засуджені, які утримуються в одиночній камері, їжу отримують у камері.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 КВК України під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується оклад за військове звання. Фінансовим органом, який забезпечує діяльність гарнізонної гауптвахти, ці кошти зараховуються на особистий рахунок засудженого. На його прохання ці кошти можуть бути переведені поштовим переказом його рідним.
Час відбування арешту в загальний строк військової служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім випадків, коли зарахування строку арешту може відбуватися як захід заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до військової служби.
За порушення порядку відбування покарання до засуджених військовослужбовців можуть застосовуватись заходи стягнення у вигляді Догани або переводу в одиночну камеру на строк до десяти діб.
... ішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом ; - у разі потреби дають дозвіл засудженим особам виїжджати за межі України. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Підставою для виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є копія вироку ( ...
... Таким чином, метою покарання за А. Фейєрбахом є, насамперед, загальне попередження. Крім головної мети покарання, він визначає й додаткові — це спеціальне попередження вчинення злочинів з боку покараного і його виправлення [4,с.231]. Опонентом А. Фейєрбаха виступав інший видатний німецький юрист Карл Грольман (1775-1829), який серед цілей покарання на перше місце ставив спеціальне попередження, ...
... України, констатувало наступне: «Ст. 77 КК визначено загальний підхід до призначення додаткових покарань у разі звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням. За змістом цієї статті зазначені в ній додаткові покарання можуть призначатися при такому звільненні лише за умови дотримання всіх інших положень як Загальної, так і Особливої частин КК, зокрема ст. 51-55, 65-71 ...
... стандартам, а час його існування підтвердив, що департамент став дієвим органом, який належним чином здійснює єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Завдяки цьому стало можливим проводити послідовну реформу пенітенціарної системи, яка дозволила зробити низку істотних кроків стосовно подальшої гуманізації відбування кримінальних покарань, зміцнення законності, стабілізації ...
0 комментариев