4.3. Ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом
Курудзяний (стебловий) метелик (Pyrausta nubilalis) пошкоджує кукурудзу, а із бур’янів надає перевагу щириці, осоту, курячому просу. Гусениці прогризають ходи в стеблах, ніжках і стержнях качанів. До часу збирання кукурудзи личинки знаходяться переважно в нижній частині стебла, тому переважна їх частка після збирання знаходиться на полі в стерні [37].
Облік ушкоджених кукурудзяним метеликом рослин кукурудзи показав (табл. 4.5), що найменше їх було у варіантах, де ця культура розміщувалась після попередників мало споріднених з кукурудзою, тобто після цукрових буряків, гороху та ярого ячменю.
Таблиця 4.5
Вплив попередників на ушкодженість рослин кукурудзи кукурудзяним метеликом в 2005 році
| Варіант | Попередник | Уражених росли, % |
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 7,8 |
| 2 | Горох | 6,8 |
| 3 | Цукрові буряки | 6,3 |
| 4 | Кукурудза | 10,1 |
| 5 | Кукурудза повторна | 13,7 |
По мірі накопичення післяжнивних решток кукурудзи на полі за рахунок її повторних посівів кількість ушкоджених рослин зростала до 10,1-13,7%, проти 6,3-7,8% після інших попередників. Таким чином, найбільшого розповсюдження цей шкідник набуває при наявності в сівозміні повторних посівів кукурудзи.
4.4. Вплив попередників на ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою
Збудник пухирчастої сажки кукурудзи – гриб Ustilago maydis. З’являється у вигляді пухлин. Найбільшої шкоди завдає при ураженні качанів, внаслідок чого вони стають недорозвиненими. Джерелом інфекції є гали, що залишаються на полі і післяжнивні рештки, в яких зимують хламідоспори гриба. Спори добре зберігаються в галах у грунті на глибині 20-24 см [38].
Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою спостерігалась у всі роки та у всіх варіантах досліду, але вона була різною (табл. 4.6) і залежала від розміщення культури в сівозміні, тобто від попередника.
Також розвитку хвороби сприяла часта зміна посушливої і дощової погоди.
Так, в більш вологому 2004 році розвиток хвороби був помітно вищим, а в сухішому 2005 році – нижчим.
Таблиця 4.6
Ураженість рослин кукурудзи пухирчастою сажкою залежно від попередника, %
| Варіант | Попередник | Роки | Середнє | |
| 2004 | 2005 | |||
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 3,1 | 2,4 | 2,8 |
| 2 | Горох | 2,2 | 1,8 | 2,0 |
| 3 | Цукрові буряки | 5,8 | 4,4 | 5,1 |
| 4 | Кукурудза | 9,4 | 7,2 | 8,3 |
| 5 | Кукурудза повторна | 18,1 | 11,8 | 15,0 |
Але це загальна тенденція. Якщо аналізувати ураженість рослин пухирчастою сажкою по варіантах досліду, то чітко видно, що найменшою вона в обидва роки досліджень була при розміщенні кукурудзи після гороху і складала 1,8-2,2%. На контрольному варіанті і після цукрових буряків ураженість сажкою складала в середньому відповідно 2,8 і 5,1% і коливалась по роках від 2,4 до 3,1% і від 4,4 до 5,8%. І знову ж погіршення фітосанітарного стану посівів кукурудзи за рахунок пухирчастої сажки різко наростало в повторних посівах. Так, якщо в контрольному посіві ураженість хворобою в середньому за 2 роки складала 8,3%, то на третій рік вирощування кукурудзи на одному місці цей показник зростав до 15%.
4.5. Урожайність кукурудзи після різних попередників
Маючи достатньо високий потенціал при належній агротехніці кукурудза може забезпечити високий урожай не лише після кращих попередників, а і в умовах повторного посіву. Але не дивлячись на це, в наших дослідних варіантах ця культура помітно реагує на розміщення її після культур інших видів.
Таблиця 4.7
Урожайність кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах, ц/га
| Варіант | Попередник | Роки | Середня | |
| 2004 | 2005 | |||
| 1 | Ячмінь ярий (контроль) | 55,0 | 52,0 | 53,5 |
| 2 | Горох | 70,2 | 61,8 | 66,0 |
| 3 | Цукрові буряки | 52,4 | 53,4 | 52,9 |
| 4 | Кукурудза | 52,7 | 51,2 | 52,0 |
| 5 | Кукурудза повторна | 55,7 | 50,7 | 53,2 |
| НІР05 | 2,2 | 4,1 | ||
Із представлених в таблиці 4.7 результатів обліку урожаю видно, що продуктивність кукурудзи була вищою практично у всіх варіантах досліду в 2004 році і нижчою – в 2005 році. Урожайність кукурудзи різнилась і залежно від попередників. Так, в 2004 році стеблестій кукурудзи був вирівняний за сприятливих умов погоди. Урожайність культтури в контрольному варіанті (після ячменю ярого) досягнула 55,0 ц/га. Розміщення кукурудзи після зернобобового попередника у варіанті 2 дозволило підняти урожайність фуражного зерна до 70,2 ц/га, або на 14,8 ц/га вище проти контролю. Статистичний аналіз даних урожайності (додатки А і Б) свідчать, що ця прибавка є істотною, тому що в багато разів перевищує НІР05 =2,2 ц/га. Розміщення кукурудзи після цукрових буряків і в повторному посіві привело до істотного зниження урожайності відповідно на 2,6 і 2,3 ц/га. Слід відмітити, що в цьому році посіви кукурудзи на третій рік (варіант 5) на тому самому полі дали можливість сформувати істотно вищу урожайність, ніж після цукрових буряків і кукурудзи і навіть тенденційно були вищі за врожайність кукурудзи одержаної на контрольному варіанті.
Найкращим в 2005 році був теж варіант, в якому кукурудза розміщувалась після гороху і де врожайність її склала 66,0 ц/га, що істотго вище проти урожайності, яка одержана в інших варіантах. При НІР05 = 4,1 ц урожайність кукурудзи, розміщені в сівозміні після ячменю ярого (контроль), цукрових буряків і в повторних посівах, була практично однаковою.
Таким чином, кукурудзу в п’ятипільних сівозмінах без зниження її урожайності можна розміщувати після ярого ячменю, цукрових буряків та повторно. Значно підвищується урожайність кукурудзи і залишається стабільно високою по роках при розміщенні її після гороху.
Розділ 5
Економічна ефективність вирощування кукурудзи в п’ятипільних сівозміна
Економічну ефективність вирощування продуктів рослинництва розраховують за допомогою таких показників: урожайність, матеріально-грошові витрати на виробництво, собівартість одиниці продукції, ціна реалізації, умовно-чистий прибуток та рівень рентабельності.
Одержані дані зведені в таблиці 5.1 свідчать, що при понесених практично однакових матеріально-грошових затратах одержана різна урожайність кукурудзи, що і позначилось на собівартості одного центнера її зерна.
Таблиця 5.1
Економічна ефективність вирощування кукурудзи після різних попередників (середнє за 2 роки)
| Показники | Попередники | ||||
| Ячмінь ярий | Горох | Цукрові буряки | Кукурудза | Кукурудза | |
| Урожайність, ц/га | 53,5 | 66,0 | 52,9 | 52,0 | 53,2 |
| Матеріально-грошові витрати на 1 га, грн. | 1160 | 1178 | 1159 | 1159 | 1160 |
| Собівартість 1 ц зерна, грн. | 21,68 | 17,85 | 21,91 | 22,29 | 21,80 |
| Ціна реалізації 1 ц зерна, грн. | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 32,0 |
| Вартість зерна за реалізаційними цінами, грн. | 1712 | 2112 | 1693 | 1664 | 1702 |
| Умовно-чистий прибуток, грн. | 552 | 934 | 534 | 505 | 542 |
| Рівень рентабельності, % | 47,6 | 79,3 | 46,1 | 43,6 | 46,7 |
Якщо при розміщенні кукурудзи після ячменю ярого, цукрових буряків і в повторних посівах собівартість одного центнера фуражного зерна складала 21,68–22,29 грн., то при розміщенні кукурудзи після гороху цей показник знизився до 17,85 грн. за більш високої урожайності цієї фуражної культури. В зв’язку з цим умовно чистий прибуток у варіанті 2 зріс до 934 грн., що більше порівняно з контрольним варіантом на 382 грн. або на 69,2%. Після цукрових буряків і в повторних посівах умовно чистий прибуток був нижчим порівняно з контрольним варіантом відповідно лише на 3,7, 8,6 і 1,85, що ще раз свідчить про рівноцінність перелічених варіантів 1, 3, 4 і 5. Ці варіанти мало відрізнялись і за рівнем рентабельності (43,6-47,6%), тоді як рентабельність виробництва зерна при розміщенні кукурудзи після гороху досягла 79,3%, що на 31,7 пункта вище проти контрольного варіанту, в якому кукурудза вирощувалась після ячменю ярого.
Розділ 6
Організація роботи з охорони праці при виконанні робіт на посіві і збиранні кукурудзи
Для сучасного вирощування кукурудзи на зерно характерним є вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів. До цього спричиняє застосування машин і механізмів, матеріалів і речовин (пестицидів, мінеральних добрив), значні рівні шуму, а також забрудненість повітря робочої зони. Під час внесення добрива під дією робочих органів агрегатів кришаться, давляться і як наслідок цього створюється підвищена запиленість навколо працюючого агрегату. Цей шкідливий фактор являє собою небезпеку для працюючих на цьому агрегаті, адже від неодноразового потрапляння пилу може виникнути дерматоз шкіри, коньюктивіт, при потраплянні в ніс можуть виникати кровотечі [39].
Небезпечним травмуючим фактором є відкриті робочі органи машин, обертові механізми, що незахищені захисними кожухами.
Випадки травмування чи отруєння на робочому місці виникають внаслідок недотримання вимог трудової дисципліни та інструкцій з охорони праці.
Що ж до організації заходів з охорони праці, то слід відмітити, що перед допуском до роботи усі працюючі проходять медичний огляд, повторний і первинний інструктаж згідно вимог ДНАОП 0.00-4.12-99 „Типове положення про навчання з охорони праці”, а якщо необхідно, то і навчання з охорони праці.
Перед виходом у поле спеціальна комісія у складі інженера з охорони праці, спеціаліста який керує роботою та присутнього тракториста перевіряє технічний стан агрегату.
При огляді поля агроном вказує маршрути руху агрегатів, виділяє місце для заправки агрегату.
На полі обладнується місце відпочинку, де обов’язково повинен бути закритий бачок з питною водою, умивальник, рушник, мило. Для працюючих в полі організовують безкоштовне харчування, а особам, які працюють з мінеральними добривами виділяється 0,5 л молока [40].
В цілому, такі організаційні заходи сприяють високоякісному проведенню робіт і запобіганню травмування механізаторів та осіб, які працюють при посіві на збиранні кукурудзи на зерно. Але в той же час в практиці сільськогосподарського виробництва допускаються порушення та недоліки в організації заходів з охорони праці. Так, не завжди проводяться відповідні види інструктажів та медогляд. Дуже часто працюючим не видають засоби захисту органів дихання та зору, спецодяг. Допускається невідповідність технічного стану агрегатів вимогам ГОСТ 12.019-88 ССБТ „Трактори і машини, машини для внесення мінеральних добрив. Загальні вимоги безпеки” [41].
Тому з метою покращення рівня роботи з охорони праці та усунення недоліків необхідно:
1. Регламентувати і витримувати режим робочого часу при посіві і збиранні кукурудзи.
2. Розглянути можливість матеріального заохочення механізаторів, які не допускають порушень з охорони праці.
3. Налагодити чіткий контроль за виконанням вимог нормативних актів з охорони праці.
Розділ 7
Охорона навколишнього природного середовища при вирощуванні кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах
Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь, як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і раціональних особливостей [42].
В Земельному кодексі України вказується, що система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати зберігання грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища [43].
Грунти відносяться до природних ресурсів, що відновлюються повільно, і головна їхня властивість – родючість, яка вимірюється кількістю та якістю врожаю. Грунти є даром природи і величезним національним багатством, потребує розумного використання й охорони від виснаження.
Збереження родючості грунтів і боротьбу з їхнім виснаженням слід здійснювати за рахунок інтенсифікації землеробства та науково-обгрунтованого застосування добрив [44].
В нашому досліді на 1 га посіву під кукурудзу вносили по N60P60K60.
Дотримання технології застосування добрив, внесення їх в оптимальних нормах і співвідношеннях є запорукою утримання в чистоті навколишнього середовища та одночасно вирощування врожаю з високою якістю сільськогосподарської продукції [45].
Для захисту рослин і тварин у сільському господарстві від небезпечних для них шкідників, хвороб, а також для боротьби з бур’янами використовуються пестициди. В грунти пестициди потрапляють починаючи з протруєного насіння, далі в процесі хімічних обробок рослин і закінчуючи рослинними залишками, а також з поверхневим стоком і органічними добривами.
Максимально допустимий рівень залишкових кількостей пестицидів: ГХЦМ, гамма ізомер у цукрових буряках – 0,1 мг/кг, у кукурудзі – 0,5 мг/кг; карбофос у кукурудзі – 3,0 мг/кг; метафос – залишок цього пестициду у цукрових буряках не допускається; фосфамід – у цукрових буряках – 0,4 мг/кг; базу дин у кукурудзі – 0,1 мг/кг; байлетон у цукрових буряках – 0,5 мг/кг; цінеб у цукрових буряках – 0,6 мг/кг; атразин у кукурудзі – 0,1 мг/кг; бетанал у цукрових буряках – 0,2 мг/кг.
Для попередження небажаних екологічних наслідків від порушення правил застосування пестицидів необхідно в кожному конкретному випадку встановлювати доцільність застосування хімічних засобів; визначити мінімальні ефективні дози; уникати багаторазових обробітків; виконувати не суцільні, а стрічкові, крайові та осередкові обробки; не проводити хімічну боротьбу зі шкідниками та бур’янами в період масового розмноження звірів і птахів; використовувати малотоксичні препарати, що не мають навіть віддаленого негативного впливу.
Розробка та впровадження у виробництво нових ефективних і безпечних для навколишнього середовища препаратів дасть змогу розв’язати важливу проблему боротьби з шкідниками і хворобами, і в той же час уникнути наслідків забруднення природного середовища [44].
Небажаний процес проходить при нашому розорюванні грунтів, коли утворюється дрібногрудочкуватість, збільшується пористість, а при сильному вітрі легкі частини родючого грунту здіймаються і виносяться з поля, що призводить грунт до вітрової ерозії. І навпаки, коли на певному полі, деякий час не проводяться агротехнічні роботи, то може утворюватися ущільнений грунт, що теж небажано.
Висновки і пропозиції виробництву
1. Після всіх попередників запаси доступної вологи в орному шарі та в метровій товщі грунту цілком достатні для формування високих врожаїв кукурудзи.
2. Розміщення кукурудзи в повторних посівах дещо погіршує їх фітосанітарний стан – зростає забур’яненість, ушкодженість кукурудзяним метеликом та ураженість пухирчастою сажкою.
3. Урожайність зерна кукурудзи підвищується при розміщенні її після гороху, який в досліді виявився найкращим попередником.
4. За впливом на урожайність кукурудзи ячмінь ярий, цукрові буряки і кукурудза виявились практично рівноцінними.
5. За чистим прибутком переважав варіант, де кукурудза розміщувалась після гороху. Тут були вищими і інші економічні показники.
6. У короткоротаційних (5-пільних) сівозмінах, які спеціалізуються на виробництві зернофуражу кукурудзу можна розміщувати після гороху, ярого ячменю, цукрових буряків і повторно.
Список використаних джерел літератури
1. Сотченко В.С. Кукурузе – должное внимание//Кукуруза и сорго. – 2005.– №2. – С. 5-7.
2. Ситник В.П. Кукурудза – основа кормової бази високопродуктивного тваринництва//Вісник аграрної науки. – 2005. – №8. – С.
3. Иванова З.А., Хоконова М.В., Начудова Ф.Х. Урожайность и качество гибрида кукурузы Кавказ 412 СВ в зависимости от минерального питания//Зерновое хозяйство. – 2006. – №6. – С. 23-24.
4. Наукові основи ведення зернового господарства/ В.Ф. Сайко, М.Г. Лобас, І.В. Яновський, А.М. Малієнко та ін.//За ред. В.Ф. Сайка. – К.: Урожай, 1994. – 336 с.
5. Пащенко Ю.М., Андрієнко А.Л., Пащенко О.Ю. Продуктивність гібридів кукурудзи в технологічних системах//Вісник аграрної науки. – 2006. – №1. – С. 19-22.
6. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Проблема екологічно врівноважених сівозмін//Вісник аграрної науки. – 2003. – №8. – С. 9-13.
7. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Сівозміни з короткою ротацією//Пропозиція. – 1998. – №2. – С. 16-17.
8. Бойко П.І. Сівозміни в сучасному землеробстві України//Вісник аграрної науки. – 1998. – №10. – С. 15-18.
9. Бойко П.І., Коваленко Н.П. Структура посівних площ і сівозмін//Пропозиція. – 1998. – №11. – С. 26-27.
10. Юркевич Є.О., Патик С.М., Дядько І.І. Коротко ротаційні польові сівозміни в умовах південного Степу України/Біологічні науки і проблеми рослинництва. – Умань. 2003. – С. 577-580.
11. Бабич А.О., Панасик О.Я., Петриненко В.Ф. Розробка короткоротаційних сівозмін та перспектива їх впровадження у приватних господарства Лісостепу//Вісник аграрної науки. – 2001. – №8. – С. 12-15.
12. Волощук М.Д., Дуна Л.В., Сеньків Г.Й. Продуктивність короткоротаційних сівозмін західного регіону України//Вісник аграрної науки. – 2001. – №4. – С. 27-31.
13. Усик С.В., Опришко В.П., Єщенко В.О. Агрофізичні характеристики орного шару грунту в сівозмінах з короткою ротацією при різному насиченні зернофуражними культурами/ Біологічні науки і проблеми рослинництва. – Умань, 2003. – С. 581-584.
15. Циною В.С. Кукурудза: технология, гибриды, семена. – Днепропетровск: Зоря, 2003. – 296 с.
16. Загальне землеробство/За ред. В.О. Єщенка. – К.: Урожай, 1992. – 296 с.
17. Єщенко В.О. Умови вирощування і продуктивність кукурудзи залежно від попередників на півдні лісостепової зони України// Степове землеробство. Вип.. 28. – К.: Урожай, 1994. – С. 42-46.
18. Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания яровых культур/ Под ред. А.Г. Денисенко и В.М. Крутя. – К.: Урожай, 1986. – 160 с.
19. Лебідь Є.М., Коваленко В.Н., Чабан В.І. Використання побічної продукції попередника під кукурудзу/Бюлетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2003. – №20. – С. 9-11.
20. Браженко І.П., Райко О.П., Удовенко К.П. Продуктивність кукурудзи на зерно при беззмінному вирощуванні і в сівозміні/ Бюлетень Інституту зернового господарства. – Дніпропетровськ, 2002. – №18. – С. 19-21.
21. Усик С.В., Єщенко В.О., Опришко В.П. Урожайність зернових культур залежно від попередників та насичення ними п’ятипільних сівозмін/Зб. наук. праці Уманського ДАУ. – Умань, 2005. – Вип.. 61. – С. 207-213.
22. Ещенко В.Е. Кормовая оценка посевов кукурузы в полевом севообороте в зависимости от их размещения//Корма и кормопроизводство. Вип. 28. – К.: Урожай, 1989. – С. 23-25.
23. Царев А.П., Денисов Е.П. Зависимость урожайности кукурузы от засоренности посевов// Кукуруза и сорго. – 2006. – №4. – С. 14-15.
24. Марущак А.М. Засміченість посівів кукурудзи: Автореф. дис. д-ра с.-г. наук: 06.01.03/ Дніпропетровський ДАУ, – Дніпропетровськ. – 2003. – 16 с.
25. Кравець Т.О. Вплив попередників на продуктивність кукурудзи на зерно/ Зб. наук. пр. Уманського СГІ. – К.: Сільгоспосвіта, 1994. – С. 155-158.
26. Сівозміни у землеробстві України/ За ред. В.Ф. Сайка і П.І. Бойка. – К.: Аграрна наука, 2002. – 147 с.
27. Биков В.С. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи/ Наукові основи ведення зернового господарства. – К.: Урожай, 1994. – С. 269-282.
28. Логалов М.І., Філіпков Г.Л. Біологічні властивості/ Довідник кукурудзовода. – К.: Урожай, 1986. – С. 6-11.
29. Михалко С.М., Заїка С.П. Особливості формування зерна кукурудзи/ Наукові основи ведення зернового господарства. – К.: Урожай, 1994. – С. 78-91.
30. Кв’ятковський А.Ф. Агро кліматичні ресурси основних зон вирощування кукурудзи/ Довідник кукурудзовода. – К.: Урожай, 1986. – С. 11-17.
31. Єщенко В.О., Каричковський Д.Л., Каричковський В.Д., Єщенко О.В. Мінімалізація механічного обробітку грунту при вирощуванні кукурудзи/ За ред. В.О. Єщенка. – Умань, 2007. – 157 с.
32. Волкодав В.В., Бариков Б.А., Животков Л.О. та ін. Довідник по апробації сільськогосподарських культур. – К.: Урожай, 1990. – 496 с.
33. Основи наукових досліджень в агрономії/ За ред. В.О. Єщенка. – К.: Дія. – 2005. – 288 с.
34. Барштейн Л.А., Бергульова Л.Я., Волянський А.В., Грисенко Г.В., Зубенко В.Ф. Лебідь Є.М., Остапов В.І. Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства. – К.: Урожай, 1985. – 296 с.
35. Іваненко О.О. Бур’яни в посівах// Захист рослин. – 1998. – №3. – С. 10-12.
36. Кравченко М.С., Злобін Ю.А., Царенко О.М. Землеробство. – К.: Либідь, 2002. – 496 с.
37. Справ очник кукурузоведа/ Под ред. Д.С. Филева и П.И. Сусидко. – Днепропетровск: Промінь, 1979. – 240 с.
38. Довідник по захисту польових культур/ За ред. Г.В. Грисенка, В.П. Васильєва. – К.: Урожай, 1985. – 360 с.
39. Лахман С.Д. Довідник з охорони праці в сільському господарстві. – К.: Урожай, 1990. – 399 с.
40. Бутко Д.А., Лущенков В.Л., Роган Ю.П. Безпека технологічних процесів при виробництві та післязбиральній обробці продукції рослинництва. – Сімферополь „Бізнес-Інформ”. – 2002. – 341 с.
41. Пряник Г.М., Лахман С.Д., Бутко Д.А. Охорона праці. – К.: Урожай, 1994. – 271 с.
42. Мороз П.І., Косенко І.С. Екологічні основи природокористування. – Умань: УДАУ, 2001. – 456 с.
43. Земельний кодекс України прийнятий 18 грудня 1990 року.
44. Смаглій О.Ф., Карда шов А.Т., Литвак П.В. Агроекологія. – Київ: Вища освіта. – 2006. – 670 с.
45. Писаренко В.М., Перебийніс В.І. Агроекологія: теорія та практикум. – Полтава „Інтер-Графіка”. – 2003. – 318 с.
0 комментариев