Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві

4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві.

Важливою умовою підвищення ефективності галузі овочівництва є ріст урожайності овочевих культур та зниження матеріально-грошових затрат на виробництво і реалізацію овочевої продукції.

Овочеві культури вибагливі до умов вирощування, а тому потребують організації спеціальних сівозмін на кращих полях. Проте зараз науково обґрунтовані сівозміни в господарствах практично відсутні, що знижує врожайність на 20-25%, а також призводить до масового поширення бур'янів, зокрема стійких проти сучасних засобів захисту рослин, розвитку шкідників і хвороб.

Одна з причин зменшення врожайності овочів та зниження економічної ефективності овочівництва - різке скорочення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив, до яких овочеві культури дуже чутливі. Дослідження інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що внесення 100 кг д.р. НРК підвищує врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності овочів є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами. Однак, за нинішніх умов господарства практично не в змозі придбати сучасні високоефективні та малотоксичні препарати.

Шляхи підвищення ефективного виробництва овочів:

1. Ріст урожайності овочевих культур:

- застосування високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур;

- внесення органічних та мінеральних добрив;

- використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб;

- розміщення посівів овочевих культур на родючих і зрошуваних землях.

2. Скорочення затрат праці при вирощуванні овочевих культур:

- застосування індустріальних технологій вирощування і збирання овочів;

- підвищення рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт;

- використання прогресивних форм організації праці.

3. Зниження собівартості виробництва овочів:

- поглиблення спеціалізації і розвиток концентрації овочівництва;

- поєднання виробництва овочів у відкритому і закритому ґрунтах;

- зменшення затрат на насіння і розсаду;

зменшення затрат на оплату праці;

- зменшення затрат на ремонт матеріально-технічних засобів виробництва;

покращення матеріального стимулювання праці.

4. Покращення способів заготовки та реалізації овочевої продукції:

- ефективні канали реалізації овочів;

- встановлення ринкових цін;

- підвищення якості овочів;

- зменшення затрат овочів у процесі виробництва;

- зменшення затрат овочів у процесі їх реалізації. [25, с. 259]

Урожайність овочевих культур у перспективі може бути підвищена до 200-250 ц/га за рахунок підбору високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур, які відповідають даному природнокліматичному регіону, удосконалення структури посівів, застосування індустріальних технологій виробництва овочів. Овочеві культури досить добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив, засобів хімічного і біологічного захисту рослин. Під овочеві культури при поливі можна вносити не менше 30 т органічних і 250 ц діючих речовин мінеральних добрив.

Другим напрямком підвищення ефективності овочівництва є ріст продуктивності праці та зниження собівартості виробництва овочів. Основним фактором, підвищення продуктивності праці в галузі являється введення системи машин по догляду, збиранні та товарної доробки продукції, удосконалення організації і матеріального стимулювання робітників галузі.

Затрати праці при введенні комплексної механізації у овочівництві можуть бути скорочені у розрахунку на 1-цю продукції у 2-2,5 рази. Особливо великі затирати праці на вирощування овочів спостерігаються у приватному секторі.

Важливого значення на сучасному етапі набуває проблема якості овочевої продукції, а у зв'язку з цим стає актуальною економічна оцінка якості сировини у процесі оптової заготівлі овочів. На мою думку, необхідно ввести інтегральну оцінку якості, з одного боку, економічну (оцінка витрат на вирощування, зберігання, транспортування і т.д.), а з іншого - поживну (оцінка біологічних властивостей продукту) чи технологічну (оцінка властивостей, необхідних для ефективної переробки).

Перш ніж приступити до вирішення даної проблеми визначимо, що означає, якість продукції. В економічній літературі даний термін означає „сукупність споживчих властивостей, що обумовлюють її придатність до задоволення виробничих і особистих потреб у відповідності до призначення”. [19, с. 32] Властивість продукції - її об'єктивна особливість. Важливо, щоб якісні показники:

- могли точно кількісно вимірюватися;

- їх кількість була достатньою для оцінки рівня якості відповідно до призначення;

- були найсуттєвішими та не перевищували розумних меж витрат на оцінку якості (бажано, щоб це були експрес-методи).

Допустима величина кількісного показника якості може виражатися:

- діапазоном можливої їх зміни (приклад для огірка: вміст сухих речовин не більше 4-6%, коренеплоди - від 11 до 17%, часник не більше 35%);

- обмеження (тобто не більше і менше певної величини);

- забороною (тобто такий стан продукту не допускається).

Плодоовочі характеризуються різним вмістом основних поживних та інших необхідних людському організму речовин.

Конкретний вміст речовин визначається багатьма факторами: сортовими особливостями плодоовочів, грунтово-кліматичними, агротехнічними умовами вирощування, видами, дозами та співвідношенням добрив, умовами транспортування, закладки та зберігання, ступенем зрілості тощо.

1) Із сукупності споживчих показників якості овочів і фруктів потрібно вибрати найсуттєвіше для даного продукту, причому ц показники повинні визначитись об'єктивними інструментальними методами.

При визначенні якісних показників використовуються найчастіше коефіцієнт конкордації, який характеризує середній ступінь погодженості думок спеціалістів про роль впливу на результативну оцінку окремих факторів, за яким дається експертна оцінка. Його значення коливається від 0 до 1.

Методика експертних оцінок базується на основі рангової кореляції. За допомогою анкетного тестування виявляється думка спеціалістів (експертів) про те, яке місце (ранг) повинен займати той чи інший фактор в залежності від його впливу на результативний показник. Експерт повинен ранжувати фактори у порядку зменшення їх внеску.

Коефіцієнт конкордації (XV) розраховується за формулою:

де, 2 іj - ранг i-го фактору вказаного j-тим експертом, m - число експертів, n - число факторів.

У випадку, коли два чи декілька факторів мають однаковий ранг у формулу коефіцієнта  вносять поправки (віднімання їх від знаменника).

Враховуючи, що:

отримуємо:

де Тj - сума поправок на фактори, що мають однакові ранги по кожному

де, tj - число однакових рангів у j-му ран жуванні

Значимість коефіцієнта координації оцінюється за допомогою критерію х При наявності об'єднаних рангів значимість розраховується за формулою:

На сучасному етапі з'явилася потреба і є можливість створювати інтегровані інформаційні системи, іншими словами, програмне втілення знань та способу міркувань людини-експерта. За допомогою створених таким чином експертних систем вирішуються завдання, які важко формалізувати, оскільки алгоритмічного знаходження розв'язку не існує в силу неповноти, неточності або невизначеності. Створення експертних систем дозволяє широко використовувати ЕОМ як інтелектуального помічника в даній області і цим самим сприяти виробництву приватному підприємству, то підвищення економічної ефективності виробництва овочів за рахунок застосування більш сучасної техніки можна прослідкувати при співставленні і подальшому аналізі основних показників виробництва овочів по простій і інтенсивній технологіях. Розглянемо табл. 4.2.1., де показано основні показники виробництва овочів відкритого грунту по звичайній та інтенсивній технологіях.

Таблиця 4.2.1.Аналіз основних показників виробництва овочів в/г по звичайній та інтенсивній технологіях [15, с. 18]

Як бачимо з табл. 4.2.1. при тій самій площі валовий збір овочів збільшився більше, ніж на 100 ц по інтенсивній технології вирощування, збільшились виробничі затрати, а вартість валового продукту у відносних цінах зросла майже на 10 тис. грн., при незначному підвищенні реалізаційної ціни.

Для підвищення ефективності овочівництва у закритому грунті велике значення має забезпечення закладки першої сівозміни овочевих культур у зимових теплицях в оптимальний для кожної світлової зони строк.

Так затрати енергії на виробництво овочевої продукції досить великі, тому для економії паливно-енергетичних ресурсів у теплицях у зимовий період рекомендують використовувати теплові відходи промислових підприємств.

Аналіз сукупності чинників, що забезпечують високий економічний результат виробництва овочів у захищеному ґрунті показав, що до основних з них належать заходи з оптимізації витрат матеріальних ресурсів, чіткого дотримання технології виробництва.

Ціна 1 м³ як основного енергетичного джерела опалення теплиць за 1996-2001 рр. зросла від 6 до 27 копійок, або в 4,5 рази. Ціна на воду, яка є важливим технологічним компонентом у гідропонних теплицях, збільшилась у 4,2 рази, електроенергії - у 2,5 рази. Менше зростання ціни на тепло (в межах 37%), пов'язане з тим, що газ використовується на опалення власних котелень комбінату і калькулюються при визначенні витрат на продукцію за собівартістю, що забезпечує певне її зниження.

Отже, основними джерелами економії витрат виявились нецінові чинники на ресурси, а обсяги її витрачання. Якщо у 1996 р. на 1 ц вирощуваних овочів у скляних теплицях витрачалося газу 5 м³, тепла - 0,38 Г калорій, електроенергії-31 кВт-год, води - 3,2 м³, то у цьому році ці витрати відповідно зменшаться на 32, 34, 42 і 44%.

До основних чинників, які зумовили зниження втрат тепла належать: ремонт і регулювання агрегатів котельних; ремонт ізоляції теплових мереж; впровадження систем комп’ютерної автоматизації з регулювання подачі гарячої води, тепла та вентиляції залежно від температури зовнішнього повітря; здійснення ремонту покрівель; утеплення воріт, дверей, вікон.

Подібні заходи забезпечили економію електроенергії, зокрема повітряні електромережі, заміна світильників на більш економічні, встановлення автоматизованої системи керування освітлення залежно від зовнішнього природного освітлення.

З метою економії води необхідно здійснити ремонт водомереж, обладнати систему лічильників, приладного контролю її подачі залежно від потреби в той чи інший період, її обміну та повернення конденсату. Ці технологічні, технічні, організаційні заходи підкріплені відповідними економічними розрахунками І забезпечили високі результати виробництва в захищеному ґрунті.

Про ефективність виробництва продукції у захищеному ґрунті свідчать і загальні показники по Україні. За даними річного звіту Мінагрополітики у 2003 році в захищеному ґрунті (скляні і плівкові теплиці) вироблено 67399 тонн овочевої продукції. Витрати на її виробництво становили 100952 тис грн., рівень рентабельності 20,9%. Наведені дані свідчать, що розвивати цю галузь в Україні с економічно вигідною справою і соціальною потребою, оскільки захищений грунт дозволяє суттєво скорочувати безробіття на селі, яке на даному етапі економічних реформ набуває все більшого розвитку.

Немалу роль у підвищенні ефективності виробництва овочів відводиться покращенню якості овочевої продукції і її зберігання на протязі тривалого часу. Тут основну увагу повинно приділяти на підбір сортів і гібридів овочевих культур, які мають хороші смакові якості і можуть зберігати поживні речовини при зберігання і промисловій переробці.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Із проведених у даній магістерській роботі досліджень сучасного стану виробництва овочів, можна зробити наступні висновки:

1.Вивченням та дослідженням даної теми займаються ряд вчених та науковців, зокрема інститут овочівництва і баштанництва ІААН. Вони розробляють та обґрунтовують нові технології виробництва овочів, виводять нові, більш ефективні сорти рослин та ін. Основна їх думка зводиться до того, що виробництво овочів є прибутковим, але майбутнє за розвитком нових форм господарювання та створенням спеціалізованих овочівницьких господарств в окремих регіонах та зонах.

2. В процесі аналізу використовувались такі методи дослідження як статистично-економічні, розрахункове конструктивний, абстрактно-логічний та економіко-математичний.

3 .Об'єктом дослідження є приватне підприємство „Полісся", яке на даний час є господарством з молоко-овочевим виробничим напрямком. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва овочів в/г у 2002 р. займали: морква - 37%, на другому місті капуста - 34%, на третьому - буряк столовий - 27%. А в обсязі виробництва овочів з/г займали : огірки - 83%, на другому інші овочі 9% і на третьому помідори - 8%.4. За останні роки змінилась структура виробництва овочів у господарстві, в сторону зменшення виробництва огірків у відкритому грунті та збільшення виробництва помідор у закритому грунті.

5. Обсяг виробництва овочів у 2002 році зменшився порівняно із 2000 на 200 ц також зменшилась площа їх вирощування та урожайність.

6. Показники господарської діяльності господарства в динаміці дещо покращилися. Виробництво овочів сприяло одержанню прибутку у розмірі 26 тис. грн. Рівень рентабельності склав 35%.

На основі проведеного аналізу вищенаведених показників господарської діяльності, намічені слідуючи пропозиції щодо вдосконалення організації І підвищення рівня ефективності господарства:

а) Відновити застарілий парк основних фондів, їх активної частини, а звідси: зменшиться обсяг ремонтних робіт по основних фондах, що через амортизацію забезпечить зменшення собівартості продукції, дасть змогу підвищити рівень продуктивності праці.

б) Змінити структуру виробництва, тобто збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується підвищеним попитом - огірків, помідор та капусти.

в) Збільшити посіви площі овочів закритого грунту, так як їх ефективність досить висока.

г) Покращити способи заготовки на реалізації овочевої продукції шляхом встановлення ринкових цін на овочеву продукцію, підвищення якості продукції, зменшення затрат овочів у процесі їх реалізації.

5. Урожайність овочевих культур в перспективі може бути підвищена до 200-250 ц/га за рахунок підбору високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур, які відповідають даному природнокліматичному регіону, застосування індустріальних технологій виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Конституція України. - К. Феміна, 1996.

2.  Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 (зі зм. і доп від 15.05.2003) // ВВР, 1997, № 39, Ст.261. (зміни - ВВР, 2003, № 30, Ст.247).

3.  Земельний кодекс України від 25.10.2001 (зі зм. від 15.05.2003) // ВВР, 2002, № 3-4, Ст.27. (зміни - ВВР, 2003, № 30, Ст.247).

4.  Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 03.12.1999. // Подільське слово. – 2000. - №4. - С.12.

5.  Статистичний щорічник України за 2002 р. - К., Техніка, 2003.

6.  Статистичні збірники по сільському господарству Волочиського району.

7.  Річні звіти ПП „Полісся”.

8.  Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (1990-2000) / За ред. П.Т. Каблука, М.Я.Дем'яненка, М.Ф. Кропивника. - К.:ІАЕ УААН, 1999.

9.  Баранов О.Г. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності господарювання // Економіка АПК. - 2000. - №9.

10.  Грицишин М. Стан технічного забезпечення с/г виробництва України //Вісник аграрної науки. - 2002. - №11 .

11.  Дусановський С.Л. та ін. Агропромисловий комплекс України на шляху реформування .

12.  Дусановський С.Л., Дусановська М.Г., Бобчук І.П. - Т.: Мандрівець, 2000.

13.  Економіка України за січень - листопад 2002 - 26 грудня.

14.  Індустріальні технології виробництва овочів. Г.Л. Бондаренко, М.О. Скляревський, 1986.

15.  Кожному овочу свій час? // Ділова Україна. - 2003. - 6 жовтня.

16.  Криворучко В.І. Розвиток овочівництва в Україні // Економіка АПК. -1999.- №12. – С. 23.

17.  Криворучко В.І. Формування овоче-продуктового підкомплексу України в умовах переходу до ринку // Економіка АПК. - 1999. - №1.

18.  Лисюк В. В овочівництві повинен бути цивілізований ринок // Агроперспектива. -2001. -№11.

19.  Майбутнє с/г починається вже сьогодні // Прогноз. - 2003. - №1.

20.  Овочівництво справа вигідна //Урядовий кур'єр. - 1998. - 3 грудня.

21.  Особливості концентрації та спеціалізації в овочівництві. Рудь В. // Економіка АПК. -2001. - №5.

22.  Рибакова О. Формування ринку плодів в Україні // Економіка АПК. - 2003.-№7.

23.  Розвиток підприємств в овочівництві // Економіка АПК. - 2002. - №9.

24.  Соціальне економічний стан Волочиського району. //Свобода. - 2002. - 26 жовтня.

25.  Хорунжий М.О. Організація АПК: Підручник. - К.: КНЕУ. - 2001.

26.  Що нас чекає на овочевому ринку в першій половині 2002 р. // Деловая Украина. - 2002. - 18 січня.

27.  Яковенко К.І. Овочівництво України на порозі 21 ст. // Вісник аграрної науки. - 2000. - №8.