Поняття руху населення

Зміст

Вступ

1. Види руху населення

2. Природний і соціальний рух населення

3. Міграція населення

4. Практична частина

Висновок

Вступ

Стан і розвиток суспільства визначається в значній мірі кількістю і складом його населення, його трудовим і, у тому числі, творчими можливостями. За визначенням американського економіста Нобелівського лауреата Пауля А. Самуельсона, населення - основний чинник будь-якого господарства [1, стр.89].

Під населенням розуміється сукупність людей, що живуть на цілком певній території - в районі, місті, регіоні, країні. В суспільно-політичній літературі при соціально-економічній характеристиці населення його прийнято називати народонаселенням. Особливостями цієї сукупності є те, що вона безперервно поновлюється в процесі відтворювання життя і знаходиться в стані саморозвитку, утворюючи головний матеріальний компонент людського суспільства, суб'єкт соціальних зв'язків. Дослідженням закономірностей відтворювання народонаселення займається наука демографія. Вивчення чисельності, складу і динаміки народонаселення дозволяє судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденції, воно диктує необхідні заходи, які повинна зробити держава для нейтралізації негативних процесів в структурі народонаселення або зміцненні позитивних тенденцій в його розвитку.

Однією з найважливіших проблем демографії є рух населення. Це складний суспільний процес, що зачіпає багато соціально-економічних аспектів життя населення.

Рух змінює структуру і чисельність населення. Міграційні потоки (механічний рух населення) спрямовуються з одних регіонів і країн в інші. Міграція забезпечує безперечні переваги країнам і регіонам, що приймають робочу силу і поставляючим її, іноді ж робить украй негативний вплив на економічний, соціальний стан країни. З міграцією населення пов'язано багато процесів в житті людини: розселення, освоєння нових земель, перерозподіл трудових ресурсів між містами, регіонами, країнами.

Природний рух впливає на демографічну ситуацію через такі процеси як народжуваність і смертність. Два види руху населення мають величезний вплив на економічну і соціальну ситуацію в окремих регіонах і країнах. Чималу увагу їх регулюванню і стимулюванню (а іноді і обмеженню) надають уряди країн. Їх дослідженням займається цілий ряд наук, таких як демографія, статистика, економіка.

Метою даної роботи є розгляд руху населення, його види, зокрема природний і міграційний рух населення, визначення особливостей даного явища для Росії.

Важливість даної проблеми дуже актуальна в наші дні у всьому світі і в нашій країні зокрема. В результаті перепису 2002 року з'ясувалося, що в Російській Федерації продовжується процес зменшення чисельності населення. Ні природний, ні міграційний приріст не можуть навіть стабілізувати цей несприятливий для нашої країни процес, не говорячи вже про позитивний приріст населення.

На прикладі розглянемо Челябінську область.

Підвищення темпів економічного розвитку, демографічні проблеми, невідповідність структури робочої сили потребам економіки і недостатня трудова мобільність населення визначають необхідність залучення іноземної робочої сили, а також її запитана в області.

Наголошується стійка динаміка зростання числа іноземних громадян, прибулих в область із заявленою метою - робота. Їх частка в структурі імміграційного потоку за останні 3 роки зросла в 2,2 рази. Вже в поточному році число в'їхали з метою роботи іноземних громадян перевищило показники всього минулого року.

Задача нашої роботи - проаналізувати і зробити висновки по даній проблемі.

1. Види руху населення

Під відтворюванням населення розуміють історично і соціально та економічно обумовлений процес безперервного відновлення поколінь людей. Органічною частиною відтворювання населення є відтворювання ресурсів для праці.

В процесах відтворювання населення розрізняють види, типи і режими, а у відтворюванні ресурсів для праці крім того виділяють ще фази або стадії.

Види відтворювання населення визначаються особливостями руху чисельності і складу населення в країні і її регіонах. Цей рух може бути природним, міграційним (механічним) і соціальним.

2. Природний і соціальний рух населення

Природний рух населення є слідство народжуваності і смертності людей. Залежно від того, що з них переважає, утворюються природний приріст або природний спад населення. На величину і спрямованість природного руху населення впливають економічні, соціальні і біологічні чинники. Показники природного руху населення в Росії за період 1992-2004 роки приведені в табл. 1.

Таб. 1. Показники природного руху населення Росії

Роки	Що Народилися	Померлі	Природний приріст, спад (-)	Померлі у віці до одного року
1992	1587,6	1807,4	-219,8	29,2
1995	1363,8	2203,8	-840,0	24,8
2000	1266,8	2225,3	-958,5	19,3
2001	1311,6	2254,9	-943,3	19,1
2002	1397,0	2332,3	-935,3	18,4
2003	1477,3	2365,8	-888,5	18,1
2004	1508,0	2298,1	-790,1	17,4

В Росії, починаючи з другою половиною XX століття, встановилася стійка тенденція скорочення народжуваності. В 50-х роках цьому сприяла відміна заборони на штучне переривання вагітності. В 60-70-х роках переважаючою стала модель сім'ї з двома дітьми, а потім з кінця 80-х років почався різкий спад народжуваності. Якщо для простого відтворювання коефіцієнт народжуваності (число дітей, що доводяться на ста жінок репродуктивного віку) повинен складати 215, то в 1991 р. сумарний коефіцієнт народжуваності склав всього 190, в 1993 р. він був вже рівний 139, в 1996 р. - 128, в 1997-98 рр. - 124, в 2000 р. на ста жінок репродуктивного віку доводилося 117 дітей.

Необхідно відзначити, що тенденція до падіння народжуваності характерна не тільки для Росії, але також і для всіх країн Європи. В колишніх соціалістичних країнах Східної і Центральної Європи цей коефіцієнт складає 130, а в країнах Західної Європи - 160. Але, проте, Росія в даний час знаходиться в числі країн з якнайменшою народжуваністю, що може бути оцінений тільки як негативне явище.

Відзначаючи низьку народжуваність в Росії, слід підкреслити, що її величина має великі відмінності в різних регіонах країни. Якнайменша народжуваність характерна для Санкт-Петербурга, Ленінградської, Московської, Тульської, Смоленської, Івановської областей. Найбільша - в Республіці Дагестан (19,5 народжень на 1000 населення), в Республіці Інгушетія (18,8). Вище середнього рівня народжуваність в Республіці Північна Осетія - Аланія, в Кабардино-балкарській і Карачаєво-черкеській республіках, в Алтаї, Республіці Тива, Республіці Саха (Якутія), в Ненецькому, Евенкійському, Усть-ординському, Бурятському, Агинському, Бурятському, Коряцькому автономних округах.

Украй несприятливо положення з показниками смертності населення. З даних, приведених в табл. 1, видно, що, по-перше, в Росії число померлих перевищувало число народилися на 1000 чіл. населення, тобто відбувався природний спад населення. По-друге, величина смертності і спади населення збільшуються останнє десятиріччя з року в рік.

Таб. 2. Коефіцієнти смертності по основним класам причин смерті (число померлих на 100 000 чоловік населення)

	1992	1995	2000	2001	2002	2003	2004
Померлі від всіх причин	1216	1496	1535	1564	1628	1637	1598
у тому числі:
від хвороб системи кровообігу	646	790	849	869	913	928	892
від новоутворень	202	203	206	204	204	202	201
від нещасних випадків, отруєнь і травм	173	237	220	230	237	234	221
з них:
від транспортних травм (всіх видів)	30	26	27	28	29	30	29
від випадкових отруєнь алкоголем	18	30	26	29	31	31	26
від випадкових тих, що втопили	9	14	11	12	12	11	10
від самогубств	31	41	39	40	39	36	34
від вбивств	23	31	28	30	31	29	27
від хвороб органів дихання	58	74	71	66	70	70	64
від хвороб органів травлення	33	46	45	48	53	57	59
від деяких інфекційних і паразитарних хвороб	13	21	25	25	26	26	25

Серед причин смертності на першому місці стоїть смертність від хвороб системи кровообігу. Потім слідувала смертність від хвороб органів дихання, від новоутворень, від інфекційних і паразитарних хвороб, від нещасних випадків, отруєнь і травм, від хвороб органів травлення.

Дуже високий рівень передчасної смертності населення через нещасні випадки, отруєння, травми. При цьому рівень смертності чоловіків із цих причин, а також від хвороб системи кровообігу, органів дихання, інфекційних і паразитарних хвороб перевищує рівень смертності жінок. В результаті середня тривалість життя чоловіків в Росії більш ніж на 10 років менше середньої тривалості життя жінок. Порівняння ж середньої тривалості життя чоловіків і жінок в Росії з аналогічним показником в розвинутих країнах світу показує, що вона у чоловіків на 13-15 років, а у жінок - на 5-8 років коротше.

На природний рух населення впливають процеси брачності (утворення подружніх пар шляхом реєстрації або без неї; в останньому випадку це повинен бути стійкий в часі союз подружжя, провідного сумісне господарство і виховуючих дітей без юридичного оформлення) і розлучення (розпаду подружніх пар унаслідок розірвання браку або припинення подружніх відносин). В сучасній Росії на 1000 чіл. населення спостерігається зниження числа браків і збільшення числа розлучень, що, звичайно, не сприяє зростанню народжуваності.

Соціальний рух населення виявляється в змінах різних соціальних структур: освітньої, професійної, національної і ін. В процесі відтворювання населення відбувається не тільки заміщення поколінь, але і формування його нової соціально-демографічної структури. Так, кожне покоління людей відрізняється рівнем освіти і культури, професійно-кваліфікаційною структурою, половвікові складом і іншими характеристиками.

Відзначені три види руху знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності і в сукупності визначають чисельність і склад населення району, регіону, країни.

В природному русі населення виділяють типи його відтворювання, серед яких більшою мірою вивчені два - традиційний (екстенсивний) і сучасний (інтенсивний).

Для традиційного типу відтворювання, що переважало на ранніх стадіях розвитку людського суспільства, були характерні висока смертність через низький рівень медицини, епідемій, голоду і висока народжуваність, яка за релігійних і медичних умов не регулювалася в суспільстві в цілому і в сім'ї. Високий рівень смертності нейтралізував високий рівень народжуваності, внаслідок чого загальні темпи зростання населення були невеликі, переважала молода частина населення при низькій питомій вазі людей старших віків і немолодих.

Сучасний тип відтворювання населення обумовлений: підвищенням рівня життя людей; досягненнями медицини і охорони здоров'я; науково-технічним прогресом і пов'язаним з ним зростанням продуктивності праці; емансипацією жінок і залученням їх в суспільне виробництво, слідством чого стало падіння народжуваності; збільшенням середньої тривалості життя за рахунок профілактики раніше згубних для людей захворювань, зниження дитячої смертності. При даному типі відтворювання загальне зростання чисельності населення відбувається не стільки за рахунок високих темпів народжуваності (темпи тут якраз помірні), скільки за рахунок зниження рівня смертності. В сучасних умовах зростає частка немолодого населення, росте середня тривалість життя.

Основним джерелом поповнення економічно активне населення є молодь, що вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії населення залежить від режиму його відтворювання, від рівня брачності і народжуваності в країні, а також від величини дитячої смертності. При розширеному відтворюванні населення і підвищенні рівня народжуваності ростиме число вступаючих в працездатний вік. Але слід мати на увазі, що кожний стрибок народжуваності відобразиться на чисельності ресурсів для праці лише через 15 років.

Ресурси для праці залежать також від стану здоров'я населення, рівня інвалідності в працездатному віці і рівня смертності. Зміна структури населення у бік дорослішання, тобто збільшення середнього віку людей, може привести до підвищення темпу виходу людей за межі працездатного віку і скорочення ресурсів для праці.

3. Міграція населення

Чисельність і склад населення міняються не тільки унаслідок природних процесів народжуваності і смертності, але також в силу - механічного прибуття і вибуття населення шляхом переміщення його через межі адміністративно-територіальних утворень або держав з метою зміни місця проживання або місця роботи. Подібний рух населення викликається різними економічними, політичними, релігійними, побутовими і іншими причинами і пов'язане з серйозними змінами в положенні людей, їх статусі, перспективах життя.

За рахунок міграції люди вирішують свої проблеми пристрою життя, місця мешкання і роботи, реалізовуючи важливе право людини демократичного суспільства, відповідне загальновизнаним нормам міжнародного права і Конституції Російської Федерації на вільне пересування по території країни, вільний виїзд за її межі і безперешкодне повернення, вільний вибір місця проживання.

Міграційні процеси багатоманітні, тому для їх вивчення і управління ними вони класифікуються залежно від різних ознак:

по відношенню до території своєї країни розрізняють міграцію внутрішню і зовнішню;

по ступеню добровільності міграцію підрозділяють на добровільну і вимушену;

по характеру міграція може бути поворотною і безповоротною;

по періодичності переміщення міграція буває періодичною (епізодичної), сезонною, маятниковою;

з погляду дотримання норм чинного законодавства міграція населення може бути законною і незаконною.

із причин виникнення виділяють міграцію трудову.

Міграційні процеси, які відбуваються усередині країни, утворюють внутрішню міграцію. Міграція людей усередині Росії - країни, володіючою величезною територією, здійснюється між регіонами, містами, районами і пов'язана з освоєнням нових територій, з переміщенням населення з трудонадлишкових районів в трудодефіцитні і з іншими причинами.

Після розпаду СРСР внутрішня міграція в Росії змінила характер і спрямованість. Якщо раніше люди їхали на Північ і до Сибіру на заробітчанство, крім того державою проводилося масове переселення людей на освоєння Сибіру, Дальнього Сходу і районів Крайньої Півночі, то тепер через скорочення фінансування ряду державних програм, погіршення умов мешкання в далеких від центру районах потоки людей рушили у зворотний бік - в обжиті райони країни, з місць з важкими природно-природними умовами в місця з більш сприятливими умовами життя.

До внутрішньої міграції відноситься і переміщення людей в межах регіону (республіки, краї, області).

Міграційні потоки між державами утворюють зовнішню, або міждержавну міграцію.

Зовнішня міграція, пов'язана із зміною постійного місця проживання, складається з двох потоків: еміграції - виїзду з країни і імміграції - в'їзду в країну і, відповідно, люди, що покидають країну, називаються емігрантами, а ті, хто в'їжджає в країну для мешкання в ній, - іммігрантами.

Добровільна міграція населення - це переміщення людей з однієї території в іншу за власною ініціативою і бажанню, яке може бути обумовлений різними причинами: демографічними (переїзд, пов'язаний зі вступом до браку, з'їзд з дітьми або батьками і ін); економічними (більш відповідні житлові і соціально-побутові умови, більший розмір оплати праці, можливість займатися улюбленою справою і ін); медичними (більш сприятливі кліматичні умови мешкання, наявність цілющих природних чинників, необхідних для підтримки-здоров'я і ін), етнічними (переїзд в місцевість, населену людьми рідної національності, народності, етносу) причинами іншого характеру.

Вимушена міграція населення обумовлена причинами, не залежними від мігрантів. Серед них: державне переселення (відселення), пов'язане із створенням штучних водосховищ, розробкою корисних копалин, крупним промисловим будівництвом, організацією заповідників і др.; військові дії, політичні і етнічні конфлікти; стихійні біди, екологічні катастрофи, аварії і інші подібні потрясіння, що вимушують людей переїздити з обжитих районів подалі від біди.

Серед вимушених мігрантів розрізняють вимушених переселенців і біженців.

Вимушений переселенець - це громадянин своєї країни, що покинув місце постійного проживання унаслідок зроблених відносно нього або членів його сім'ї насильства, переслідування або наявності реальної небезпеки піддатися цьому по ознаках національної приналежності, віросповідання, мови, політичних переконань і інших дискримінаційних дій. Статус вимушених переселенців визначений Федеральним законом "Про внесення змін і доповнень в Закон Російської Федерації про вимушених переселенців", в якому встановлені правові, економічні і соціальні гарантії захисту їх прав і інтересів на території Російської Федерації.

Біженець - ця особа, прибула на територію держави унаслідок зроблених відносно нього або членів його сім'ї насильства, переслідування або наявності реальної небезпеки піддатися цьому по ознаках національної приналежності, віросповідання, мови, політичних переконань і інших дискримінаційних дій, і не має громадянства тієї країни, в яку прибув. Правове положення біженців в нашій країні визначено Законом Російської Федерації "Про біженців".

Великі потоки таких мігрантів виникли в Росії унаслідок розпаду СРСР, через міжнаціональну ворожнечу, військові дії, нестабільність і напруженість соціально-економічної і політичної обстановки, що посилилася, погіршення рівня життя в окремих регіонах і в колишніх союзних республіках. При цьому, починаючи з 1992 р., число прибулих до Росії у декілька разів перевищувало і перевищує число вибулих з неї. Пік міграції був в 1994 р., коли до Росії прибуло 1147 тис. чіл., а вибуло 337 тис. чіл., причому в основному міграція йшла між Росією і країнами СНГ, Латвією, Литвою і Естонією.

Поворотна міграція - це такий процес, коли людина однократно або періодично міняє місце проживання на деякий час, припускаючи повернутися потім до первинного місця проживання. В такому положенні можуть бути люди, що виїжджають в інші райони країни або за рубіж на навчання або на роботу за контрактом на тривалий час. До поворотних мігрантів відносяться люди з подвійним громадянством, що не суперечить російському законодавству. Вказані причини утворюють періодичну (епізодичну) поворотну міграцію.

Поворотна міграція може бути також сезонною і маятниковою. Сезонна міграція викликається сезонною потребою в працівниках (наприклад, на сільськогосподарські роботи) і пов'язана з переміщеннями людей з трудонадлишкових районів в трудодефіцитні.

Маятникова міграція характерна для мегаполісів, інших крупних міст і є щоденним або з іншою періодичністю переміщення людей, як правило, з передмість і районів, в яких люди проживають, на навчання або роботу в місто.

Безповоротна міграція - це виїзд на постійне місце проживання в інший район або іншу країну без наміру повернутися назад.

Серйозною проблемою для Росії, та і не тільки для неї, стала незаконна міграція населення, тобто та міграція, яка на відміну від законної здійснена з порушенням законодавства, регулюючого в'їзд і виїзд людей з країни в країну. За офіційними даними в Росії знаходиться близько 1,5 млн. нелегальних іммігрантів, по неофіційних - близько 10 млн. чіл. Небезпека викликає положення, коли баланс між числом корінного населення і нелегальними мігрантами складається не на користь першого.

Негативні наслідки нелегальної імміграції полягають в розширенні тіньової економіки, що ігнорує податкове і інше економічне законодавство, криміналізації бізнесу, у витісненні з ринку праці громадян Росії, посилення соціальної напруженості і загостренні міжнаціональних відносин. Але, з другого боку, дешеві товари, реалізовані українськими, китайськими, в'єтнамськими і іншими нелегалами, допомагають вижити багатьом росіянам з низьким рівнем достатку. Послуги з виконання, наприклад, ремонтних робіт в квартирах у нелегалів у декілька разів нижче, ніж у російських комерційних або державних фірм. Попит на такі товари і послуги у небагатого населення країни стимулює нелегальну імміграцію.

З подібними проблемами зіткнулася не тільки Росія, вони мають місце в багатьох країнах Західної і Східної Європи.

Трудова міграція - це переміщення населення, обумовлене пошуком місця роботи. До такого різновиду міграції відноситься сезонна і маятникова міграції. Це може бути і внутрішня і зовнішня міграція. В умовах щорічного природного скорочення чисельності населення Росії все більш актуальним стає питання подолання дефіциту працівників за рахунок притоки іммігрантів.

Міграція населення надає істотну дію на географію розміщення і густину населення, його чисельність і структурний склад, на соціально-економічне положення як регіону вибуття, так і регіону прибуття.

4. Практична частина

Рішення проблеми стійкого демографічного розвитку Росії є пріоритетним напрямом політики держави на всіх рівнях влади. Демографічна криза, скорочення чисельності населення обмежують соціально-економічний розвиток країни, створюють реальну загрозу національної безпеки держави.

Головними особливостями демографічної ситуації, що склалася в Російській Федерації, є:

1) низька народжуваність і масове розповсюдження такого явища, як однодітна сім'я, що є недостатнім для відтворювання населення країни;

2) високий показник смертності населення, перш за все серед чоловіків працездатного віку, а також високий показник смертності населення працездатного віку від неприродних (предотвратимих) причин;

3) скорочення міграційного приросту.

Державна демографічна політика є цілісною системою заходів у сфері регулювання демографічних процесів, направлених на досягнення в довгостроковій перспективі оптимального для розвитку країни відтворювання населення.

Особливістю демографічної політики є те, що її заходи носять опосередкований характер: створюються певні умови, які впливають на демографічну поведінку людей і ухвалення ними рішень про народження дітей, зміні місця проживання. Якість життя і стан здоров'я населення, рівень освіти, забезпеченість житлом і стабільною роботою є вирішальними чинниками демографічної поведінки людей, у зв'язку з цим ефективність демографічної політики залежить від ефективності соціально-економічної політики держави в цілому. Також важливу роль в демографічній поведінці людей грають національні традиції, соціокультурні і конфесійні особливості населення.

Державна демографічна політика в Челябінській області, будучи частиною регіональної соціально-економічної політики, є цілісною системою заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, інформаційного характеру, реалізовуваних органами державної влади Челябінської області і органами місцевого самоврядування муніципальних утворень Челябінської області, по подоланню негативних тенденцій в демографічному розвитку Челябінської області, забезпеченню демографічної і соціальної стабільності.

Концепція державної демографічної політики в Челябінській області на період до 2010 року конкретизує мету і задачі державної політики по зниженню смертності, стимулюванню народжуваності, підтримці материнства, батьківства і дитинства, зміцненню інституту сім'ї, регулюванню міграційних процесів, що проводиться в Російській Федерації, для Челябінської області з урахуванням специфіки регіону і визначає основні пріоритети і напрями діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування по її реалізації на території Челябінської області.

Реалізація Концепції передбачена на період до 2010 року за допомогою розробки і ухвалення законів, обласних цільових програм, інших нормативних правових актів Челябінської області і повинна забезпечити скорочення природного спаду населення Челябінської області, перехід до стійкого розширеного його відтворювання шляхом підвищення народжуваності, зниження смертності, стабільного міграційного приросту населення.

Демографічна ситуація в Челябінській області, як і в країні в цілому, з початку 90-х років XX століття характеризується поряд негативних тенденцій. З 1992 року чисельність населення Челябінської області скорочується. Так, в період 1997 - 2006 років вона зменшилася на 152,5 тис. людина, або 4,15%. При цьому спад сільського населення перевершує спад населення в містах.

Скорочення чисельності населення відбувається в основному унаслідок природного спаду, тобто перевищення числа смертей над числом народжень. Показник смертності (число померлих на 1000 чоловік населення) збільшувався в Челябінській області вже з кінця 80-х років минулого століття, в 2006 році майже в півтора разу перевищував показник народжуваності і склав 16,3 померлих на 1000 чоловік населення, що вище за показник загальноросійського рівня, який складав 16,1 Челябінська область по рівню смертності займає третє місце в Уральському федеральному окрузі, де цей показник значно нижче і складає 14,8 померлих на 1000 чоловік населення.

Викликає тривогу структура народжуваності і смертності. При скороченні загального числа новонароджених росте позашлюбна народжуваність. Якщо в 1991 році в Челябінській області зовні зареєстрованого браку був народжений кожні п'ята і шоста дитина, то в 2005 році - вже кожний третій, в 54 суб'єктах Російської Федерації цей показник був дещо нижче. При цьому в сільській місцевості позашлюбні діти народжувалися частіше (38,7% від загального числа народилися), ніж в містах (31,5%). Також збільшується число дітей, народжених матерями-одинаками (в 1991 році - 9,5% від загального числа народилися, в 2005 році - 17,6%). Діти, що ростуть в неповних сім'ях, стикаються з великими труднощами при адаптації до умов сучасного життя, мають меншу економічну і психологічну захищеність.

Негативні явища спостерігаються у віковій і половою структурі смертності. З початку 90-х років XX століття частка працездатного населення в структурі смертності збільшилася в два рази і склала в 2006 році 32,1%. Переважну більшість в цій категорії складають чоловіки працездатного віку. Якщо серед всіх померлих чоловіки складали 53,7%, то серед померлих осіб працездатного віку - 79%.

Висока смертність чоловіків обумовлює диспропорцію в статевій структурі населення Челябінської області: частка жіночого населення помітно більше, ніж чоловічого (на початок 2007 року - на 278,9 тис. людина), співвідношення складає відповідно 53,9 і 46,1%.

Відбувається старіння населення Челябінської області. З початку 90-х років минулого століття чисельність дітей і підлітків до 15 років скоротилася на 315,7 тис. людина, або на 34,5%, при цьому осіб пенсійного віку стало більше на 3,9%.

На зміну чисельності населення в значній мірі впливає його міграція. Челябінська область є прикордонним регіоном, у зв'язку з цим міграція з країн СНГ (в переважаючій більшості - з Казахстану) залишається істотним чинником, що згладжує природний спад населення. За що пройшло десятиріччя скорочення чисельності населення могло бути майже в три рази великим, якби не його міграційна притока. До 2002 року Челябінська область характеризувалася прийнятними коефіцієнтами міграційного приросту населення порівняно із загальноросійськими, а також з територіями, що входять в Уральський федеральний округ. В кінці 90-х років минулого століття коефіцієнт міграційного приросту населення був вищим, ніж в інших областях Уральського регіону, і перевищував загальноросійський рівень більш ніж в два рази. З 2002 року міграційний приріст населення змінився міграційним спадом. В 2005 році міграційний потік знов став позитивним, тобто число приїжджають в Челябінську область перевищило число виїжджаючих за її межі (в 2006 році - на 2%). Проте ця позитивна динаміка недостатня для того, щоб повністю відшкодувати втрати природного спаду населення, як це було в середині 90-х років XX століття.

Разом з тим, зростання негативних тенденцій не є необоротним процесом. Позитивні зміни демографічних показників, спостережувані останніми роками в Челябінській області, свідчать про наявні передумови для зменшення масштабів скорочення населення і переходу до його розширеного відтворювання. З 2000 року в Челябінській області збільшилася народжуваність, а з 2002 року темпи зростання народжуваності перевищують темпи зростання смертності населення. В 2006 році, в порівнянні з попереднім роком, на 2,6% виросла народжуваність, смертність скоротилася на 6,1%, внаслідок чого природний спад населення знизився на 21,3%.

Позитивні тенденції останніх роки багато в чому визначені що проводиться органами державної влади і місцевого самоврядування політикою по подоланню демографічної кризи:

здійснюється контроль за реалізацією заходів, направлених на підвищення народжуваності і зниження смертності населення, перш за все по охороні здоров'я матері і дитини в рамках пріоритетного національного проекту у сфері охорони здоров'я;

реалізуються Закони Челябінської області "Про щомісячну допомогу на дитину", "Про обласну одноразову допомогу при народженні дитини";

реалізується комплекс заходів, направлених на забезпечення доступності житла і дошкільної освіти.

Проте позитивна демографічна динаміка залишається нестійкою, і темпи зростання народжуваності поки недостатні для забезпечення стабільного приросту населення в Челябінській області. Для досягнення рівня простого відтворювання населення необхідно досягти показника народжуваності 80-х років минулого століття, коли в середньому на кожну 1000 чоловік фіксувалися 16 - 17 народжень.

Особливістю сучасної демографічної ситуації є те, що спостережуваний останніми роками зростання народжуваності населення може бути сповільнено найближчим часом по об'єктивних демографічних причинами, оскільки в активний репродуктивний вік вступає нечисленне покоління 90-х років народження. Тому необхідне невідкладне вживання серйозних державних заходів, направлених перш за все на зниження смертності і підвищення народжуваності населення.

Тільки проведення ефективної регіональної політики, направленої на зниження смертності, підвищення народжуваності, стимулювання міграції дозволить запобігти посилюванню демографічної кризи в Челябінській області і підготує умови до переходу від спаду населення до його приросту.

Висновок

Основні висновки, які можна зробити з вище за висловлений, в наступному: різке падіння чисельності населення через скорочення народжуваності і зростання смертності, перш за все, російського населення Росії, в 90-е г. г. зв'язано в першу чергу, з реформами 90-х, хоча деякі передумови були закладені ще за радянських часів; починаючи з 2000 р. намітилися деякі позитивні зсуви, в першу чергу - зростання народжуваності, перш за все - в російських регіонах; для того, щоб переламати демографічну ситуацію, потрібен комплекс заходів у всіх областях; міграція в умовах скорочення природного приросту населення явище для економіки Росії в цілому позитивне, необхідно тільки, щоб ці процеси знаходилися в правовому полі.

Першорядна задача при рішенні демографічної проблеми - соціально-економічний і духовно-культурний підйом. Це, по-перше, необхідне, якщо ми хочемо зберегти Росію, по-друге - це реально.

Реалізація концепції по поліпшенню демографічної ситуації в Челябінській області припускає:

об'єднання зусиль і координацію дій органів державної влади і місцевого самоврядування, суспільного, добродійного, інших некомерційних організацій, представників соціально відповідального бізнесу по реалізації державної демографічної політики в Челябінській області, направленій на зниження смертності і збільшення тривалості життя населення, підвищення народжуваності, охорону материнства, батьківства і дитинства, підтримку і зміцнення сім'ї, досягнення міграційної привабливості Челябінської області;

розробку планів (програм) по реалізації демографічної політики в Челябінській області, в муніципальних утвореннях Челябінської області, у тому числі обласних і муніципальних цільових програм у сфері соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти, культури, зайнятості населення, молодіжної політики;

Питання залучення в економічне життя області іноземної робочої сили безпосереднім чином пов'язано з демографічною ситуацією.

На сьогоднішній стан і перспективи демографічних процесів впливають всі індикатори зміни чисельності населення - народжуваність, смертність, міграція, соціально-економічний розвиток регіону.

Серед цих чинників виключно важливу роль грають міграційні процеси, а міграційна політика є одним з найважливіших напрямів державної політики.

Займаючи прикордонне положення, Челябінська область з її економічним потенціалом, соціальною стабільністю, стійким характер міжнаціональних відносин є привабливим для мігрантів.

В поточному році об'єм міграційних потоків через пункти пропуску зріс на 7% і склав 353 тисячі чоловік. В структурі міграційних потоків як і раніше зберігається тенденція перевищення в'їжджаючих над виїжджаючими. В звітному періоді на територію області в'їхало 199 тисяч іноземних громадян і осіб без громадянства. Чинник прикордонного статусу Челябінської області зумовив абсолютну більшість іммігрантів з Казахстану - 67%, Узбекістану - 14%. Зросло порівняно з аналогічним періодом минулого року громадян Хорватії в 6 разів, Македонії в 4 рази, Куби в 3 рази.

В минулому періоді 2008 року наголошується зростання числа іноземних громадян, що в'їхали з цілю роботи - майже в два рази. Найкрупнішими споживачами робочої сили, як і в минулі роки, залишалися Челябінськ і Магнітогорськ. В 2008 році кількість дозволів на роботу, виданих іноземним громадянам зросло в 1,3 рази і склало 23230 дозволів. Іноземна робоча сила притягується в область з 51 держави миру. Чисельність офіційно зареєстрованої іноземної робочої сили, привернутої в економічну діяльність Челябінської області, в 2007 році склала 39 тисяч чоловік і зросла в 4,7 рази в порівнянні з 2006 роком.