Сутність соціальної роботи

Реферат на тему

Сутність соціальної роботи

ПЛАН

1. Вступ.

2. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

3. Напрямки соціальної роботи.

4. Світовий досвід соціальної роботи.

5. Використана література.

1. Вступ.

Соціальна робота належить до професій, які виник­ли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Вона покликана створювати необхідні умови не лише для соціального забезпечення окремих індивідів, груп, громад, а й для розвитку їхньої спроможності вибудовувати своє жит­тя, мобілізовувати внутрішні ресурси для подолання життєвих криз. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково обґрунтованих підходів, засади яких почали формуватися на початку XX ст., і потребує належної професійної підготовки.

У суспільному житті більшості країн світу соціальні працівники відіграють важливу роль у плануванні, реа­лізації, оцінюванні та науковому вивченні соціальних програм, розрахованих на підтримку найрізноманітні­ших груп населення. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння форму­ванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини.

2. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві

Соціальна робота є відносно новою практичною ді­яльністю й академічною дисципліною. Вона орієнтуєть­ся на допомогу у розв'язанні соціальних проблем окремої людини, груп, спи т, їм розпиток у них техніки подолання труднощів і вироблення паличок самодопо­моги. Фундаментальними в соціальній роботі с принци­пи соціальної справедливості і дотримання прав люди­ни. У багатьох розвинутих країнах вона с однією з най­поширеніших професій.

Попри те що деякі вчені починають відлік її історії ледь не з часів дохристиянської Київської Русі, не варто ототожнювати доброчинність і професійну діяльність спеціально підготовлених фахівців, які застосовують наукові, перевірені практикою моделі та підходи. З по­дібних міркувань не можна відносити до фахової соці­альної роботи заходи із соціального захисту людей по­хилого віку, дітей-сиріт, інших вразливих груп, які здійснювались різними радянськими відомствами (із соціального забезпечення, охорони здоров'я, народної освіти, внутрішніх справ). Сповідувана ними філософія і практика допомоги суттєво відрізнялися за своїми цін­ностями від того, що є сутністю соціальної роботи.

Як самостійний вид діяльності соціальна робота ут­вердилася в Україні в середині 90-х років XX ст. Це бу­ло спричинено масштабними змінами в суспільстві, пе­редусім соціально-економічною кризою, а відповідно — появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги, підтримки, і не лише матеріаль­ної. Адже соціально-економічна криза супроводжува­лась ідейною: руйнувалися звичні для багатьох людей ідеологічні, етичні принципи, вони опинилися наодин­ці з багатьма невідомими їм проблемами, що вселяло почуття невизначеності й нестабільності. Актуальні суспільні потреби обумовили відчутний інтерес до теорії і практики соціальної роботи, який постійно зростає.

Донедавна на міжнародному рівні не було універ­сального визначення соціальної роботи як фахової ді­яльності, єдиного розуміння того, які види діяльності можуть бути включені у соціальну роботу, що є її об'єк­том, хто є її клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. Сформульоване воно було у червні 2002 р. Міжнародною федерацією соціальних працівників і Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи з ог­ляду на суспільне значення діяльності соціальних пра­цівників, а не на конкретні види допомоги. У ньому йдеться про те, що професія «соціальний працівник» за­охочує соціальні зміни, розв'язання проблем у люд­ських стосунках, просуває ідею наснаження (надання влади та мобілізації), а також розширення меж свободи людей з метою поліпшення їхнього життя. Соціальна робота виникає там, де є взаємодія людей з їхнім ото­ченням.

Певні уточнення сутності соціальної роботи містять­ся у коментарі до цього визначення: «Соціальна робота, здійснювана у різних формах, наявна там, де відбува­ються численні комплексні взаємодії між людьми та їх­нім середовищем. Місія соціальної роботи — надавати змогу людям якомога повніше розвивати власний по­тенціал, збагачувати своє життя і попереджувати ви­никнення дисфункцій. Професійна соціальна робота спрямована на вирішення проблем і зміни, а соціальні працівники є «агентами» змін у суспільстві, житті лю­дей, сімей та громад, яким вони прислуговуються. Соці­альна робота має систему цінностей, теорій і практики, взаємопов'язаних між собою».

У цьому коментарі йдеться також про те, що соці­альна робота постала з гуманітарних і демократичних ідеалів, тому її цінності ґрунтуються на визнанні рів­ності, значущості та гідності усіх людей. У зв'язку з цим вона спрямована на задоволення потреб людей і розвиток людського потенціалу. Головною її мотиваці­єю є права людини і соціальна справедливість. Цим обу­мовлені її повсякденна увага до вразливих груп насе­лення, старання щодо викорінення бідності, надання свободи знедоленим, пригніченим людям з метою їх за­лучення до активного і повноцінного соціального жит­тя. Методологія соціальної роботи ґрунтується на дока­зових наукових знаннях, а її результати оцінюють з урахуванням конкретних умов її здійснення.

Отже, соціальна робота є специфічним видом профе­сійної діяльності щодо надання державного і недержав­ного сприяння людині з метою забезпечення культурно­го, соціального і матеріального рівня її життя.

Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяль­ність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допо­моги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або від­новлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє ре­алізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

Найсуттєвіше в цьому визначенні те, що соціальна робота є наукою і практикою, заснованою на певних те­оріях. Соціальне виключення в цьому контексті розгля­дається як позбавлення людей змоги брати участь у за-гальноприйнятих видах діяльності. Воно є породжен­ням неможливості людини доступитися до загально­прийнятих ресурсів суспільства.

Як соціальний інститут соціальна робота орієнтова­на на розв'язання проблем,"спричинених негативними діями або бездіяльністю таких базових соціальних інс­титутів, як економіка, політика, сім'я та ін,„Вона є важ­ливим елементом інституційної структури суспільства, який надає відносинам допомоги усталеності і визначе­ності, розширює можливості реалізації потреб індивідів і суспільства, усуває ризики суспільної дестабілізації, вносить у дії суб'єктів, що перебувають у цій сфері, уз­годженість. Соціальну роботу інколи вважають інстру­ментом реалізації соціальної політики, яка здійснюєть­ся через соціальну діагностику, соціальну корекцію, со­ціальну реабілітацію та інші механізми.