3.1. Будинки- інтернати для людей похилого віку
Будинок-інтернат системи соціального захисту – стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів. Які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговувуння.
Завданнями будинку-інтернату є : матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів, створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх, організація догляду, надання їм медичної допомоги, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію, організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров’я, забезпечення інвалідів і старих, які того потребують , протезуванням і немоторними засобами пересування, проведення культурно-масової роботи.
До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку ( жінок з 55 років, чоловіків з 60 років ) та інвалідів I і II груп, старших 18 років.
Пенсіонерів у будинках – інтернатах забезпечують одягом, взуттям, м’яким інвертарем , чотириразовим харчуванням. В усіх будинках – інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнені необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.
З метою соціальної адаптації і трудової реабілітації людей похилого віку при стаціонарних установах створено 252 лікувально- виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів та для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах системи функціонують 233 підсобних сільських господарств, які за рахунок власного виробництва забезпечують від 60 до 100 відсотків потреби інтернатних установ в основних продуктах харчування - м’ясі, молоці, овочах, картоплі.[5;334-335]
3.2. Територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відділення соціальної допомоги вдома
Практично в кожному місті і районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами. Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці і соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тисяч отримують послуги в територіальних центрах.
Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам послуги, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.
Територіальні центри мають у своїй структурі: відділення соціальної допомоги вдома, відділення соціально- побутової реабілітації;відділення гуманітарної та благодійної допомоги; відділення організації харчування; відділення денного перебування; лікувально – оздоровчий комплекс; відділення медично-соціальної реабілітації; стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання;спеціальні житлові будинки для самотніх непрацездатних громадян; лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні сільські господарства, в тому числі на госпрозрахунковій основі;дієтичні їдальні. Територіальний центр утримують за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень , в тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і діяльність центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо.
Напрямки роботи територіального центру :якісне надання різних видів ( до 40 ) побутових , медично – соціальних послуг громадян похилого віку;придбання та доставка товарів з магазину або ринку за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставка горячих обідів, годування; виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів; оплата платежів; читання вголос преси; обробіток присадибних ділянок; організація надання різних видів протезно- ортопедичної допомоги тощо.[5;335-336]
4. Особливості підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку
Підготовка соціальних педагогів до професійної діяльності в цілому і , зокрема, з людьми похилого віку зумовлена багатьма чинниками , в тому числі потребами суспільства, соціальних служб у кваліфікованих фахівцях, які вільно орієнтуються у фундаментальних проблемах старості та здатні до їх професійного осмислення і розв’язання у соціальній сфері.
Робота з людьми похилого віку вимагає від спеціаліста відповідного рівня знань та умінь. Спеціаліст, призначений для роботи з людьми похилого віку, повинен володіти знаннями:
· про похилу людину як об’єкт та суб’єкт соціальної роботи, його вікові, індивідуальні особливості, соціальні фактори, що впливають на розвиток особистості у похиллому віці;
· про цілі , завдання, зміст, форми та методами роботи з людьми похилого віку;
· про своєрідність соціальних, психологічних, медичних проблем похилого та старого віку;
· про особливості адаптації до пенсійного періоду життя;
· про основи догляду за немічною людиною тощо.
Відповідно до знань соціальний педагог повинен уміти:
· аналізувати та оцінювати рівень потреб старої людини у соціальній допомозі;
· вибирати доцільні форми, методи та засоби роботи з людьми похилого віку;
· планувати та організовувати роботу з людьми похилого віку;
· спілкуватися з людьми похилого віку тощо.
Ось чому важливими сьогодні є питання, пов’язані з підготовкою спеціалістів у галузі соціальної роботи з людьми похилого віку, які могли б компетентно , творчо вирішувати соціальні проблеми літніх та старих людей.[1;26]
4.1. Психологічна допомога людям похилого віку
Спілкування з вітчизняними психологами – практиками показує, що сьогодні серед основних проблем, з якими доводиться їм стикатись, все частішою стає проблема геронтологічного суїциду. Це вимагає посилення уваги до професійної підготовки психологів щодо роботи з людьми похилого віку.
Завдання психологічної допомоги людям похилого віку полягає:
1. в адаптації до статусу пенсіонера, допомозі клієнту розглянути і оцінити свої інтереси та життєві ресурси , обрати для себе захоплюючу справу;
2. у допомозі у прийнятті старості і всього минулого життя в цілому , у пошуку нових орієнтирів ( формування позитивного образу старості як часу для щастя, розвитку внутрішнього спокою, обговорення всього хорошого, шо є в актуальній життєвій ситуації );
3. у підвищенні загального фону настрою;
4. у підвищенні самооцінки.
До особливих ситуацій , у яких проводиться надання психологічної допомоги людям похилого віку, відносять: втрату близьких, глибоку дипресію, наближення смерті.
1. Втрата близьких. Про переживання клієнтом горя , за О.В. Красновою , свідчать такі ознаки:
· Фізичні страждання( коротке дихання, постійні зітхання, сухість у роті та ін. )
· Поглинутість образом померлого;
· Почуття провини;
· Ворожі реакції;
· Втрата моделей поведінки.
2. Глибока дипресія людей похилого віку. Психолог повинен показати клієнту, що він не може взяти на себе відповідальність за стан клієнта, а може лише допомогти його самовизначенню. Варто показати клієнту, що його песимістичний погляд на світ – результат його депресивного стану; можна полегшити стан , і картина світу покращиться. Слід підтримати клієнта і допомогти йому у психологічному поясненні його труднощів, при цьому активно розпитувати про переживання та обставини життя клієнта.
3. Наближення смерті. Бесіда з помираючою людиною похилого віку не є у повному значенні слова психологічним консультуванням. У кінці життя людина часто звертається думками до вічного, до Бога. Підводячи підсумки свого життя, вона шукає закон людського існування і знаходить його у вірі. У людини похилого віку віра може бути глибокою і щирою, і тому присутність священника біля ліжка помираючого сьогодні не рідкість. Однак, якщо у помираючої людини немає потреби у спілкуванні зі священником, вона може залишитись одна перед обличчям смерті. Близькі , зайняті своїм горем, не можуть виявити серйозної допомоги помираючому. Це може зробити лікар або психолог. У сучасній психології розроблені загальні принципи спілкування з помираючою людиною похилого віку. Так, психологу слід уважно вислухати помираючого і допомогти йому поділитись думками про смерть і про те, що він залишає у цьому житті. Слід уважно вислухати скарги, побажання і останні розпорядження помираючого , за можливістю задовольнити їх чи пообіцяти зробити усе можливе.[2;32-33]
Види роботи та вправи , які доцільно використовувати при наданні психологічної допомоги людям похилого віку.
0 комментариев