Навигация
2.2 Типи наркоманів
Деякі автори розрізняють два основних типи наркоманів - сикерс (англ. seekers - шукачі) і хедс (англ. heads - голови). Ці терміни, запозичені з англо-американського жаргону, в інших мовах не мають синонімів і їх не слід перекладати дослівно, інакше вони втрачають свій основний зміст.
а) Сикерс - це люди, які в пошуках істини проводять експерименти з наркотиками і їхніми ефектами, і, порівнюючи їх, знаходять новий сенс людського буття. Вони не вживають наркотики постійно, а тільки епізодично, а в перервах аналізують пережиті враження. По натурі вони, переважно, люди імпульсивні, схильні до самоаналізу, допитливі. Їхня первинна зацікавленість наркотиками виникає від нудьги й апатії. Ініціюючим фактором для них може стати спроба поліпшити настрій. Їхній інтерес до наркотиків, як правило, не підсилюється й після закінчення школи може зовсім зникнути.
б) Хедс - проявляються до і під час прийому наркотиків серйозні відхилення в поведінці. Через недозволені внутрішні конфлікти, постійно присутньої непевності й депресії вони починають вживати наркотики частіше, що приводить до яскраво вираженої психічної залежності. Так само, як і попередня категорія, ці наркомани приймають найрізноманітніші наркотики, але в набагато більших кількостях і набагато частіше. Їхні відмінності від нормальних ровесників характеризуються наступними рисами:
1. Постійно присутня легка депресія.
2. Занепокоєння.
3. Підозра, що ніхто їх не сприймає всерйоз.
4. Егоцентризм.
5. Часті міркування над власною індивідуальністю, незалежністю й свободою думок і слова.
6. Постійне повернення до наркотиків.
7. Труднощі у звичайному спілкуванні з оточуючими.
Цей тип наркомана характеризується серйозними порушеннями поведінкових реакцій, як це буває при ендогенних психозах і мозкових травмах. Але ці порушення в жодному разі не можна ідентифікувати із шизофренічним психозом або з наслідками травматичного ушкодження мозку. Скоріше, їх можна розцінити, як форму характерологічних змін, що виникли в результаті неефективного процесу соціалізації особистості, помилок у вихованні в сім'ї.
Гілмер виділив чотири групи наркоманів:
1. До першої групи відносяться особи, що приймають наркотики в певних ситуаціях. Наприклад, студенти, що приймають психостимулюючі засоби під час підготовки до іспитів для підвищення працездатності, жінки, що приймають таблетки, щоб схуднути, або водії, що приймають психостимулятори для поліпшення швидкості реакції й проти утоми, щоб не заснути за кермом у далеких рейсах. У цих особливих випадках у деяких осіб може виникнути психічна залежність.
2. Другу групу становлять так звані «аматори задоволень». Вони за допомогою хімічних засобів хочуть підняти собі настрій. Наркотик приймають не часто й не випробовують бажання повторювати подібні відчуття.
На відміну від хронічних наркоманів, що приймають наркотики поодинці або парами, «аматори задоволень», як правило, роблять це в спеціально відведених місцях. Їхнє поводження не вважається психопатологічним, особливо якщо це не повторюється часто.
3. Наступну групу осіб, що експериментують із наркотиками, Гілмер називає «дослідниками». Ці люди впевнені, що сучасні суспільні структури є помилковими і архаїчними, і що вони самі, досить незвичайним способом, тобто за допомогою психоактивних хімічних речовин, що розширюють грані свідомості, можуть знайти нову модель суспільного життя.
4. Нарешті, до четвертої групи належать хронічні наркомани, чиє існування повністю підпорядковане щоденному пошуку й вживанню наркотиків. Всі вони без винятку перебувають у психічній або фізичній наркотичній залежності і у значній мірі проявляють ненормальні риси особистості й психопатологічні форми поведінки. [21, с.63-74]
РОЗДІЛ ш ПРОФІЛАКТИКА НАРКОМАНІЇ
3.1 Поняття та види профілактики
Профілактику будь-якого захворювання прийнято поділяти на первинну, вторинну й третинну. Первинна профілактика спрямована на попередження хвороб, вторинна - має на меті засоби стримувати темп розвитку хвороби і попереджувати ускладнення, а третинна - являє собою комплекс реабілітаційних впливів на хворих.
У підлітковій наркології первинна профілактика - це запобігання адиктивної (залежної від психоактивних речовин) поведінки підлітків. Вторинна - запобігання рецидивів після лікування ранніх форм наркоманії. Третинна – реабілітація, в тяжких випадках кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.
Міри первинної, превентивної профілактики спрямовані на підтримку й розвиток умов, що сприяють збереженню фізичного, особистісного й соціального здоров'я, на попередження несприятливого впливу факторів соціального й природного середовища. Якщо правоохоронним органам не вдається повністю збалансувати незаконний обіг наркотичних речовин, якщо наркотики, з різних причин, залишаються відносно доступними в підлітковому й молодіжному середовищі, то первинна профілактика здобуває вирішальне значення в порятунку кожного окремого підлітка й усього підростаючого покоління від смертельної небезпеки.
Ефективність первинної профілактики визначається двома критеріями: по-перше, масовістю; по-друге, особистісною спрямованістю. Первинна профілактика повинна служити підвищенню наркостійкості підлітків і молоді. Наркостійкість кожної окремої людини прямо залежить від рівня розвитку його особистості, від його здатності суб’єктивно (відповідально) приймати рішення в умовах невизначеності й ризику.
Різноманіття підходів до профілактики наркоманії, що склалися до теперішнього часу в нашій країні й за кордоном, поділяються в такий спосіб:
Інформаційний підхід. Він заснований на поширенні інформації про наркотики. Прихильники цього підходу переконані, що знання про вживання психоактивних речовин та їхні наслідки стануть ефективним поштовхом для формування здорової поведінки й відмови від наркотиків.
Підхід, заснований на впливі соціальних факторів. Вживання наркотиків передбачає найважливішу роль соціального середовища в розвитку людини, що є джерелом зворотнього зв'язку для особистості,вона розглядається як система заохочень і покарань. У соціумі, насамперед, варто шукати передумови вживання наркотичних речовин самою особою. Найбільш вдалими варіантами цього підходу можна розглядати педагогічний і правоохоронний .
Педагогічний підхід пояснює ризик формування девіантної поведінки шкідливими звичками, педагогічною занедбаністю, вихованням у соціально неблагополучних сім'ях.
Правоохоронний підхід як основні ознаки ризику розглядає певні форми поведінки (азартні ігри, участь в асоціальних дитячих і підліткових групах). Профілактика наркоманії в рамках цього підходу спрямована, насамперед, на мікросоціум – сім'ю, підліткові компанії, шкільні колективи.
У рамках підходу формування життєвих звичок наркотична залежність розглядається як повчальна форма поведінки, що транслюється конкретною субкультурою. Предметом профілактики є підвищення в підлітків стійкості до різних соціальних впливів, у тому числі бажання спробувати наркотики.
Підхід, заснований на ефективному навчанні, розвитку емоційної сфери людини. Ввважається, що вживання наркотиків, починають люди з недостатньо розвиненою емоційною сферою, що мають у структурі свого виховання так звану «заборону на емоції».
Особистісно-орієнтований підхід, відповідно до якого дитина не буде курити або вживати інші психоактивн речовини по внутрішньособистісних мотивах.
Духовно - орієнтований підхід розуміє наркоманію як вираз кризи духовності в суспільстві. Ціль профілактики наркоманії - сформувати в підлітка моральну поведінку, систему цінностей, з якої наркотик був би виключений.
Представники дозвіллєвого(альтернативного) підходу вважають, що профілактика наркоманії полягає в розвитку альтернативної діяльності. Для цього необхідно розвивати такі соціальні програми, у яких підлітки могли б реалізовувати власні потреби в гострих відчуттях, прагнення до ризику, підвищену поведінкову активність.
Формування здорового способу життя. Основна ідея цього підходу - формування здорової особистості, яка має на меті здоровий життєвий стиль, що впливає не тільки на власне благополуччя, але й на сприятливій позитивній зміні середовища, соціальної й культурної ситуації.
Суть етно-культурного підходу полягає в тому, що наркоманія розглядається в контексті «кризи культури» й «кризи свідомості» на сучасному етапі культурно-історичного розвитку. Криза розуміється не як «тотальний занепад вимираючої цивілізації», а як сформована неузгодженість зовнішнього й внутрішнього середовища людини. [17, -207с.]
Кожний з підходів має свої можливості й обмеження. Ведучими профілактичних програм, як показує практика, є або педагоги, або соціологи, або лікарі, або навчені волонтери. Тому психологічні форми й методи роботи вони використовують тільки як допоміжні елементи.
Профілактика наркоманії повинна бути спрямована на сприяння у вирішенні протиріч, конфліктів дорослішання підлітків у період інтенсивного розвитку їхньої особистості.
З’ясовано, що для всіх наркоманів періоду дорослішання характерне переживання незадоволеності потреб у визнанні, у приналежності до значимої групи, у любові, повазі, що є для них першочергово-визначальними в даний момент. При цьому конкретний зміст потреб підлітком усвідомлюється недостатньо.
Первинна профілактика наркоманії – це створення певних умов для породження, підтримки і самовідтворення намагань. Намагання створюють умови для визнання підлітком себе як особистості, що виключає наркотики із засобів побудови своїх відносин із собою та світом. У цьому і є головна мета первинної профілактики. Плануючи первинну профілактику, важливо вирішити питання про те, що необхідно для того, щоб намагання «яке виникло одного разу», надалі «самовідтворювалося» й «самопідтримувалося».
На жаль, ні в сім'ї, ні в школі не вчать підлітка тому, як переборювати й вирішувати внутрішньоособистісні неузгодженості й протиріччя. Здоровий спосіб життя як панацея від всіх проблем у підлітковому віці актуально не залучається. Фізкультура й спорт, художня самодіяльність, цікаві екскурсії, книги, участь в олімпіадах, все, що прийнято називати зайнятістю підлітка, саме по собі не забезпечує йому психологічну стійкість до виникнення наркозалежності. Як показує практика, не забезпечують психологічний захист і харчові добавки, вітаміни, дієти. Навчання підлітків стратегіям поведінки, що переборює відносно життєво важливі проблеми орієнтується на когнітивні, раціональні «пригнічення» одних (негативних) спонукань іншими (позитивними з погляду вихователя). Однак результат такого навчання залишається для підлітка зовнішнім, не знаходить чуттєво-тілесного резонансу, а значить відчужується.
Отже, сприяючи підліткам у вирішенні їхніх завдань дорослішання, можна сформувати в них чуттєво-тілесну й індивідуально-психологічну стійкість до негативних залежностей. Вирішення завдань дорослішання – це узгодження суб'єктивних (не об'єктивних) протиріч, тілесно представлених в особистості. Конструктивний дозвіл цих протиріч переживається як відкриття в собі нових, надлишкових можливостей при зовнішній і внутрішній фіксації психічного стану суб'єкта «Я - МОЖУ!» переважаючого дефіцитний стан «Я -ХОЧУ» [2, с.213]
Похожие работы
... ії та досягненню загальної мети - перевиховання неповнолітніх засуджених. Висновки Підсумовуючи перший розділ можна сказати, що при розробці теоретико – методологічних основ діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для поліпшення умов перебування, навчання, трудової діяльності і ресоціалізації особистості неповнолітнього засудженого необхідно дотримуватись основних ...
... мати постійного поставника товару, клієнт повинен привести до нього протягом місяця не менше двох новачків. 8. Перше знайомство з наркотиком відбувається, як правило, на молодіжних дискотеках. 9. Наркомани — категорія людей, які прирікають себе на самознищення. 10. Дієвих державних методів боротьби з наркоманією немає. Примусове лікування не дає позитивних результатів. 11. Причини наркоманії: ...
... тоді вони їй будуть заважати, а не допомагати. Отже, використання програм реабілітації сприяє усвідомленню дитиною необхідності позбавитися від хімічної залежності та скорішому одужанню, поверненню до нормального життя. 2.3 Психокорекційна робота Психологічна корекція базується на консультуванні і припускає цілеспрямований психологічний вплив на клієнта або пацієнта з метою приведення його ...
... притягають до себе різних кримінальних особистостей. І не випадково саме повії нерідко стають жертвами рекетирів, використовуються організованою злочинністю. Розділ 3. Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні Сьогодні соціологи фіксують вагоме помолодіння різних форм девіантної поведінки. Тому виникає необхідність більш розгорнуто обдивиться проблему молодіжної наркоманії. ...
0 комментариев