Дослідження впливу освіти на соціальне середовище, соціальну структуру, соціальну мобільність та ін

2.       Дослідження впливу освіти на соціальне середовище, соціальну структуру, соціальну мобільність та ін.

3.       Вивчення поведінки людини в системі освіти: її ставлення до інститутів освіти, наміри і запити, інтереси і мотиви щодо освіти. [11, 60]

Дослідження в цій сфері дають змогу визначити ефективність освіти, виявити проблеми та обґрунтувати оптимальні шляхи їх вирішення.

Висновки

Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).

Специфічність процесу соціалізації людей у системі освіти полягає в тому, що він відбувається цілеспрямовано, систематично, планомірно, з допомогою певного кола осіб (педагогів), у спеціальних закладах. Цей соціальний інститут поширює панівну в суспільстві ідеологію, відображає в своїй структурі й функціонуванні суспільні відносини і є одним з важливих засобів забезпечення спадкоємності поколінь, соціальної безперервності, виконує багато інших соціально важливих функцій.

Сутність системи освіти як соціального інституту полягає передусім у її соціальних функціях. Соціальна функція освіти — це роль, яку соціальний інститут виконує стосовно потреб суспільства або його частини. Однією з основних соціальних функцій сучасної системи освіти є функція професійної соціалізації, тобто підготовка кваліфікованих кадрів для всіх сфер суспільного життя.

До сфери освіти належать різні за формою компоненти навчальної діяльності. Водночас вона є полем взаємодії навчальної діяльності з іншими формами і видами життєдіяльності суб'єктів у процесі функціонування освіти. Тому предметом аналізу сфери освіти повинні бути не тільки процеси навчання, соціокультурного розвитку людини, а й усе те, що впливає на них, супроводжує їх. Таким чином, у широкому сенсі сфера освіти охоплює всю життєдіяльність людей, соціальних груп — тих, хто навчається, навчає, обслуговує навчальний процес.

Соціологи у сфері освіти визначають предмет своїх досліджень по-різному. Одні головну увагу приділяють вивченню суті та основних функцій системи освіти в різних країнах, взаємозв'язку системи освіти з різними елементами суспільства. Інші звертають увагу на практичні проблеми навчальних закладів, застосовуючи соціологічні підходи і методи дослідження спочатку для виявлення проблем, а потім і для сприяння їх вирішенню. Якщо на попередніх етапах розвитку соціології освіти переважав абстрактний підхід до вивчення сфери освіти, то в останнє десятиріччя переважає прагматичний.

Сутнісні характеристики освіти в аспекті соціокультурних зв'язків визначають її функціональне призначення як засобу соціального відтворення, найважливішого інструмента соціалізації й інкультурації, що підвищує адаптаційні можливості індивіда в суспільстві, що формує проективний суспільний потенціал і перспективи соціокультурного розвитку.

Освіта постає як соціальна цінність і мотиватор досягнення поставленої мети. Освіта апріорі повинна бути надлишковою і різноваріантною. Вона містить у собі просторово-семантичний, змістовно-методичний і комунікаційно-організаційний компоненти.

Отже, підсумовуючи можна сказати, що специфікою соціологічного підходу до вивчення освіт є соціальна сторона освіти: як завдяки освіті людина включається в ті або інші соціальні групи, займає певні позиції в соціальній структурі суспільства, освоює й виконує різноманітні ролі в суспільстві.

Список використаної літератури

1. Аитов Н.А. Социология. Учебник для технических вузов. — Алматы: ИК Минобразования, 1997. — 171с.;

2. Аутов П..Р., Климов Е.А. Проблемы психологического обеспечения подготовки молодежи к труду и выбору профессии.// Вопросы психологии —№ 1, 1984;

3. Болотин И.С. Социология высшей школы: Монография / И. С. Болотин, Г.М. Джамалудинов...- М.: "Экономика и финансы", 2003;

4. Буева Л.Г. Социология и педагогика. - М.: АПН СССР, 1971;

5. Гавриленко И. Н. Критика культурологических концепций в буржуазной социологии образования - М.: ИНИОН СССР, 1987;

6. Гавриленко И. Н., Федий Р. И. Критика структурно-функционалистских концепций в буржуазной социологии обрааования. - М.: ИНИОН СССР, 1986;

7. Городяненко В.Т., Гілюн О.В., Демічева А.В., ЛегезаС В. та ін. Соціологія. Підручник для ВНЗ.—К.: Академія. — 2005 — 560 с.;

8. Гурова Р.Г. Социологические проблеми воспитания. - К.: Педагогика, 1981;

9. Дилов В. М. Народное образование в социальной политике. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981;

10. Добреньков В.И. Общество и образование / В. И Добреньков, В.Я Нечаев. - М.: ИНФРА-М, 2003;

11. Долголенко И.А. Образование как социокультурный феномен // Перспективи. – 2005. – № 2. – С. 55-60;

12. Дюркгейм Э. Социология образования. — М.: Канон, 1996. — 217 с.;

13. Зборовский Г.Е. Профессиональное образование и рынок труда / Г. Е. Зборовский, Е. А. Шуклина // Социол. исслед. - 2003. - № 4. - С. 99-100.;

14. Коваль А.Т., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогика / Соціальна робота: Навчальний посібник.- К.: ІЗМН, 1997.-392с.;

15. Кон И.С. Психология ранней юности. — М., 1989;

16. Константиновский Д.Л., Шубкин В.Н. Молодежь и образование: методологические вопросы.— М.: Наука, 1977. - 133 с.;

17. Кремень В. Особистісно-розвивальне навчання як науковий пріоритет // Рідна школа - 1998. - № 11. - С. 53-57;

18. Лукашевич Н.П. Туленков Н.В. Введение в социологию: Учебн.-метод. Пособие. - К.: МАУП, 1996. - С.20-26;

19. Нечаев Е.Я. Основные тенденции институциональных изменений в образовании// Социология и общество. Труды Первого Всероссийского социологического конгресса "Общество и социология: новые реалии и новые идеи" —СПб.: Социологическое общество им. М.М. Ковалевского, 2002. — С. 385-389;

20. Нечаев Е. Я. Социология образования. – М., МГУ, 1992;

21. Осипов В.Г. Социальные функции системы образования. Вестн. общест. наук. - Ереван, АН Арм. ССР. - 1983. - N 6. - С. 29-36;

22. Осипов A.M. Теоретико-методологические проблемы развития социологии образования - Санкт-Петербург. 1999;

23. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття: Навчальний посібник.- К.: Либідь, 1996.- С.35-39;

24. Руткевич М.Н., Рубина Л.Я. Общественные потребности, система образования, молодежь. - М.: Политиздат, 1990;

25. Сорокин А. А. Социальная и культурная динамика. — М.: "АСТРЕЛЬ" ООО, 2005;

26. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., Политиздат, 1992;

27. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад. В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захарченко та ін. Під заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. – 736 с.;

28. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За редакцією В.Г.Породяненка. – К.: Видавничий центр „Академія", 1999. – 384 с.;

29. Титма М.Х. Выбор профессии как социальная проблема. М., 1975.;

30. Титма М.Х. Социально-профессиональная ориентация молодежи. — Таллин, 1982;

31. Турченко В.Н. Гуманизация и гуманитаризация науки. — Новосибирск: Институт философии и права СО РАН, 1997;

32. Филиппов Ф.Р. Социология образования /Ф.Р.Филиппов. - М.: "Наука", 1980;

33. Филиппов Ф.Р. Школа и социальное развитие общества. – M.: "Педагогика", 1990;

34. Шереги Ф.Э. Социология образования : Прикладной аспект /Ф. Э. Шереги, В. Г. Харчева, В. В. Сериков. - М. : Юристь, 1997.