Прикметникова синоніміка у поезії В. Симоненка

Василю Симоненку судилося коротке життя – 28 років прожив він на землі. І вже близько сорока років живе його поезія. Почавши писати на зламі епох, Симоненко відобразив у своїй творчості трагізм того часу, його подвійну суть, сподівання на нове життя.

Поет – і як творча індивідуальність, і як людина – неповторний у своїй безкомпромісності і правдолюбстві. Якщо окреслити духовний світ Симоненка, то неважко помітити у ньому домінанту: постійну увагу до звичайної людини, її тривог і проблем, буденного життя, ці мотиви зробили з Василя Андрійовича улюбленого народного поета, який відзначається високою майстерністю письма. Поезія його сама йде до людей, із вуст в уста, із серця в серце. Читача вражає високо-художність його творів, а головне - простота. Поет не вдавався до складних тропів, майже не використовував лексики, пов’язаної з науково-технічним прогресом, для конструювання образів. І якщо уважно вчитуватись у Симоненкову поезію, то можна помітити, що в ній, мов намистини, розсипалися народнопісенні епітети, довершені метафори, разючі порівняння. Та надзвичайно поетичні твори Василя Андрійовича насичені синонімічними фігурами, які допомагають авторові дати вичерпну характеристику явищам дійсності, найяскравіше змалювати їх глибину. Саме тому цікаво роглянути. яку роль виконують синоніми-прикметники в лексиці видатного поета Василя Симоненка.

Питання лексичної синоніміки належать до однієї з мало розроблених галузей мовознавчої науки як у теоретичному, так і в практичному плані.

Незважаючи на те, що протягом останніх років ці питання почали привертати до себе увагу все ширшого кола мовознавців, відставання у вивченні синоніміки загалом таке велике, що окремі навіть серйозні спроби і намагання в цьому напрямку ще не дали особливо відчутних результатів.

Лексична синоніміка найтісніше пов'язана з питанням культури мови. Знання синонімів та синонімічних виразів відіграє першорядну роль у підвищенні культури мови.

Висока мовна культура, точність у вживанні слова значною мірою зумовлюються глибоким його розумінням, тонким розрізненням значеннєвих відтінків слова, відчуттям його стилістичних барв. А це неможливе без достатнього оволодіння багатою синонімікою рідної мови, без усвідомлення семантико-стилістичної специфіки синонімів та досконалого уміння користуватися ними. Особливо цікава прикметникова синоніміка. Порівняно з іншими чатинами мови прикметник має більші потенциальні можливості вступати в синонімічні відношення. Крім широкої, розгалуженої системи значень та відтінків у значеннях, які закріпилися в загальній мові, прикметники вільніше і частіше за інші частини мови виступають у переносному чи фігуральному значеннях¹. Прикметникові синоніми не мають самотійного вживання, а значення і відтінки прикметників зумовлюють тим іменником, до якого вони належать, бо саме іменник диктує можливість використання відповідного прикметника².

Прикметники додають мові краси, роблячи кожен охарактеризований ними іменник прекрасним і неповторним, допомагаючи ширше розкрити його значення.

При розгляді прикметникової синоніміки у творах В.А. Симоненка вражає повнота якісної характеристики осіб, предметів, явищ та ін., якої досягає автор широким і вдумливим добором синонімічних слів.

_______________

¹Колесник Г.М. Слово крилате, мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1965. 74-75 с.

²Полюга Л.М. Слово у поетичному тексту І.Франка. К.: Наукова думка, 1977. 78-79 с.

Крім численних словникових синонімів, значення яких чітко усвідомлюється поза контекстом і які становлять собою стійку основу кожного синонімічного ряду, поет шероко залучає прикметники, що набувають синонімічних властивостей під впливом контексту. Істотним джерелом і характерним складником прикметникової синоніміки в творах Василя Симоненка є індивідуально-авторські синоніми. Вони великою мірою визначають манеру поета.

Симоненко шляхом словоскладання творить нові мовні одиниці, необхідні для певних, художньо-поетичних означень. Цю особливість письма поета ми наважуємся пояснити його прагненням до образно-художнього синтезу у висловленні своїх думок почуттів, яке реалізується в художній мові.

Хоча на сьогодні у деяких дослід­ників синоніміки склалася не зовсім вірна думка про те, що прикметникова синоніміка дуже бідна, на основі ана­лізу мови поетичних творів В.А. Симоненка можна зробити ін­ші висновки.

Вивчення синоніміки певного автора або окремого твору тісно змикається з завданням вивчення мови художньої літератури. В процесі втілення ідейно-творчого замислу письменник користується багатющими словесно-виразовими ресурсами мови, серед яких синонімічні засоби відіграють першорядну роль. Основою мови творів письменника, а значить, і основою синоніміки його творів є загальнонародна мова з її лексико-синонімічним запасом. Саме вона є головною передумовою створення талановитим митцем слова значущих художніх цінностей.

Співвідношення синоніміки загальнонародної української мови з синонімікою окремого письменника становить собою відношення загального і окремого в їх нерозривній діалектичній єдності та взаємообумовленості.

"Поет – майстер художнього слова, поет-творець, – пише акад. І. К. Білодід³, – не пасивно ставиться до мовного матеріалу, який є в його розпорядженні. Загальнонародна мова дає йому не лише свій словник і фразеологію, свої синтаксичні засоби і образність, а й широку можливість добору цих засобів для реалізації ідейно-творчих задумів, для розгортання на цій базі своєї індивідуальної мовотворчості Вибір синоніма фразеологізму, метафори, порівняння, способу сполучення слів і речень, вибір і встановлення певної ритмомелодики твору - все це залежить від творчої особистості поета."

Дослідження мовних явищ у творах В.А. Симоненка має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Симоненка не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, з погляду синонімічних засобів мови.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що вона:

1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв'язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як В.Симоненко;

2) присвячена вивченню лексичної системи поета;

3) присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.

______________

³Білодід І.К. Крилате слово поета. “Українська мова в школі”, 1962, № 6. 14 с.

Синоніміка того чи іншого письменника або поета являє собою певну систему як різновид синонімічної системи загальнонародної мови. Істотною специфічною рисою цієї системи є художньо-естетична цілеспрямованість її елементів. У ній надзвичайно відчутний творчий момент, творчий струмінь, спрямований на художньо-поетичне оновлення, освіження звичних, а то й просто притертих, заштампованих від частого вживання словесних засобів. Виходячи з сучасного стану вивчення синоніміки, можна сказати, що ми ще дуже далекі від того, щоб подати більш чи менш повний, систематичний опис лексичної синоніміки української мови. Безперечно, широкому й повному описові лексико-синонімічної системи сучасної української літературної мови передуватиме дослідження синоніміки окремих літературних творів, окремих авторів, а також аналіз окремих синонімічних рядів.⁴

З цього погляду дослідження синоніміки творів поета Симоненка, мовно-художня практика якого є відображенням найновіших рис і тенденцій розвитку загальнонародної мови, матиме велике значення для вивчення лексичної синоніміки сучасної української літературної мови.

Методологічною основою дослідження є найважливіші положення загального мовознавства про взаємозв'язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв'язок мови поета з його психічним складом.

Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів В.Симоненка.

Мета курсової роботи - виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення В.Симоненка, зокрема визначити особливості функціонування синонімів контекстах, що є однією з суттєвих ознак стилю поета.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання більш конкретних завдань:

1)визначити низку лексичних синонімів у поезії В.Симоненка;

2)встановити їх основні функції синонімів у поетичному мовленні поета;

3) схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів у мові поезій В.Симоненка;

4) з'ясувати взаємозв'язок і взаємодію синонімії у поетичних текстах Симоненка.

Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.⁵

Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. В дитинстві майбутній поет пізнав усі жахи війни, але, не зважаючи на тяжке положення, закінчив школу та 1952 року вступив на факультет журналістики Київського університету. Одержавши через п'ять років диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Молодь Черкащини", "Черкаська правда", "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.

Уже перша збірка поета “Тиша і грім” полонила зрілістю думок і справжністю почуттів. Вона засвідчила, що в літературу прийшов самобутній митець. Своєю творчість він, за словами О. Гончара, “став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників”, “витязем молодої української поезії”.⁵

Такий творчий старт легко міг запаморочити молодого поета, але Симоненка нітрохи не манила вся ця мішура. За велінням серця Василеві боліли рани рідного народу, його злиденність, безправ'я, загроза національного виродження. Саме оприлюдненню цих пекучих проблем він і посвятив своє талановите перо. Звичайно ж, не могло подобатися партноменклатурі.

 _______________

⁴Василенко В.А. Дисертація на тему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед. університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 8 с.

⁵Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973;

Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001;

Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986.

А ще більше не подобалася їй поетова непідкупність, його загострена соціальна чутливість, причетність до суспільно-політичного руху, породженого розвінчанням злочинів сталінізму неконформістським племенем шістдесятників.

Аби позбутися будь-якої конкуренції в боротьбі за вплив на маси, партійні вожді мобілізували всі ресурси пропагандистського, адміністративного та карального апаратів для дискредитації, обпльовування, а то й фізичного винищення справжніх народних речників. Ось чому смерть двадцятивосьмирічного лицаря української поезії (а відійшов Василь Симоненко за межу життя 14 грудня 1963 року) уже три десятиліття оповита ядучим туманом загадок, легенд, міщанських пліток.

З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося "пробивати" у світ кожну його книжку. І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові "Земне тяжіння" (1964), збірку новел "Вино з троянд" (1965), "Поезії" (1966), "Избранная лирика" (1968), "Лебеді материнства" (1981), том вибраних поезій (1985) та дві книжечки для дітей. А у 2001 році вийшло найповніше видання творів Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина”.

Дослідження прикметникової синоніміки може служити матеріалом для вивчення індивідуальних особливостей мовно-поетичного стилю В.А Симоненка, для висвітлення джерел, умов та закономірностей його формування, – в такій мірі, в якій риси індивідуального стилю просвічуються через систему лексико-синонімічних засобів поета.

______________

⁵Бернадська Н.І. Українська література ХХ столяття: Навчальний посібник для старшоклассників та вступників до вищих навчальних закладів. К, 2002. 216-217 с.

Перш ніж перейти до безпосередньої характеристики си­нонімічних гнізд, доцільно зупинитися на деяких теоретич­них питаннях, які треба врахувати при подальшому розгляді.

СИНОНІМИ (від гр. synonymia - однойменний) - слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами. Наприклад, горизонт, обрій, небозвід, край-неба, круговид; виразний, чіткий, розбірливий; пильнувати, доглядати, глядіти. Слова-синоніми, як правило, належать до однієї частини мови і допускають взаємну заміну. Синоніми об'єднуються в синонімічні ряди, або гнізда. У синонімічному ряді видіяється стрижневе слово, або домінанта. Це слово найбільш чітко визначає основний зміст, властивий синонімічному ряду, воно носієм головних прикмет, спільних усім носіям синонімічного ряду, і здебільшого належить до нейтральної лексики, а в синонімічному словнику його використовують як реєстрове слово. Синоніми за характером відмінностей, які існують між ними, поділяються на ідеографічні, стилістичні та семантико-стилістичні.

Синоніми ідеографічні (понятійні, семантичні) – це стилістично нейтральні слова, які відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, обсягом семантики: одноманітна, важка, скупа, убога, мертва; непоборний, непереможний. Синоніми стилістичні – це тотожні за значенням слова, але різні за емоційно-експресивним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневе слово нейтральне, а решта – емоційно забарвлені, в інших – усі слова мають емоційно-експресивне забарвлення: ворожий, чужий, чорний, злий, лютий. Синоніми семантико-стилістичні – це стилістичні слова, що відрізняються і додатковими значеннєвими відтінками, і стилістичною забарвленістю: хороший, добрий, чудесний, фантастичний, святий. Синоніми абсолютні – слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням: німий, безмовний. Синоніми вільні (постійні, загальномовні) – слова, що перебувають у синонімічних зв’язках незалежно від контексту, бо їх значення усталене, пов’язане з лексичною системою мови в цілому:

Синоніми контекстуальні – слова, які зближуються своїм значенням і вступають в синонімічні зв’язки лише у межах певного контексту. Поза контекстом слова повний і мертвий, глибокий і німий не усвідомлюються як слова-синоніми, але вони синонімізуються, коли вживаються як означення до іменника тиша. В умовах контексту прикметники холодний, спокійний вживаються як синоніми до слів байдужий та черствий: Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні, і ми стаєм холодні та спокійні, такі собі чиновники черстві.⁶ Синоніми однокореневі – синонімічні слова, що мають спільний корінь, а різняться семантичними відтінками, особливостями стилістичного забарвлення чи можливістю поєднання з іншими словами: темрява, темінь, темнота, тьма, пітьма.

СИНОНІМІКА. 1. Розділ лексикології, що вивчає синоніми. 2. Сукупність синонімів певної мови.

Слід розглянути також такий синонімічний засіб як синонімічний ряд. Синонімічний ряд – це група слів, об’єднаних спільним основним значенням. Синонімічні ряди об’єднують слова з гранично близькою семантикою, які належать до однієї чатини мови. Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд навколо стрижневого слова, або домінанти.⁷

_______________

⁶”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.

⁷Галич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 249-251 с. Приклади взяті з віршів В.А. Симоненка.

Синоніми серед інших мовних засобів у художньому творі займають особливе місце. І не лише тому, що вони дають для письменика можливість вибору, оскільки кожний синонім має свою смислову і стилістичну своєрідність, тонкі специфічні смислові відтінки, а й тому, що саме синоніми урізноманітнюють і збагатчують словесно-художне зображення, поліпшують стиль викладу, сприяють змалюванню яскравих картин та створенню колоритних образів. “Синоніміка – це сфера безконечних можливостей мовної творчості…– зауважує О.І. Єфімов.”⁸ Робота над добором синонімів розкриває творчі здібності письменника, даючи йому можливість внести свій вклад у збагачення лексичного складу мови.

У поетичних творах В.Симоненка вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якого автор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світ людини. Одною з найбільш дійових засобів їх вираження є лексична синоніміка. Кількість та широта синонімічних рядів – один з найголовніших показників і доказів словникового багатства мови. Кількісне багатство лексико-синонімічних засобів зображення у творах талановитого поета поряд з їх майстерним застосуванням свідчить про те, що автор широко і вільно володіє невичерпними словесними скарбами рідної мови. Як слушно помітив М. Рильський: “Багатство синонімів – одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці – невід'ємна риса справжнього майстра”⁹. Наявність кількісно великого синонімічного складу дає можливість точно, чітко і ясно висловлювати свої думки, передавати найтонші емоційні характеристики. Особливо допомагають в цьому синоніми-прикметники, які можуть влучно відтінити іменник, описати його властивості.

На прикладі сполучення прикметника гордий з різними означувальними іменниками ми зможемо простежити його відтінки, а значить, і потенціальні можливості вступати в синонімічні стосунки з досить широким колом прикметників, іноді далеких від його основного значення:

1)      гордий – добрий, щасливий, кращий: “Щоб знали майбутні передтечі в щасливій і гордій добі…”¹⁰;

2)      гордий – складніший, але новий, кращий: “Для нас під силу горді плани, що зріли в ленінськім чолі…”¹¹;

3)      гордий – власницький, поганий, нічого не вартий: “Захищають горді ідеали, перегонять в гроші кров і піт…”¹²;

4)      гордий – прекрасний та непідступний: “Буду Я приходити до Тебе, і до інших йтимуть горді Ти…”¹³;

гордий – прекрасний, але здобутий важкою працею: “Твій гордий подвиг не принизять жорна…”¹⁴.

_______________

⁸Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М., 1957.

⁹М.Т. Рильський. Передмова до “Матеріалів до синонімічного словника української мови” А. Багмета. “Вітчизна”, 1959, № 2. 1 с.

¹⁰”Баба Онися”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.

¹¹”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.

¹²”Варвари”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 153 с.

¹³”Ну скажи – хіба не фантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 154 с.

¹⁴”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

З поданого, хоч і не до кінця вичерпаного, переліку можна зробити чітке і переконливе уявлення про синонімічні можливості прикметників як лексико-граматичної категорії. Перш ніж безпосередньо приступити до розгляду лексико-синонімічного матеріалу, коротко викладемо розуміння лексичної синоніміки як мовного явища та методи її дослідження. В основі лексичної синонімії лежить саме близькість у значенні слів-синонімів, а не їх тотожність.

Таке розуміння синоніміки грунтується на принципі, суть якого полягає в нерозривній єдності спільного і відмінного в словах-синонімах. Окреме не існує інакше яку тому зв'язку, який веде до загального. Загальне існує лише в окремому, через окреме. Всяке окреме є (так чи інакше) загальне. Це повністю стосується внутрішньої сутності лексичної синоніміки прикметників.¹⁵

Перейдемо до самої характеристики синонімічних гнізд, яка допоможе яскраво висвітлити багатсво прикметникової синоніміки.

Різноманітними і синоніми прикметників, що позначають щось погане, зле. Вони групуються навколо слів ворожий та чорний: Дарма біситься злість ворожа, чорна…¹⁶

Сам прикметник чорний є нейтральним в емоційному і стилістичному відношенні. Всі інші члени синонімічного гнізда, передаючи основне значення цього ряду, вказують на відповідні відтінки. Хоча прикметник чорний, якщо він є контекстуальним синонімом, може нести різке негативне забарвлення: Сажа в’їлася чорним глумом у пелюстки її долонь.¹⁷ Зрозуміло, що сажа чорного кольору, але в даному випадку слово чорний вживається в розумінні поганий. Поет наче засуджує ту пічну сажу, що зіпсувала тендітні руки жінки, і це засудження читається між рядків. Вживається чорний і у значенні байдужий, непохитний для підсилення експресії: Щоб ті слова хитали чорні трони.¹⁸ Інший нюанс значення – нещасний: І став я малим і чорним голодни вороном.¹⁹ Взагалі спершу важко пов’язати звичайний чорний колір і контекстуальними значеннями цього прикметника, але варто лише пригадати, що чорний – колір трауру, і стає зрозумілим, що синонімом до цього прикметника буде слово із негативним відтінком.

Іншим синонімом до чорного, поганого буде страшний. Це семантико-стилістичний синонім, який додає значенневого відтінку та стилістичного забарвлення: І чи тоді мізерне і смішне не оберталось раптом у страшне?²⁰ Інший синонім – злий: Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.²¹ Або: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.²²

Інший нюанс значення – червоний. Цей колір асоціюється у людській свідомості із тривогою, страхом, передчуттям поганого, тому прикметник червоний стає контекстуальним синонімом до слова чорний (в решті решт, обидва ці прикметники на позначення кольору окреслюють погані явища та пригнічений стан): І червоним ліхтарем тривоги зупиняю поїзда твого.²³

Наступна низка слів-синонімів до поганого є більш зрозумілою, бо ці синоніми сталі, часто вживані та зрозумілі поза контекстом: Ми часто чуєм радісну зловтіху у голосі ворожому, чужім, що заглядали кривда і люте лихо у наш – для щастя виведений – дім.²⁴ В даному разі лихо є символом нехорошого, тому ясно, що воно погане, а ворожий відразу зіставляється з ворогом – людиною, яка намагається зробити щось зле.

_______________

¹⁵Колесник Г.М. Слово крилате, мудре, пристрасне. Лексична синоніміка поетичної мови М.Т. Рильського. К.: Наукова думка, 1965. 17 с.

¹⁶”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

¹⁷”Піч”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.

¹⁸”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973.

¹⁹”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.

²⁰”Маленьке – не смішне”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.

²¹”Ти знаєш, що ти – людина?” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 151 с.

²²”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.

Наступним синонімом виступає докірливий: Для них за біль своїх образ і мук ти не знайшла докірливого слова.²⁵

Прикметник дикий виступає у значенні поганий у наступних рядках: Коли грозує далеч небокрая у передгроззі дикім і німім.²⁶ Сам іменник передгроззя вже є ознакою приближення чогось недоброго, тому даний прикметники влучно підкреслюють цей мотив тривоги.

У ролі членів цього синонімічного гнізда вжиті також прикметники сліпий та безсилий. Хоча за своєю основною семантикою ці слова віддалені від групи синонімів поганий, все ж у наведеному прикладі вони є контекстуальними синонімами аналізованого ряду: Сліпа і безсила лють прийшла і взяла за горло.²⁷

Таким чином, до синонімічного ряду з поняттям поганий на основі поезій В.Симоненка можна віднести слова: ворожий, чорний, страшний, злий, червоний, лютий, докірливий, дикий, сліпий, безсилий.

Близько до зазначених синонімів прилягають слова, що групуються навколо прикметника сумний: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.²⁸ Чи: Журливо мліли очі сумовиті.²⁹ У даному випадку однокореневий синонім сумовитий використовується на позначення меншої ступені суму, ніж прикметник сумний. Читачеві уявляються засмучені очі людини, яку щось турбує та печалить. Саме цей вдало підібраний прикметник дає можливість більш яскраво побачити стан описуємої людини, передати її настрій.

______________

²³”Берег чекання”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 129 с.

²⁴”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

²⁵”Цвіла ромашка в полі на межі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.

²⁶”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.

²⁷”Україні”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.

²⁸”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.

²⁹”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

³⁰”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.

Прикметник невеселий є вільним синонімом до слова сумний: Ти на папері почуттів моря переливаєш в строфи невеселі. В тій же ролі постає синонім зажурений: І ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола.³⁰ Дуже близько проходить прикметник тужливий: Я люблю тебе просто – отак, без надії, без тужливих зітхань і без клятвених слів.³¹ Любов, що не знаходить відгуку, справжнє горе, сум для закоханого.

Цілий ряд прикметників, далеких за своїм семантико-семантичним значенням від слова сумний, використовується поетом для опису свого зажуреного, пригніченого стану в період зими, яка навіває смуток: Я не люблю зими, вона така убога, одноманітна, барвами скупа, і місяць білий – круглий, як лупа, втопає в царстві мертвого й німого... Усе важке й безмовне, мов каміння.³²

Синонімом виступає і прикметник самотній. Кожній живій істоті потрібен хтось, бо ніщо не може існувати самостійно. Особливо важко самотнім людям, бо люди існують одне заради одного. Тому зрозуміло, що одинокій людині наврячче добре.

Логічним висновком є те, що людині сумно, тобто сумний та самотній виступають синонімами, особливо в зверненному на це контексті: Часто я самотній, ніби Крузо. З цих рядків, згадуючи твір Д.Дефо стає зрозумілим, що герой вірша почувається нещасливим – йому сумно.

Ряд таких прикметників як дикий, убитий, гострий не є синонімами слова сумний поза конкретним контекстом. Але в контексті ці слова підсилюють ефект сприйняття читачем стана печалі героя вірша, примушуючи поспівчувати йому, пропустити крізь себе його емоції, відчути їх в самому серці: На своєму дикому острові в шкірянці з убитих надій штрикаю небо очима гострими – де ти, П’ятнице мій?³³

Зустрічається і прикметник сірий на позначення суму. Взагалі дуже часто Симоненко використовує символічні значення прикметників кольору, використовує метафоричні перенесення. Кожен окремий колір окреслює якусь грань людської душі або її емоційне становище. Також кольори у поета виступають показником обставин, за яких відбувається подія. Все у віршах Симоненка діє, змінюється та гармонійно доповнює одне одного. Все має свій характер, душу і колір. У наступних рядках саме сірий додає відтінку, підкреслюючи сумну подію смерті: І в сіру ніч, коли мене не стане.³⁴

Таким чином, розглянувши ще один синонімічний ряд, визначаємо прикметники сумовитий, невеселий, зажурений, тужливий, убогий, одноманітний, скупий, мертвий, німий, важкий, безмовний, самотній, дикий, убитий, гострий, сірий як синоніми до слова сумний.

Як видно із наведених вище прикладів, використання мовних лексичних синонімів у великому обсязі і значній різноманітності характерне для художнього стилю. Лексична синоніміка – один з найпоширеніших засобів семантико-стилістичного варіювання думки – неоднаково представлена кількісно і якісно в різних функціональних стилях української літературної мови.

________________

³¹”Я і в думці обняти тебе не посмію…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 74 с.

³²”Я не люблю зими, вона така убога…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 81 с.

³³”Самотність”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 143 с.

³⁴”Немає смерті. І не ждіть – не буде…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 33 с.

Так само і контекстуальна синоніміка, яка є приналежністю індивідуального мовлення, вживаючись для передачі широкого й різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої літератури, беручи активну участь у створенні художнього образу. Проте від загальномовних синонімів щодо стильової принадлежності контекстуальні синоніми відрізняються тим, що їх місце майже й обмежується рамками художнього стилю. Здатність називати реалію не прямо, а потрібних випадках завуальовано, алегорично, надає контекстуальній синоніміці широких прав у поезії, яку забороняли, у громадській ліриці. Така алегорична контекстуальна синоніміка таїла в собі необхідність приховати справжню думку з метою реабілітації автора твору і мала бути зрозумілою лише для однодумців.³⁵ Це є одним з аспектів, чому поезія Симоненка стає цікавим матеріалом для розгляду синоніміки.

У наступному синонімічному ряді стрижневим словом є прикметники ласкавий та добрий: Інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві і злі.³⁶ Абсолютним синонімом до слова ласкавий є лагідний: Аж доки руки лагідні, чужі ромашку для букета не зірвали. ³⁷ Або: Вченому ти лагідно відкрила мудрості людської глибину.³⁸ Синонімом стилістичнимбуде ніжний: Білизну червневих ніжних лілій заплітать букетами в пісні.³⁹ Чи: Сняться меня твої плечі оголені, ніжна покора натомлених рук.⁴⁰

Симоненко використовує багато прикметників, які не дуже різняться від значень добрий та ласкавий. Навпаки, такі слова як заквітчаний і милий додають особливо відтінку прекрасного та надзвичайного, посилюють сприйняття: Вона прийшла, заквітчана і мила, і руки лагідно до мене простягла, і так чарівно кликала й манила, такою доброю і ніжною була.⁴¹ Дані синоніми дають можливість авторові яскравіше описати почуття. Зрозумілим стає, що та любов, яку автор змальовує так детально та старанно, справді була чудовим, прекрасним почуттям. Синонім милий теж доволі часто зустрічається у Симоненкових поезіях: Він байдуже потис її руку і не чув її милих докорів.⁴² Поряд виступає слово хороший, що є загальномовним синонімом до прикметника добрий: Яка хороша і нерозумна ти, наївна, мила юність неумита!⁴³ Також нерідко на позначення милий, ласкавий виступають прикметники, що пов’язані із жінкою чи дівчиною – жіночий, дівочий, або з матір’ю – материнський. Певно, жінка для поета є уособленням найкращого, що є в людства. Жінка – прекрасна істота, мати, берегиня домашнього вогнища, що здатна кохати щиро, від усього серця стає для Симоненка символом ніжності та добра: При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця.⁴⁴

________________

³⁵Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. ак. І.К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1973. 130-131 с.

³⁶”Ти знаєш, що ти – людина?” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 151 с.

³⁷”Цвіла ромашка в полі на межі”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.

³⁸”Моя мова”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.

³⁹”Можна”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 46 с.

⁴⁰”Сниться мені невідома Італія…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 146 с.

⁴¹”Вона прийшла”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.

⁴²”Одурена”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.

⁴³”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.

Або: Менше ми гіркоти нестимем, стане ближчою наша мета, як не будуть у небо димом підніматись жіночі літа. Чи: Біля печі, вона бранець, слугувала під шурх спідниць, віддавала дівочий рум’янець чистоті смачних паляниць.⁴⁵ Поет показує читачеві ніжну дівчину чи жінку, яка повинна багато працювати, вбиваючи свою чудову жіночність важкою працею.

Отже проаналізувавши ще один синонімічний ряд бачимо, що синонімами до слів добрий, ласкавий будуть прикметники лагідний, ніжний, заквітчаний, милий, хороший, жіночий, материнський, дівочий.

Однією з важливих функцій синонімів є вираження власного ставлення мовця до названої їм особи, предмета, явища, поняття. Синонімічний ряд, який передає емоційне ставлення автора, можна вважати повним, якщо центральне нейтральне слово має “ліву” і “праву” сторони, тобто компоненти ряду, які передають позитивну і негативну оцінку. Такі ряди називаються емоційно-градаційними. Поширеним типом емоційно-градаційного ряду є такий, в якому наростання емоційного сприйняття відбувається або в негативний бік, або в позитивний. На прикладі наступного синонімічного ряду, що групується навколо прикметника чарівний продемонструємо саме позитивну емоційну градацію.

Застосовуючи слово чарівний для опису поет хоче наголосити на чомусь надзвичайно прекрасному, магічно чудесному: Світ здається чарівною казкою, нерозгаданим плетивом мрій.⁴⁶ Слідуючим у даному емоційно-градаційному ряді піде семантико-стилістичний чудесний: Бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безуменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда. ⁴⁷ До цього ряду можливим було б віднести слово святий, але прикметники з домінантою святий становлять окремий синонімічний ряд. Далі іде слово розкішний, значення якого підсилює прикметник зоряний: Я ж губами в розкішних косах позбираю зоряні вогні.⁴⁸ Наступною ланкою у цьому емоційно-градаційному ланцюжку виступає синонім фантастичний: Флегматично зима тротуаром поскрипує, фантастичні плете казки.⁴⁹ Чи: Де знайти фантастичну поляну?⁵⁰ Таким чином утворився ряд, кожне слово якого підсилює значення попереднього і підкреслює значення наступного. Всі ці сегменти ланцюжка утворюються навколо прикметника чарівний, який є першим слово в даному ряді, що представляє позитивну емоційну градацію: чарівний, чудесний, розкішний, зоряний, фантастичний.

______________

⁴⁴”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

⁴⁵”Піч”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.

⁴⁶”Флегматично зима тротуаром поскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 50 с.

⁴⁷”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.

⁴⁸”Нареченій”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 32 с.

⁴⁹”Флегматично зима тротуаром поскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 50 с.

⁵⁰”Ти байдужа, як мертве місто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 43 с.

Немало в Симоненка і прикметників на позначення віку. Спробуємо дослідити синонімічний ряд із керуючим словом старий: Хай трава пнеться вгору крізь листя старе. Поряд виступає слово старезний, що позначає більш старе, дуже старе: Поховали старезного діда.⁵¹ Цей одокореневий синонім виконує уточнюючу функцію.

Наступне слово хоч і не є прямим синонімом до старий, але його значення логічно витікає: І дідівська гордовита мова служить вірно і слухняно ім. Роздивляючись іменник дід, ми одразу згадуємо людину похилого віку, стару людину. Дідівський – той, що належить або належав дідові. А якщо дід старий, то й те, що йому належить теж старе, тому логіно ототожнювати прикметники старий та дідівський.

Слово древній є понятійним синонімом до старий, бо відрізняється значеннєвим відтінком та обсягом семантики. Говорячи древній мається на увазі дуже-дуже старий, той, що бере свої корени з давніх давен: Древній, обікрадений народе! Над тобою прошумів розбій.52 Звертаючись до українців, слов’янського народу, автор використовує прикметник древній, бо наш народ виник дуже давно і існує багато віків.

Синонім заношений є стилістичним, бо несе додаткове емоційно-експресивне забарвлення: Як ви боїтеся, що вийде в люди ваш заношений храм!⁵³ Оперуючи фактом, що релігія виникла в сиву давнину, зрозумілим стає, що якщо йдеться про храм, то мова ведеться про щось давнє. А прикметник заношений, що позначає щось, що використовували довгий час, і воно буквально заносилося, підкреслює це смислове значення негативним значенням.

Прикметник віковий теж є синонімом даного ряду: Коли мечами злоба небо крає і крушить твою вроду вікову.⁵⁴ Слово віковий позначає те, що творилося віками, а коли це творилося такий тривалий час, зрозумілим стає, що за віком воно дуже старе, тобто являється синонімом цього прикметника.

Також у ролі контекстуального синоніма виступає минулий: Щоб розказали нам з віків минулих люди історію насильств і батогів.⁵⁵ У словосполученні минулі віки намаються на увазі пройдешні роки, старі часи, хоча без конкретного контексту слова старий та минулий не будуть виступати синонімами.

Таким чином, проаналізувавши ще один синонімічний ряд, виявилося, що синонімами до слова старий є прикметники: старезний, дідівський, древній, заношений, віковий та минулий.

______________

⁵¹”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.

⁵²”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.

⁵³”Ви, що складали псалми і оди…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 106 с.

⁵⁴”Україні”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 136 с.

⁵⁵”Шум полів”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.

⁵⁶”Молот”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 159 с.

Наступний синонімічний ряд групується навколо слова маленький: Дивись оно, маленького Ножа і то усякий більше поважа.⁵⁶ Цей прикметник позначає невеликі розміри описуваного предмету. Також на позначення розміру без будь-яких додаткових семантичних відношень використовується однокореневий синонім малий: Маленьке – не смішне, адже мале і зерно.⁵⁷ Чи: І став я малим та чорним голодним вороном.⁵⁸

А от однокореневі прикметники дрібний та дрібненький, стилістично нейтральний та семантико-стилістичний синоніми, вже додають значеннєвого відтнку. Особливо слово дрібненький подано з негативним забарвленням, бо акцентує увагу на душі такої людини, яка думає про неважливі дрібниці, забуваючи про важливі великі справи. У цих рядках вдало поєднані два однокореневі синоніми, що виконують різну функцію: Щоб не пекли дрібні образи дрібненьку душу день при дні.⁵⁹

Семантико-стилістичним, виражаючим дуже негативне відношення є синонім мізерний, яке постає у значенні не варте уваги, непотрібне і нецікаве: Мале тоді смішне, коли воно мізерне.⁵⁷

Завершує дану низку синонімів нейтральне слово тісний, тобто дуже маленького розміру: Та невже ж помістились в тісну домовину всі турботи його?⁶⁰

Отже ще один ряд розглянуто. Зробимо висновок, що до синонімічного ряду з домінантою маленький належать також прикметники: малий, дрібний, дрібненький, мізерний, тісний.

_______________

⁵⁷”Маленьке – не смішне”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.

⁵⁸”Ворон”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 152 с.

⁵⁹”Я хочу буть несамовитим…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 85 с.

⁶⁰”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.

Ще для деяких синонімічних рядів подаємо не детальні, а лише загальні характеристики

 До синонімічного ряду із стрижневим словом юнацький відносяться прикметники: молодий (про душу)⁶¹, юнацький, несміливий (сон)⁶², ранній (про зиму)⁶³, нерозумний, наївний, неумитий (про юність)⁶⁴.

До синонімічного ряду із стрижневим словом майбутній належать: майбутній (про передтечу), щасливий, гордий (про добу)⁶⁵, атомний (вік)⁶⁶, космічна (доба)⁶⁷, новий (час)⁶⁸, прийдешній, соняшний (вік)⁶⁹.

Дужий: дужий (мозок)⁷⁰, дужий (про плечі), широкий (про плечі), мужній (про лице), трудящий (про руки)⁵⁸.

Байдужий: байдужий (ліхтар)⁷¹, байдужий, мертвий, далекий (про дівчину)⁷², тупий, байдужий (чоловік)⁷³, холодний, спокійний, черствий (про людей)⁵⁴.

Непереможний: непоборний (титан)⁵⁷, новий, непереможний (Спартак)⁵⁹.

Білий: білий (про волосся)⁷⁴, білий (про липу), сріблястий (про габу)⁷⁵, білий (кінь), білий, чистий (про мрію)⁷⁶, сизий (смуток), сивий (полин), білий (про бджол)⁶³, посивілий (про вербу)⁷⁷.

_______________

⁶¹”Земле рідна! Мозок мій світліє…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 143 с.

⁶²”Вона прийшла”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.

⁶³”З вікна”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 137 с.

⁶⁴”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.

⁶⁵”Баба Онися”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 65 с.

⁶⁶”Варвари”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.

⁶⁷”Жорна”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 63 с.

⁶⁸”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.

⁶⁹”Леся Українка”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 71 с.

⁷⁰”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.

⁷¹”Все було. Дорога закричала…” Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 142 с.

⁷²”Ти байдужа, як мертве місто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.

⁷³”Одурена”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 153 с.

⁷⁴”Розвели нас дороги похмурі…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 139 с.

⁷⁵”Флегматично зима тротуаром поскрипує…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 50 с.

⁷⁶”Ой, майнули білі коні…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 155 с.

⁷⁷”Переспів з народної”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 150 с.

Зустрічаються синоніми дорогий-коханий⁷⁸, ясний⁷⁹-чистий⁸⁰.

Часто поет використовує одне й теж слово на позначення різних, для опису різних іменників (це вже було продемонстровано на прикметнику гордий). Так слово суворий вживається для того, щоб показати суворе небо⁸¹, сувору відповідь⁸², суворі таємниці⁸³ та суворе підтвердження⁸⁴.

Прикметником святий охарактеризовані святі діти, свята земля⁸⁵ та святий біль⁸⁶.

Словом пристрасний названі і пристрасний взор⁸⁴, і пристрасні ночі⁸⁷.

Живий – і живе вчорашнє⁸⁸, і живі ми, люди⁸⁶.

Чужий – чужі руки⁷⁹ та чужі дороги⁸⁹.

Ще низку різних за семантикою слів я об’єднала в синонімічний ряд із керуючим словом хороший. В принципі, це значення мають багато прикметників, більша частина з яких виступає у ролі контекстуальних синонімів. Це і кращий (говорячи про роки)⁹⁰, і добрий (друг)⁹¹, і шалений (про весну)⁸⁵, і великий (про любов)⁹², і щирий та гарячий (про серце), і вільний та щасливий (про людину)⁸⁹.

Майже не використовуються автором прикметники на позначення смаку – смачний (про паляницю), відчуття тепла чи холоду – теплий (про ватяник)⁹⁰. Проте нерідко поширення синонімічних гнізд відбувається також шляхом створення неологізмів: високочолий (про небо)⁹³, орлино-мудрий (взір)⁸⁴.

_______________

⁷⁸”Не бажаю я нічого, хочу тільки одного…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 47 с.

⁷⁹”Цвіла ромашка в полі на межі…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 115 с.

⁸⁰”Ти байдужа, як мертве місто…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 43 с.

⁸¹”Ну скажи – хіба не фантастично…” Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 154 с.

⁸²”За діло б’ють”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 157 с.

⁸³”Шум полів”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 70 с.

⁸⁴”Древній, обікрадений народе!..” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 107 с.

⁸⁵”Дід умер”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 68 с.

⁸⁶”Ще один протест”. Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 155 с.

⁸⁷”Сниться мені невідома Італія...” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 146 с.

⁸⁸”Минуле не вернуть”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 107 с.

⁸⁹”Я не бував за дальніми морями…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 57 с.

⁹⁰”Піч”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 66 с.

⁹¹”Пильному”. Симоненко В. Берег чекань. “Сучасність”, 1973. 79 с.

⁹²”Чуття великої любові”. Антологія української поезії, т.6. Українська радянська поезія. К.: Дніпро, 1986. 150 с.

Як вже показали дослідження, мова поетичних творів В.Симоненка відзначається багатством синоніміки. Синоніми справедливо вважають показником краси та гнучкості як літературної мови в цілому, так і індивідуального стилю письменника. А.І.Єфімов, розглядаючи синоніміку та прийоми її використання, зазначає, що за кожним синонімом стоїть смислова та стилістична своєрідність, тобто тонкі, досить специфічні відтінки.⁹³ Погоджуючись із цією думкою, М.Ф.Палевська додає, що синоніми, відрізняючись відтінками значень і стилістичною забарвленістю, "виконують у мові цілий ряд функцій: сприяють точності і ясності висловлювання, фонетично урізноманітнюють мову, обумовлюють різноманітність і багатство стилів усного та писемного мовлення".⁹⁴

Питання про функції синонімів розв'язується в лінгвістичній літературі неоднозначно: переважна більшість дослідників (Л.А. Булаховський, В.І. Клюєва,

Р.О. Будагов, М.М. Шанський, А.П. Євгеньєва, Л.А. Лисиченко), виходячи із розуміння синонімів як слів, різних за звучанням і близьких за значенням, як слів, що називають одне й теж поняття, але відрізняються відтінками значення, виділяють дві основні функції їх у мові – фукцію уточнення і стилістичну. Так, А.П. Євгеньєва зазначає: "Дві функції – "уточнююча" (акцентування того чи іншого відтінку поняття) і стилістична – і є основними, характеризуючими, такими, що зумовлюють лексичну синоніміку мови".⁹⁵

Беручи до уваги різні теоретичні і практичні висновки, до яких прийшли науковці, вважаємо, що синоніми як мовний засіб мають п'ять основних функцій у мові: функцію уточнення, функцію заміщення, функцію синонімічного протиставлення, оцінну та стилерозрізнюючу функцію. Але взагалі синоніми в мовній системі виконують дві основні функції - уточнення і заміщення, а всі інші є похідними від них і залежать від контексту.

Найпоширенішою функцією прикметникових синонімів у поезіях Василя Симоненка, як показує дослідження, є диференціація: уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одного синоніма до другого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чи властивості.

______________

⁹³Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М., 1957.

⁹⁴Палевская М.Ф. Проблема синонимического ряда, его границ и возможности выделения доминанты // Лексическая синонимия – М.: Наука, 1967. 94-104 с.

⁹⁵Василенко В.А. Дисертація на тему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед. університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 85-86 с.

⁹⁶”Маленьке – не смішне…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.

 

Розгляньмо використання цієї функції на конкретних прикладах: "Мале тоді смішне, коли воно мізерне…"⁹⁶ Слово мале використовується для позначення чогось невеликого розміру, а мізерне означає щось ще меншого розміру. Сполучення таких двох синонімічних слів у сукупності виявляють високе напруження стану вірша. Такий стилістичний хід дуже характерний для пристрасної натури В.Симоненка: він вживає два синонімічних слова, чим підсилює виразність кожного з них. У поетичному творі відбувається ніби складання значень двох слів, що створює експресивність тексту: воно не просто мале, воно мізерне, отже, синоніми виражають крайню межу між умовними розмірами описуваного предмета.

Здійснений аналіз типів лексичних синонімів дає право зробити певні висновки:

1) у поезіях В.Симоненка наявні всі типи синонімів за характером відмінностей: ідеографічні, емоційно-експресивні, стилістичні;

2) найбільш уживаними є стилістичні синоніми (прийдешні, майбутні; непоборний, непереможний);

3) у поетичних творах В.Симоненка велику групу становлять емоційно-експресивні синоніми, що включають позитивно забарвлені синонімічні слова, негативно забарвлені та нейтральні в синонімічному ряді і в контексті;

а) особливістю вживання відзначаються синоніми із позитивним забарвленням (ранній, молодий; чистий, ясний);

б) серед негативно забарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких пов'язаний або з сутністю явища (байдужий, холодний, черствий, мертвий);

в) синоніми нейтральні в контексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричному вживанню (огненний вік, соняшний вік – хороший вік), нагромадженню семантичних значень слів (непроханий, нежданий), використанню експресивних епітетів (високий – високочолий);

4) поезії В.Симоненка властиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні (наприклад, патетичні – безпомічно-крилаті думи, космічна доба) та розмовні (наприклад, зневажливі – мляві двері, заношений храм; побутові – смачні паляниці, теплий ватяник), менше зустрічаються колористичні (наприклад, іронічні – клейке баговиння слів) синонімічні слова. Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем, за експресією, за оцінкою;

5) особливістю поетичної мови В.Симоненка є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність означень (жіночий, ніжний, материнський), показати зростання міри ознаки (розкішний, фантастичний) або її спадання (маленький, дрібний, мізерний), розширити семантичний обсяг явища (убогий, одноманітний, скупий).

 Мова поезій В.Симоненка багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.

Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів. Своєрідність мови поезій В.Симоненка полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно до емоційного стану автора. У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів.

Характерною ознакою індивідуального стилю автора є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають композити-прикметники (орлино-мудрий взір).

Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Сионенка переважають синоніми стилістичного типу.

З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.

У поетичних творах синоніми-прикметники, як мовний засіб, виконують усі п'ять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерн функція уточнення (диференціації).

Прикметникова синоніміка у віршованих творах Василя Андрійовича Симоненка надзвичайно багата і різноманітна. Вона охоплює всі се­мантичні групи прикметників; просторові і часові якості і від­ношення (великий, малий); якості, що сприймаються відчуттям (мужній, соняшний, сумний); зовнішні чи внутрішні ознаки людей (добрий, лагідний, тупий); синоніми, що позна­чають колір (чорний, червоний, білий) т. і.

 Таким чином, можна підсумувати, що висока частотність синонімічних мовностилістичних засобів у мові поезії В.Симоненка, які надають можливість розкрити всю глибину й діалектичну єдність контрастивних думок, є проявом могутнього темпераменту поета.