Навигация
2.5 Стан стресу
Стрес, викликаний участю спортсмена в змаганнях, - це цілісний психофізіологічний стан особистості, що виникає у важкій ситуації, пов'язане з активним позитивним відношенням до виконуваної діяльності, характеризується свідомою відповідальністю й супроводжується неспецифічними вегетативними й емоційними змінами. У стані стресу можуть з'являтися як позитивні, так і негативні зрушення у виконуваній діяльності. Динаміка стану стресу обумовлена властивостями нервової системи. Рівень досягнень спортсмена в стані стресу визначається ступенем розвитку стресу й силою нервової системи.
Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційна напруга.
Фізіологічні ознаки: хекання , частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.
Психологічні ознаки: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.
Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.
Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.
У динаміку стресу виділяється три стадії його розвитку (Г. Селье).
1. Стадія тривожності характеризується тим, що під впливом психотравмирующих факторів у людини виникає занепокоєння, тривога, перебудовуються фізіологічні функції організму (ЧСС, подих, артеріальний тиск). Знижується опірність організму. Потім поступово починається мобілізація внутрішніх адаптаційних резервів, захисних сил, розкриваються додаткові можливості, активізуються психічні процеси. За рахунок цього до певної межі підвищується ефективність діяльності.
2. Стадія опору треба за стадією тривожності. Організм людини, його психіка перебудовуються, пристосовуються, адаптуються до нових умов діяльності, активно витрачаючи внутрішні ресурси. Після відносної стабілізації в результаті триваючого впливу екстремальної ситуації наступає ослаблення організму, знижується працездатність і починається спад.
3. Стадія виснаження характеризується виснаженням «адаптаційної енергії», що приводить до дезорганізації діяльності, нервово-емоційному зриву. Ознаки цієї стадії наступні: ослаблення фізичної й вольової активності, притуплення психічних процесів (мислення, сприйняття, пам'яті, уваги), загальмованість у прийнятті рішень, безпричинне роздратування й т.п.
2.6 Стан непевності
Стан непевності в успішному виступі є результатом оцінки спортсменом майбутньої змагальної ситуації. Якщо спортсмен упевнений в успішному виступі на змаганні, то запланований їм результат, як правило, досягається. Стан непевності (низкою впевненості) негативно позначається на майбутній діяльності, запланований результат не досягається.
2.7 Стан фрустрації
Стан фрустрації - це стан людини, що виражається в характерних рисах переживання й поводження, викликуване об'єктивно не переборними труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети (Н.Д. Левітів, 1967). Подібний стан виникає в спорті досить часто, коли фізична, соціальна уявлювана перешкода заважає дії, спрямованому на досягнення мети або перериває його. М. Селье назвав фрустрацію «стресом надії, що звалилася,».
Стан фрустрації розглядається не тільки як негативне явище. У поводженні багатьох людей вона має й конструктивну роль, сприяючи досягненню мети. Завдяки її впливу на психіку людини в мотиваційній сфері особистості нерідко домінуючого значення набувають мотиви досягнення.
Конструктивний вплив фрустрації на людину проявляється в наступному. Відбувається інтенсифікація зусиль на шляху до досягнення мети. У багатьох людей чим більше складні виникають перешкоди, тим активніше відбувається мобілізація внутрішніх резервів для їхнього подолання. Може відбуватися заміна засобів досягнення мети й перегляд попередніх дій, переоцінка всієї ситуації, заміна мети.
При низькому рівні (порозі) опірності (толерантності) до фрустрації може з'явитися її деструктивний вплив на особистість, що полягає в наступному:
- порушення тонкої координації;
- когнітивна обмеженість, через яку суб'єкт не бачить альтернативних шляхів або іншої мети;
- емоційне порушення із частковою втратою контролю над собою й ситуацією.
З посиленням фрустрації відбувається генералізація агресії, підсилюється розпливчастість і невловність її джерела, проявляються імпульсивність і безладні дії.
Дії агресивного характеру, пов'язані із фрустрацією, частіше спостерігаються в невихованих людей, нестриманих, грубих, психоапатизированих. Депресивні реакції при фрустрації більше поширені у осіб невротичного складу, невпевнених у собі, тривожно-недовірливих.
Стан фрустрації в спорті виникає після невдалої дії спортсмена, при якому мотив залишається незадоволеним. Цей стан виникає при очікуванні спортсменом успіху в діяльності, якщо успіх не досягається. Фрустрація може приводити до наступних форм поводження спортсмена:
- екстрanyнитивна форма характеризується дратівливістю, підвищеною чутливістю, досадою, озлобленістю, упертістю, прагненням до досягнення поставленої мети;
- інтрапунитивна форма характеризується тривожністю, обвинуваченням самого себе в невдачах;
- імпунитивна форма характерна тим, що ситуація, що створилася, розглядається спортсменом як малозначна для нього, поправна в майбутньому, і спортсмен не загострює на ній увагу.
3. Діагностика стану психічної готовності спортсмена
Діагностику стану психічної готовності до змагання варто розглядати як одну з найважливіших сучасних проблем психології спорту. Ця проблема перебуває в самій початковій стадії розробки.
При діагностиці стану психічної готовності до змагання варто орієнтуватися на ознаки, що входять у синдром цього стану, і отже використовувати певний комплекс діагностичних методів .У такий комплекс варто включити:
1. Проби які можуть бути використані без обліку специфіки кожного виду спорту;
2. Проби спеціальні, тобто відображує специфіку спортсмена.
3.1 Рівень стресу
Для діагностики рівня стресу перед стартом широко використовується «опрісник» «Шкала самооцінки» Ч.Д. Спілбєргєра і Ю.Л. Ханіна. Інструкція на опитному аркуші звичайно не викликає в спортсменів яких-небудь утруднень і не вимагає додаткових роз'яснень. Опитування проводять індивідуально без обмеження в часі. На заповнення шкали звичайно йде від 3 до 5 хв. «опрісник» виглядає в такий спосіб (табл. 1).
Підсумковий показник виходить при підсумовуванні всіх балів за відповіді. Він може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. Чим вище цей показник, тим вище ступінь стресу в змаганнях. Установлено, що стан спортсменів у середньому оцінюється в 41,02 ±9,37 (чоловіка) і в 44,10±9,93 (жінки).
Кожний психічний стан виступає для людини як переживання й у теж час як прояв активності в зовнішніх діях і поводженні.
Всі психічні стани мають тимчасовий характер, однак тривалість їх може коливатися в дуже значних межах (від секунд до багатьох днів).
Також застосовуються наступні методи:
Таблиця1.
| Прізвище_______________________Дата_______________________________ Інструкція. Прочитайте уважно кожне з наведених нижче тверджень і закресліть відповідну цифру праворуч під тим або іншим рядком відповідно до того, як ви себе почуваєте в цей момент. Над питаннями довго не замислюйтеся, оскільки правильних або не правильних відповідей немає. | ||||
| 1. Я спокійний 2. Мені нічого не загрожує 3. Я перебуваю в напрузі 4. Я випробовую жаль 5. Я почуваю себе вільно 6. Я розстроєний 7. Мене хвилюють можливі невдачі 8. Я почуваю себе відпочилої 9. Я стривожений 10. Я випробовую почуття внутрішнього задоволення 11. Я впевнений у собі 12. Я нервую 13. Я не знаходжу собі місця 14. Я напруженний 15. Я не почуваю скутості, напруженості 16. Я задоволений 17. Я стурбований 18. Я занадто збуджений і мені не по собі 19. Мені радісно 20. Мені приємно | Ні, це зовсім не так | Мабуть, так | Вірно | Зроблено вірно |
| 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 | 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 | 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 | 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 4 | |
| Обробка й підрахунок результатів проваджується шляхом оцінки кожної відповіді від 1до 4 балів за допомогою ключа. Ключ до шкали самооцінки Питання Оцінка в балах Питання Оцінка в балу 1. 4 3 2 1 11. 4 3 2 1 2. 4 3 2 1 12. 1 2 3 4 3. 1 2 3 4 13. 1 2 3 4 4. 1 2 3 4 14. 1 2 3 4 5. 4 3 2 1 15. 4 3 2 1 6. 1 2 3 4 16. 4 3 2 1 7. 1 2 3 4 17. 1 2 3 4 8. 4 3 2 1 18. 1 2 3 4 9. 1 2 3 4 19. 4 3 2 1 10. 4 3 2 1 20. 4 3 2 1 | ||||
Вимір статичного тремору. За допомогою цього методу виміряються тремтіння пальців рук - тремор, що, як відомо, збільшується при підвищенні рівня нервово-психічної напруги. Процедура досвіду полягає в тім, що спортсменові пропонується ввести щуп діаметром 1 мм в отвір на панелі тремометра діаметром 2 мм і втримувати його там витягнутою рукою, не торкаючись стінок отвору, 10-15 з. Кожне торкання щупа стінок отвору, викликуваний мимовільним тремтінням руки, фіксується лічильником електроімпульсів (дуже зручний для цих цілей лічильник ЕМС-54) і виражається в коливаннях у секундах.
Вимір максимальної частоти рухів ( тепінг-тест). За допомогою цього методу можна судити про здатність людини мобілізуватися, що певним чином обумовлена його психічним станом.
Спортсменові пропонується протягом 15 або 30 з у максимальному темпі «відстукати» на телеграфному ключі або щупом по контактній площадці тремометра. Частота рухів фіксується за допомогою лічильника електроімпульсів. Вимір проводять двічі - в умовах фона й безпосередньо перед виходом на старт. Збільшення максимального темпу (уд/хв) більш ніж на 3-5% є показником мобілізаційної готовності, оптимального стресу. Нездатність спортсмена в умовах змагань досягти фонового результату в тепінг-тесті розцінюється як показник збудливої форми стресу (падіння темпу не більше 5-7% стосовно тла) або як прояв гальмової форми (погіршення більш ніж на 8-10%).
Для оцінки психічного стану спортсмена може застосовуватися наступна модифікація цього тесту. Спортсменові пропонують виконати завдання не в максимально швидкому, а в зручному для нього темпі (так само двічі - у звичайні й змагальних умовах). Прискорення звичайно зручного для спортсмена темпу перед стартом стосовно фону є показником посилення нервово-психічної напруги.
У тих випадках, коли немає спеціально виготовленого приладу, можна скористатися листком паперу й гостро відточеним олівцем. малюються шість квадратів розміром 3 х 3 см. кожен. По команді спортсмен, взявши в руку олівець, повинен у гранично швидкому темпі, послідовно від 1-го до 6-го квадрату (5 с. в одному квадраті) наносити удари, не відриваючи передпліччя від опори (через 5 с. по команді «Гоп!» переходять від одного квадрата до іншого). Загальна кількість залишених у всіх квадратах крапок і буде показником швидкості постукування.
Вимір максимального м'язового зусилля (динамометрія). Цей метод, як і попередній, дозволяє судити про здатність спортсмена мобілізувати свої сили. Процедура проста - спортсменові пропонують якнайсильніше стиснути кистьовий динамометр провідною рукою. Якщо перед стартом він перевищує фонові виміри на 2-4 кг, це розглядається як показник оптимального стану. Незначна зміна в обидва боки (0, 5-2,0 кг) або повторення фонових даних свідчить про зайве порушення, значне зниження (більш 3-4 кг) визначає тенденцію до загальмованості.
Вимір дозованого м'язового зусилля. За допомогою цього методу можна судити про здатність контролювати своє м'язово-рухове почуття. Процедура досить проста: після стиску з максимальною силою ручного динамометра спортсменові пропонують стиснути його на півсили (50% від максимального зусилля). У звичайному стані ця помилка, як правило, іде в одному напрямку (+ або -) і становить у висококваліфікованих спортсменів не більше 0, 5-1 кг. Якщо перед стартом ця помилка зменшується або змінюється убік збільшення половини максимального зусилля (не більше 3-5 кг), це говорить про незначне підвищення нервово-психічної напруги. Збільшення помилки до 70-80% максимуму свідчить про яскраво виражене порушення. Зміна помилки убік зменшення (до 30-35% максимуму) є показником виникаючого гальмування.
Оцінка коротких інтервалів часу. За допомогою цього методу визначається здатність суб'єктивного відліку часу, що, як відомо, під впливом посилення порушення, виявляє тенденцію до його недооцінки (укороченню), а при розвитку процесу гальмування - до переоцінки (подовженню). Процедура досвіду: спортсменові пропонується, не дивлячись на секундомір, максимально точно оцінити відрізок часу, рівний 10 с. Оскільки величини й напрямки помилки сугубо індивідуальні в кожного спортсмена, показником психічного стану є зміна оцінки часу перед стартом у порівнянні із фоном. Укорочення звичайної оцінки даного відрізка в межах 0, 5-1,5 с. є ознакою оптимальної нервово-психічної напруги. Укорочення суб'єктивного сприйняття часу більш ніж на 1, 5-2,0 с. у порівнянні із фоном свідчить про його надмірний рівень, переоцінка (подовження суб'єктивного сприйняття) часу більше 1, 5-2,0 с. говорить про процес, що розвивається, гальмування.
Самооцінка станів спортсмена визначається за допомогою «градусника» станів, запропонованого Ю.Я. Кисельовим. «Градусник» являє собою шкалу, що складається з 10 розподілів або з 100 розподілів (у цьому випадку можна відразу виявити процентні співвідношення).
Спортсменові пред'являється дана шкала, на якій він повинен зробити оцінку рівня того стану, що він випробовує в цей момент. Виміряються наступні показники:
1) самопочуття;
2) настрій;
3) бажання тренуватися;
4) задоволеність тренувальним процесом;
5) відносини з товаришами;
6) відносини із тренером;
7) спортивні перспективи (на дане змагання);
8) готовність до змагань.
Тест займає мінімум часу, і з його допомогою можна виміряти будь-який момент, а також будь-який компонент або комплекс компонентів передстартового, змагального й після змагального стану.
Біоелектропотенціометрія (БЕП). Застосовується прилад «біометр», основу якого становить типовий міліамперметр зі шкалами 0-100, 0-150, 0-200. Клеми приладу виведені на датчики з різних металів (один стрижень алюмінієвий, інший з міді). Прилад починає працювати, коли спортсмен, взявши датчик у руку, замикає ланцюг і створює в замкнутому контурі різниця потенціалів, що фіксується у відносних одиницях. БЕП характеризує рівень мотивації вегетативних систем організму, що залежить від емоційного порушення й активності.
Динаміка БЕП відбиває емоційну лабільність або стійкість. Якщо відношення між мінімальним і максимальним показниками БЕП у межах 0,85 - 1, то можна говорити про стан емоційної стійкості, якщо нижче 0,65 - про емоційну реактивність.
Психічний стан при багаторазовому виникненні можуть здобувати сталий характер і відновляються при повторенні тих же або подібних умов життя й діяльності, а також змінах внутрішнього середовища організму, якими вони первинно були викликані.
Доцільно помітити, що у визначенні й аналізі психічної готовності до змагання, у діагностиці пробілів у цьому стані, у з'ясуванні їх етіології, основна роль належить психологу. Але коли мова йде про шляхи й засоби психологічної підготовки до змагання, про шляхи й засоби подолання пробілів у психічній підготовленості спортсменів, відоме положення займає тренер.
Похожие работы
... . До теперішнього часу немає достатньо повних, вивчених на обширному матеріалі даних про патологічні психологічні реакції, що виникли у шахтарів після виробничих аварій. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ ШАХТАРІВ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ Основу для розробки дійсно наукової теорії темпераменту створило навчання І.П. Павлова про типологічні властивості ...
... ситуації; третього - як особливий клас станів, що відбиває механізм регуляції діяльності в утруднених умовах. Один із представників екологічного підходу С. Касл виділив два основних трактування поняття стресу у зв'язку з трудовою діяльністю - звужене та розширене. В першому трактуванні стрес розглядається як переважання вимог середовища над тими наявними можливостями суб'єкта, що необхідні для їх ...
... заважає нормальній адаптації до життя. Чим більше тривожності, тим більше неприємностей, дискомфорту та болю. Сильна й тривала тривога веде до душевних захворювань. 2.2 Успішні способи подолання стресу Різноманіття способів подолання стресу можна умістити в чотири великі категорії: 1)активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему; зміна погляду на проблему, зміна ставлення до ...
... і умови психологічної адаптації молоді до робочих навантажень і до цілого комплексу умов та особливостей навантажень навчальної діяльності, для попередження розумового та нервово-психічного перевантаження. Основна проблема дезадаптації студентів пов’язана з феноменом інформаційного стресу, який виникає внаслідок тривалої роботи мозку в умовах несприятливого поєднання трьох чинників, так званої ...
0 комментариев