Рада п'ятисот

1.2 Рада п'ятисот

Створена Рада, як зазначалось, Клісфеном. Членів Ради обирали за жеребом у кожній філі — по 50 чоловік не молодших ЗО років. Особи, обрані у Раду — булевти, проходили спеціальну перевірку Радою попереднього скликання — виясняли громадянську позицію булевтів, політичні погляди, моральність, відсутність компрометуючих фактів, боргів та ін. У разі виявлення якихось негативних відомостей булевта переобирали, Раду обирали на один рік і переобирати булевтів можна було тільки один раз. Булевти складали клятву.

Члени буле одержували жалування у розмірі 6 обалів (обал — 6 коп. золотом) щоденно. [11] 2)5 Під час засідань вони накладали на голови миртові вінки (на знак виконання державних функцій), у театрі, на видовищах їм виділяли кращі почесні місця.

Після закінчення строку повноважень кожен булевт складав звіт про свою роботу. За здійснені злочини булевти притягались до кримінальної відповідальності. Рада 500 виключала булевта із свого складу, його могли віддати до суду і кинути до в'язниці.

Рада засідала щоденно, крім святкових і траурних днів. На засіданнях могли виступати з власної ініціативи, або викликані для цього службові особи держави. У разі потреби її збирали у повному складі у спеціальному приміщенні — булевтерії, або у храмі Деметри, або в інших місцях.

Компетенція Ради 500 була досить широкою. Це був своєрідний уряд країни. Вона охоплювала законодавчу, виконавчу і судову сферу. Вона попередньо слухала і готувала усі питання які виносили на обговорення народних зборів, пропонуючи свій проект рішення. Без рішення Ради збори не могли прийняти жодного закону чи іншої відповідальної постанови.

Рада 500 відала також впровадженням прийнятих законів у життя. Вона повинна була точно дотримуватись рішень народних зборів. Проте, нерідко збори залишали Раді широке поле діяльності і навіть надавали їй майже необмежені повноваження щодо реалізації законів.

Раді належали повноваження у сфері фінансового управління. Вона визначала джерела державних прибутків, статті витрат, відала всіма надходженнями в державну скарбницю, стягувала державні борги, здійснювала продаж конфіскованого майна, розподіляла допомогу малозабезпеченим громадянам. Відала випуском грошей.

У галузі цивільної адміністрації Рада здійснювала все поточне управління країною, контролювала діяльність усіх органів адміністрації і службових осіб, могла порушити справу про притягнення їх до відповідальності.

Рада відала дипломатичними зносинами з іншими державами: приймала чужі і виряджала свої посольства, вела переговори, укладала міжнародні угоди, заслуховувала звіти афінських постів про виконання ними доручених справ та ін.

Раді належала також судова влада. Спочатку вона була широкою, але з IV ст. до н. е. скоротилась, бо чимало судових повноважень Ради перейшло до народних зборів і геліеї. Все ж до Ради надходили заяви про державні злочини, службові порушення та ін. Однак право щодо покарання винних у неї були

15 обмежені: вона могла накладати штраф — до 500 драхм, але й такий вирок можна було оскаржити в геліею.

Рада піклувалась про храми, громадські будівлі, влаштовувала свята та ін.

1.3 Геліея

Утворена згідно з реформами Солона. Складалася з 6 тис. членів (геліастів), яких за жеребом щорічно обирали архонти з середовища повноправних громадян чоловічої статі кожної філи (по 600 чол.), що досягли 30-ти річного віку. Після жеребкування обрані геліасти складали клятву, потім, також шляхом жеребкування, у делегації кожної філи визначали по 500 основних суддів і 100 запасних. В такий спосіб утворювалось 10 колегій — дикастерій. Кожна колегія виконувала свої функції протягом місяця. В разі потреби (для розгляду важливих справ) скликали дві-три колегії разом. У повному складі геліея засідала рідко.

Геліея — найвищий судовий орган держави — діяла як перша і друга інстанції. Як перша судова інстанція, вона розглядала найважливіші публічні та приватні справи. До публічних належали антидержавні — зрада, перехід на бік ворога, видання державної таємниці, завдання шкоди суспільству, державі та ін.; службові злочини і проступки. Приватні справи розглядали за приватними скаргами. Згодом, приватні справи з компетенції геліеї вилучили і передали іншим судам. Антидержавні справи могли розглядати й народні збори та Рада 500. Геліея брала активну участь у процесі законодавства: їй належало, як ми бачили, право вирішувати долю законопроекту, прийнятого вже народними зборами.

1.4 Архонти і ареопаг

Довгий час архонти були найвищими службовими особами Афін. У їхніх руках знаходилось управління державними справами, судочинство. З часу реформ Клісфена їх значення почало втрачатись, оскільки зростала роль колегії стратегів. З початку архонтів укількості 9 чоловік обирав за жеребом з середовища знаті ареопаг. З часу реформ Солона громадяни кожного племені, яких було чотири, обирали по 10 кандидатів — усього 40 осіб. [4] 1)6 З них на народних зборах шляхом жеребкування обирали 9 архонтів.

Архонти обирали голову колегії стратегів — архонта-епопіма. Його іменем називали рік, протягом якого діяла колегія. Також до його компетенції входив попередній розгляд сімейних справ, які потім у разі необхідності скерували до суду. Архонт-епопім здійснював загальну опіку над сиротами, вдовами, організовував деякі свята, споряджав посольства у священні місця (у Дельфі, о. Делос та ін.)

Другій архонт, базилевс, наглядав за здійсненням релігійних культів і, водночас, був ніби верховним жерцем. Він же приймав і скарги та головував у суді по справах, що торкалися релігійного культу і пролиття крові, оскільки це вимагало сакрального очищення і покарання, яке б відвернуло гнів богів. Базилевс був також головою ареопагу.

Третій архонт — полемарх. Спочатку це був військовий вождь. Потім, від військових справ його відсторонили і він робив жертвоприношення на честь богів війни Артеміди і Еніалія. Полемарх відав цивільними справами метеків та іноземців (сімейними і спадковими).

Кожен з трьох архонтів міг підібрати собі двох помічників (паредрів).

Інші шість архонтів складали судову колегію фемофетів. Фемофети скликали судові засідання геліеї чи її колегії, голосували за них. Вони мали обов'язок щороку здійснювати перегляд усього діючого законодавства, вносити поправки, доповнення, пропозиції.

Отже, компетенція колегії архонтів зводилась до справ релігійних, культових та судових, які полягали не у безпосередньому розгляді справ, а у прийнятті скарг, позовів, у підготовці справ до розгляду у відповідних судових інстанціях та головували у цих судах.

Ареопаг в ранню епоху був в Афінах одним з найважливіших органів державної влади. Ареопаг до середини V ст. до н. е. був одним з найважливіших органів державної влади, що контролював діяльність посадових осіб та народних зборів. [11] 1)7 Після реформи Ефіальта (462 р. до н. е.) ареопаг втратив своє політичне значення і став органом майже виключно судовим, частково — релігійним. До його складу входили діючи архонти і усі колегії, які успішно пройшли докімасію. Члені колегії були озброєні пожиттєво, вони щорічно звітували про свою діяльність, їх можна було притягнути до відповідальності. Винних засуджували, і вони втрачали свою посаду. Засіданні ареопагу відбувалося на Ареєвому узгір'ї і були переважно закритими. Головував на засіданнях архонт-базилевс. Ареопаг доглядав священні місця, святині, стежив за громадянською мораллю, додержанням звичаїв.

Ареопаг розглядав справи про навмисне вбивство, поранення чи спричинення каліцтва при замаху на життя людини, про підпал і отруєння. Убивство громадянина ще вважали антирелігійним вчинком, що викликає гнів богів.

Ареопаг за дорученням народних зборів міг розслідувати справи про антидержавні злочини. Після битви при Хіронеї ареопагу було доручено судити усіх громадян, які не захищали батьківщину покинули її напризволяще, а також в час римського панування.