Європейські держави та США в умовах промислового перевороту (перша половина ХІХ ст.)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

Європейські держави та США в умовах промислового перевороту

(перші половина ХІХ ст.)

ПЛАН

1. Англія в першій половині XIX ст.

2. Німеччина в першій половині XIX ст.

3. Франція в першій половині XIX ст.

4. США в першій половині XIX ст.

5. Використана література.

1. Англія в першій половині XIX ст.

Промисловий переворот другої половини XVIII ст. закріпив провідні позиції Англії у світовій економіці, а після випробування на р. Гудзон першого паро­плава в Англії розпочалося інтенсивне будівництво па­роплавів. Англія зміцнила свої позиції як "володарка морів".

Великі міста стали центрами промисловості.

На середину XIX ст. промисловий переворот було завершено. Англія перетворилася на "майстерню світу", з її виробами не могла конкурувати жодна країна.

Проте розвиток економіки Англії періодично галь­мувався економічними кризами надвиробництва, коли на ринок надходило товарів більше, ніж їх було спро­можне купити населення. Перша велика така криза ста­лася в Англії 1825 р.

З кінця XVIII ст. до 1830 р. англійські уряди форму­валися з представників партії торі. Вони підвищували податки та ціни на хліб. Побоюючись заворушень робіт­ників, парламент 1824 р. скасував закон про заборону

діяльності профспілок, і відтоді чисельність тред-юніо­ні», що об'єднували кваліфікованих робітників, поча­ла швидко зростати.

1832 р. під тиском промислової буржуазії та робіт­ничих виступів було проведено парламентську рефор­му: представникам промислових центрів надано місця н парламенті. Це сприяло зміцненню політичних прав буржуазії і близької до неї партії вігів, що з 1830 р. ві­дігравала провідну роль в управлінні Англією. Однак саме в цей час становище населення Англії погіршило­ся внаслідок прийняття закону про бідних, згідно з яким допомога безробітним, ремісникам і селянам, які розо­рилися, скорочувалася, а податки з багатіїв на користь бідняків скасовувалися.

3183 7 р. в Англії почала правити королева Вікторія. Розпочалася Вікторіанська епоха, що характеризувалася піднесенням економічної, колоніальної, військової мо­гутності Англії.

У 30-ті — 40-ві рр. пролетаріат Англії згуртувався в окрему організацію зі своєю програмою, що було по-ц'язано з чартистським рухом. Спочатку в Лондоні, а потім в інших містах виник рух за загальне виборче право. Робітники розраховували, що, отримавши полі­тичні права, вони здобудуть у парламенті більшість і приймуть закони, що поліпшать їхнє економічне стано­вище. 1837 р. керівники робітників (О'Брайєн, О'Кон-нер та ін.) виробили хартію, що містила основні вимо­ги, які вони збиралися висунути перед парламентом. Роз­почався збір підписів. Тричі — у 1839, 1842 і 1848 рр. — у парламент подавалися хартії. Якщо першого разу було зібрано 1200 підписів, то третього — близько 5 млн.

Збір підписів під хартіями, обговорення у зв'язку з цим політичних і соціальних питань спричинили небаче­не досі піднесення робітничого руху. У містах відбува­лися багатолюдні мітинги і збори, активізувався страй­ковий рух.

Парламент пішов на деякі поступки робітникам, щоб послабити їхнє невдоволення. Так, 1847 р. було прий­нято закон про обмеження робочого дня 10 годинами.

Чартистський рух, досягнувши у 1848 р. найбільшого І піднесення, пішов на спад. Цьому сприяли обіцянки лі-1 беральних реформ, силовий тиск уряду та нерішучість 1 керівників.

Незважаючи на невдачі/руху, чартизм мав велике і значення. Англійська буржуазія була змушена здійснити 1 демократичні реформи щодо парламенту, місцевого са-1 моврядування, прав робітників та їхніх організацій.

2. Німеччина в першій половині XIX ст.

Після розгрому наполеонівської армії рішенням Ві­денського конгресу 1815 р. було створено Німецький союз. До нього входили 35 суверенних монархій і "вільні міста" Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні. Представницький орган союзу — Бундестаг — складався з посланців держав і працював у Франкфурті-на-Майні. Його рішення не були обов'язковими для окремих членів союзу, найсильнішими серед яких були Австрія та Прус­сія. Всі найважливіші рішення Бундестагу приймалися після попереднього обговорення саме ними.

Фактично Німецький союз був конфедерацією лише формально самостійних держав: він не мав спільних ар­мії, дипломатичного представництва, фінансів, законо­давства. У країні був відсутній національний ринок, феодальні порядки на селі гальмували створення ринку віль­ної робочої сили.

Пруссія першою із членів союзу ліквідувала внутріш­ні митні перепони і запровадила єдиний митний пода­ток для всіх провінцій, а згодом усунула митні бар'єри. Наслідком цього було створення Німецького митного со­юзу, що об'єднував 18держав. Пруссії належала у ньому провідна роль.

Уперше в історії німецького народу завдяки митно­му союзу утворився національний внутрішній ринок. У 30-ті — 40-ві рр. у німецьких державах відбувся промис­ловий переворот: споруджувалися залізниці, розвива­лися металургія та машинобудування.

Велика промисловість була сконцентрована насам­перед у Вестфалії та Сілезії, а також у Саксонському королівстві. Наприкінці 40-х рр. значним промисловим центром стала столиця Пруссії — Берлін. Із 400 тис. на­селення Берліна близько 70 тис. були найманими робіт­никами, які працювали на мануфактурах, великих фаб­риках і заводах, зокрема машинобудівному заводі, що випускав потяги.

Проте до середини XIX ст. Німеччина залишалася аграрною країною: понад 70 % населення працювало у сільському господарстві. У Німеччині не було кріпаків, але значна частина селян сплачувала поміщикам грошові повинності.

На відміну від Франції та Англії, де буржуазія посі­ла провідні позиції у суспільстві та економіці, у Німеччи­ні панувало дворянство.

Поміщикам Пруссії належало 60 % усієї землі. Капі­талізм тут розвивався "прусським шляхом": феодальні відносини не було ліквідовано остаточно, тому тривалий час зберігалися напівфеодальні риси.

За рівнем промислового розвитку Німеччина до кін­ця 40-х рр. відставала від Англії, а за багатьма показ­никами і від Франції. Пруссія і загалом Німецький союз наприкінці 40-х рр. видобували менше залізної руди і виробляли в 2—3 рази менше чавуну, ніж Франція. Ні­меччина випереджала Францію за потужністю парових двигунів, видобутком вугілля.

Крім того, якщо Англія, Франція, Росія і США сфор­мувалися як єдині національні держави, Німеччина була політично роздробленою.

Розвиток капіталізму в Німеччині зумовив збільшен­ня чисельності робітництва, що почало виступати на за­хист своїх інтересів. Так, у 1844 р. ткачі Сілезії органі­зували повстання. Німецькі ремісники і робітники у Парижі створили товариство "Союз справедливих", що перебувало під впливом ідей французьких соціалістів, 1847 р. на основі "Союзу справедливих" зусиллями Карла Маркса та Фрідріха Енгельса засновано Союзкомуністів. Його програмою став "Маніфест комуністич ної партії", написаний Марксом і Енгельсом 1848 р.

Наприкінці 40 хрр. у німецьких державах посилилос прагнення до об'єднання Німеччини і створення єдиної німецької держави, ліквідаціїрештків феодалізму, прий­няття Конституції.