Навигация
Греко-римський та постантичний періоди
47900
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.4 Греко-римський та постантичний періоди
Після нападу тавроскіфів і перемоги над ними в Ольвії, від сер. ІІ до 30рр. ІІІ ст. розміщується римська залога з воїнів 1-го Італійського, У-го Македонського та ХІ-го Клавдієвого легіонів. Місто вступає у фазу максимального економічного розвитку. На городищах розгортається не тільки цивільне, а й фортифікаційне будівництво. Поселення територіально охоплюють усю колишню сільську округу, хоча їх менше. Схема розташування городищ була певна захисна стратегічна система. У самій Ольвії в південній третині Верхнього міста зводиться римська цитадель. Від неї розкопані залишки куртин, башт. Як у Верхньому, так і в Нижньому місті забудовуються господарські передмістя. Тут розташовуються приміщення: господарські споруди, випалювальні печі, виноробні, загони для худоби. В цей час в Ольвії зводяться храми Серапіса та Ісіди, Асклепія, Гігієї та Посейдона, гімнасій, лазня, відбудовуються портики храмів. Така будівельна діяльність стала можливою за умови економічного піднесення.
Розвивається хліборобство, яке, судячи з наявності великих зерносховищ, мало товарний характер. Розвивалося тваринництво, де на першому місті був бик свійський, на другому - дрібна рогата худоба, потім коні, свині. Набуває поширення виноградарство та виноробство
Широкого розмаху набуває торгівля. Торгівля в цей час велася з багатьма центрами Причорномор'я, зокрема Південного, з Подунав'ям, античними містами Малої Азії, Александрією. В основі культурних традицій населення, як і раніше, залишалися еллінські звичаї. Це простежується насамперед у матеріальній культурі, зокрема в побуті, будівництві, але відбуваються певні зміни.
В архітектурі - поява нової техніки будівництва, конструкцій і матеріалів: склепінь, випаленої цегли, вапнякових розчинів, мармурових облицювальних плиток, архітектурних деталей для оздоблення інтер'єрів тощо. Дещо інша картина простежується в керамічному комплексі. Тут, як і в інших грецьких містах, відбувається зміна асортименту посуду, збіднення типів, але разом з тим і поява нових: у столовому посуді, керамічній тарі, світильниках, курильницях. [5,c.166]
У другій половині II - на початку III ст. й особливо за часів перебування Ольвії в складі Нижньої Мезії зовнішня ситуація стабілізувалася, що сприяло розквіту економіки. Але вже з другого десятиріччя III ст. в Північно-Західному Причорномор'ї починаються поступові зміни, викликані, зокрема, масовими вторгненнями варварів. Одне з них - нашестя в 214 р. карпів У 30-і роки III ст. під час першого походу північно-причорноморських племен проти Риму була зруйнована й Ольвія.
Невдовзі після нашестя готів у 235 р. місто швидко відбудовується, це пов'язано з діями імператора Проба (276-282 рр.), який підпорядкував, та частково прийняв у союз усі готські народи і в 280 р. розселив на спустошених землях Подунав'я бастардів та інших варварів. Звичайно, крім сільського господарства, жителі Ольвії продовжували займатися ремеслами і торгівлею. Але втрата великої хори і неспокійна ситуація в Степу не могли не спричинити в третій чверті III ст. поступового занепаду. Ольвія зазнала ще однієї навали під час походу готів у 269-270 рр. Після цих подій, які завершилися другим готським нашестям, жителі Ольвії на деякий час, можливо, навіть покидають місто. А це фактично свідчить і про завмирання торговельної діяльності.[6,c. 40]Ольвія в ост. чверті ІІІ ст. - сер. ІV ст.. вступає в останній період свого існування. На цьому етапі бракує будь-яких ознак існування держави, немає власного карбування монети, немає великої хори. Оборонні споруди, зокрема цитаделі, навряд чи могли функціонувати. Значно розширюються господарські передмістя, особливо в нижній частині Ольвії, життя на городищах великої хори попередніх часів не відновлюється. Життя на городищах великої хори попередніх часів не відновлюється. тому жодної знахідки, яку можна було б датувати бодай останньою чвертю IV ст., не зафіксовано.
Висновки
Розглянувши найбільш вагомих вчених археологів, які займалися вивченням Ольвії, хочу зауважити, що вони принесли величезний вклад у вивчення держави, яка була однією з ланок існування античних держав у Північному Причорномор'ї. Без вивчення якої-небудь ланки, може порушитися вся система знань про античні часи.
Дослідивши історію ольвійського полісу, можна стверджувати, що Ольвія була заснована вихідцями з Мілету, на правому березі Бузького лиману за 35 км від сучасного м. Миколаїва, близько середини VI ст. до н.е. і проіснувала майже ціле тисячоліття. Широкі культурні та торгівельні зв’язки з античними центрами призвели до того, що Ольвія була добре відома в античному світі, та очевидно входила до Афінського морського союзу в другій половині V ст. до н.е. Ольвія мала тісні зв’язки з оточуючими племенами, від яких інколи могла якоюсь мірою залежати або бути у дружніх стосунках, на прискорення культурно-економічного та соціального розвитку яких безумовно мала значний вплив.
Ольвія цікава тому, що це був типовий античний поліс, життя якого проходило на краю ойкумени в оточенні місцевих племен і буття якого значною мірою залежало від нього.
Прослідкувавши етапи розвитку за результати археологічних досліджень, які призвели до узагальнення та конкретизації ольвійської історії, можна сказати що Ольвійська держава, пройшла весь шлях: від державного утворення до його занепаду. Причини занепаду, на мій погляд є повністю характерними для тієї епохи:
- Навала варварських племен, який привів до занепаду сільського господарства, будівельної розрухи, тощо.
- Вплив сусідній племен на розвиток Ольвії.
- Місцезнаходження Ольвії було далеко від центру Греції.
С.Д. Крижицький, В.В. Крапівіна, Н.О. Лейпунська, В.М. Зубар, своїми дослідженнями систематизували попередні знання, відкрили культурні шари Ольвії, зробили багатий вклад для її охорони, вивчення ще невідкритого до них, та проводили значну роботу, щоб донести до населення вагомість цієї пам'ятки.
Виходячи із залишків матеріальної культури, можна зробити спробу відповісти на питання, яке було поставлене на початку цієї роботи: „Чи багато кроків вперед зробила наша цивілізація?” Гадаю, що на так вже й багато. Так, наприклад НТР. Так! Вона зробила своє діло, але вона тільки удосконалює новими розробками вже те, що було придумано давно. Те, що прогрес придумав новітню зброю до добра не доведе, а антична демократична політика прагнула злагоди, тому й проіснувала на протязі великого часу, а нам не відомо до чого доведе існування нашої цивілізації. В Ольвії були знайдені залишки хірургічних інструментів, водопроводу, який може і сьогодні функціювати, вимостки вулиць, це все принесли греки на нашу землю більше тисячоліття тому, але на превеликий жаль, навіть не в усіх районах міст є водопровід, та вулиці не відмостковані.
Наприкінці можна сказати, що археологічна наука робить свою справу, нічого не стоїть на місці, тому завдяки археології ми маємо достовірну інформацію з будь якої пам’ятки.
Список літератури
1. Буйських В.В.Фортифікація Ольвійської держави. – К., 1991. – 356 с.
2. Гаврилюк Н.О. Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр. // Археологія. - 2005. - № 3.
3. Зубар В.М. Ольвія і Боспор у І пол. ІІ ст. //Археологія. – 1994. - № 2. – С. 148-152.
4. Кормич Л.І., В.В. Багацький. Історія України. - Харків, 2001. - 462 с.
5. Крапівіна В.В. Проблеми охорони та археологічні дослідження // Археологія. - 2001. - № 4. – С. 58-68.
6. Крапівіна В.В. Про етнічний склад населення в першому столітті н.е. //Археологія. - 1994. - № 2. – С. 123-130.
7. Крижицький С.Д. Жилые ансамбли древней Ольвии. – К., 1971. – 232 с.
8. Крижицький С.Д. Античні держави Північного Причорномор’я "Україна крізь віки" II т. – К., 1998.
9. Крижицький С.Д., Крапівіна В.В., Лейпунська Н.А. Головні етапи розвитку Ольвію//Археологія. - 1994. - № 2. – С. 18-44.
10. Крижицький С.Д., Русяєва А.С., Крапівіна В.Д., Лейпунська Н.А., Скрижицькая М.В., Анохін В.А. Ольвия, Античное государство в Северном Причерноморье. – К., 1994. – 620 с.
11. Крижицький С.Д. Про вплив оточуючого середовища на історичний розвиток Ольвійської держави. //Археологія. – 1995. - № 2. – С. 13-25.
12. Назарчук В.І. Ольвийский сборник Кёппена//Летопись Причерноморья: археология, история, литература, нумизматика. - Херсон, 1999,-Вып. 3. – С. 14-30.
13. Островерхов А.С. Звірінний стиль у культурі Ольвії //Археологія. – 1994. - № 2. – С. 58-70.
14. Русяєва А.С. Академік Латишев //Археологія. - 2005. - № 1. – С. 98-101.
15. Станіціна Г.О. Охорона та організація археологічних експедицій в Ольвії у роки роботи заповідника //Археологія. – 2004. - № 4. – С. 83-88.
16. Тункіна І.В. До історії вивчення Ольвії в першій третині XIX ст.//Археологія. - 2001. - № 4. – С. 35-49.
17. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Підр. 10 кл. серед. шк. – К., 1994. - 344с.
18. Фармаковська Т.І. Борис Владимирович Фармаковский. – К., 1988.
Похожие работы
... технічних забезпеченість експедицій та залежність від існуючої тоді командно-адміністративної системи. Але незважаючи на це, в ці роки відбулися яскраві події, які заклали міцний фундамент для подальшого розвитку гідроархеології Дніпра – підйом носової частини парусно-гребного човна в 1971 році [8],[3]. Авторитет запорізьких гідроархеологів був таким великим, що саме в Запоріжжі в 1987 році було ...
... знайде чимало цікавого, запевняв сто років тому анонімний автор рукописного путівника по місту та околицях. Так, справді, у місті є що подивитися, є що вивчати, над чим попрацювати. Адже Дрогобич – старовинне місто, що має багату і цікаву історію, видатних і знаних у всьому світі мистців, літераторів, науковців, величні пам’ятки архітектури, храми тощо. У Дрогобичі збереглися пам’ятки архітектури ...
... Троянської війни, але до найдавніших, не зафіксованих (доісторичних) джералами. Часів, відлуння яких ми вочевидь зустрічаємо в духовній творчості "сивої" давнини. Якщо з Передньою Азією широкі культурні зв'язки були досить міцними і призвели до часткового взаємопроникнення, то окраїни Сходу залишалися непізнаними. Але деякі моменти в філософській скарбниці доантичної Греції наштовхують на певні ...
... скіфів. На поселеннях і в курганах Поросся знайдено велику кількість речей античного імпорту, що надходили з північночорноморських центрів (Ольвії, Тіри). Скіфи-орачі на Пороссі і в межах сучасної Ружинщини обробляли землю плугом, вирощували ячмінь, просо, а згодом - овес і жито та інші продукти рослинництва. На заміну поховальному обряду з переважанням урнових трупоспалень в безкурганних ...
0 комментариев