П.Стерчо ...... с.63-64

3. П.Стерчо ...... с.63-64

Під час обшуку приватного помешкання Андрія Бродія в Празі знайдено пів мільйона угорських пенге, крім того листа від регента Угорщини М. Горті в якому була обіцянка надати Бродієві шляхетський титул, якщо він з успіхом проведе справу включення Підкарпатської Русі в склад Угорщини. [2]

А. Бродій на знак протесту почав голодування в празькій в'язниці. 11 лютого 1939 р. його звільнили та направили на лікування в Татри.

Тим часом в Ужгороді йшла боротьба за владу. Чехословаччина звернула увагу на посилення позицій Першої Р(У)РЦНР в Підкарпатті, і центральний уряд вирішив зробити ставку на А. Волошина і той 26 жовтня 1938 р. склав за допомогою телефону урядову присягу. Уряд А. Бродія перестав існувати.

Таким чином п’ятнадцятиденне існування першого автономного уряду А. Бродія виявилося складним перехідним періодом в становленні автономної Підкарпатської Русі. Уряд, формування якого стало перемогою Русофілів стало практично компромісом обох народних рад. Нерівномірна пропорціональність посад русофілів як два о одного виразила тогочасну політичну кількісну та якісну перевагу русофільських організацій. Водночас присутність в уряді українофілів, дала змогу утвердити політичний зріст впливу Центральної Української Народної Ради, що прийшла на зміну Першій Р(У) РЦНР, серед населення, зростання українського національного руху.

Діяльність уряду А. Бродія можна розцінювати неоднозначно. Не зовсім вдала спроба проводити самостійну зовнішню політику щодо питання вирішення кордону з Угорщиною, підірвала авторитет уряду серед українського населення, та відобразила його діяльність як зрадницьку політику щодо Підкарпатської Русі. Досить позитивними заходами уряду були намагання забезпечити продовольством населення, впровадження паралельно з руською української мови в діловодстві та навчанні в школах.

В основному уряд А. Бродія своєю діяльністю заклав підвалини для принципів роботи та організації управління наступним урядом А. Волошина.

Зрадницька політика голови уряду А. Бродія, його співпраця з Угорщиною в момент її вимог приєднання частини земель Підкарпатської Русі зумовили недовіру населення й центрального уряду до А. Бродія та прихильників Русофільства в Підкарпатському уряду. Використавши загострення ситуації за питання спірних територій з Угорщиною, вимоги  А. Бордія проведення плебісциту щодо статусу спірних територій та внутрішньополітична боротьба в Підкарпатської Русі між Українофільськими та русинськими організаціями зумовили прийняття рішення празького уряду про арешт А. Бродія, попередньо знявши з нього депутатську недоторканість. Заарештували й С. Фенцика якого також підозрювали в діяльності на користь Угорщини. 26 жовтня уряд Чехословаччини видав розпорядження про усунення А. Бродія, С. Фенцика та І. П'єщака та про передачу повноважень прем'єра А. Волошину. Про це прем'єр - міністр ЧСР генерал Сировий повідомив Августину Волошину по телефону. Того ж дня в приміщенні канцелярії міністра внутрішніх справ Е. Бачинського в Ужгороді о 16 годині 40 хвилин А. Волошин за допомогою телефону склав урядову присягу президенту ЧСР генералу Сировому. Свідками складання присяги стали дивізійний генерал О. Сватек і віце-губернатор О. Бескид. Правда офіційне повідомлення з Праги до Президії уряду про звільнення А.Бродія з посади прем'єр - міністра Підкарпатської Русі та призначення на цю посаду Августина Волошина прийшла до Ужгорода 29 жовтня 1938 р. Ю. Ревай, Е.Бачинський, який тимчасово усувався від справ. [1]Ці урядовці попередньо вийшли з складу уряду А. Бродія за проугорську діяльність.

_________________________

1.П.Стерчо ...... с.67

Розуміючи, що вищевказаний факт викличе у чиновників і політично активних сил почуття непевності, тривоги а можливо й протесту А. Волошин 26 жовтня послав до всіх урядових інстанцій звернення, в якому оголосив про перехід до управління урядом і закликав всіх службовців продовжувати працювати й не боятися переслідувань з боку уряду. [2]

Уряд А. Волошина активно взявся за організацію урядової справи.

Насамперед уряд працював над покращенням економічної ситуації. Великий дефіцит бюджету заважав покращенню ситуації. Спроби впорядкування адміністративної влади, нормалізувати становище Підкарпатській Русі зазнали краху з окупацією Угорщиною спірних територій.

Створення українського уряду на чолі з А. Волошином викликало по всьому Закарпатті небувале піднесення. По всій території Підкарпатської Русі відбувалися маніфестації в підтримку влади. 27 жовтня спонтанно виникла тисячолюдна маніфестація в Ужгороді. В неділю 30 жовтня 1938 р. по всьому Закарпаттю прокотилася хвиля демонстрацій. На маніфестаціях Закарпатці висловлювали протест проти приєднання частини території до Угорщини.

Активізувалися терористичні групи, і навіть дійшло до сутички в Ужгороді. [3] Промови учасників маніфестації в Ужгороді транслювалися по радіо. В Мукачеві зібралися дві маніфестації. Прихильники попереднього уряду та Угорщини почали кидати каміння в прихильників нового уряду.

До Мукачева було введено танки які розігнали заворушення в місті. [2]

Тим часом події у Відні розгорталися не на користь Підкарпатської Русі. Віденський арбітраж 2 листопада 1938 року за участю Рібентропа і Чіяно вирішив надати право Угорщині на території Південно-Західного Підкарпаття включаючи міста Берегово частину Ужгорода, Мукачева зберігши навколишні українські села. Відразу ж щодо цього рішення висунули протест українські організації в Закарпатті, Україні й за кордоном. Цей поділ забрав родючі землі долини річки Тиси, залізничні й шосейні шляхи. Таким чином, угорський уряд хотів паралізувати економічну та транспортну самостійність Закарпаття, щоб Підкарпатський уряд сам забажав приєднатися до Угорщини..

_____________________________

1.Нариси Історії Закарпаття ..... с.283

2.Там же ..... с.183-184

3.П. Стерчо ...... с.68

4.Там же ...... с.70

За закликом А. Волошина українці посилили працю над розбудовою національно-державного життя в новій столиці м. Хуст.

До заклику А. Волошина долучилася й Українська Народна Рада, видавши маніфест, що його опубліковано в останньому випуску газети "Нова Сводоба" в Ужгороді. В маніфесті звертається до народу з відомостями про захоплення Угорщиною спірних територій. В зверненні також йдеться про плани уряду по розбудові держави. До 10 листопада всі важливі інституції, усе важливе майно треба було евакуювати.

Наслідки Віденського арбітражу

Внаслідок Віденського арбітражу від Підкарпатської Русі на користь Угорщини відібрано територію площею 1523 квадратних кілометрів. На цій території знаходилось 97 населених пунктів і 26056 будинків. У них проживало 173233 чоловік, з яких 85 000 угорців, 40 тис. українців, 30 тис. євреїв і біля 20 тис. іншого неугорського населення. [1] Потрібно зауважити, що до Угорщини у відсотковому відношенні відійшла основна частина інтелігенції - 11,40 %. [2]

Українська еміграція з захоплених територій призвела до різкого зростання населення в м. Хуст з 17 до 30 тисяч чоловік.

Важливим наслідком відторгнення Угорщиною цих земель стало перекриття основної залізничної колії через Мукачево - Ужгород в напрямку на Словаччину, а також шосейних шляхів в тому ж напрямку.

Підкарпаття практично опинилося в транспортній ізоляції від решти ЧСР.

Хід Евакуації

Евакуація державних установ і мана з цих земель повинна була завершитись до 10 листопада 1939 р.

Новий уряд А.Волошина переніс до Хуста свою канцелярію. Тоді, як українське населення клопоталося справами евакуації майна державних установ, національно-громадських інституцій та власного майна, Угорці й

Русофіли організували банди для зриву процесу евакуації. [3]

Члени УН Оборони, яка складалися переважно з Галичан, діячі ОУН, оформили військовий захист евакуації. Так вони відбили напад угорських банд під час евакуації майна " Просвіти " та будинку уряду в Ужгороді. [4]

В Мукачеві евакуацію очолив С.Вайда. Майно спочатку відвозили до навколишніх сіл, які залишалися під Карпаторуською владою. Вивозили переважно на селянських возах, так як автомобілів не вистачало.

Ввечері 9 листопада евакуація закінчилася і вже вранці 10 листопада угорські війська ввійшли в отримали території. Разом з майном з захоплених угорцями земель до Підкарпатської Русі виїхало близько 50 тисяч українців, значна частина яких ( переважно інтелігенція ) поселилася в Хусті.

________________________

1.П.Стерчо ..... с.74

2.Нариси Історії Закарпаття ..... с.295

3.Там же .... с.295

4.П.Стерчо ..... с.76

Після 10 листопада 1938 р. віце-губернатор О.Бескид звільнив з посад велику групу чиновників, які залишилися на територіях, що ввійшли до Угорщини.

В місті Хуст, який став новою столицею Підкарпатської Русі було організовано державний апарат. Тут уряд завершив свою реорганізацію, розпочату ще в Ужгороді.

Уряд складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, освіти, суддівства (юстиції) і комунікації. Кожне окреме міністерство мало декілька ресортів (відділів). Колишній краєвий уряд, що його ще евакуйовано з Ужгороду виявився в адміністрації зайвим1 його ліквідовано, хоча формально ліквідовано рішенням уряду лише 26 грудня 1938 р.

Міністерство юстиції, що належало до компетенції прем'єр-міністра, очолив радник А.Дудка. Пізніше при цьому відомстві утворена комісія на чолі з В. Комарницьким, яка займалася юридичною термінологією "спеціально для Карпатської України" . [1]

Міністерство культури, шкільництва та народної освіти було в руках самого прем'єра, яке очолив радник А. Штефан. Обидва мали великий досвід у цій справі і нею надзвичайно дорожили, знаючи її важливість для народу.

А. Штефан негайно взявся за покращення системи освіти, утворивши ряд гімназій в Рахові, Сваляві, Перечині та ін. Торгову академію перенесено до Сваляви. Збудовано нові українські міські школи.

Важливою діяльністю цього міністерства була релігійна опіка.

Єпископ Крижевицької Греко-Католицької єпархії інформував Конгрегацію Східної Церкви про відсутність у чотириста тисячної групи віруючих Єпископа.

14 листопада Папа Римський Пій ХI прийняв на аудієнції Єпископа Нярадія і слідуючого дня, Свята Конгрегація для Східної Церкви видала декрет в якому призначено нового єпископа Діонісія Нярадія до Хустської Єпархії. [2]

Міністерство культури, шкільництва й народної освіти мало в своїй юрисдикції справи національних меншин. Усі існуючі школи національних меншин були збережені й утримувалися державою, чи приватними коштами.

28 грудня 1938 р. прем'єр прийняв делегацію єврейських релігійних громад і сіоністичних організацій з послом Хаїмом Кугелем у проводі, які висловили свою лояльність урядові Підкарпатської Русі.

До Хусту приїхали відомі письменники: О.Олесь, У. Самчук, В. Гренджа-Донський та інші, які заснували літературно-мистецьке товариство "Говерла". Російськомовні письменники створили аналогічне письменницьке товариство. [3] Сюди ж переїхав державний театр " Нова Сцена" під головуванням режисера Ю.А. Шерегія, який у кінці листопада дав виставу " Запорожець за Дунаєм". Сім'я Лисюків створила кіностудію " Терра-Фільм ", яка згодом зняла фільм "Трагедія Карпатської України" і фільмувала засідання Сому 15 березня 1939 р. Незважаючи на те, що культурне життя продовжувалося відчувався значний спад порівняно з міжвоєнними роками. Активна діяльність уряду частково відсунула на задній план політику уряду по відношенню до культури.

Міністерство комунікацій і господарства очолив Ю. Ревай. Це відомство мало вісім ресортів : господарство, фінанси, залізниці, поштовий, телефонний та телеграфний зв’язок, охорони здоров'я , торгівля і промисловість , громадські роботи і соціальна опіка.

Щоб дізнатися про справжній стан автономії та її потреби, міністр Ю. Ревай в супроводі своїх співробітників -експертів, зокрема інженера Л. Романюка, О. Мурата та ін. відбув кілька інформаційних поїздок у найбільш потребуючі райони Підкарпаття. Висновки були слідуючи: недоступність транспортного сполучення, довозу харчів, можливість широкого експорту лісу та солі.

1.Нариси Історії Закарпаття с.285

2.П.Стерчо с.85

3.Нариси історії Закарпаття . с.301

Економічним партнером стала Румунія. Забезпечення продуктів з Румунії, посилення експорту лісу мінеральних вод-основні задачі міністерства. Робилися спроби проведення щодо реорганізації та централізації управління лісовим господарством, проведення його націоналізації. Для розбудови лісового господарства потрібні були інвестиції. Вони мали вкладатися у зміцнення промислових підприємств та на удосконалення комунікацій, необхідних для транспортування деревини. У січні 1939 р. почалися великі роботи в державних лісах.

Велика увага приділялась розробці корисних копалин., мінеральним джерелам, які знаходились у Воловому, Голубине та ін. У напрямку скріплення активів економічного балансу Підкарпатської Русі заплановано було розпочати добування нафти та вугілля. Але так, як це вимагало значних капіталовкладень то справу не було завершено і вона так і залишилась у планах. У Нересниці, Підлеші почали видобувати мармур, сіль у Солотвині, у якому заплановано побудувати млин для солі. Певне місце у структурі промислового виробництва посідали підприємства хімічної промисловості в розвиток якої залучався іноземний капітал. Обговорювалось експорт до Англії сірників фірми " Вулкан ". Шведські бізнесмени змогли побудувати кілька фабрик харчової промисловості в краї незважаючи на свої плани.

Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938 р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів.

На початку березня 1939 р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -

Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.[1]

Поштовий, телеграфний та телефонний зв’язки діяли в Карпатській Україні безперебійно, хоча й тут вистачало клопотів. Засновувалися нові поштамти в селах де їх не було. Складна ситуація з транспортним сполученням затрудняла доставку пошти. В лютому 1939 р. було налагоджено телефонний зв’язок з Чехією та Словаччиною. Проведені 3 телефонні й 2 телеграфні лінії.

Однією з невідкладних проблем, яку необхідно було вирішити якомога швидше була електрифікація. Територія краю електрифікована лише частково. У Хусті цією справою займалося товариство " Карпатські електральні". Воно мало у власності малі електростанції в Ясінях та Воловому. В 1939 р. повинна була почати діяти електростанція в Оноківцях.

Складна була обстановка в сфері медичного обслуговування.

Особливо не вистачало кваліфікованих кадрів. У медицині робилися певні заходи для поліпшення її стану. У Севлюші відкрилися курси для акушерок. Будувалися нові лікарні у Рахові, Великому Березному. [2]

Відділ інформації при Президії влади Карпатської України очолював  В. Комарницький. Засадниче завдання внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін.

Отже, автономний уряд А.Волошина приділяв значну увагу вирішенню наболілих економічних, культурних та інших проблем. Однак, брак коштів, активна політична діяльність та багато складних як внутрішніх так і зовнішніх факторів не дали можливості уряду цілковито зайнятися проблемами народного господарства та культури.

Внутрішня політика уряду.

Одним з основних завдань Хустського уряду стало наповнення змістом тих автономних прав, які Підкарпатська Русь як суб'єкт федеративної Чехословаччини здобула після 11 жовтня.

У галузі державного права Кабінет Міністрів і його ресорти видавали нормативні акти різної форми та створювали систему державного управління. 14 листопада 1938 р. Президія Ради Міністрів Підкарпатської Русі прийняла рішення про створення служби безпеки. [3] Додатковим розпорядженням ця служба виводилася зі структури міністерства внутрішніх справ і ставала підзвітною лише голові уряду. 15 листопада Президія поліційної Дирекції в Хусті звернулася до автономного уряду з приводу створення в цьому місті управління поліції. [4]

Влада погодилася з цією пропозицією 16 листопада і 16 листопада міністр внутрішніх справ Е. Бачинський приступив до виконання обов'язків, підписав розпорядження про реорганізацію свого відомства й утворення в ньому чотирьох відділів. [5] 18 листопада А. Волошин видав розпорядження про організацію біля Рахова концтабору, який мав почати свою роботу з двадцятого листопада. До концентраційного табору мали засилатися дезертири та втікачі з за кордону, особи які провиняться проти " інтересів держави " та злочинці. [1]

Фактично, ж концтабір став місцем для перебування інакомислячих, в першу чергу - русофільської орієнтації, та " непевних" людей, які втікали з-за кордону в Підкарпаття.

___________________________

1.Нариси Історії Закарпаття ..... с.285

2.Там же ..... с.285

3.Нариси Історії Закарпаття .... с.285

4.Там же ..... с.285

5.Там же ..... с.286

Створення механізму позасудового переслідування було необхідно в умовах постійних нападів угорських та польських терористичних груп, що й зумовлювалося в цьому рішенні.

Уряд Підкарпатської Русі також взявся за реорганізацію власної адміністрації, в нових умовах розмежовуючи всі ділянки життя автономії в компетенцію відповідних міністерств. Потрібно було негайно провести розмежування нових адміністративних округ, зокрема тих, що їх частини були окуповані угорцями, як Чинадіївського (раніше Мукачівського), Середнянського ( Ужгородського) та інших. У зв’язку з цим було в деяких районах провести й реорганізацію нотаріальних волостей.

Голова Президії міністерства внутрішніх справ, О. Павлюх досить непогано справлявся з цими обов’язками. Зокрема гостро стояло питання розбудови столиці та передачі в найкоротшому часі керівництва округ і волостей в руки українських адміністраторів. Багато чеських працівників адміністрацій почало масово вчити Українську мову щоб залишитися на своїх місцях.

Затвердження правової компетенції автономії Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини стало можливим лише 22 листопада 1938 р., коли Народні Збори внесли до конституції ЧСР поправку в формі " Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі " за яким закріплювалася влада уряду А.Волошина, автономний статус Підкарпатської Русі, потреби скликання сойму та інші питання. Уряд мав дотримуватися повноважень зазначених в даному положенні. Проте вже 25 листопада 1938 р. уряд порушив правові норми конституції видавши розпорядження про запровадження на території Підкарпатської Русі державної Української мови. [2] Право приймати таке рішення у формі закону мав, за конституцією ЧСР лише обраний населенням сойм автономної території. [3]

Перебравши на себе всю повноту влади в автономії уряд посягнув на ще одне порушення конституційного закону ЧСР видавши розпорядження від 30 грудня 1938 р. про встановлення офіційної назви автономії "Карпатська Україна" яка мала вживатися поряд з старою назвою  "Підкарпатська Русь".

Це розпорядження практично порушило положення конституційної грамоти ЧСР щодо Підкарпатської Русі. Адже за цією конституційною поправкою назву автономної території мав призначити сойм. [4]

Розпорядженням міністерства внутрішніх справ від 24 січня 1939 р. завершено формування структури виконавчо-розпорядчої влади у Карпатській Україні. В цьому документі зазначається : " Уповноважую всіх окружних начальників аж до відкликання, щоби громадські заступництва там де окажеться потрібно іменувати правительственого комісара та дорадчу комісію Опис свого розпорядження о розв'язанню громадських заступництв та іменуванню комісарів предложіть міністерству вунтрішніх справ в Хусті. [1]

Якщо взяти до уваги, що до цього часу в сільських населених пунктах краю низовими ланками системи державного управління виступали сільські заступництва, очолювані старостами, то після цього розпорядження окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські заступництва повсюди "де укажеться потреба", призначивши на їх місця урядових комісарів. Вже у січні такі органи самоврядування були розпущені в Великих Лучках, Тересві, згодом в Тереблі, Довгому та ін. селах. Це робилося під впливом українофілів, які доводили до відома окружного начальника, що діяльність обраних загальною громадою заступництва і старости є " ...виразно протидержавною" [2]

____________________

1.Нариси Історії Закарпаття .... с.287

2.П.Стерчо .... с.119

3.www.hist-dokyments.narod.ru/Ukrhist/Zakarpattya/konst_zakon.htm

4.Там же

Отже, реформа місцевого управління спираючись на ідеї загальнодемократичних принципів фактично переростала в вертикально ієрархічну структуру виконавчої влади авторитарного типу, що було характерною тенденцією того часу під тиском зовнішньо і внутрішньо політичних обставин.

Окремо варто розглянути організацію судової системи та судочинства та спроби її реорганізації.

До отримання автономії Підкарпатської Русі функціонувала така модель судової системи: окружні суди - крайовий суд в Ужгороді - " Підкарпатський відділ " Верховного суду ЧСР в Кошице.

Питання регулювання державно-правових відносин цієї території з центральними органами влади входило до компетенції конституційного суду республіки. Судова влада виступала окремою й незалежною гілкою влади.

Після отримання автономії Підкарпатської Русі відбулися важливі зміни. 9 листопада 1938 р. Верховний Суд республіки перенесений в село Лавочне. 14 листопада міністерство юстиції в Хусті отримало від управління краєвого суду Пежанського листа, в якому повідомляється, що краєвий суд та прокуратура перенесена з Ужгороду до Великого Березного.

Наступ угорської адміністрації зумовив перенесення судових установ. Ужгородський окружний суд перенесено в село Анталовці, а частково до В. Березного. Евакуйовано весь маєток судових установ. Мукачівський окружний суд евакуйовано до Сваляви.

Краєвий суд висунув уряду А.Волошина пропозицію про реорганізацію судової системи. Запропоновано роздроблення великих окружних судів на малі окружні суди під керівництвом одного - двох суддів для опрацювання справ на околичних територіях та відсутність повного взаємозв’язку цих судів, зважаючи на розірваність комунікацій. Президія Верховного суду в с. Лавочне 9 грудня 1938 р. прийняла рішення про структуру окружних судів на територіях які залишилися від окружних судів в містах Ужгород і Мукачево. Замість них засновувалися окружні суди у Великому Березному ( рештки Ужгородського та частину Мукачівського округів ), у Нижніх Верецьках (частина Мукачівського округа ), та в с. Іршава ( частина Мукачівського округу з селами Завидово, Лалово, Арданово, та ін. ). В якості вищих судових інстанцій для окружних судів були створені два краєві суди у В. Бережному та Хусті. [1]

Судова справа в Карпатській Україні остаточно отримала юридичне закріплення виданням ряду розпоряджень від 16 січня 1939 р. Одне з них стосувалося процедури судочинства, в якому зазначалося про діяльність краєвих судів у В. Березному та Хусті та про ведення карних справ. [2] У другому розпорядженні уряду А. Волошина йшла мова про створення вищого суду й вищої державної прокуратури, принципів їх організації та про склад окружних судів та прокуратури. [3]

Третім розпорядженням було запроваджено виконання у краї закону ЧСР " Про охорону республіки", та принципів судівництва таких справ у краєвому суді в Хусті. [4] За четвертим розпорядженням суди утворювалися у Перечині, Середньому, Сваляві, В. Березному, Н. Верецьках, Іршаві, Севлюші, Хусті, Воловому, Тячеві. Завершенням судової реформи стало розпорядження уряду від 21 лютого 1939 р. про реорганізацію території компетенції окружних судів. За ним деякі села з одного судового округу включалися до іншого.

Отже, вимушена реформа судової системи, її територіальної компетенції, складу судів призвело до неоднозначних наслідків. Суди позбавилися можливості розгляду деяких справ, особливо в сфері безпеки республіки, зросло свавілля й політичне переслідування з боку чиновників і фактично судова система втратила незалежність як окрема гілка влади.

_______________________________