Сімейне життя Йосифа Віссаріоновича

2.         Сімейне життя Йосифа Віссаріоновича.

В кінці двадцятих років відбувся перелом у психіці Йосифа Віссаріоновича, котрий загострив найгірші риси його характеру. До того ж, у цей період на Сталіна навалилася маса неприємностей в його особистому житті. Багато сил, нервів, душевної енергії витрачав він на роботі. І йому, як людині вразливій, замкненій, дуже потрібен був домашній затишок, тепла сімейна атмосфера, де б він міг скинути напруження та отримати розрядку. Сталін дуже прагнув до цього, хотів мати надійне сімейне вогнище і не просто вродливу дружину, але й вірного однодумця та лагідну, добру господиню. Але нічого подібного у Йосифа Віссаріоновича не було. Вдома не отримував він ані радості, ані відпочинку. А тільки лиш самі додаткові проблеми. І чим далі, тим гірше…

…Про свою першу дружину, Катерину Сванідзе, згадувати він не любив, якщо й говорив про неї, то лише з відтінком поваги, але не більше. Прикрощі щодо її ранньої смерті, болю втрати він не проявляв. Та й до сина, Якова Джугашвілі, ставився з надзвичайною байдужістю. Проте цьому була причина. Народився Яків одразу після першої, невдалої революції, в найважчий для Сталіна час. Арешти, заслання, підпілля – Йосиф Виссарионович майже не бачив сина, котрий ріс у родичів дружини, людей, взагалі-то, чужих Сталіну, тож і сам Яків поступово ставав чужим для нього.

Його другою дружиною була Надія Сергіївна Аллілуєва. Вона була набагато розумніша за свою попередницю, глибше усвідомлювала свою відповідальність, намагалася стримувати власні пориви. Але що міг їй дати заглиблений у справи Йосиф Віссаріонович, котрий вже подумував про свій піввіковий ювілей? Уваги, котру міг приділити їй чоловік, Аллілуєвій не вистачало. Він дратувався, ставав різким та грубим. Надія Сергіївна також злилася, нервувала без видимих причин, вони часто сварилися.

3.         Проблеми зі здоров’ям.

Загалом, всі ці обставини привели Сталіна до частих зривів та розладів.

Йому викликали кращого, на той час, в Москві лікаря, Бехтерева Володимира Михайловича. Той досконало оглянув Сталіна два рази, але висновок його був безрадісним. Неврівноважена психіка. Прогресуюча параноя з яскраво вираженою підозрюваністю та манією переслідування. Хвороба загострювалася сильним хронічним перевтомленням, виснаженням нервової системи. Лише неймовірна сила волі допомагала Сталіну зберігати розсудливість та працездатність, але і цей ресурс не безмежний. Однак на самого Сталіна діагноз Бехтерева не справив особливого враження. Йому й раніше вже казали про захворювання, і досить давно, ще до революції.

Відійти від справ та лікуватися він не міг. Для нього це було рівним політичній смерті. Якщо усунутись від  керівництва – значить назавжди: конкурентів було надто багато. Тим більше – лікування у психіатра. Хіба може людина з неврівноваженою психікою, в деякій мірі божевільний, займати керівницьку посаду?!

Та що там лікування: Сталін боявся, як би не отримав розголосу сам візит Бехтерева. Надії Сергіївні він вірив – не розповість. Але зовсім інша справа, якщо про хворобу скаже сам Бехтерев. І тоді кінець політичній кар’єрі… Цей новий пункт дуже сильно давив на психіку Сталіна.

4.         Таємничість влади Сталіна.

Заспокоївся він лише тоді, коли професор помер. Трапилось це несподівано і досить скоро після пам’ятного візиту. В цьому, взагалі-то, не було нічого дивного, так як Бехтерев був уже людиною літньою. Але була у цієї смерті й інша сторона…

Приблизно за тиждень до смерті Бехтерева, на квартирі Сталіна з’явився Лаврентій Берія з іншим чоловіком середніх років, теж грузинської національності, досить інтелігентного вигляду. Сталін бесідував з ними за пляшкою вина, а коли другий гість пішов, Берія і Сталін залишилися удвох. Вони ще дуже довго розмовляли.

У відносинах між Йосифом Віссаріоновичем та Лаврентієм Павловичем той момент виявився переломним. Берія став приїжджати до Москви частіше, Сталін охоче приймав його…

…Пізніше виявилося, що перед смертю Бехтерева у нього побували Берія і той самий, другий грузин. Вони привезли вченому виноград, інші фрукти, гарне вино. Бехтерев був веселий, охоче їв, пив, але ця трапеза виявилася для нього останньою.

Сталін розумів, що влада повинна бути таємничою. Він був людиною розбещеною владою, але як ніхто розуміючий природу влади. І одна з найголовніших пружин сталінської влади – таємниця, якою він себе оточив. Сталін здогадався, що сила влади здебільшого в її таємниці. При Сталіні неймовірно розрісся апарат таємної поліції, проникаючий у всі пори радянського суспільства. Але окрім своїх прямих, каральних функцій, це мало ще й значення великої таємничості, з якою здійснює свою справу всезнаюча та всесильна влада. Магічний вплив Сталіна розпадається на дві частини – світлу й темну. Вдень тріумфують народи, здіймаються будівлі, проходять паради, розквітає мистецтво соціального реалізму. Але головні справи кояться вночі – і арешти, і розстріли, і політичні інтриги, і державні засідання. Цей нічний стиль життя відповідав таємниці, котру Сталін вклав в саме поняття, в сам зміст влади.

5.         Смерть Н.С. Аллілуєвої.

Через деякий час після смерті Бехтерева, несподівано померла Надія Сергіївна Аллілуєва. Перед смертю вона залишила листа, в перших рядках якого були написані такі слова: «Треба бути справді геніальною людиною, щоб залишити без хлібу таку державу, як Росія».

У подальшому цей лист зник, ймовірно, Сталін знищив його. Посмертне послання Надії Сергіївни остаточно відрекло Сталіна від дружини, закреслило все те гарне та добре, що було колись у них.

Все пов’язане з дружиною, все що нагадувало про неї, було настільки неприємним для Йосифа Віссаріоновича, що він вирішив навіть змінити квартиру. З Петровського палацу його сім’я переїхала до будинку Раднаркому.

6.         Роль Сталіна в історії.

Про бойові «подвиги» та «досягнення» Сталіна говорити не стану навмисно, тому що знадобиться надто багато сил, часу та паперу, щоб їх описати. Скажу лише, що існує дуже смілива версія про те, що насправді війну почав Сталін і спробував використати Гітлера в якості «криголаму» , щоб пройти потім по всій Європі та світу без особливих зусиль. Однак Сталін був проникливий лише на невеликих відстанях. Історично він був короткозорим. Будучи видатним тактиком, він не був стратегом. І в цьому була його слабкість.

І все ж, як не оцінювати історичну роль Сталіна, з якого боку не підходити до неї, одне залишається остаточним: ім’я Сталіна невід’ємне від народження нового суспільного устрою в Радянському Союзі та за його межами.

Йосиф Віссаріонович Сталін – воістину одна з найбільш загадкових і таємничих особистостей в історії всього світу. Всі його досягнення та промахи в одній доповіді описати неможливо. Однак користуючись сучасними джерелами, можна з упевненістю сказати, що промахів виявилося все ж таки більше, так як історичний «спадок» Сталіна і нині часом з’являється як привид, він тисне на мислення нових поколінь, на їхню діяльність, що підтверджується останніми подіями у нашому житті.

Список використаної літератури

1.         «Сталін», Радзинський Е., М.: Вагриус, 1998.

2.         «Енциклопедія для студентів», М.: Аванта, 1995.

3.         «Енциклопедичний довідник школяра», М.: Російське Енциклопедичне товариство, 2003.