Економічний розвиток країни

2 Економічний розвиток країни

У 1921 року був проведений перепис, за цими даними в сільському господарстві було зайнято більш ніж 75% населення, а в промисловості та на транспорті лише 11 відсотків. Найбільш розвинутими галузями промисловості були вугільна та текстильна.Східні райони – українські, білоруські та літовські – за рівнем економічного розвитку значного мірою відставали від західних, польських районів країни. (5. с.451)

Економіка Польщі знаходилась в залежності від іноземного капіталу – французьською, німецькою, англійською, американською – з якими були пов”язані польські монополії. Характерною рисою польського капіталу був також тісний взає”мов”язок промислового та банківського капіталу з аграрним – магнати важкої промисловості нерідко були одночасно і поміщиками майже 45% землі.

Польське населення, а саме 60% було зайнято в сільскому господарстві, саме селяни повинні були стати основним постачальником промислових товарів. У зв”язку з цим аграрне питання мало не тільки політичний поміщицького землеволодіння, а це складало приблизно 25% всіх пахотних земель, залежило успішний розвиток торгівельних відносин в селі та в економіці в цілому. Аграрне питання в Польщі вирішувалось довго та напружено. Закон об аграрній реформі був прийнятий в грудні 1921 року,його дії не розповсюджувались на землі які перевищували 180 га. в Центральній Польщі та 300 га в східних районах.

Селяни купували землю по ринковим цінам. Значна частина землі, належала католицькій церкві, а інша частина державі. (8. с. 231)

В кінці 1923 року економічне положення Польщі продовжувало залишатись важким. Буржуазія яка збагатилась в період кризи та інфляцію, почала переставити відчувати її вигіду і бажала стабілізації грошової одиниці. Вона підтримувала новий позапарламентський уряд, який був скликаний в грудні. 1923 року видатним економістом В. Грабським, який запропонував програму оздоровлення фінансів. Він став проводити політику „економії”- збільшив податки, а державні витрати дещо зменшив.

Рівень заробітної плати після невеликого підьйома, який був у 1924 році майже безперервно зменшувався. Була проведена фінансова реформа – введення з 1 лютого 1924 року злотого, який вичислювався в золоті та прерівнювався к 1,8 млн. колішних зовсім обесцінених польських марок, хоча в деякій мірі фінансовий хаос та інфляція були знищені, та все одно ця реформа не принесла корінного поліпшення економічної коньюктури. В 1924 року Польща отримала займ від комерційного банку Італії, в 1925 році – у американського концерма „Діплом, Рид єнд К ”.

Встановлені на важних умовах, ці займи, особливо останній, збільшувати економічну та політичну залежність Польщі від іноземного капіталу.(12. с.512)

Заможні верстати населення, використали поразку революційних виступів 1923 року, для того щоб вибратись з кризи за рахунок працючого класу. В першій половині дещо зменшився бюджетний дефіцит, зросла заробітна платня, був встановлений восьми годинні робочий день, зменшилось безробіття. Але ці покращення були незначними та кроткочасними.

Пролетаріат добився прийняття законів, які будуть виплачувати допомогу безробітним на срок 26 тижнів, також закон про охорону праці жінок та дітям яким ще не було 18 років. У селян був популярним заклик до нової радикальної аграрної реформи.

Важке економічне положення країни було значного мірою пов”язане з загостренням економічних відносин з Німеччино, на долю якого приходилась одна третина польського імпорту і приблизно половина експорту.

Влітку1625 року Німеччина почала справжню митну війну, обмежили ввізд польського вугілля і промислових виробів. Велике значення для Польщі могло б бути розгортання економічних зв”язків з СРСР. Але, продовження шляху антирадянського курсу своєї зовнішньої політики, првителі Польщі протедіяли розвитку радянсько – польскій торгівлі.(3. с. 210)

Вузкість зовнішнього ринку, невиіність польської промисловості витримати конкретної боротьби з промисловісттю Польщі, яка отримала величезні американські на англійські кредити в рамках плана Дауєса, - все це вело до краху стабілізаціїполітики Грабського. Влітку 1625 рокуц курс золота почав падати. В країні почався новий економічний кризис, уряд Грабського в листопаді 1925 році подало у відставку.

Було скликано новий кабінет на чолі з А. Скшинським – займавший пост в уряді міністра іноземних справ. При його правлінні рахунок безробітних намічувалось більш ніж 400 тисяч чоловік, курс золота падав, ціни на продоворльчі товари швидко росли. У 1926 році у Варшаві, Лодзі, Любліні проходили масові демонстрації безробітних, численою була також забастовка в Верхній Селезії. В Західній Білорусії серьйозною революційною силою стала Білоруська селянсько – робітнича громада, у свої ряди вона намічувала майже 100 тисяч чоловік. Всі ці демонстрації, страйки проходили під лозунгами „Не дамо розграбити Польщу ! ”, „Шануймо вождя начальника Піпсудського !”.(14. с. 222)

В квітні 1926 року коли кабінет Скшинського запропонував законопроект о новом зниженні заробітної платні робітникам, такожведення нових більш тяжких податків, що в результаті привело до кризису. (4. с.310)

Отже, Польща у 20 роках XX cтоліття належала до країн з середнім рівнем розвитку капіталізму. В аграрному секторі Польща зберігала свої позиції крупни поміщицькі латіфундії, перетворення землі на товар спричинило посилення майнової диференціації селянства, посилилась експлуатація народних мас, загострилась проблема аграрного перенаселення тощо.

Всі ці чинники посилювали напруженість у суспільстві, вели до загострення соціальних протеріч.