Джерельна база

1.1 Джерельна база

Аналізуючи інцидент, який відбувся на флагмані «Місто Париж» під час війни з Англією, ми можемо зробити висновок про надзвичайну популярність Вашингтона серед звичайних солдатів. Зокрема там відбулося таке: «17 вересня Вашингтон піднявся на борт величного флагмана «Місто Париж». Американці вже були приголомшені військовими почестями - неодруженими залпами, музикантом, вітаннями, алі дійсне випробування очікувало головнокомандуючого на палубі. Де Грасс, гігант і товстун, схопив в обійми Вашингтона й, обдаючи заходом спиртного, закричавши: «Від і ти, мій дорогою крихта генерал!» Загальний сміх, Нокс ляскав руками по власному велетенському животі, демонструючи, що вже він^-тих не уступає де Грассу. Вашингтона побілів, він, що надавав таке значення ритуалу, був уражений до глибини душі».

У шифрованому посланні до полковника Д.Лоренса Вашингтон говорив про необхідність допомоги через границю: ««Будь упевнений, мій дорогою Лоренс, день іде за ніччю з більшою регулярністю, чим очевидно, - відбуваються весь новий і новий докази: неможливо продовжувати війну без допомоги, які вас послали просити. Як чесна й відверта людина, все майбутнє якого залежить від щасливого завершення нинішньої війни, я рішуче завіряю - без іноземної позики наші нинішні сили (по суті, тільки залишки армії) не можуть бути збережені для нинішньої кампанії... Якщо Франція не зробить у цей момент своєчасної й широкої допомоги, пізніше вона буде даремна. Ми висимо на волоску, ви повинні пам'ятати - ми не можемо доставити продовольство, тому що не можемо розплатитися з возіями, які більше не хочуть працювати за сертифікати. Рівною мірою очевидно, що наші солдати дуже незабаром будуть роздягнені, нам не в що одягти їх, у госпіталях немає медикаментів... Але чи треба мені продовжувати, коли можна заявити одним словом - ми дійшли до границі, і порятунок повинне прийти нині або ніколи!».

У загальному наказі до своєї армії 30 січня виявило дійсне розуміння ситуації, що зложилася в державі: «Генерал глибоко розуміє страждання армії. Він робить все, щоб полегшити їх, і переконаний, що конгрес і ряд штатів також додадуть всі зусилля для досягнення цього. Однак, коли ми очікуємо від країни виконання її зобов'язань, ми повинні пам'ятати що вона в складному становищі. Ми почали боротьбу за волю й незалежність із дуже обмеженими засобами для ведення війни, думаючи, що патріотизм компенсує їх недостачу . Ми очікували тяготи, і ми не повинні пасувати перед ними, так само як не кидати виклик закону й порядку, щоб домогтися полегшення».

Отже, джерельна база досить широка й містить у собі багато документів: листи, промови, програми. Вони дають змогу проаналізувати діяльність Вашингтона протягом усього процесу об’єднання США в єдине ціле.

1.2 Історіографічний огляд

Вашингтона є воістину ключовою фігурою в американській історіографії. Його життя й діяльність проаналізовані, здається, у всіх деталях, існують найрізноманітніші й прямо протилежні інтерпретації й оцінки його переміг і поразок, і особистість його оцінюють зовсім по-різному.

Однак, у тім, що сам Вашингтон не міг терпіти людей що сунуть ніс у його справи. Щирий джентльмен, по вірджинським традиціям XVIII сторіччя, повинен вище всього бути стриманим, навіть замкнутим. Джордж Вашингтон, принаймні, у відношенні своїх особистих паперів виконав ці вимоги. Публіцист Ф. Белламі [1, 134], що видав в 1951 році роботу «Особисте життя Джорджа Вашингтона», з достатньою підставою міг написати в передмові: «Протягом всього свого життя Вашингтон не дозволила жодному з літературних братій заглянути в його папери».

До 100-річчю вступу Вашингтона на пост президента, в 1889 році, що починає історик Генрі К. Лодж [2, 234] пристосував випуск енергійно написаного двотомника «Джордж Вашингтон, людина». Лодж почав з найвищими надіями, він роз'яснив: «Потрібно описати самої людини, щоб з'ясувати, ким він був у дійсності, що він значив тоді, ким він є нині й що означає він для нас і сьогоднішнього миру».

В 1896 році з'явилася книга «Джордж Вашингтон», складена професором Вудро Вільсоном [5, 112]. Але ця книга не носила яку те історичну цінність. Дослідників осягло гірке розчарування - коли автор писав книгу, він, імовірно, думав про відчутні вигоди, а не про те, що йому згодом призначене зайняти крісло Вашингтона. Інакше чим пояснити надзвичайно поверхнева розповідь про останнє десятиліття життя Вашингтона, на яке й падає вся його державна діяльність?

На зміну "старшому" поколінню прийшли здатні молоді дослідники й у першу чергу, звичайно, В.В.Согрін [14, 121], що опублікувала в 80-х роках целую серію історіографічних статей і дві спеціальні монографії. Саме В.В.Согрін став лідером у вивченні західної історіографії й саме на його плечі лягло важке завдання перебудови історіографічних досліджень в умовах кризи марксистської парадигми. Завдання ця виявилася важкою. Справа в тому, що в більшому або меншому ступені марксистські догми наклали свій відбиток практично на всі радянські роботи з історії США. Їхня уразливість стає особливо очевидної при перекладі на англійську мову й пряме обговорення в колі фахівців.

«Забагато матеріалу - сама важка проблема, з якої зіштовхується біограф Вашингтона. Тому що велика кількість книг - нові постійно виростають на гниючих останках колишніх, подібно тропічним джунглям, - сховала за легендами й молитвами щирого Джорджа Вашингтона»: говорити бібліограф праць Джорджа Вашингтона Д. Флекснер [4, 201].

Американські історики невдоволені, тому що немає книги про Вашингтона, у якій би в одній було укладене весь життя героя. «Можна сподіватися, - зітхає Д. Сміт [15, 111], - що незабаром, нарешті, з'явиться повна, однотомна біографія Вашингтона. На сьогоднішній день, на жаль, її ні».

Розділ 2. Джордж Вашингтон - перші кроки до влади