Жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне)

8 жовтня 1944 р. було визволено останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р. (ст. Лавочне).

14 жовтня 1944 р. в Києві відбулося урочисте засідання з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. було визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Бойові дії на території України тривали 1225 днів (83,3 % від загальної тривалості Великої Вітчизняної війни).

Примусове виселення народів — новий злочин сталінського режиму

Самостійна робота за підручником.

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Цікаво знати

Із південних регіонів України та Криму було виселено 238,5 тис. кримськнх татар, половина з яких загинули, 14,7 тис. греків, 8,5 тис. віpмeн, 12,4 тис. болгар.

Бесіда за питаннями

З якого метою було проведено ці операції?

Учому звинувачу-валися народи, що були піддані репресіям?

3. Рух опору на завершальному етапі війни рінь їм. Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та відділ поручика

А) РАДЯНСЬКИЙ ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ.

Розповідь учителя.

На завершальному етапі визволення України основною метою діяльності радянських партизанських з'єднань було: — сприяти діям Червоної Армії у визволенні України;

— засвідчувати присутність представників радянської влади на ще окупованій території;

— вести роз'яснювально-агітаційну роботу;

— у міру визволення території Україні переносити свою діяльність на територію Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі.

Незважаючи на скорочення окупованої території, радянський підпільний та партизанський рух набирав все більшого розмаху. на Правобережжі діяло 350 підпільних організацій та понад 20 партизанських з'єднань, загонів та диверсійно-розвідувальних груп. Особливістю партизанського руху цього часу була його тісна взаємодія з радянською армією, яка і надалі у своїх операціях спиралася на допомогу партизанів. Швидке просування військ І Українського фронт було забезпечене визволенням партизанами, районів Рівненської та . Волинської областей. Партизанські загони взяли активну участь у звільненні 47 міст, серед яких Рівне, Луцьк, Умань, Камінь-Каширський. Тривали рейди партизанів по глибоких тилах ворога, у яких брав участь 19 з'єднань і 25 окремих загонів. У січні—квітні 1944 - Львівсько-варшавський рейд 1 Укр партизанської дивізії з'єднання Ковпака під командуванням П. Вершпгори. Під час рейду партизани пройшли з боями 2100 км територією України, Білорусі, Польщі. У той же час здійснило рейд західноукраїнськими землі і з'єднання під командуванням М. Наумова.

У міру зменшення зони окупації Український штаб партизанського руху розформував частину партизанських загонів, приєднавши їх до складу діючої армії. Решта продовжила діяльність на території сусідніх країн. На тер-її Польщі діяло сім з'єднань і 26 окремих загонів, багато диверсійно-розвідувальних груп. На тер-її Румунії та Угорщини діяли спеціальні диверсійно-розвідувальні групи.

Антифашистська боротьба на території України справила чималий вплив на активізацію опору в західноєвропейських країнах. До нього приєднувалися українці, які тікали з концтаборів. Там вони ставали активними учасниками антифашистського руху у Польщі, Югославії, Греції, Франції, Італії.

Додаткова інформація

У складі французького руху Опору існували три окремі українські відділи: курінь їм. Богуна, курінь ім. Т. Шевченка та відділ поручика Круковського. Вони утворилися з відділів українців, які воювали у складі німецької армії та перейшли на бік партизанів. Крім того, у складі французького руху Опору воювало чимало українців-військовополонених, що втекли з концтаборів. Одним з таких бійців був колишній лейтенант Червоної Армії В. Порик, який створив і очолив партизанський загін. Він загинув у бою був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу, став визнаним національним героєм Франції.

На території України, окупованої гітлерівськими військами, 80 % населення складали українці. У п'яти найбільших партизанських з'єднаних, що діяли в Україні, тільки 46 % бійців були українцями, у з'єднанні Ковпака — тільки ЗО %. Із всього складу радянських партизанів росіяни складали 52.9 %. білоруси — 33,9 %, українці — 5,9 %. інші національності — 7,3 %. УПА майже на 90 % складалася з українців.

Діяльність ОУН-УПА

Розповідь учителя.

На початок 1944 р. УПА нараховувала 50 власне українських куренів і 15 куренів, до складу яких входили представники інших народів. У них нараховувалося 80 тис. українців і 20 тис. представників інших національностей.

Тільки-но радянські війська здійснили наступ на Правобережжя, командування УПА прийняло рішення про передислокацію основних частин УПА в найбільш придатні для боротьби райони (Карпати та Волинь) та розпуск небоєздатних формувань. У результаті вжитих заходів кількість вояків УПА скоротилася майже наполовину. Із наближенням радянських військ до районів, контрольованих УПА, вона практично припинила воєнні дії проти нім війська. Остання анти повстанська операція проти УПА по прочісуванню Карпат була проведена верх матом улітку 1944. Проте бажаних результатів вона не дала. В обмін на розвідуванні дані абвер (німецька розвідка) зобов’язався постачати УПА зброєю та боєприпасами.

Втрати України

Джерела та ціна перемоги

Людські втрати

Матеріальні збитки

Демографічні втрати (з чоловіків 1923-24 рр. народження живими залишилося лишe 3-5%)

Політичні наслідки

Міжнаціональні відносини, національний склад

Розповідь учителя.

Ціна перемоги виявилась занадто дорогою. Чому вона була саме такою?

В історичній і публіцистичній літературі на це питання існують дві точки зору. Перша: це стало результатом раптового нападу гітлерівців, їхньої жорстокої окупаційної політики, безжального знищення мирного населення.

Друга: це стало результатом панування сталінської системи, не цінувала людського життя. Перемога за будь яку ціну. Завалити ворога трупами своїх солдатів.

Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями.

1) У результаті яких операцій було звільнено Правобережну Україну і західноукраїнські землі?

2) Коли було повністю визволено українські землі?

3) Які заходи здійснювала радянська влада на звільнених територіях?

4) Що таке депортація?

5) Які народи були піддані депортації у 1944 р.?

6) Який внесок зробили воїни-українці у звільнення народів Європи від нацистсько-німецького

Підсумки уроку

У 1944 р. у результаті блискуче проведених операцій територію України було повністю визволено від нацистської окупації. Проте для українців війна не закінчилася. Воїни-українці, що воювали у складі Радянської Армії, продовжили боротьбу за звільнення країн Європи від німецької окупації. Тим часом у західних областях України розгорталася справжня громадянська війна між прихильниками радянської України і прихильниками ідеї незалежної України. У нерівну боротьбу зі сталінським режимом вступила УПА. Таким чином, для України 9 травня 1945 р. мир настав.

Друга світова війна дорого коштувала Україні: великі людські жертви й матеріальні втрати. Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною.

Домашнє завдання

Працювати текст підручника § 7—8

Тема 6. Культура України в роки війни

Мета. Схарактеризувати розвиток української культури в роки війни. Розкрити, яким був внесок української творчої інтелігенції у перемогу над фашизмом. Ознайомити учнів з основними здобутками української культури в роки Другої світової війни. Формував інтерес учнів до культурних надбань українського народу. Виховувати високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Етапи уроку:

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

ІV. Вивчення нового матеріалу

V. Закріплення вивченого матеріалу

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Перевірка знань

Фронтальне опитування.

1) Який внесок зробила Україна в перемогу над Німеччиною?

2) Назвіть причини депортації кримських татар, вірмен, болгар у 1944 р.

3) Чи можна боротьбу УПА проти сталінського режиму вважати громадянською війною?

Вивчення нового матеріалу

Самостійна робота за підручником. Складання таблиці «Досягнення української культури в роки війни»

Сфера культури	Досягнення
Освіта
Наука
Література
Театр і кіно
ЗМІ
Церковне життя

Закріплення вивченого матеріалу

1) Назвіть здобутки українських вчених у роки війни

2) Охарактеризуйте внесок митців у перемогу над ворогом

3) Якими були наслідки окупації для української культури?

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Працювати текст підручника § 9.

Тема 7. Адміністративно-територіальні зміни. Вихід УРСР на міжнародну арену

Мета. Охарактеризувати зміни геополітичного становища України, що відбулися після Другої світової війни. З'ясувати адміністративно-територіальні зміни в повоєнний час. Прищеплювати навички порівнювати й зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичної періоду. Виховувати інтерес до своєї історії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Адміністративно-територіальні зміни. Розповідь учителя.

Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час завершальних операцій Другої світової війни в Європі, Воно активно обговорювалося під час Тегеранської (1943), Ялтинської (1945 р.) та Потсдамської (1945) конференцій лідерами держав антигітлерівської коаліції.

Остаточно обриси повоєнних кордонів УРСР сформувалися у процесі україно-польського, україно-чехословацького, україно-румунського територіальних розмежувань та юридичного закріплення західноукраїнських земель, що увійшли до складу УРСР протягом 1939-1945рр. Особливо складним й тривалим було врегулювання територіальних питання з Польщею та ЧСР. На цей процес значно впливало міжнародне становище, зокрема прагнення СРСР закріпитися у Східній Європі.

Першим кроком на шляху україно-польського територіального розмежування стала Люблінська угода між урядом УРСР і польським Тимчасовим Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р. Відповідно до цього документа частина споконвічних Українських земель (частина Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалася Польщі. У такий спосіб сталінське керівництво намагалося підтримати польський прорадянський уряд і згладити негативне сприйняття польською громадськістю радянської агресії 1939 р

Домовленість між СРСР та Польщею було досягнуто 16 серпня 1945 під час підписання договору стосовно радянсько-польського державного кордону. Ця угода закріплювала кордон по «лінії Керзона» з відхіленням на схід (на користь Польщі)на 5-8 км, а на окремих ділянках на 17 км (район Немирів—Ялувка) - і навіть на 30 км (район р. Солонія і м. Крилів).

Остаточно процес польсько-українського розмежування завершився 1951 р.. коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними територіями. Унаслідок цього до Львівської області увійшли землі в районі міста Кристополя (згодом перейменованого в Червоноград), а до Польщі підійшли території довкола міста Нижні Устрики Дрогобицької області.

Із наближенням радянських військ до кордонів Чехо-Словаччини постало питання про подальшу долю Карпатської України. У радянсько-чехословацьких переговорах з емігрантським урядом Е. Бенеша і договорі про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ЧСР та СРСР (12 грудня 1943 р.) питання про Карпатську Україну вирішувалося на користь Чехословаччини.

Але зі вступом радянських військ на територію Карпатської України ситуація змінилася. Радянське керівництво стало розглядати цей регіон як важливій стратегічний плацдарм для посилення впливу в Центральній та Південно-Східній Європі. Для досягнення своєї стратегічної мети радянське керівництво використало антифашистський та національно-визвольний рух населення краю. Зі звільненням краю від фашистської окупації вийшли з підпілля Народні комітети, які стали відігравати роль органів місцевої самоврядування, і комуністи, які 19 листопада 1944 р. заснували самостійну Комуністичну партію Закарпатської України. Відновлення чехословацької адміністрації гальмувалося. Більша частина краю була включена в зону, на яку поширювалась влада радянської воєнної адміністрації.

У таких умовах 26 листопада 1944 р. в місті Мукачеве було скликано з'їзд Народних комітетів. На ньому було схвалено Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною, обрано Народну Раду, верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і сформовано уряд. Досить швидко було створено всі атрибути державності Закарпатської України — суд, прокуратуру, збройні сили, органи управління на місцях тощо.

Події в Закарпатті турбували уряд ЧСР. Міністр закордонних справ Я. Масарик відверто заявив, що Закарпаття не буде віддано, бо «Росію не можна пускати в Європу». Та хід подій змушував керівників Чехословаччини враховувати нові обставини. Позиція населення Закарпаття була чіткою і послідовною — до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Усі спроби уряду ЧСР перенести це питання на обговорення повоєнної міжнародної конференції

Виражалися на протидію сталінського керівництва. Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР та СРСР юридичне закріпив рішення з'їзду в Мукачевому. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідував без згоди населення Закарпатську Україну як державне утворення.

Виступаючи 30 червня 1945 р. на VII сесії Верховної Ради УРСР, Хрущов заявив, що український народ уперше возз'єднався в єдину Українську державу. крапку у визначенні повоєнних кордонів України було внесено 10 лютого 1947 р. під час підписання радянсько-румунського Договору, за яким визнавалося право УРСР на Північну Буковину, Хотинщину, Ізмаїльщину, тобто юридичне закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.

Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбував методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об'єднатися в єдиній державі.

Процес урегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: були остаточно визначені та юридичне визнані кордони республіки; територія УРСР збільшилася на 110 км2; відбулися демографічні зміни; основну частину українських земель було об'єднано в складі однієї держави.

Об'єднання українських земель, вихід на міжнародну арену зумовили зміну державної символіки республіки. У листопаді 1949 Президія Верховної Ради УРСР прийняла указ про Державний Герб УРСР, Державний Прапор УРСР, Державний Гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня частина, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора містилось зображення серпа і молота, а над ними — п'ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР, Із 1950 р. було започатковано виконання гімну УРСР. (Демонструється зображення нового прапора і герба.)

Формування сучасної території України завершилося у 1954. Цього року відзначалося 300-річчя Переяславської угоди. Країною прокотилася широка і гнучка пропагандистська кампанія ЦК КПРС обнародував тринадцять «тез», у яких доводилася похитність «вічного союзу» українців з росіянами. Центральною подією ювілейних торжеств стала передача Криму УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв'язками між Кримом та Україною прийняла указ «Про передачу Кримської області зі складу СРСР до складу УРСР». Як зазначалося, акт є «свідченням дружби російського народу».

Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом спочатку здавалося. Приєднання Криму переклало на Україну ряд економічних і політичних проблем. У результаті війни і депортації татар у регіоні панував економічний хаос. До того ж, росіяни, що проживали в Криму (860 тис. осіб) чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області. Таким чином, в УРСР стала. помітнішою присутність росіян, що сприяло подальшій русифікації України

Україна — спів засновниця ООН. Діяльність України на міжнародній арені

Розповідь учителя.

Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, будучи складовою частиною радянського Союзу, вона була не в змозі проводити самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзний республік у сфері міжнародних відносин. X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня — 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д. Мануїльський.

Здійснивши такий крок, сталінське керівництво переслідувало далекосяжну стратегічну мету. По-перше, представити приєднання західних областей України та Білорусії як акт возз'єднання етнічних територій. По-друге, збільшити кількість своїх прихильників у міжнародній організації, переговори про створення якої активно велися наприкінці війни.

На Кримській конференції в лютому 1945 р. США та Англія зобов'язалися підтримати пропозицію Радянського уряду щодо прийняття УРСР та БРСР у члени 00Н. 6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію 00Н і активно включилась у роботу. Д. Мануїльський очолив комітет підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту 00Н — «Цілі та принципів міжнародної організації. Інші члени української делегації — І. Сенін, Палладій, В. Бондарчук, М. Петровський, П. Погребняк — також взяли активну участь у роботі комітетів

На першій сесії Генеральної Асамблеї 00Н 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-—1949 рр. Україна обирається непостійним членом Ради Безпеки 00Н. Представив України запрошують до роботи у деяких структурах організаціях, у тому числі Міжнародному суді. Україна підтримала прохання на вступ до 00Н Цейлону та Лаосу. Її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини й створення єврей ької та палестинської держав.

Із перших років свого відродження українська дипломатія проводе Досить активну політику. На чолі з наркомом Д. Мануїльським вона брала участь у Паризькій мирній конференції (29 липня -15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. поставила свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї. У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Раді Миру, Запропонувала цілу низку мирних ініціатив. Незважаючи на таку бурхливу зовнішньополітичну діяльність Україна не виходила за межі політики московського центру. Так угоди: з Польщею та Чехословаччиною про врегулювання питаній кордонів підписувались представником Союзного Наркомату закордонних справ. А пропозиції Великобританії (1947) та Судану (1956) щодо встановлення прямих дипломатичних відносин з УРСР і залишилися без відповіді.

Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

Цікаво знати

Уперше делегація УРСР в 00Н заявила про себе, виступивши ініціативою розгляду питання щодо намагань Голландії та Великобританії відновити своє колоніальне панування в Індонезії. Ще одним важливим кроком української делегації стали ЇЇ кроки, що сприяли утворенню держави Ізраїль.

Проте аж до розвалу СРСР українська делегація не мала самостійності у діях. Зовнішнім проявом несамостійності української місії в 00Н було розташування на одному з поверхів представництва СРСР в 00Н у Нью-Йорку. У роки холодної війни» українській дипломатії було виділена, як тоді вважалося, нейтральна ділянка дипломатичної роботи — соціальні й гуманітарні питання, які сьогодні є провідними. Так, Україна стала автором ініціатором проведенню року співробітництва медиків світу; по боротьбі з неписьменністю і підготовці кадрів для індустріалізації країн, що розвиваються.

Уперше в 00Н українська мова прозвучала в 1960 р. під час виступу першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного.

 ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями.

1) Яких адміністративно-територіальних змін зазнала в результаті Другої світової війни?

2) Чим був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену у кінці Другої світової війни?

3) Який головний результат міжнародної діяльності УРСР?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Друга світова війна призвела до значних змін у долі України. УРСР вийшла на міжнародну арену як суб'єкт міжнародного права, були міжнародне визнані західні кордони УРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, уперше за багато століть майже всі українські землі опинились у межах однієї держави.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 12-13

Тема 8. Повоєнна відбудова в Україні

Мета. Розкрити зміст процесу відбудови та його складність, нові злочини сталінського режиму. Показати героїзм українців у відбудові народного господарства. Прищеплювати навички порівнювати і зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичного періоду. Виховувати в учнів інтерес та повагу до своєї історії.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: підручник, атлас.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу

Перехід до мирного життя.

Розповідь учителя.

Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Демографічні втрати станова 17-18 мли осіб, матеріальні втрати 1,2 трлн крб., катастрофічний спад виробництва. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.

До кінця 1945 р, було відновлено 44 % повоєнних потужностей машинобудівної 30% легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Проводилися роботи по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.

Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи - стрижнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р, КП(б)У налічувала 320 тис членів, їх кількість зростала. Партійний апарат постійно прагнув до того, аби забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

На звільнених територіях відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, унаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 відбулись вибори до місцевих рад.

Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства й установи пореходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годннний робочий день, відпустки, скасовалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

Відбудова та її особливості в Україні

Робота з документом.

Учитель передає зміст ключових положень документа.

На зустрічі з виборцями сталінського округу Москви 9 лютого 1946 Сталін у своїй промові виділів чотири основні позиції економічного розвитку СРСР: метил — для виробництва озброєння і обладнання підприємств; паливо — для підтримки роботи заводів, фабрик, транспорту; бавовна — для виробництва обмундирування; хліб — для забезпечення армії продовольством.

Запитання.

Як ви вважаєте, після визначення такого курсу яким чином мала збуватися відбудова?

Розповідь учителя.

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Модель відбудови господарства повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. На думку експертів Радянського Союзу, для відбудови буде потрібно декілька десятиліть. Але нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за п'ять років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового й сільськогосподарського розвитку й навіть його перевищити. Продуктивність праці мала зрости на 36 %. Обсяг капіталовкладень за п'ятирічку становив 65 млн. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні

Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.

Розрахунок лише на власні сили й ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. Холодна війнам робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги

При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості та енергетиці (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).

Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945.

Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона дала змогу в стислий термія мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.

Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків та новаторів.

Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947 рр.

Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України: рівень виробництва якої в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 раз і перевищив рівень 1940 р. на 15%. Проте обсяг виробництва легккої промисловості в 1950 р. складав лише 80 % довоєнного. З іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.

Скасування карткової системи розподілу продуктів й проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилося сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників Сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За

Указом було репресовано 12 тис. колгоспників. Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян на кінець п'ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. складав лише 85 % довоєнного.

Голод 1946—1947 рр.

Запитання на повторення.

1) Скільки разів довелося пережити українцям голод за радянської влади?

2) Чому голодні роки називають голодоморами?

3) До яких наслідків вони призвели?

Розповідь учителя.

У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище; за роки війни скоротились посівні площі, зменшилося поголів'я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки — мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р, форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.

Навесні-улітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. А там, де вони залишилися, урожайність складала 2—3 ц/га (у 1940 р. —14,6 ц/га, 1944 р, — 10,8 ц/га). Валовий збір зерна був у три рази меншим, ніж У 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. керівників колгоспів, 6 тис. комуністів було притягнуто до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Відновив дію «Закон про п'ять колосків», за яким було засуджено й ув'язнено тисячі селян. Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на жорстокі репресії вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насінний фонд).

Посуха загострила і проблему кормів, що негативно позначилось на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб цьому запобігти, було Дозволено здавати худобу на забій понад норми. Це призвело до того, Що в деяких областях план по заготівлі м'яса було перевиконано удвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних вират, компенсовувати які довелось досить довго.

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише Країни Східної Європи та Францію для підтримки режимів, що там встановилися, було безкоштовно вивезено 1,7 млн. тонн зерна), у країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн. осіб.

Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили Державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення пасивної кампанії була надана позичка в 35 млн. пудів зерна.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови: скорочення трудових ресурсів села та його можливостей падіння морального духу населення; невиконання планів п'ятирічки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів

Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населена входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — голод 1946—1947 рр. мав значний вплив на демографів становище України.

 

Рівень життя та побут населення

 

За роки війни Україна втратила близько 3 млн. осіб на фронт (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн. у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи 2,2 млн, із яких на батьківщину повернулося лише 800 тис, (200 тис за різних обставин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверталися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії, близько 2,2 млн. осіб. Поверталися й ті, хто був вивезених час евакуації на Схід, і ті, що знаходились на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст постійного проживання осіб, що були визнані соціальне небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР, здійснення відбудови й радянізації західних областей.

На демографічному становищі України відбились етнічні зміни що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримська татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та польський уряд. У результаті проведення операції «Вісла» 520 тис. українців переселилися з території Польщі в Україну.

Таким чином, через демографічні зміни 1940-х рр. населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн. осіб, це на 4,1 млн. менше ніж у довоєнному 1940 р.

Змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількicть таких національних меншин, як євреї, поляки, німців, натомість збільшилась частка росіян.

Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів. Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблема безпритульних дітей, злочинності, житлова проблема тощо. Але на вирішення цих питань за планом четвертої п'ятирічки виділялись незначні ресурси. Це призвело до того, що на кінець п'ятирічки рівень розвитку легкої промисловості досяг лише 80 % рівня 1940 р. Це зумовило гостру нестачу наприкінці 1940-х рр. найнеобхідніших товарів. Значна частина жителів міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім'ю продуктами харчування.

Як не важко було жити в містах, це не йшло в ніяке порівняння із селом. Лише у кожному п'ятому колгоспі праця на полях і фермах оплачувалася, у більшості інших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну плату, прожити на яку було неможливо.

Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ділянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запроваджувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав віддати певну кількість молока, м'яса, шерсті, яєць тощо. І тільки після сплати податків він міг продати залишки.

У 1947 р. був збільшений податок з ринкової торгівлі, а в 1948 р. у 2,5 разу був збільшений податок з присадибного господарства. Таким чином, на 1950 р. селянин сплачував податків у 4,3 разу більше, ніж у 1940 р.

Крім того, державна влада «порекомендувала» колгоспникам «продати» державі Їхню власну дрібну худобу: кіз, свиней, овець. Не бажаючи віддати за безцінь своє майно, селяни влаштували масовий забій худоби (на всій території СРСР було забито 2 млн. голів Дрібної худоби). Виїхати із села до міста було неможливо: селяни не мали паспортів - Єдиний вихід був у молодих хлопців, які відслужили армію: вони могли влаштуватися на роботу в місті.

У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними Державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням податкової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідувати наслідки війни в фінансово-грошовій сфері та упорядкувати всю фінансову систему. Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму, носила більше пропагандистський характер. Проте після 1947 р. зарплата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: післявоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м'ясопродукти тощо), ані черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебував в обігу, у відповідність до потреб господарства. 3 іншого - призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. У вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб. — дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, воно знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома здійснювався у розрахунку 1:10.

Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого росту населення, відклала вирішення соціальних проблем на настyпнe десятиліття.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ.

1) Коли почалася відбудова господарства УРСР?

2) Що ускладнювало процес відбудови?

3) Які галузі господарства відбудовувалися в першу чергу?''

4) Чим був зумовлений голод 1946—1947 рр.?

5) Яких демографічних втрат зазнала Україна?

6) Коли в основному було завершено відбудову?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Хоча у війні Україна і зазнала значних збитків (зруйновано економічний потенціал, значні людські втрати), завдяки героїчній і наполегливій праці ЇЇ громадян у стислий термін було відновлено промисловий потенціал. Але українцям, як і в 1930-ті рр., вдалося пережити голод, нові експерименти над селом, яке сталінський режим вирішив знищити вщент.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ § 13—14