Основні методи контролю керамічної черепиці

3.2 Основні методи контролю керамічної черепиці

Основними методами контролю керамічної черепиці є:

1) Визначення розмірів, правильності форми і показників зовнішнього вигляду виконують візуально та замірюванням металевою лінійкою згідно з ГОСТ 427 з похибкою вимірювань не більше 1 мм.

Вимірювання габаритних розмірів черепиці проводиться у двох місцях на відстані від 20 мм до 60 мм від дольових кромок. За довжину та ширину черепиці приймають середнє арифметичне значення результатів двох вимірів.

Вимірювання покривної поверхні черепиці виконується на фрагменті з 3 шт. виробів.

2) Викривлення поверхні черепиці визначають такими методами.

При вігнутій поверхні - вимірюванням за допомогою щупа згідно з ТУ 2-034-225 найбільшого зазору між лицьовою поверхнею покривної частини черепиці і ребром металевої лінійки, поставленої по діагоналі або по краях черепиці.

При випуклій поверхні - шляхом вимірювання найбільшого зазору між лицьовою поверхнею покривної частини черепиці і ребром металевої лінійки, поставленої по діагоналі або краях черепиці і яка опирається одним кінцем на щуп (калібр), рівний допустимій величині викривлення.

3) Величину відбитості кутів, відбитості та вм'ятини шипів визначають лінійкою по найбільшій довжині відбитості.

4) Однотонність кольору черепиці визначається на відстані 10 м. Черепицю вкладають на похило встановленому щиті розміром не менше і м .

5) Структуру черепка визначають візуально за однорідністю у зломі.

6) Ступінь випалювання (перепал, недопал) визначають порівнянням із зразком-еталоном.

7) Руйнівне навантаження на злом черепиці у повітряно-сухому стані визначають при руйнуванні зразка зосередженим навантаженням, яке прикладається в середині прогону за однопрогоновою схемою. За результат приймається середнє арифметичне п'яти випробувань. Перед випробуванням нижню поверхню черепиці вирівнюють по ватерпасу двома поперечними смужками гіпсового розчину завширшки від 20 мм до 30 мм, розташованими у місцях спирання черепиці на опори.

На середині верхньої поверхні черепиці таким же чином робиться одна поперечна смужка у місці навантаження.

Для рівномірного розподілення навантаження по перерізу виробів допускається використання накладок з металу або твердого дерева, які мають профіль черепиці, на опорні площини для прикладання зосередженого навантаження.

Швидкість навантаження повинна складати від 10 Н за секунду до 40 Н за секунду.

При випробуваннях на злом черепиця вкладається лицьовою поверхнею догори.

Довжина прогону при випробуванні штампованої, пазової стрічкової (з габаритною шириною 200 мм і 220 мм) та S-подібної черепиці - 200 мм, плоскої стрічкової та пазової стрічкової (з габаритною шириною 165 мм) - 180 мм.

Опорами можуть служити циліндричні котки діаметром від 20 мм до 30 мм або призми із закругленням ребрами. Довжина опор повинна перевищувати ширину зразка.

Допускається при прискореному випробуванні вирівнювати поверхню черепиці смужками з повсті, гуми та інших еластичних матеріалів такої самої ширини, визначивши перехідний коефіцієнт.

Арбітражні випробування виконуються тільки на гіпсових смужках.

8) Водонепроникність черепиці визначається таким методом: зразок, призначений для випробування, укладають на опори лицьовою поверхнею догори. На лицьовій поверхні черепиці встановлюють циліндричну прозору трубку внутрішнім діаметром 25 мм і висотою 200 мм. Зазор між краями трубки та поверхнею виробу герметизують пластиліном, парафіном або іншим герметизуючим матеріалом. Трубку заповнюють водою до висоти 150 мм і підтримують цей рівень поступовим доливанням води. Після 3 годин оглядають нижню поверхню зразка і встановлюють наявність або відсутність на ній крапель води. Відсутність крапель води свідчить про водонепроникність черепиці.

9) Наявність вапнякових включень (дутика) визначають шляхом пропарювання виробів.

Зразки, що знаходяться у стані повітряної вологості, укладають на грати, поміщені у посудині з кришкою. Налиту під грати воду доводять до кипіння. Кип'ятіння триває 1 годину.

Потім зразки охолоджують у закритій посудині протягом 4 годин, після чого їх виймають і оглядають. Після випробування зразки не повинні мати тріщин, а також відколів на поверхні.

10) Масу 1 м2 покриття з черепиці у насиченому водою стані вираховують множенням середньої маси черепиці у насиченому водою стані на кількість штук черепиці на 1 м2 покриття.

Для насичення зразки укладають у посудину з водою в один ряд на підкладки так, щоб рівень води у посудині був вищий верху зразків не менше, ніж на 10 мм і не більше ніж на 100 мм. У такому стані зразки витримують не менше 48 год. Після цього їх виймають з посудини, негайно витирають м'якою тканиною і кожний зразок зважують. Маса води, яка витікає з пор зразка на чашу ваг, повинна включатися у масу насиченого водою зразка. Зважування кожного зразка повинно закінчитися не пізніше ніж через 5 хв.

Допускається, крім випадків арбітражного випробування, насичення зразків у киплячій воді. Для насичення в киплячій воді зразки поміщають у посудину, заповнену водою і оснащену гратами для забезпечення вільної циркуляції води між зразками та дном посудини.

Воду нагрівають до кипіння і витримують зразки у воді, доведеній до кипіння, не менше 3 год., після чого їх охолоджують у тій самій воді до температури приміщення і зважують. Зважування зразків виконують з похибкою до 1 г.

Маса однієї черепиці у насиченому водою стані визначається як середнє арифметичне результатів зважування п'яти зразків.

11) Кількість штук черепиці на 1 м2 покриття визначають з похибкою до першого десяткового знака як частку від ділення 1 м2 на середню покривну площу однієї черепиці у квадратних метрах.

12) Морозостійкість черепиці визначають при об'ємному заморожуванні відповідно до вимог ГОСТ 7025.

Методи контролю за якістю черепиці, що рекомендуються, приведені в таблиці 3.3

Таблиця 3.3 Методи контролю

Висновок

Керамічна черепиця має значну кількість переваг:

- надійна і довговічна. Якісна керамічна черепиця має особливу структурі пір, більшість з яких замкнуті й не заповнюються водою в дощ або в сніг. Реальний термін служби керамічної черепиці більше 100 років.

- практична і екологічна. Має високу теплопровідність, стійка до біологічного впливу до сонячної радіації та хімічно активних речовин;

- красива, естетична, престижна. Різноманітність форм, фактур і кольору дозволяють втілювати найоригінальніші і незвичайні архітектурні ідеї. Тільки справжня керамічна черепиця може так прикрасити будинок і підкреслити бездоганний смак і високий соціальний статус власника;

- для отримання високоякісної черепиці необхідно витримувати умови довготривалого вилежування протягом 12- 18 місяців з метою збільшення пластичності глини і вимивання розчинних солей, що дозволяє без зайвих витрат позбавитися від нальотів на поверхні обпаленої черепиці;

- випалення при різних температурних режимах – найважливіший і завершальний процес у виробництві керамічної черепиці, під час якого керамічна маса безповоротно втрачає свої пластичні властивості і після охолодження набуває кам’яноподібний стан;

- з метою покращення зовнішнього вигляду, а також додаткової водонепроникності, керамічну черепицю покривають декоративним шаром - глазур'ю або ангобом.

Список використаної літератури

1.         И.И. Мороз « Технологія будівельної кераміки». Київ, 1980. 384 с.

2.         А.М. Салахов, В.І. Ремезникова, О.В. Спіріна, А.Ю. Мочалов «Виробництво будівельної кераміки». Казань, 2003. 292с

3.         Якимович Б. «Спадисті дахи. Черепиця: Довідник», 2002.

4.         «Murator», «Керамическая черепица- для красивой крыши»,Анна Вронська, 2009, №11. 36с

5.         «Керамика: Наука и жизнь», «Глинисті сировинні матеріали», Рева В.И. 2009. №2

6.         http://tokado.com.ua/cherepіca_ceramіc.html

7.         http://spіrіt-lіve.com.ua/statjі-o-tehnologіyah/statjya-o-cherepіtse.html

Додаток 1

Технічні вимоги до керамічної черепиці

Додаток 2

Типи, основні параметри та розміри черепиці