1. Альтернативні джерела енергії
Швидкий розвиток промисловості призводить до все більшого забруднення навколишнього середовища. Забрудненню піддається повітря, вода та грунт. Відбувається деградація ґрунту. Дуже небезпечним для людей та тварин є забруднення тяжкими металами , токсинами як : олово (Pb), кадмій (Сd), цинк (Zn), мідь (Cu), хром (Cr). В Україні є території екологічного лиха, на яких природне середовище забруднене різними елементами . Забруднення ґрунту там є різним . На забруднених територіях неможливе вирощування культур, призначених до безпосереднього вжитку , і обмежене вирощування пасовищних культур. Ці території потребують рекультивації. В цьому може допомогти вирощування рослин на промислові або енергетичні цілі. Цей спосіб рекультивації призведе до систематичного зниження рівня забруднення території і обмеження вживання продуктів, які з них походять [23].
Іншою загрозою зі сторони промисловості, головним чином паливно-енергетичної, є викидання в атмосферу великої кількості СО2 . Ця промисловість використовує паливо (газ, нафту, вугілля кам’яне і буре, торф), спалювання яких порушує натуральний обіг і баланс СО2 . Наслідком цього є поглиблення парникового ефекту. В масштабі світу головним абсорбентом СО2 є рослини [14]. Запровадження до вирощування нових рослин, які інтенсивно зв’язують вуглекислий газ і утворюють високий врожай біомаси, який можна було б використати на енергетичні цілі, дозволило б значно зменшити емісію СО2. До відтворюваних джерел відносяться чотири групи рослин [9]:
Ø деревні рослини швидкої ротації (тополя, верба, евкаліпт);
Ø швидкоростучі, багаторічні трав’яні рослини (Miscanthus spp., Arundo spp., Spartina spp.);
Ø багаторічні дводольні рослини (Cynaria spp.);
Ø однорічні рослини (Sorgum spp.).
Досконалим аргументом впровадження до вирощування рослин на енергетичні та промислові цілі є загосподарювання виключених з використання сільськогосподарських ґрунтів. На таких ґрунтах можна висадити ліс, а також вирощувати вище названі рослини. Такі рослини повинні відрізнятись низькими вимогами до ґрунтів, живлення і добрив. Також від них вимагається утворення високого врожаю, який можна було б використовувати у промисловості. Вирощування рослин такого роду могла б становити додаткове джерело доходів для селян.
Однією з рослин, яка могла би становити сировину для промисловості є Miscanthus sinensis форми “Giganteus”. Звернув він увагу науковців, які шукають нових, відновних джерел енергії з погляду на можливість усестороннього його використання, а також великий врожай і невеликі вимоги. Швидкі зміни глобального клімату, а також обмеження кількості опалювальної сировини, використання якої має свою межу, а ціни будуть зростати, стимулюють в останні роки пошук нових джерел енергії, так званих СО2-нейтральних джерел [22]. З цією метою беруться під увагу сонце, вітер, енергія води, а також спалювання біомаси [23]. Згідно експертам, які працюють над зниженням впливу на середовище викопних палив, а також обмеженням емісії газів, що призводять до парникового ефекту, вуглекислий газ, що звільняється під час спалювання біомаси, не перевищує кількості раніше за абсорбованої рослинами під час фотосинтезу і тому не буде сприяти парниковому ефекту ( утворюється замкнутий обіг ) [14]. Прийнята в 1997 році „Біла книга” Європейського союзу передбачає зростання частки відновлювальних джерел енергії до 12% в 2010 році . Тим часом в Україні цей рівень є низьким . Але в затвердженій Верховною радою України у 1996 р. Національній енергетичній програмі України на період до 2010 р. передбачено покриття 10% потреб народного господарства в енергії за рахунок нетрадиційних відновлювальних та інших джерел енергії. В 2000р. актуальність цього пункту Програми була підтверджена в Рекомендаціях парламенських слухань відносно “Енергетичної політики України”. Якщо орієнтуватись на досвід країн ЄС (де доля біомаси складає 60% всіх відновлювальних джерел енергії ), біомаса може покривати біля 6% потреб народного господарства України в енергії [27].
Біомаса в енергетиці може бути використана безпосередньо через спалювання, або як паливо, після попередньої переробки на дизельне паливо, етанол або газ. Передбачається, що за 10-15 років настане зміна двигунів внутрішнього згорання на водневі палива. Як паливо буде використовуватись головним чином етанол, з якого буде отримуватись водень [14]. З вище описаних причин, розпочато в останні роки дослідження над продукуванням біомаси не призначеної на споживання. Великі надії покладаються на нові рослини, які дозволять використовувати їх цілу біомасу, а не тільки як є у випадку ріпаку, тільки насіння, чи так само зерна злакових культур [32].
Джерелом енергетичної сировини сільськогосподарського походження можуть бути культури, призначені на інші цілі, як продукт побічний, наприклад, солома, або рослини спеціально для цього призначені (однорічні або багаторічні). Важливо, щоб рослини, які вирощуються на енергетичні цілі, характеризувались би високим вмістом лігніну і целюлози, а також як найвищою продукцією біомаси. Рослинами з високим вмістом лігніну і целюлози, які утворюють пагони відповідної якості, є тополя і верба, солома та трави [3]. Найбільш перспективними, з погляду на продукцію біомаси, в помірному кліматі Європи є верба (Salix sp.) і тополя (Populus sp.), а також рослини типу С4: багаторічні трави, наприклад, міскантус (Miscanthus sp.), амарант (Amaranthus sp.), мальва пенсильванська, а також просо (Рanicum virgatum).
Рослини С3 (наприклад, верба і тополя) мають більшу потребу у воді при продукуванні тієї самої кількості біомаси, ніж рослини С4. Річна кількість води, яка транспірується вербою і тополею, є на 40-100мм води більша, ніж у міскантуса. В багатьох регіонах чинником, який буде обмежувати вирощування верби та тополі, стане їх велика потреба у воді [23]. Врожаї, які отримуються з них в помірному кліматі Європи, можуть досягати 10-12 т сухої маси на рік. Натомість, рослини типу С4, як міскантус і однорічні трави, показують відносно більшу здатність утворювати врожай біомаси [16].
Серед багаторічних трав типу С4 з родини Miscanthus порівнювались багато генотипів: M.sacchariflorus, M.giganteus, M.Sinensis, M.sinensis hybrids. Досліди показали, що M.giganteus i M.sinensis дають найвищий урожай біомаси. З одного гектара в помірному кліматі можна отримати 25-35т сухої маси за рік і ще більше на зрошуваному полі в південних регіонах Європи [9].
Додатковою перевагою трави називаємої Miscanthus giganteus є її вимоги до удобрення: азоту менше в порівнянні з іншими однорічними і багаторічними травами [6]. Тривалість життя плантації також є привабливою і складає біля 20 років, а тривалість комерційного вирощування біля 15 років. Біомаса може збиратись щорічно. Вона трактується, насамперед, як відновлюване джерело енергії. З огляду на високий вміст целюлози і лігніну, він становить також цінну сировину для продукції будівельних матеріалів, в целюлозно-паперовій промисловості і в сільському господарстві [20].
0 комментариев