Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу

ХАРКІВСКИЙ ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

(ХФЕК)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни Філософія

Тема роботи: Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу.

Виконала студентка 1 курсу 15 групи

Спеціальність: „Фінанси”

_________ Коновал А. А.

Викладач ______ _______________

^{( підпис) (прізвище)}

Харків 2004

-

План

1 Традиції та особливості розвитку філософської думки України.

1.1 Становлення українського неоплатонізму XIX – XX ст.

1.2 Академічна філософія України в XIX ст. ( Куліш, Шевченко, Юркевич)

2 Філософія нового часу

2.1 Філософія обґрунтування нової картини світу (Ф. Бекон, Р. Декарт.)

2.2 Класична німецька філософія (Кант, Гегель, Фейєрбах.)

1.1 Становлення українського неоплатонізму XIX – XX ст.

Одним з прихильників думок Платона був П. Д. Юркевич. Він як філософ намагався знайти незмінну ідею об’єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкривається не тільки мисленням, а й серцем, оскільки пошук істини пов’язаний з релігійними і моральними прагненнями людини.

Значний вклад у розвиток філософії України зробили видатні вчені – природознавці другої половини XIX – XX ст. Ряд всесвітньо відомих вчених, таких як М. С. Ващенко – Захарченко, Д. О. Граве, В. П. Єрмаков, Й. Й. Косоногов, Т. Ф. Осиповський, С. М. Реформатський та ін. Сконцентрували світоглядно – філософську увагу на обґрунтуванні положень про об’єктивне, незалежне від свідомості людей існування світу. Вони обґрунтували прогресивні погляди на рух , простір і час як форми існування матерії, пропагували ідею єдності світу, яка передбачала розуміння людини як невіддільної від усієї природи істоти і одночасно – як окрему особистість.

1.2 Академічна філософія України в XIX ст. (Куліш, Шевченко, Юркевич.)

У XIX ст. філософська думка вийшла на новий рівень своїх проявів: академічна філософія тепер викладається у світських навчальних закладах. Після відкриття у 1803р. Харківського університету на викладання філософії до нього був запрошений німецький філософ Йоган Шад, учень Фіхте. Він перебував на посаді професора філософії Харківського університету із 1806 по 1816 рік. Йоган Шад намагався наблизити теоретичний розум до практичного, а також поставав проти відриву форм знання від досвіду. Особливу увагу приділяв пізнанню протилежностей, котрі внутрішньо притаманні кожній речі. Світ у його розумінні становить собою велетенське поле взаємодії позитивних і негативних сил. Наполягав на потребі еволюційного розвитку суспільства, що уможливило б гармонізацію суспільних та особистих інтересів.

Памфіл Юркевич (1826 – 1874) справив особливий вплив на духовне становлення своїх сучасників, викладав філософію в Київській духовній академії, а з 1863 року – у Московському університеті, де очолив кафедру філософії. За життя філософа були надруковані 12 його праць.

Філософські погляди і позиції П. Юркевича були такі:

·  вважав філософські ідеї Платона та Канта найбільш продуктивними в історії філософії;

·  високо оцінював і філософію Гегеля, не приймаючи його діалектики;

·  критикував як однобічні крайні філософські позиції як матеріалізм, так і ідеалізм;

·  поза відношенням до духовного неможливою постає людська моральність;

·  розробив вчення про серце, яке філософ розглядав трояко: як центр людської тілесної організації; як центр духовної діяльності людини; як осередок морального життя людини.

Інша велика постать в українській літературі, що відчутно вплинула на культуру та світогляд, - Т. Г. Шевченко ( 1814 – 1861), який звернувся у своїх думках та творчості до пам’яток національної історії. Торкаючись цього явища, поет писав у обґрунтуванні структури альбому „ Мальовнича Україна”: „ У межах моєї Батьківщини... збереглися дотепер численні сліди столітніх потрясінь, що спіткали колись цей край у безперервній боротьбі за віру й незалежність із чужорідними хижими сусідами... в пам’яті народній живі численні поетичні перекази, що свідчать про шляхетні подвиги предків”.

Т. Шевченко, як ніхто інший, влучно та переконливо репрезентував ідею соборності України, єдності усіх її земель всупереч історичній недолі, що роз’єднала різні частини колись єдиного краю, розкидавши їх по різних державах.

Ідеї світогляду Т. Шевченка:

Ідея глибинної спорідненості людини із природою;

Ідея народу як єдиного суверенна своєї історії та своєї життєвої долі;

Ідея віри у справедливого Бога;

Ідея насильницької народної революції; у творах Шевченка досить виразно Проведена думка про важливу роль у суспільному житті та історії прогресу знань, науки, освіти.

Через усю творчість Шевченка проходить своєрідний культ жінки – матері: для поета вона постає уособленням і сили життя, і його чарівної краси.

Пантелеймон Куліш (1819 – 1897) був соратником Т. Шевченка та М. Костомарова. Особливе місце у його творчості посідає нарис „Зазивний лист до української інтелігенції”(1883), у якому у полум’яній, закличній формі окреслено соціальне покликання освічених верств суспільства, зобов’язаних виконати функцію національної еліти. Твір П. Куліша сповнений оптимізму й віри у відродження українського етнічного організму.

 За світоглядним спрямуванням П. Куліш був:

· Людиною глибоко релігійною;

· Дещо абсолютизував фатальний хід процесів дійсності;

· У поглядах на Україну він романтизував її минуле;

· Звинувачував урбанізацію у руйнуванні первинної моральності народу;

Розвивав так звану „хуторянську філософію”, закликаючи повернутися до близькості із природою та простих форм життя.