4. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, що визначається їх, купівельною силою. Валютний
курс характеризується еквівалентною сумою, ціною грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівня розвитку ринкових відносин, економічного і соціально – політичного стану суспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системи валютних курсів; системи валютних коридорів. У країнах зі стабільною й розвиненою економікою, як правило, використовуються плаваючі системи валютних курсів, коли курс національної валюти з тих або інших причин вільно коливається. Фіксовані курси встановлюються національними банками. Залежно від видів операцій з валютами вони можуть бути різними. Різним може бути і наслідок фіксованого курсу.[4]
5. Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Такі регулювання держава здійснює за допомогою актів внутрішнього законодавства та врахування економічного і валютного становища країни. У колишньому СРСР помилково був прийнятий роздільний обіг готівкової і безготівкової маси, коли готівка випускалася лише для задоволення споживчих потреб населення на основі так званого касового плану, а між підприємствами і закладами розрахунки велися переважно безготівковим способом. До того ж видача кредитів здійснювалася лише на основі затвердженого урядом кредитного плану, а взаємне узгодження показників грошового обігу досягалося через систему вартісних балансів.
6. Регламентація безготівкового грошового обороту - це функція держави і НБУ, яка реалізується через:
1) встановлення порядку використання грошей, що знаходяться на рахунках банків;
2) держава визначає сфери, у яких платежі виконуються шляхом безготівкового перерахування коштів з одного рахунку на інший;
3) держава законодавчо визначає способи платежу, форми розрахунків, порядок платежу тощо. Найповніше проблеми регулювання безготівкових розрахунків викладені у законах України «Про банки і банківську діяльність».
Цим та іншими нормативними актами визначено такі засади організації безготівкових розрахунків:
- по-перше, підприємства усіх форм власності зобов'язані свої грошові кошти зберігати на рахунках комерційних банків і використовувати їх для міжгосподарських розрахунків у безготівковій формі шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок продавця. Хоч це і обмежує права вибору підприємцями форми розрахунків, але воно значною мірою сприяє впорядкуванню і зміцненню стабільності грошового обігу;
- по-друге, платежі потрібно здійснювати максимально наближено до моменту відвантаження продукції. Це сприяє прискоренню кругообігу фінансових ресурсів і реалізації продукції підприємств;
- по-третє, платежі здійснюються банками за згоди і в порядку, що встановлюють власники рахунків. Списання коштів без згоди платників допускається у вигляді т. зв. «безакцентного» списання лише у виключних випадках, коли стягуються штрафи чи недоплата за неплатежі до держбюджету або ж за рішенням судових органів;
- по-четверте, форми і способи розрахунків визначаються договорами та угодами між господарськими суб'єктами, але в межах чинного законодавства;
- по-п'яте, суб'єкти господарського життя можуть скористуватися правом вибору банків для відкриття рахунків, а за потреби, то можуть мати поточні і два розрахункові рахунки у різних містах і банках. Для цього вони укладають з банками договори про розрахунково-касове обслуговування.
7. Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. У сфері валютного регулювання НБУ виконує такі функції:
- здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
- складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний балан України;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентів;
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених в іноземній валюті або у розрахункових (клірингових) одиницях.[5]
Отже, можна зробити висновки, що сучасна грошова система характеризується:
- відміною офіційного золотого вмісту грошової одиниці за ухвалою МВФ про демонетизацію золота;
- переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які значною мірою за своєю природою наближаються до паперових грошей;
- збереженням у грошовому обігу деяких країн поряд з кредитними грішми і паперових грошей у вигляді казначейських квитків;
- випуском банкнот у обіг для кредитування підприємств і закладів держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;
- розвитком безготівкового обороту за умов одночасного скорочення у обігу готівки;
- зростанням масштабів державного регулювання грошового обігу для подолання невідповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту та викликаних цим інфляційних тенденцій.
Як вказує О.О. Качан, в Україні до 1992 р. в обігу перебували грошові знаки - рублі, що емітувалися Держбанком СРСР. У 1992 р. Національний банк України запровадив в обіг перехідну власну українську валюту - карбованець (спочатку в готівкову сферу, а потім і в безготівкову). Вихід України з рубльової зони дав змогу Національному банку сконцентрувати емісійну функцію у своїх руках і започаткувати проведення власної грошово-кредитної політики. У вересні 1996 р. згідно з Указом Президента України була проведена безконфіскаційна грошова реформа і випущена в обіг постійна національна валюта - гривня. Починаючи з 17 вересня 1996 р., обіг карбованців на території України було припинено, і єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття в усі види платежів, стала гривня та її розмінна монета - копійка.
Назва «гривня» походить від слова «грива». Спершу воно означало обруч, що носили на шиї («на загривку») знатні люди. Слово «гривня» в давнину мало кілька значень. Лічильна гривня означала певну кількість монет, вагова - точну вагу срібла чи золота. Нарешті, в IX ст. виникли монетні гривні - зливки срібла стандартної форми і ваги. Уперше гривня як грошова одиниця використовувалася в Україні ще за часів Київської Русі, вдруге - в період існування Української Народної Республіки (1918 - 1920 рр.), нарешті повернулася в Україну в 1996 р.[6]
О.А. Костюченко також підкреслює, що у створенні грошової системи в Україні ключову роль відіграв Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», яким було введено в обіг національну грошову одиницю - гривню, що забезпечила економіку національною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривен.
Для проведеної грошової реформи були характерні ряд моментів:
а) курс обміну становив 100 000 карбованців за одну гривню (тобто 1,76 грн. за долар США);
б) на обмін банкнот встановлено межу 100 млн. гривень; обмін банківських депозитів проводився без обмежень;
в) із першого дня обміну грошей ціни на всі товари та послуги заморожувалися строком на один місяць;
г) із дня уведення гривню можна було обмінювати на будь-яку іноземну валюту, а карбованець з того ж дня втрачав таку можливість;
д) обмінні пункти обмежувалися чотирма державними банками та певними спеціально уповноваженими пунктами обміну валют.[7]
... теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р. – Стор. 38 – 39 *ЛагутінВ.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник – 3-є видання, - Київ: Товариство “Знання”, 2001р. – Стор. 25 - 2716 3. Грошовий обіг в Україні в період переходу до ринкової економіки. Політика фінансової стабілізації та запроваджена грошова реформа не можуть привести до корінних змін в економіці України, однак є їхньою об'є ...
... тис.грн., а на кінець року 195,9 тис.грн. Як бачимо, що дане підприємство на початку року функціонувало за рахунок позикових коштів. Аналіз вхідних і вихідних грошових потоків здійснюється на основі звіту про рух грошових коштів приватного підприємства ”ШАНС”. Таблиця 2.1 Аналіз вхідних і вихідних потоків Показники Звітний період Попередній період Відхилення X Сума Питома вага Сума ...
... є довгостроковими і кредитори розраховують на їх погашення від 2 до 5 років. Розділ 3. Вдосконалення системи управління грошовими потоками на підприємстві Основною ціллю розробки планування поступлення та видачі грошових засобів є прогнозування валового і чистого потоків грошей підприємства в розрізі його господарської діяльності в забезпечення постійної платоспроможності на протязі всього ...
... ,3 тис. грн. Це перевищення свідчить про те, що підприємство існує за рахунок позикових коштів. РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ 3.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства Важливою характеристикою платоспроможності підприємства є його можливість генерувати кошти. Нерідко ...
0 комментариев