Державне регулювання оподатковування агропромислового комплексу

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

СЕМЕНЕЦЬ ЄВГЕН ЯКОВИЧ

УДК 338.24: 336.221: 631.145

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКОВУВАННЯ АПК

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Антоненко Леонід Анисимович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сало Іван Васильович, Українська академія банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри банківської справи кандидат економічних наук, доцент Багатир Олексій Євгенович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри фінансів та кредиту.

Захист відбудеться 4 квітня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. ІІ-12.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "4" березня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається недосконалістю оподатковування АПК в Україні, що, з одного боку, стримує ріст економічної ефективності цієї найважливішої частини національного господарства, з іншого боку – знижує цінову доступність продовольства широких прошарків населення, підсилюючи тим самим бідність і соціальне розшарування суспільства.

Аналіз наукових праць по державному регулюванню економіки українських і закордонних авторів показує широкий спектр незбіжних оцінок існуючої системи оподатковування в умовах ринкової трансформації економіки. Відсутність власних інвестиційних ресурсів АПК створює економічні передумови немонетарних форм розрахунку (бартеру), змушує звертатися за банківськими кредитами, що ще більше послабляє економіку цього підкомплексу в силу високих банківських відсотків.

Це обумовило розробку автором концептуальних підходів до удосконалювання державного регулювання АПК, що дозволяють диференційовано підійти до зміни оподатковування основних суб'єктів АПК.

Ступінь наукової розробки проблеми. Вплив системи оподатковування на процвітання держави і її громадян було досліджено класиками світової економічної думки в роботах Д. Рікардо, А. Сміта, К. Маркса, а також у працях лауреатів Нобелівської премії по економіці М. Аллє, Д. Кейнса, Т. Шульца, Д. Стігліца й інших.

Питанням розробки теорії і методології державного регулювання економічних процесів у розвинутих і країнах, що розвиваються, присвятили свої роботи провідні українські і закордонні вчені-економісти Л. Абалкін, І. Ансофф, В. Бабич, С. Галуза, М. Гуревичов, С. Дорогунцев, Б. Данілішин, А. Маршалл, В. Месель-Веселяк, С. Мочерний, І. Михасюк, А. Лисецький, М. Дем’яненко, М. Павловський, В. Юрчішин, Б. Пасхавер, Д. Прейгер та інші.

Безпосередньо дослідженню формування ефективної системи оподатковування агропромислового комплексу України в системі державного регулювання економіки присвячені роботи Багатиря О., Зинов'єва Ф., Дем’яненка М., Диканя В., Козака Ю., Коваленка Н., Колотухи С., Науменко М., Сало І. і російських вчених-економістів Анісімова Є., Горського І., Євстигнєєва Е., Караваєва І., Мілякова М., Сутиріна С., Черняка Д., Юткіна Т. та інших.

Однак функціональна складність цього підкомплексу й особливості його ринкової трансформації не вичерпують весь спектр цієї проблеми. На початку ХХІ ст. стала наростати соціальна незадоволеність високою часткою сімейного бюджету на продовольство, що в Україні складає 60-65% при 12-20% у розвинутих країнах. Низька економічна ефективність АПК, вимушений імпорт продовольчого зерна в нашу країну в 2003 р. після активного його експорту в 2002 р. активізували наукову дискусію пошуку більш ефективної системи державного регулювання АПК через оподатковування. Усе це підвищує актуальність проведених наукових досліджень даної проблеми.

Зв'язок з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку", номер державної реєстрації 0101U002800. Зокрема, розробки дисертанта ввійшли в звіт по вищевказаній темі по підрозділу "Удосконалювання державного регулювання макроекономічних процесів".

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних підходів удосконалювання оподатковування АПК у системі державного регулювання основних економічних процесів, кінцевою метою яких є підвищення соціальної ефективності ринкових реформ.

Виходячи з поставленої мети, у роботі були поставлені і вирішені наступні задачі:

виділені стримуючі фактори в системі регулювання АПК на другому етапі його ринкової трансформації;

дана оцінка сучасної системи оподатковування другої сфери АПК – провідної ланки цього підкомплексу в контексті планування стратегічного розвитку країни до 2010-2015 рр.;

виконана класифікація соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподатковування;

проведено дослідження впливу оподатковування сільськогосподарських підприємств у контексті оцінки ефективності державного регулювання;

виявлено особливості податкової системи і механізму їхнього впливу на основні соціально-економічні процеси в аграрній сфері;

визначені основні напрямки удосконалювання системи оподатковування АПК у контексті самофінансування сільських адміністративних районів;

обґрунтовано методологічні підходи удосконалювання системи оподатковування підприємств різних сфер АПК.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси, що відбуваються в національному господарстві й в агропромисловому комплексі України, зокрема, під впливом системи державного регулювання через податкову систему.

Предметом дослідження є економічні механізми державного регулювання оподатковування АПК і окремих його підкомплексів на всіх рівнях державного управління.

Методи дослідження. Вихідним методологічним положенням виступає загальноприйняте в економічній науці положення про об'єктивний характер впливу податкової системи на економічні процеси у всіх галузях національного господарства, у тому числі в агропромисловому комплексі для забезпечення функціонування національного господарства.

З метою забезпечення вірогідності й обґрунтованості результатів дослідження був використаний широкий спектр загальнонаукових методів:

теоретичних узагальнень і порівнянь – для розкриття змісту понятійного апарата державного регулювання економічних процесів з метою забезпечення конкурентноздатності вітчизняних продовольчих товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках;

порівняльний аналіз – при виявленні загальних і специфічних складових у моделях державного регулювання економіки України на тлі розвинутих і країн, що розвиваються;

системний підхід – для розкриття протиріч між цілями ринкового реформування АПК і отриманими негативними соціальними результатами у формі цінової недоступності багатьох видів продовольства для широких верств населення;

метод логічного моделювання і конструювання для класифікації соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподатковування.

Інформаційну базу дослідження складають матеріали і документи державних законодавчих і виконавчих органів України, статистичні щорічники, звіти підприємств, роботи українських і закордонних авторів по темі дослідження. Дисертантом були використані положення основ законодавства України по оподатковуванню в цілому й АПК, зокрема, у контексті вступу України у СОТ та ЄС.

Логіка та структура дисертаційного дослідження являє собою рух від загального до часткового в трьох взаємозалежних аспектах.

у першому макроекономічному аспекті в якості загального виступає національне господарство країни, а частковим –АПК, що є специфічною незамінною частиною національного господарства;

у другому аспекті загальним виступає АПК, а частковим сільське господарство адміністративного району як замкнутої, територіально відособленої соціально-економічної системи;

у третьому аспекті в якості загального виступає ціна реалізації сировини продовольчих ресурсів, а як часткове – її податкова складова, котра має прихований механізм впливу на соціальну ефективність ринкових реформ.

У цій триєдності полягає сутність і особливості логіки проведеного автором дослідження оподатковування в системі державного регулювання АПК – ключової складової національного господарства.

Наукова новизна роботи полягає у наступному:

удосконалено:

обґрунтовано класифікацію соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподатковування;

розроблено концептуальні підходи диференційованої системи державного регулювання через пільгове оподатковування основних підкомплексів АПК;

виявлено загальні і специфічні підходи розвинутих і країн, що розвиваються, до підтримки вітчизняних товаровиробників АПК у рамках СОТ;

дістало подальшого розвитку:

розроблено пропозиції для додання податковій системі ефективного механізму енергозбереження в АПК;

визначені основні елементи діючої податкової системи в АПК, що стримують відродження вітчизняного тваринництва;

розроблені й обґрунтовані концептуальні підходи удосконалювання податкової системи, що враховують пріоритети соціально-економічного розвитку країни і сільських територій, зокрема.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтоване дисертантом положення у формі концептуальних основ удосконалювання системи оподатковування АПК, зокрема, авторська класифікація соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання цього комплексу, використані Державною податковою адміністрацією Донецької області при розробці Програми дії державної податкової адміністрації в Донецькій області на II півріччя 2005 р. Цей документ затверджений наказом Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 01.08. 2005 р., № 290. Авторські пропозиції щодо удосконалення концептуальних засад оподаткування різних сфер АПК використані Державною податковою адміністрацією в Донецькій області при розробці "Плану заходів з метою підвищення ефективності роботи в Донецькій області на 2008 рік". Затверджено наказом Державної податкової адміністрації в Донецькій області, № 449 від 13.11 2007 р.

Авторські пропозиції по удосконалюванню системи державного регулювання АПК використовуються на економічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при підготовці фахівців і магістрів за фахом "Менеджмент організацій", зокрема, при вивченні курсів "Аналітичний менеджмент", "Стратегічний менеджмент".

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні концептуальних основ удосконалювання податкової системи АПК, зокрема, диференційованого вибіркового застосування пільгового оподатковування з урахуванням галузевих особливостей, ефективності виробництва в контексті вступу України до СОТ і ЄС. Усі наукові результати автором отримані особисто. Внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначений у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки, пропозиції і рекомендації дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародних і галузевих науково-практичних конференціях:

міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки АПК", Харків, 5-6 травня 2002 р.;

V міжнародних Сорокінських читаннях "Соціальні трансформації в соціокультурній динаміці ХХ - ХХI століть: реверсивно-циклічна парадигма та кризи суспільного розвитку", Київ, 8-9 жовтня 2002 р.;

науково-практичній конференції "Погляди учених-економістів і розвиток України: минуле, сьогодення, майбутнє. ", Харків, 10 грудня 2002 р.;

науково-практичній конференції "Теорія та практика державного управління", Харків, 21-22 червня 2003 р.;

науково-практичній конференції "Націоналізація та приватизація: минуле, сьогодення, майбутнє", Харків, 23-24 квітня 2004 р.;

на п’ятому міжнародному науковому конгресі "Державне управління та місцеве самоврядування", Харків, 11-12 травня 2005 р.

міжнародному Форумі молодих вчених "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн", Харків, 19-20 травня 2006 р.

Публікації. За результатами проведеного дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 4 статті у наукових виданнях, визнаних ВАК України фаховими з економічних наук. Загальний обсяг публікацій складає 2,1 ум. друк. арк., з них в наукових виданнях – 1,3 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 199 найменувань і додатків. Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок комп'ютерного тексту, у якому 26 таблиць, 15 рисунків та 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Науково-теоретичні основи державного регулювання АПК" представлена характеристика сучасного стану державного регулювання національного господарства й АПК України, зокрема, де оподатковування виступає ключовою ланкою.

Сутність, мета і принципи оподатковування в ринковій економіці автором розглянуті в контексті набору економічних інструментів державного регулювання економіки, які постійно змінюються. У цьому контексті державне регулювання АПК через оподатковування являє собою систему взаємозалежних заходів, що, з одного боку, забезпечують наповнення бюджетів усіх рівнів, а з іншого боку, це повинно забезпечити стійке, поступове відродження сільського господарства. Останній процес передбачає перехід на більш досконалі технології при нових формах власності і господарювання в цьому складному, багатоукладному секторі національного господарства.

Автором досліджені наслідки зниження податків в Україні, зокрема, результати введення єдиного сільськогосподарського податку. Показано вплив елементів податкового механізму на основні показники фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Як елементи податків у системі державного регулювання економічними процесами в національному господарстві нашої країни розглянуто ставку податку, об'єкт податку, базу оподатковування, джерела податку, податковий період, термін сплати податку, податкові пільги. Ці елементи розглядаються автором в контексті пошуку концептуальних напрямків удосконалювання податкової системи з позицій поточних фінансових наслідків для суб'єктів, що хазяюють, з врахуванням прихованих, віддалених соціально-економічних наслідків оподатковування на розвиток сільських територій.

Традиційна і спрощена підсистеми податкових платежів разом з підсистемою неподаткових обов'язкових платежів складають систему податків і обов'язкових платежів в АПК. Саме вони, а не податки в чистому виді, у даний час істотно впливають на формування собівартості, ціни реалізації сільськогосподарської сировини, а, у кінцевому рахунку, рентабельності виробництва сільського господарства – ключової сфери АПК, як підсистеми національного господарства України. Ці питання автором розглянуті в контексті структури витрат на один гектар зернових культур в особистих підсобних господарства, що, як відомо, мають специфічну форму державного регулювання. Автором на підставі критичного осмислення результатів зміни системи державного регулювання АПК ведучими українськими і закордонними вченими критично осмислені способи ухиляння від сплати податків і інших обов'язкових платежів в агропромисловому комплексі і використання пільг, наданих сільськогосподарським товаровиробникам.

Автор прийшов до висновку, що в даний час державне регулювання через систему оподатковування АПК знаходиться в стадії пошуку оптимального поєднання структури податків, співвідношення податкового навантаження по ІІ і ІІІ сферах АПК: виробництво сировини, його переробка і реалізація. Оскільки різні підкомплекси, що виробляють сировину (зерно, м'ясо, молоко й інше), у даний час мають неоднаковий рівень рентабельності й умови для конкуренції після вступу України до СОТ, доцільно використовувати диференційований підхід до основних галузей сільського господарства. Діюча в даний час система оподатковування є вимушеною і тимчасовою з урахуванням довгострокової стратегії розвитку національного господарства України і його АПК у контексті євроінтеграції.

У другому розділі "Дослідження механізмів державного регулювання АПК в Україні і за кордоном" автором представлені результати власного дослідження. Критичне осмислення результатів дослідження цієї проблеми провідними вченими України показало складність і нерозв'язаність як самого процесу державного регулювання АПК – ключової, специфічної частини національного господарства України, так і неможливість її швидкого однозначного простого вирішення. Автором виділений вплив державної системи оподатковування на наявність власних оборотних коштів сільськогосподарських підприємств. Цей процес розглянутий на тлі динаміки надходження фіксованого сільськогосподарського податку в Україні.

У розглянутий період (2004-2006 р) торгівля у СТОВ "Дружба" показує, що податок на додану вартість у загальній сумі податкових платежів знизився з 91% до 88,4%, фіксований сільськогосподарський податок виріс з 8 до 10,3%, збір за забруднення навколишнього середовища з 0,19 до 1,26% при відсутності податку на землю. Питома вага податків у виторзі від продажу продукції на першому підприємстві склала 7,6%, на другому – 5,1%, тобто на 2,5% менше. Співвідношення прибутку і податків на першому підприємстві склало 2,76, у той час як на другому 7,48 (табл.1).

Таблиця 1

Податкове навантаження на підприємствах ІІ та ІІІ сфер АПК

Показники	2006 р.
	ТОВ "Чайка"*	СТОВ "Дружба"**	Відхилення, ±
Виручка від реалізації продукції (робіт та послуг), тис. грн.	5954,6	3007,0	-2947,6
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	4702,3	1861,1	-2841,2
Прибуток, тис. грн.	1252,3	1145,9	-106,4
Рентабельність,%	26,6	61,6	35,0
Виробничі витрати, тис. грн.	5499,6	2214,4	-3252,5
Податки, збори (обов’язкові платежі), тис. грн.	454,2	153,1	-301,1
Питома вага податків у виробничих витратах,%	8,3	6,9	-1,4
Питома вага податків у виручці від продажу продукції,%	7,6	5,1	-2,5
Питома вага податків у собівартості реалізованої продукції,%	9,7	8,2	-1,5
Співвідношення прибутків і податків	2,77	7,48	-
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	5954,6	3007,0	-2947,6

* Виробництво сировини. ** Переробка сировини і торгівля.

Автором досліджено податкове навантаження на підприємства різних сфер. Рентабельність ТОВ "Чайка" у 2006 р. складала 26,6%, в СТОВ "Дружба" – 61,6%, тобто на 35% вища. При цьому перше підприємств в досліджуваному році заплатило податків 454,2 тис. грн., в той час, як друге – лише 153,1 тис. грн., тобто на 301 тис. грн. менше. Питома вага податків у виробничих витратах в ТОВ "Чайка" склала 8,3%, в той час, як в СТОВ "Дружба" 6,9%.

На думку автора, яскравим показником неефективного оподатковування сільськогосподарських підприємств, що існував до уведення фіксованого сільськогосподарського податку в 1999 р., служить використання в широкому діапазоні бартеризації взаємин між товаровиробниками. Такий процес обміну, при якому товари і послуги між суб'єктами господарської діяльності здійснюються на безгрошовій основі і досягається значна "економія" на податкових платежах. Це явище в різних роботах українських авторів давно і цілеспрямовано піддавалося аналізові з різних позицій. Думка автора по цьому питанню протилежно точці зору прихильників бартеризації, що в Україні була досить широкою як серед учених-економістів, так і серед виробничників і структур, що їх лобіюють, у центральних і обласних органах державної влади.

Виконане автором дослідження показало, що за останні 10 років виробництво продукції рослинництва знизилося на 18,4%. При цьому виробництво зернових культур знизилося на 12,1%, олійних культур – на 54,5%, продукція тваринництва зменшилася на 59%. Із уведенням системи пільгового оподатковування сільського господарства, на думку автора, країна спізнилася, як мінімум, на 4-5 років, тому що саме за цей період відбулося значне "вимивання" оборотних коштів з АПК при одночасному недоодержанні державою податків з реальних працюючих підприємств усіх форм власності і сфер АПК. Природно, це не могло не привести до підвищення собівартості продукції, а, у кінцевому рахунку, підвищенню роздрібних цін на основні види продовольства.

Таким чином, система державного регулювання АПК через оподатковування в Україні виявилася неефективною за формою впливу на зростання товарного виробництва, зниження собівартості і стабілізацію ринку продовольства усередині країни при одночасному зростанні відставання цього подкомплекса від аналогів суміжних Східноєвропейських країн (Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії і навіть Росії).

Розвинуті країни активно стимулюють і підтримують національний аграрний сектор – незамінне специфічне багатофункціональне ядро національного господарства, у якому витрати на виробництво одиниці продукції об'єктивно вищі світових. У цьому випадку враховуються імпортно-експортні можливості товаровиробників. Особливості механізму державної підтримки аграрного сектора в кожній країні залежать від географічних, природно-економічних, зовнішньоекономічних, демографічних і багатьох інших умов, що враховують при розробці стратегії розвитку національного господарства з урахуванням тенденцій світового продовольчого ринку.

У третьому розділі "Основні напрямки удосконалювання державного регулювання АПК через оподатковування" показані серйозні цінові коливання на м'ясному ринку України, що й обумовило дослідження автором цього підкомплексу. Цей підкомплекс був і залишається барометром ефективності усього АПК. Через нього населення держави оцінює соціальну ефективність проведених реформ.

Виконане дослідження державного регулювання м'ясного підкомплексу через систему оподатковування, виявило наступні недоліки:

функціонування II сфери АПК (виробництво м'яса різними товаровиробниками) у даний час істотно стримується декількома групами різнорідних, але взаємозалежних факторів;

провідне місце серед факторів, що стримують зростання виробництва, займає недосконале оподатковування I і II сфер АПК: виробництво засобів виробництва – заводів сільськогосподарського машинобудування і виробників тваринницької продукції, зокрема, м'яса;

I сфера АПК – заводи, що випускають трактори, комбайни і сільськогосподарську техніку, не має нормальної з позицій відтворення системи оподатковування, що істотно підсилює ціновий дисбаланс між промисловістю і м'ясною підгалуззю сільського господарства;

виробництво яловичини, свинини і пташиного м'яса в Україні істотно стримується непомірним ростом цін на продукцію комбікормової промисловості, що має надмірне податкове навантаження через устаткування, тобто продукцію I сфери АПК.

Проведене дослідження показало, що високий рівень конкурентноздатності м'яса і м'ясопродуктів світових лідерів (Данії, Австрії, Франції, Англії, Аргентини, ФРН і інших) заснований на високому рівні концентрації виробництва, механізації всіх технологічних процесів і інтенсивному типі розвитку м'ясної підгалузі: м'ясного скотарства, свинарства, м'ясного птахівництва.

Україна, на жаль, розвивається в напрямку, протилежному цій світовій тенденції: м'ясні великі комплекси по виробництву яловичини і свинини припинили майже повсюдно свою роботу. Значна частина виробництва свинини і яловичини перейшла в особисті селянські господарства, де переважає ручна праця, сезонне виробництво і незбалансована годівля. Тобто, мірами державного регулювання через оподатковування неможливо економічно підтримати вітчизняних товаровиробників м'яса без концентрації, спеціалізації, механізації і стабілізації цін на корми, що лежать в основі будь-якого варіанта інтенсивного типу розвитку цієї галузі.

Автором представлена система тих складових, які повинні, на наш погляд, враховуватись при удосконалені концептуальних засад методології оподаткування АПК – серцевини державного регулювання цього сектора національного господарства. В табл.2 автором представлена класифікація соціально-економічних факторів, які прямо і посередньо впливають на формування науково обґрунтованої системи державного регулювання АПК через оподаткування.

Таблиця 2

Класифікація соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподаткування (авторська розробка)

№ п/п	Класифікаційні ознаки	Характеристика класифікаційних ознак
1.	Рівень продовольчого самозабезпечення	Частка вітчизняних продуктів у загальному нормативно-розрахунковому споживанні країни (у нормативному балансі)
2.	Рівень спаду виробництва	Відсоток виробленої продукції від рівня 1990 р. (по основних видах продукції)
3.	Рівень цінової обґрунтованості продовольства і соціальної ефективності державного регулювання АПК	Частка витрат на харчування в структурі витрат сімейного бюджету порівняно із країнами ЄС та сусідами
4.	Рівень рентабельності та його відповідність вимогам розширеного відтворення	Динаміка рентабельності, рівень забезпечення власними фінансовими джерелами для розширеного відтворення на основі енерго - і ресурсозбереження, спеціалізації та інтенсифікації виробництва
5.	Екологічність виробництва	Ступінь дотримання екологічних міжнародних та національних стандартів і правил, які забезпечують здоров’я працівників і населення, збереження довкілля

Відмінність представленої класифікації від аналогічних розробок інших українських і закордонних авторів, вивчених нами в процесі дослідження, полягає в наступному.

Вперше у відомій нам літературі суб'єкти господарювання в аграрному секторі національного господарства розглядаються в системі державного регулювання через оподатковування в контексті збереження і розвитку сільських територій, як територіально-просторової основи історико-еволюційного розвитку української нації. Крім того, економічні показники (рівень спаду виробництва, рівень рентабельності, рівень цінової обґрунтованості) розглядаються через призму складних, віддалених у часі соціально-демографічних процесів на селі. У цьому, на наш погляд, полягає авторська наукова новизна виконаного дослідження.

ВИСНОВОК

Дослідження системи державного регулювання АПК, як багатофункціонального комплексу національного господарства, через оподатковування показало, що в різних країнах на різних етапах розвитку застосовувалися неоднакові підходи і механізми системи оподатковування.

1. Податкове стимулювання агропромислового комплексу умовно можна розділити на два види. Перший являє собою систему податкових знижок за обсяг виробленої продукції, тобто, знижки дають пільгу виробнику сільськогосподарської продукції пропорційно збільшенню загальних розмірів витрат товаровиробника. Механізм цієї форми податкового стимулювання через знижки, на наш погляд, недоцільний у даний час в Україні. Іншою формою податкових знижок є прирістний. Суть його полягає в тому, що з оподатковуваного доходу вираховуються суми на інноваційний розвиток (придбання посівного матеріалу високих репродукцій, елітного племінного молодняку худоби і птиці, освоєння нової енергозберігаючої техніки, технологій і ін). На наш погляд, для стійко визнаних генераторів базових інновацій, якими є державні племінні заводи й елітно-насінницькі господарства, саме ця форма податкових знижок може бути найбільш ефективною.

2. Авторська позиція по цьому питанню зводиться до наступного. При розробці методології оподатковування АПК у системі державного регулювання необхідно враховувати особливу роль, що виконують сільські території в розвитку держави. Відмінними рисами авторських пропозицій є те, що в якості системоутворюючих елементів сільської території ми розглядаємо територіально-просторове, соціальне, виробниче, природне середовище, що забезпечує і зберігає історичну пам'ять нації. Тобто, усі вищевказані фактори в процесі державного регулювання АПК виступають одночасно поза часовим зв'язком. Хоча вони не мають кількісного обліку і виміру, їхній вплив прямо й опосередковано змінює історичний вигляд села. Система оподатковування практично регулює лише виробничу функцію сільських територій і сільського населення на шкоду всім іншим. Тому деградація сільського господарства на більшій частині території України в даний час є закономірним наслідком непродуманої, однобічної орієнтації на збільшення поточних доходів бюджетів усіх рівнів.

3. На наш погляд, система оподатковування м'ясного підкомплексу методологічно може базуватися на вирівнюванні рівня рентабельності у всіх сферах АПК, а в самому м'ясному підкомплексі – по всьому маркетинговому замкнутому ланцюзі: виробництво кормів – вирощування тварин і птахів – переробка м'яса тварин – реалізація. На жаль, дотепер у документах, що визначають державного регулювання зовнішнього економічного середовища розвитку АПК, у рамках національного господарства домінують однобічні підходи, суть яких за останні 5 років (1999-2006 р) виявлялася в спробах розрізненого по ланцюзі виробництва кінцевої продукції, фрагментарного по сферах АПК часткового згладжування гострих цінових ситуацій, що періодично виникають на внутрішньому м'ясному ринку.

4. Перед вступом України у СОТ і ЄС, на наш погляд, назріла гостра необхідність силами провідних державних наукових установ виконати комплексні наукові дослідження. У процесі досліджень по кожній з підгалузей (м'ясному та молочному скотарству, свинарству, м'ясному птахівництву та ін) можна буде порівняти вітчизняний рівень технології виробництва за формою і глибиною поділу і кооперації праці, рівнем, досягнутому у 1990 р., результативних показників по витратах кормів, праці, собівартості одиниці продукції по зонах країни: Степу, Лісостепу, Полісся й іншим. На такій конкретній базі доцільно прийняти довгострокову Програму відродження села, у якій державне регулювання АПК через оподаткування буде виступати одним із ключових функціональних блоків системи державного стимулювання комплексного розвитку сільської території – просторової основи національного господарства.

5. На наш погляд, заслуговує на підвищену увагу досвід Китаю, де за останні 5 років зусиллями держави виділені національні пріоритети на базі історично сформованих центрів виробництва основних видів м'яса: баранини, свинини, яловичини й інших. Без опори на історично сформовані зони інтенсивного концентрованого виробництва, в основі яких лежить максимальне використання пасовищних кормів, інтенсивне виробництво ведучих кормових культур (сої, гороху, кукурудзи, ячменя, багаторічних бобових трав і інших) не можливо забезпечити стійке виробництво м'яса, що при переробці на будь-які види кінцевої продукції могло б мати конкурентні за ціною показники з аналогами країн Європейського Союзу.

6. З метою стабілізації роздрібних цін на продовольчі товари і підвищення платоспроможного попиту населення доцільне зниження (або скасування) ставки ПДВ на основні продовольчі товари (хлібобулочні, молочні, м'ясні). Ставки ПДВ на продукцію сільського господарства не повинні перевищувати 10% на першому етапі реформування системи стягування ПДВ із можливою перспективою її диференціації на окремі види продукції в межах від 0 до 10%.

7. Проблему стягнення ПДВ доцільно вирішувати за допомогою надання сільгоспвиробникам права визначати в індивідуальному порядку термін сплати ПДВ, у залежності від обсягів реалізації продукції протягом року і появи джерела сплати ПДВ. Це дозволить нівелювати проблему сезонності галузей виробництва продовольчої сировини. Оскільки у тваринницьких господарствах реалізація продукції відбувається більш рівномірно протягом року, ніж на підприємствах рослинницької спеціалізації (фермерські господарства), то повний розрахунок по сплаті ПДВ у бюджет доцільно проводити за підсумками повного сільськогосподарського року.

8. Класифікація автором соціально-економічних факторів, що впливають на державне регулювання АПК через оподатковування, на наш погляд, показує, що без врахування всієї сукупності факторів, які супроводжують виробничо-економічну діяльність сільського населення, неможливо сформувати ефективну систему державного регулювання оподатковування АПК. Оподатковування АПК не повинне виконувати деструктивну, руйнівну і гальмуючу функцію розвитку національного господарства, навпаки, ринковими методами стимулювати стійкий процес зближення по якості і ціні нашої продукції з кращими закордонними аналогами.

9. На наш погляд, необхідне збереження пільгового режиму оподатковування аграрного сектора для виходу його із системної кризи. Однак він повинний мати диференційований характер, виконувати, насамперед, стимулюючу роль по зниженню енергоємності виробництва. Після того, як будуть досягнуті позитивні і стабільні результати (нарощування обсягів виробництва продукції і підвищення рівня його рентабельності не нижче рівня 35-40%) можна буде переглянути принципи оподатковування цієї сфери АПК. Назріла необхідність створити і впровадити механізми прозорого оподатковування сільгосппідприємств із метою твердого припинення відхилень від їхньої сплати. Принцип "податки повинні платити всі" повинний бути визначальним і непорушним у всіх сферах АПК, як і в національному господарстві в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Семенец Е.Я. Налогообложение как фактор государственного регулирования фермерского сектора АПК // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у 4-х ч. / За ред.П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г. Є. Мазнєва. Ч.3. "Фінансово-кредитна система". – К.: ІАЕ, 2002. – С.255-257.