Дол. х 0,90327 = 903,27 дол

1000 дол. х 0,90327 = 903,27 дол.

5 Основні характеристики форфейтингових операцій

 

Одним з оманів відносно форфейтинга можна вважати думку про те, начебто такі операції здійснюються винятково в доларах США чи швейцарських франках. Дійсно, історично склалося так, що більшість форфейтингових операцій дотепер здійснюється на базі однієї з цих валют. Проте, в останні роки постійно росте обсяг даних операцій і в інших валютах, особливо в ієнах, гульденах, фунтах стерлінгів і шведських кронах. Існує лише одне обмеження для валют - вони повинні бути вільно конвертованими.

З усьго вищесказаного випливає висновок, що форфейтинг є досить гнучким інструментом міжнародних фінансів.

Однак для нього характерно кілька обмежень:

·  експортер повинний бути згодний продовжити термін кредиту на період від 6 місяців до 10 років іи довше;

·  експортер повинний бути згодний приймати погашення боргу серіями;

·  якщо імпортер не є державним агентом чи міжнародною компанією, повернення боргу повинне бути безумовно і безвідклично гарантовано банком чи державним інститутом, прийнятним для форфейтора. У цілому ж даний інструмент володіє як перевагами, так і недоліками для усіх, хто ним користується.

Переваги для експортера. Основними перевагами форфейтингу для експортера є наступні :

1.  Надання форфейтингових послуг на основі фіксованої ставки.

2.  Фінансування за рахунок форфейтора без права регресу на експортера.

3.  Можливість одержання готівки відразу після постачання чи продукції надання послуг, що благотворно відбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, дає можливість реінвестування засобів.

4.  Відсутність витрат часу і грошей на керування чи боргом на організацію його погашення.

5.  Відсутність ризиків (усі валютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутства гаранта несе форфейтор).

6.  Простота документації і можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів.

7.  Конфіденційний характер даних операцій.

8.  Можливість швидко упевнитися в тім, що форфейтор готово фінансувати угоду, оперативно погодити умови угоди.

9.  Можливість заздалегідь одержати від форфейтора опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, що дозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх у контрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри.

Недоліки для експортера:

1.  Необхідність підготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадку банкрутства гаранта, а також необхідність знати законодавство країни імпортера, що визначає форму векселів, гарантій і авалю.

2.  Можливість виникнення утруднень у випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не улаштовує форфейтора.

3.  Більш висока, чим при звичайному комерційному кредитуванні, маржа форфейтора.

Переваги для імпортера:

1. Простота і швидкість оформлення документації.

2. Можливість одержання продовженого кредиту по фіксованій процентній ставці.

3. Можливість скористатися кредитною лінією в банку.

Недоліки для імпортера:

1.  Зменшення можливості одержати банківський кредит при користуванні банківською гарантією.

2.  Необхідність платити комісію за гарантію.

3.  Більш висока маржа форфейтора.

4.  Можливість виникнення труднощів з оплатою векселя як абстрактного зобов'язання у випадку постачання некондиційних чи товарів невиконання експортером яких-небудь інших умов контракту.

Переваги для форфейтора:

1.  Простота і швидкість оформлення документації.

2.  Можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку.

3.  Більш висока маржа, чим при операціях кредитування.

Недоліки для форфейтора:

1.  Відсутність права регресу у випадку несплати боргу.

2.  Необхідність знання вексельного законодавства країни імпортера.

3.  Відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта.

4.  Необхідність нести всі процентні ризики до закінчення терміну векселів.

5.  Неможливість зробити платіж раніш терміну.

Недоліки, зазначені в пунктах 2 і 3, характерні не тільки для форфейтора. Тут вони виділені з тієї причини, що для форфейтора не складаються додаткові боргові угоди, на які він міг би послатися. Варто також пам'ятати, що форфейтор несе політичні й інші ризики (ризики трансферту, ризики коливання валют). Вони не відзначені як недоліки для форфейтора, оскільки присутні в будь-якій формі міжнародного кредиту.

Переваги для гаранта:

1.  Простота оформлення угоди.

2.  Одержання комісії за свої послуги.

Недоліки для гаранта:

Він один, але дуже важливий, і полягає в тім, що гарант приймає на себе абсолютне зобов'язання оплати гарантуємого ним векселя.

6 Порівняльна характеристика факторингу і форфейтингу

Проведемо порівняльну характеристику факторингу і форфейтинга щоб зробити висновок про те, що краще - факторинг чи форфейтинг.

Обидва методи кредитування по-своєму унікальні і затребувані економіками різних країн. Доцільність використання того чи іншого методу визначається метою, що переслідує кредитор (продавець, експортер):

Факторинговое обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, що традиційно випробують фінансові утруднення через несвоєчасне погашення боргів дебіторами й обмеженості доступних для них джерел кредитування. Цей метод ще більш цікавий для цих підприємств, тому що доповнюється елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й іншого обслуговування кредитора (клієнта), що дає можливість клієнтам зосередитися на виробництві і заощаджувати на витратах по оплаті праці.

Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, що мають на меті акумуляції коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.

Поріврівнюючи форфейтинг з іншими формами фінансування експорту, можна відмітити, що імпортер, який протребує середньострокового фінансування, чи експортер, у котрого виникла необхідність у середньостроковому кредиті для його покупців, мають кілька альтернатив, у кожній з яких є свої плюси і мінуси. Це:

•Комерційне кредитування

Хоча сучасні банки намагаються давати кредит на умовах плавающе процентної ставки, але застосовується і фіксована ставка. Однак у цьому випадку ставши може бути вище середньої. Крім того, банк може зажадати від експортера застава. При цьому позичальник буде нести ризики неповернення боргу покупцем. Ризик може бути розумний лише за допомогою страхування. Так, в Англії діє така організація, як Департамент гарантій експортних кредитів (ДГЭК) - спеціальний урядовий орган, який підлеглий міністерству торгівлі. Розмір страхових премій, стягнутих ДГЭК залежить від ризиків, які страхуються, і країни передбачуваного експорту. Оскільки ДГЭК не переслідує мету досягнення прибутку, фактичні розміри страхових виплат помірні. Експортеру легше одержати позику під експортну угоду, що застрахована в ДГЭК. Однак страхування рідко покриває 100% суми боргу. Крім того, виплата страхових платежів може бути відкладена на термін від 6 до 18 місяців (поки для повернення боргу не будуть прийняті інші можливі кроки). Треба, нарешті, пам'ятати, що комісія за страхові послуги досить велика і збільшується при зростанні ступеня ризику.

• Лізинг

До банків іноді звертаються з проханням профінансувати міжнародні лизингові угоди. З огляду на те, що термін лізингу може бути тривалим, лизингодавач несе істотний фінансовий ризик. Якщо власник устаткування готовий йти на такий ризик, він сам виступає в якості лизингодавача. Якщо ж власник не готовий до цього, виникає тристороння угода, при якій банк виявляється між власником - экспортером і лізингополучателем.

Міжнародний ринок лізингових послуг - один з найбільш динамічних. Разом із тим для нього характерні і певні обмеження. Так, великим його недоліком є те, що фінансування лізингу має на увазі більш складне документальнс оформлення в порівнянні з форфейтинговими угодами.

8. Потрібно гарантія третього чи обличчя аваль.

ФАКТОРИНГ	ФОРФЕЙТИНГ
1. Об'єкт операції - переважно рахунок-фактура.	1. Об'єкт операції - переважно вексель (простий чи переказний).
2. Короткострокове кредитування (до 180 днів).	2. Середньострокове кредитування (від 180 днів до 10 років).
3. Сума кредиту обмежена можливостями фактора.	3. Сума кредиту може бути досить високої в наслідку можливості синдирования.
4. Фактор авансує оборотний капітал кредитора 70-90% суми боргу. Інші 10-30% надходять на рахунок кредитора тільки після погашення боргу покупцем продукції за винятком комісії і відсотків.	4. Форфейтор виплачує суму боргу цілком за винятком дисконту.
5. Чи фактор залишає за собою право регресу до чи кредитора відмовляється від цього права, але й у цьому випадку при експорті товарів політичні і валютні ризики несе експортер.	5. Форфейтор несе всі ризики несплати боргу включаючи політичні і валютні ризики при експорті товарів.
6. Операція може бути доповнена елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й іншого обслуговування кредитора (клієнта).	6. Не припускає якого-небудь додаткового обслуговування
7. Можливість перепродажу факторингового активу фактором не передбачена.	7. Передбачається можливість перепродажу форфейтором форфейтингового активу на вторинному ринку.
8. Не потрібно поручительства від третього обличчя.	8. Потрібно гарантія третього чи обличчя аваль.
9. Припускає кредитування під вже існуючу грошову вимогу, чи під вимогу, що виникне в майбутньому , не чiтко зазначених в договорi фiнансуваннi грошовоi вимоги пiд уступки	9. Можливе кредитування під поступку фінансового векселя, випущеного з метою акумуляції засобів, для реалізації інших цілей не обмежених торговими.

Звичайно фінансовий інститут застрахований, крім того, по догово- ру з експортером він погоджується на звільнення останнього від кредитних і политичних ризиків, які супроводжують угоду, у таких межах, у яких він сам застрахований.

Як правило, договір містить застереження про те, що фінансовий інститут не має відношення до товарних аспектів угоди.

Другий договір передбачає зобов'язання іноземного покупця заплатити покупну ціну за товари, для чого після одержання ним транспортних документів він повинний акцептувати пред'явлені векселі. Така процедура дає фінансовому институту можливість надати покупцю кредит чи одержувати від нього виплачувану частинами ціну товарів. Іноді від покупця вимагають компенсації і просять підтвердити, що він має необхідні ліцензії на імпорт і дозвіл органа валютного контролю на переказ валюти.

У порівнянні з форфейтингом безобігове фінансування має більш складний документообіг, що гальмує здійснення операції. Недоліком цієї форми финансування є і те, що фінансовий посередник звільняє експортера від ризиків лише в тих межах, у яких він сам застрахований, тобто не на всі 100%.

Одним з альтернативних видів фінансування є фінансування на основі ставки, що плаває. При цьому позичальник намагається застрахуватися від можливих неблагоприємних змін ставки. Страхування може бути здійснене за допомогою заключння ф'ючерсних контрактів. Такий контракт являє собою обов'язковий за законом договір про покупку чи продаж валюти за погодженою ціною на домовлену дату у наступному. Ф'ючерсна угода повинна бути виконана її учасниками в будь-якому випадку, незалежно від її вигідності на момент витікання терміну контракту.

При настанні терміну погашення контракту покупці і продавці, як правило, не поставляють один одному валюту, а тільки покривають різницю між ф'ючерсним й реальним валютним котируванням. Основним призначенням ф'ючерсів є страхування прибутку від можливого падіння цін і погіршення валютних курсів. Хеджування практикують імпортери й експортери для захисту від коливань валютного курсу, валютні дилери, банки й інші фінансові інститути - з метою захисту власних коштів .

Суть страхування форфейтинговой угоди за допомогою ф'ючерсів зводиться до наступного: імпортер, уклавши угоду на постачання товару у визначеному місяці, одночасно купує ф'ючерс на суму товарної угоди за курсом, визначеному при висновку; несподіване зростання курсу іноземної валюти принесе імпортеру збиток, але ф'ючерс дасть прибуток у тому ж чи більшому розмірі, у протилежному випадку ф'ючерс принесе збиток, а товарна угода - додатковий прибуток.

Ф'ючерсні контракти мають визначені переваги, завдяки яким вони отримують усе більше поширення: простота покупки і продажі, практична відсутність документації, невеликі комісійні.

Ризики учасників форфейтингової угоди:

• Ризики експортера.

Основним ризиком експортера є валютний ризик, що виникає в зв'язку з тим що вартість векселів може бути виражена у валюті, відмінної від валюти, у якій веде свій облік експортер, чи, інакше кажучи, ризик того, що рухи валютного курсу будуть несприятливі для експортера. Ризик виникає в період між заключенням договору з форфейтором (коли експортер повинний прийняти фінансування по вже установленій ставці) і постачанням товару імпортеру. Подібний ризик є, звичайно, не тільки у форфейтингових операціях. Його можна уникнути за допомогою спеціального пункту в контракті, що дозволяє змінювати кінцеву ціну відповідно до руху курсу валют.

З метою керування ризиками експортер може скласти список своїх форфейтингових контрактів у різних валютах у залежності від термінів їхнього закінчення, що дасть йому можливість відслідковувати свою потребу в засобах і при необхідності проводить форвардні операції. Останні означають позабіржові термінові валютні операції, які проводяться банками і промислово-торговими компаніями по телефону і телексу на договірній основі. У момент підписання угоди на умовах «форвард» фіксуються термін, курс і сума, але до настання терміну (звичайно від 1 місяця до півроку, суми по рахунках не проводяться.). Угода «форвард» проводиться по форвардному валютному курсу, який дорівнює курсу «спот + премія/знижка».

• Ризики імпортера

Імпортер бере на себе зобов'язання після закінчення визначеного часу оплатити поставлену йому продукцію. При цьому сума і валюта фіксовані, відсоток по його боргу заздалегідь розрахований і включений у вартість векселів, а векселі виписуються у національній валюті імпортера. Тільки в тому випадку, коли національна валюта імпортера з якихось причин несприятлива для форфейтора й імпортеру приходиться розраховуватися в іншій валюті, для нього виникає валютний ризик, що може бути xeджованим за допомогою ф'ючерсів .

Імпортер, як і експортер, з метою контролю руху валюти і керування валютними ризиками повинний мати план припливу і відтоку засобів у кожній валюті. Якщо укладено кілька форфейтингових контрактів, різних по термінах, а також декілько ф'ючерсних контрактів, список для зручності керування може бути розбитий на транші. У такий спосіб імпортер може контролювати свої ризики.

• Ризики гаранта

У будь-який форфейтинговой угоді гарант приймає на себе зобов'язання оплатити векселя в термін, а також має право зажадати в імпортера виконання платежу. Так чином, у нього маються умовні зобов'язання й умовні ж активи. Якщо вони виконуються одночасно, то гарант не несе ніяких ризиків. Однак існує ймовірність того, що імпортер затримає платіж. І хоча при цьому гарант одержує право зажадати сплати відсотка за прострочений платіж, проте є ризик того, що імпортер виявиться цілком неплатоспроможним. Якщо імпортер дійсно не виконає зобов'язань, у гаранта виникають проблеми з ліквідністю.

Найбільш ефективним методом контролю ризиків гаранта є встановлення кредитних лімітів на кожного імпортера і по загальному обсязі видаваних гарантій на кожну галузь. Критерії для визначення лімітів ґрунтуються на кредитному аналізі імпортерів. Рівень підготовки фахівців, здатних обґрунтувати такі ліміти повинний бути дуже високим.

Необхідно пам'ятати, що гарант піддається так-називаному соверенному ризику (ризику країни). Знизити ступінь цього ризику можна за допомогою встановлення лимитів сум на видачу гарантій для кожної країни.

• Ризики форфейтора

З моменту підтвердження згоди на проведення форфейтинговой операції і до моменту одержання грошей форфейтор несе ризики, різні на різних стадіях проведення угоди.

Валютний ризик.

Якщо форфейтор надає експортеру опціон на період до підписання контракту, він несе ризики несприятливої зміни процентних ставок, знизити які можна за допомогою форвардних контрактів.

Аж до дати покупки боргових зобов'язань форфейтор завжди може відказатися від угоди, якщо його щось не влаштовує. З моменту ж покупки векселів для форфейтора виникає ризик того, що з придбаними активами можуть виникнути складності (із-за їх невірного оформлення, відсутності дозволу влади і т.і.).

Різні ризики виникають також у залежності від способу, що форфейтор вибирає для фінансування своєї покупки. У більшості випадків форфейтор бере позику на фінансування своєї угоди в тій же валюті, у якій ця угода заключена. Однак якщо, приміром, він узяв позику у євро, а валютою контракту є долари США, він автоматично піддається валютному ризику. Але якщо форфейтор забезпечив збіг термінів платежів по векселях і по своєму боргу, то валютний ризик може бути легко хеджований за допомогою рівнобіжних форвардних валютних контрактів. Якщо ж зазначені терміни не збігаються, то форфейтор хеджує ризик неблагоприемного руху курсу валют лише частково.

Ризик несвоєчасної оплати векселів

З урахуванням імовірності даного ризику форфейтор повинний стежити за тим, щоб у нього завжди було досить власних коштів для виконання своїх зобов'язань своєчасної оплати заборгованостей. Для цього форфейтор складає плани притоку і відтоку коштів. При цьому бажано, щоб між термінами погашення власних зобов'язань і оплатою векселів існував невеликий розрив (на випадок тимчасового не надходження платежів по векселях). Для керування ризиками форейтор, звичайно, складає такі списки по усіх своїх зобов'язаннях, а також по паперах, що знаходиться його портфелі, у різних валютах. Для зручності список може бути розділений на транші в залежності від термінів. Кожному траншу відповідають визначені суми зобов'язань, що повинні бути виконані у відповідний період.

Форфейтор може не одержати фінансування на умовах фіксованої процентної ставки. У цьому випадку він може прийняти на себе ризик фінансування по плаваючій ставці, яку він хеджує покупкою процентних ф'ючерсів .

В будь якій фірмі обов'язково повинна бути людина, відповідальна за своєчасне представлення векселів до оплати. Бажано, щоб джерелом інформації про векселі, терміни яких минають, були форми бухгалтерського обліку.

Ризик гаранта.

Для керування ризиком неплатоспроможності гаранта форфейтори звичайно встановлюють ліміти на одного гаранта. При цьому необхідно враховувати, чи є форфейтор підрозділом банку, чи є гарант банком чи іншим інститутом. Тобто ліміти повинні визначатися з урахуванням ризику всього інституту. Звичайно в банках централізованно розробляється звіт, що відбиває всі кредити і гарантії, предоставленi даному клієнту. Цей звіт є основою для визначення лімітів гаранта.

Соверений ризик.

Форфейтор повинний визначити, у якій країні знаходиться гарант. Іноді це не просто зробити. Наприклад, Банк Англії має відділення в багатьох країнах і відповідає за зобов'язання усіх своїх відділень. Але якщо валюта, що знаходиться в одному із зарубіжних відділень банку, або чомусь не може бути переведена, можливості виставити позов головному банку обмежені. Не виключений і зворотний варіант: закордонний відділ вчасно здійснив платіж у головний банк для подальшого перерахування форфейтеру, а той по якихось розуміннях затримав платіж. У цьому випадку шанси форфейтора одержати належні йому засоби дуже малі. Таким чином, мова йде про необхідність ретельної оцінки ризику країни. Однак якою би точною не була ця оцінка, даний ризик цілком не усувається.

У деяких країнах страхові компанії надають поліс, причому надають його лише країнам з невисоким ступенем ризику. Однак на визначеному рівні страховка стає невигідної для форфейтора. Взагалі форфейтори рідко користуються послугами страхових компаній, але саму можливість звертання до останньої треба мати на увазі .

Ризик імпортера й експортера.

Як уже згадувалося вище, форфейтор обов'язково вивчає загалом компетентність і кредитоспроможність експортера й імпортера, а також доцільність операції в цілому. Якщо форфейтор раніше вже мав справу з даними партнерами, то перевірка не займає багато часу. Важливо визначити в кожнім випадку, що вважати достатньою перевіркою: анкету, розмову з керуючими банків експортера й імпортера, бесіду з експортером і т.і. У будь-якому випадку форфейтору прийдеться затратити визначений час і зусилля на рішення даного питання, тому що в противному випадку він може підвести себе до непотрібного ризику.

Інші види ризиків.

Поряд з перерахованими вище ризиками форфейтор піддається ризику несбереженості векселів і ризику неуповноваженої торгівлі векселями.

Імовірність того, що векселя стануть об'єктом крадіжки, мала. Однак векселя можуть бути загублені чи згоріти. Перше, що повинно бути зроблене для забезпечення збереженості векселів, - це тримати їх у вогнетривких шафах. Друге - кількість працівників, що мають доступ до векселів, повинна бути обмеженою. Третє - часто, але не perулярно вміст сейфів повинен перевірятися, повинно проводитись звірення з даними бухгалтерського обліку. Четверте - форфейтор повинний застрахувати цінності, що знаходяться в його розпорядженні на випадок пожежі, крадіжки і т.д. При цьому необхідно постійно стежити за покриттям страховкою зростаючих оборотів форфейтора.

У будь-який форфейтинговой організації існує ризик неуповноваженої торгівлі векселями. Укажемо методи, за допомогою яких форфейтор може знизити цей ризик.Це :

·  Розподілити між різними працівниками функції дилера, обліку, проведення платежів.

·  Здійснювати постійний контроль за відправленням і одержанням телексів, ключ повинний мінятися постійно, але не регулярно.

·  Час від часу, але без попереднього попередження працівників перевіряти вхідну і вихідну пошту.

·  Пронумерувати і строго враховувати бланки форфейтингових і взагалі ділингових операцій.

·  Обмежити кількість працівників, що мають право підпису; обов'язково використовувати два підписи, один з яких належить керуючому.

·  Регулярно аналізувати результати з погляду прибутковості, очикуваних доходів чи збитків, допущених помилок.

Література

1.  Фінанси України – журнал № 1-12 -2009 р.

2.  Фінанси – підр. за ред. Огійчука М.Ф. – К. 2006 р.

3.  Фінанси – Скрипкина Г.В. – К. -2002 р.

4.  Фінансовий аналіз – підр. за ред. проф. Хатнюк В.С. – К 2008 р.

5.  Конституція України.