Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

2. Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

Спрощена система оподаткування запроваджується для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

– 6 відсотків суми виручки від реалізації (повинна бути платником ПДВ);

– 10 відсотків суми виручки від реалізації (не може бути платником ПДВ).

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби (ДПС) за місцем державної реєстрації. При цьому обов'язково зазначається, яка ставка єдиного податку обрана.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган ДПС зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

За результатами господарської діяльності за квартал до органу ДПС до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, подаються розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва – юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

У разі порушення вимог, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

– податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва);

– плати (податку) за землю;

– збору на спеціальне використання природних ресурсів;

– збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

– збору до Державного інноваційного фонду;

– збору на обов'язкове соціальне страхування;

– відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

– комунального податку;

– податку на промисел;

– збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

– плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

– суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

– суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

– суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

– суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

– довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

– суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

(Указ Президента України №727/98 від 03,07,98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»).

3. Спрощена система оподаткування для фізичних осіб. Єдиний податок

Для переходу на спрощену систему оподаткування підприємець повинен не пізніше ніж за 15 днів до початку звітного кварталу подати до ДПІ письмову заяву за умови сплати всіх податків за попередній період. Якщо новостворені підприємці прийняли рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, то вони подають заяву без додержання вищевказаного терміну і вважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Обов’язкові умови переходу на спрощену систему:

·  обсяг виручки від реалізації продукції за рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.

·  кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, не повинна перевищувати 10 осіб.

Крім подання заяви підставою для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі Свідоцтво) є пред’явлений платіжний документ про сплату єдиного податку.

Щомісячна сплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата податку.

У разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені терміни, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

Ставку єдиного податку встановлюють місцеві ради у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності. У разі використання найманої праці розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу, включаючи членів сім’ї.

Якщо платник здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки податку, він придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою.

Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва відповідна місцева рада змінює (збільшує чи зменшує) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведено оплату, не проводиться.

Сплата єдиного податку при торгівлі на ринку не звільняє приватного підприємця від сплати ринкового збору.

Підприємцю необхідно вести загальний облік в Книзі обліку доходів і витрат за ф. №10.

На кожному місці торгівлі (роботи) найманих працівників повинні бути такі документи:

·  Копія Свідоцтва про державну реєстрацію приватного підприємця;

·  Копія Свідоцтва платника єдиного податку;

·  Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку

·  Документ, що посвідчує особу працівника (реалізатора)

·  Касовий чек про сплату ринкового збору за день, в якому здійснювалась торгівля на ринку

·  Накладна на товар, переданий підприємцем своєму реалізатору

·  Товарні чеки (книга обліку розрахункових операцій і Розрахункова книжка з розрахунковими квитанціями – у разі торгівлі підакцизними товарами).

Для платника єдиного податку звітний період – квартал.

Протягом п’яти днів після закінчення звітного періоду платник подає Звіт, у якому зазначаються:

·  Види підприємницької діяльності

·  Фактична чисельність працівників

·  Сума фактично сплаченого податку

·  Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг).

Податковий розрахунок за ф. №1ДФ подають усі підприємці, які використовують працю найманих працівників. Довідка ф. №1ДФ подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. У довідці зазначаються суми нарахованого та виплаченого доходу і суми нарахованого та перерахованого до бюджету податку щодо кожного найманого працівника.

Якщо платник єдиного податку є ще й платником ПДВ, то він за вибором може застосовувати податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Протягом року дозволяється перехід із квартального періоду на місячний, зворотні зміни не допускаються.

У разі перевищення приватним підприємцем – платником єдиного податку встановлених критеріїв, а саме: обсягу виручки від реалізації продукції за рік – 500 тис. грн. та кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах протягом року, включаючи членів сім’ї, більш ніж 10 осіб, такі підприємці повинні з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією їх як платників ПДВ.

Література

1.  Закон України «Про підприємства в Україні» // Світ бухг. обліку, №8, 1997, С. 36–47.

2.  Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» // Голос України, №12, 1994.

3.  Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бизнесу // Економіка України, №7, 1997, С. 20–24.

4.  Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України, №2, 1999, С. 36–43.

5.  Загородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України, №6, 1996, С. 65–70.