Фінансовий контроль державних коштів

ТЕМА 1 Термінологічний словник за темою

Бюджет – сукупність фінансових відносин держави з суб’єктами господарювання, а також населенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.

Бюджетна система України – сукупність усіх бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Видатки бюджету – кошти, що витрачаються державою для забезпечення її функцій, тобто спрямовуються на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Видатки домогосподарств – витрати на придбання споживчих товарів, оплата отриманих послуг.

Виручка від реалізації – сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Громадський фінансовий контроль – контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошові кошти – гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства та у підзвітних осіб.

Грошові фонди – частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Державний борг – сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний кредит – специфічна ланка державних фінансів, яка є сукупністю економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і приватними особами) з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, строковості і платності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, у яких держава може виступати як позичальник, кредитор та гарант.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Державні цільові фонди – фонди фінансовий ресурсів, що створені державою для задоволення соціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширене виробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.

Децентралізовані фінанси – частина фінансів країни, представлена фінансами підприємств та фінансами населення, більшу частку у складі яких займають фінанси підприємств та установ недержавної форми власності, які є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національного доходу.

Доходи бюджету – сума коштів, що мобілізуються державою у бюджеті для виконання відповідних функцій держави.

Місцеві бюджети – фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Є фінансовою базою місцевих органів влади та управління: забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньо територіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.

Місцеві фінанси – система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Об’єкт фінансової науки – сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичними та фізичними особами.

Поточний фінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктів господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

Предмет фінансів – підприємницькі та управлінські процеси суб’єктів господарювання мікро- та макрорівнів, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів для розширеного відтворення та забезпечення економічного, соціального і політичного розвитку держави.

Собівартість – грошове вираження безпосередніх затрат підприємства , пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції.

Фінансова система – за внутрішньою структурою: сукупність відносно уособлених та взаємопов’язаних підсистем і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин; за організаційною побудовою: це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні.

Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Централізовані фінанси – підсистема фінансових відносин з приводу формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою її функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової.

ТЕМА 2 Термінологічний словник за темою

Генезис – (від грецького genesis) походження, виникнення, процес ктворення

Еволюція – (від латинського evolutio – розгортання) одна з форм руху у природі та суспільстві – безперервна поступова кількісна зміна. У широкому розумінні – будь-яка зміна, розвиток, перетворення.

Історична категорія – сутність, що виникла на певній стадії розвитку оточуючого середовища і характеризується закономірністю розвитку, пов’язаною з розвитком оточуючого середовища.

Натуральне господарство – форма суспільного господарства, за якої продукти праці призначені для задоволення власних потреб виробника, споживання всередині господарства

Необхідний продукт – частина чистого суспільного продукту, необхідна для відтворення робочої сили.

Первинний розподіл вартості суспільного продукту – процес виділення з вартості реалізованого суспільного продукту складових частин: частини, що йде на відтворення засобів виробництва, частини, що йде на відтворення робочої сили, прибутку.

Прибавочний продукт – частина чистого суспільного продукту, створена понад необхідний продукт.

Рабовласницький лад – супільно-економічний устрій,за якого власність на засоби виробництва зосереджена у руках правлячого класу – рабовласників, як і повна власність на

Сукупний суспільний продукт – вартісне вираження усіх матеріальних благ та виробничих послуг, створених галузями матеріального виробництва за певний проміжок часу.

Суспільно-економічна формація – форма організації суспільного життя, що характеризується певним рівнем розвитку продуктивних сил та відповідним характером виробничих відносин, поділом суспільства на класи, соціальні прошарки тощо, певними формами власності на засоби виробництва.

Товарне виробництво – форма організації суспільного виробництва, за якої економічні відносини суб’єктів проявляються через ринок, процеси купівлі-продажу продуктів їх праці.

Товарно-грошові відносини – система відносин, при яких рух товару опосередковується грошовими відносинами.

Феодальний лад – суспільно-економічна формація, за якої основою виробничих відносин є власність феодала на засоби виробництва і часткова власність на працівника.

ТЕМА 3 Термінологічний словник за темою

Автоматична (пасивна) фіскальна політика – політика, що здійснюється за допомогою вбудованих стабілізаторів (податків та державних витрат, трансфертів), при цьому необхідні зміни в рівні державних видатків і податків вводяться автоматично (автоматична або вбудована стабільність).

Аудит – вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству. Здійснюється на комерційній основі аудиторами та аудиторськими фірмами.

Господарський фінансовий контроль – діяльність з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Дискреційна (активна) фіскальна політика – свідоме маніпулювання податками та державними видатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією, прискорення темпів економічного зростання. Може бути двої видів: стримуюча та стимулююча.

Наступний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи.

Обов’язковий фінансовий контроль – вид фінансового контролю, який здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Попередній фінансовий контроль – контроль, що здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань.

Поточний фінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктів господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

Предмет фінансового права – суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави.

Ревізія – це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,достовірністю обліку і звітності, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Фінансове право – сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації,розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперебійного функціонування.

Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів та перерозподілу грошових коштів у країні.

Фінансовий механізм – сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Франшиза – позначена в договорі частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком.

ТЕМА 4 Термінологічний словник за темою

Фінансове планування – процес обґрунтування руху фінансових ресурсів та відповідних фінансових відносин на певний період.

Фінансовий контроль – дії із співставлення запланованих або нормативних фінансових показників із реально досягнутими. Фінансовий механізм – сукупність форм та методів організації фінансових відносин, способів розподілу та перерозподілу вартості ВВП або його частин.

Фінансовий менеджмент (управління фінансами) – сукупність дій з використанням спеціальних прийомів та методів впливу на фінансові ресурси та фінансові відносини.

Об’єкт фінансового менеджменту – Сукупність або окремі форми фінансових відносин, ланки фінансової системи та фінансові ресурси, що формуються в процесі прояву згаданих відносин.

Суб’єкт фінансового менеджменту (апарат управління фінансами) – сукупність підрозділів, виконавців тощо, які реалізують вплив на фінансові відносини за допомогою спеціального методичного забезпечення.

ТЕМА 5 Термінологічний словник за темою

Фінанси суб’єктів господарювання – система грошових відносин, що забезпечує формування, розподіл та використання грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі відтворення.

Фінансові ресурси суб’єктів господарювання – це фонди грошових засобів, що формуються у розпорядженні суб'єкта господарювання в процесі розподілу та перерозподілу його надходжень і можуть використовуватись для вирішення завдань підприємства, у т.ч. забезпечення його розвитку.

Грошові фонди – це відособлена частина грошових засобів, що має цільове призначення.

Грошовий оборот суб’єктів господарювання – рух грошового капіталу, що включає рух грошових засобів в процесі економічної діяльності.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банку, коли кошти списуються з рахунку платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Виручка від реалізації продукції – кошти, що надійшла на рахунок суб’єкта господарювання за реалізовану продукцію, є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства.

Валовий дохід – грошове вираження вартості заново створеної продукції, визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами у складі реалізованої продукції.

Чистий дохід суб’єктів господарювання – дохід, який залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання після сплати з його валового доходу податків, що включені в ціну продукції ( податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори тощо).

Прибуток – частина , на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; основний узагальнюючий показник фінансових результатів економічної діяльності суб'єкта господарювання.

Оборотні фонди – це грошове вираження активів суб'єкта господарювання, які переносять свою вартість на вартість виробленої продукції протягом одного виробничого циклу.

Основні фонди – це грошове вираження активів, що беруть участь у виробництві тривалий час, не змінюючи своєї форми. Виробничі основні фонди переносять свою вартість на вартість продукції частинами через механізм амортизації.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.

Основні засоби – матеріальні активи,які суб’єкт господарювання утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, виконання робіт, здавання в оренду іншим особам, очікуваний термін корисного використання яких більший ніж один рік (або один операційний цикл) і вартість одиниці яких перевищує певну величину, встановлену суб’єктом господарювання.

Амортизація – поступове перенесення вартості основних виробничих фондів та нематеріальних активів на вартість продукції, у виготовленні якої вони беруть участь.

Фінансовий стан суб’єкта господарювання – це система показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів, ступінь забезпеченості власними фінансовими ресурсами для виконання своїх зобов’язань та здійснення статутної діяльності.

Банкрутство – фінансовий стан підприємства, що характеризується недостатністю його активів у ліквідній формі для задоволення вимог кредиторів та розрахунків з бюджетом, ведення статутної діяльності.

Санація – комплекс заходів організаційно-технічного, соціального та фінансового характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризового стану, відновлення його платоспроможності, ліквідності та прибуткової діяльності.

ТЕМА 6 Термінологічний словник за темою

Акциз – непрямий податок, що стягується на внутрішньому ринку з виробника або виробника товару.

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Загальнодержавні податки – податки, встановлювані центральними органами законодавчої влади і стягувані на всій території країни.

Місцеві податки – податки, що встановлюються місцевими органами влади і є джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Мито, що стягується митницею – це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Мито адвалерне – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

Мито комбіноване - це мито, яке поєднує ознаки адвалерного і специфічного мита.

Мито специфічне – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

Об’єкт оподаткування – прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якого визначаються нормативи і ставки обкладання. Встановлюються у твердих розмірах (у гривнях на одиницю обкладання) або у відсотках.

Платник податку – фізична або юридична особа, що безпосередньо вносить певний вид платежу в бюджет.

Податковий період – термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.

Податкова пільга – часткове або повне звільнення об’єктів, платників тощо від оподаткування.

Податкова квота – питома вага податкових платежів у доходах платника (носія) податків.

Об'єктом оподаткування прибутку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Система оподаткування – це взаємопов’язана сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом порядку.

ТЕМА 7 Термінологічний словник за темою

Бюджет – сукупність фінансових відносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.

Бюджетна система країни – це законодавчо закріплена сукупність бюджетів, запроваджена на території держави.

Бюджетний період – термін, на який складається бюджет і протягом якого діє затверджений бюджет.

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність з приводу складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання, контролю їх складання та виконання, складання та розгляду звітів про виконання бюджетів.

Бюджетний устрій країни – це сукупність елементів, що характеризують структурну будову бюджету держави, взаємозв’язок її ланок, розмежування бюджетних прав та повноважень, доходів та видатків між ланками бюджетної системи.

Учасники бюджетного процесу - органи та посадові особи, наділені законодавством бюджетними повноваженнями.

Державний бюджет – провідна ланка підсистеми державних фінансів, що забезпечує процеси формування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для задоволення загальносуспільних потреб.

Опишіть порядок складання, розгляду, затвердження, виконання та контролю за виконанням державного бюджету.

Місцевий бюджет – частина фінансових відносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів місцевого самоврядування, призначених для забезпечення потреб територіальної громади або сукупності територіальних громад.

Доходи бюджету - сукупність фінансових відносин з приводу формування фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.

Видатки бюджету - сукупність фінансових відносин з приводу розподілу та використання фондів грошових засобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначених для забезпечення суспільних потреб.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване групування доходів, видатків, джерел фінансування дефіциту бюджету та державного боргу за однорідними ознаками.

Зведений бюджет – це сума показників бюджету нижчого рівня та базового адміністративно-територіального утворення, що використовується для цілей аналізу, бюджетного планування, прогнозування тощо і законодавчо не закріплюється.

Бюджетна рівновага – стан бюджету як фінансового плану, що характеризується відповідністю обсягів прогнозованих бюджетних надходжень та запланованих ( нормованих ) видатків бюджету. Бюджетний надлишок - стан бюджету як фінансового плану, що характеризується перевищенням обсягів прогнозованих бюджетних надходжень над запланованими ( нормованими ) видатками бюджету.

Бюджетний дефіцит - стан бюджету як фінансового плану, що характеризується перевищенням запланованих ( нормованих ) видатків бюджету над обсягом прогнозованих бюджетних надходжень

ТЕМА 8 Термінологічний словник за темою

 

Аквізиція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування.

Актуарні розрахунки – це економіко-математично-статистичні методи розрахунку тарифних ставок. За допомогою цих розрахунків визначається собівартість послуги страховика, страхові платежі, витрати на ведення справи з обслуговування договору страхування.

Актуарій – (гр. обліковець, скорописець) – фахівець зі страхової справи, предметом діяльності якого є розробка наукових методів розрахунку тарифних ставок, резервів, премій, обсягу страхового ризику і т.ін.

Асистанс – перелік послуг (в рамках договору страхування), які надаються при настанні страхового випадку (хвороби, нещасного випадку) через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах при страхуванні подорожуючих під час поїздок за кордон.

Вигодонабувач - особа, визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат у разі, якщо страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними самостійно.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі з нагляду за страховою діяльністю, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Витрати страховика – сукупність усіх витрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії.

Доходи страховика – загальна сума доходів, що формуються від основної (страхової) діяльності, від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика та від інших операцій.

Зароблені страхові премії – частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які вже минули на звітну дату.

Застрахований – особа, яка бере участь в особистому страхуванні, де об’єктом страхового захисту є її життя, здоров’я і працездатність, і має право на отримання страхової суми згідно з договором.

Інкасаційні витрати – це витрати, пов’язані із обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів.

Контрибуція – це право страховика звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісами несуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

Нещасний випадок – пожежа, дорожньо-транспортна пригода, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, яка спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи.

Ліквідаційні витрати – витрати з ліквідації збитків, спричинених страховим випадком: на оплату праці ліквідаторам; судові витрати; поштово-телеграфні.

Незароблені страхові премії - частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які ще не минули станом на звітну дату.

Нетто - премія - внесок, необхідний для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати за даним видом страхування.

Нетто - ставка - частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямованих на здійснення страхових виплат.

Об’єкт страхування – майновий інтерес страхувальника, пов’язаний з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника(особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).

Організаційні витрати – витрати, пов’язані із заснуванням страхової компанії, що їх відносять до активів страховика, інвестицій.

Правила страхування – розробляються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з нагляду за страховою діяльністю.

Превенція – попереджувальна діяльність.

Прибуток страховика – різниця між доходами від страхової діяльності та собівартістю страхових послуг.

Страхова вартість – це вартість , що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування.

Страхова подія – подія, передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплатити страхове забезпечення страхувальникові.

Страхова премія (внесок, платіж) – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшкодувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страховий маркетинг – система організації діяльності страхового товариства (компанії), що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попиту на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення організації роботи з реалізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видів страхових операцій.

Страховий ризик – ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування.

Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, де обєктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга, а саме страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Страхова сума – межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому).

Страховий тариф – ставка страхової премії з одиниці страхової суми.

Страховик – організація, що за певну плату приймає на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.

Страхувальник – юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Суброгація – це передача страхувальником страховику права на отримання спричиненої шкоди з третіх (винних) осіб в межах здійснених страхових виплат.

Управлінські витрати – загальні управлінські витрати та витрати з управління майном.

Форми страхування – порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

Франшиза – частина збитку, яка не відшкодовується страховиком.

Чистий прибуток страховика – прибуток, який залишається після сплати податків.

ТЕМА 9 Термінологічний словник за темою

Валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;

Гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом.

До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієї сторони договору перед іншою.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Інвестиційний податковий кредит - це відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Ломбардна операція - операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Опціон – дериватив, стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

- платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

- платіж за використання коштів, залучених у депозит;

- платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Резиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу та погашення (викупу) зазначених цінних паперів, а також вимоги до їх емітентів встановлюються відповідним законодавством.

Торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам, які не є платниками цього податку, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі; організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

Форвардний контракт – дериватив, стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт – дериватив, стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

ТЕМА 10 Термінологічний словник за темою

Акредитив резервний (Акредитив «СТЕНД-БАЙ») - зобов’язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межах зазначеної в акредитиві суми у разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїх зобов’язань за основним контрактом. Оскільки зобов’язанням імпортера за контрактом є його оплата, акредитив резервний є надійною гарантією повної і своєчасної сплати заборгованості за контрактом.

А-Форфе – фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласних векселів без права регресу, коли покупець векселя бере на себе увесь ризик неплатежу і не може пред’явити претензії попередньому векселетримачеві.

Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) – самостійна установа групи Світового банку, створена у 1988р. з метою сприяння залученню інвестицій для розвитку економіки членів агентства – країн, що розвиваються, через надання гарантій чужоземним інвесторам щодо втрат, пов’язаних з ризиками некомерційного характеру. БАГІ надає країнам-членам консультативні послуги з питань створення сприятливих умов для інвестування і розвитку інформаційної бази, необхідної для залучення капіталу. Членами БАГІ є 145 країн.

Базельський комітет банківського нагляду - міждержавна організація – координатор діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Створений наприкінці 1974р. керуючими центральними банками восьми європейських країн (Бельгії, Великобританії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Швейцарії і Швеції), а також США, Канади та Японії.

Баланс зовнішньоторговельний - співвідношення між вартістю експорту й імпорту держави в її торгівлі з іншою країною чи групою країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Складається за даними митної статистики і показує не тільки товари, які перетнули кордон, але й платежі та надходження від експорту й імпорту, які в часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважається активним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо експорт менший від імпорту. Охоплює угоди з фактично оплаченими товарами та угоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій баланс зовнішньоекономічний містить оплачені операції, він відповідає аналогічній частині платіжного балансу держави.

Баланс міжнародних розрахунків – співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основними видами є платіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості. Відбивають грошові зобов’язання та вимоги однієї країни щодо іншої.

Баланс міжнародної заборгованості – співвідношення між грошовими і майновими вимогами та зобов’язаннями однієї країни щодо інших країн на певну дату. До активу балансу міжнародної заборгованості включають: підприємства, нерухомість, акції, облігації, векселі, поточні рахунки, різне майно й інші активи, якими організації та громадяни цієї країни володіють за кордоном, а також оплату репарацій і контрибуцій, що належать цій країні. Пасив балансу міжнародної заборгованості становлять аналогічні майно та вимоги, що належать організаціям і громадянам інших країн у цій країні на ту ж саму дату.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) – спеціалізована міжнародна фінансова установа, створена з метою розвитку співпраці між центральними банками та забезпечення сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій. Діє як довірена особа під час здійснення міжнародних розрахунків. Об’єднує на акціонерних засадах частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн, здійснює для них комерційні операції та бере участь в організації міжнародної валютної співпраці. Створений 1930 р. Місцезнаходження – м.Базель (Швейцарія). Виконує функції об’єднуючого центрального банку для більшості національних центральних банків європейських країн, Канади, Японії та ПАР.

Банк міжнародних розрахунків (БМР);

Бреттон-Вудські угоди – міжнародні валютні угоди, що їх у липні 1944р. підписали на Бреттон-Вудській конференції (США) з валютно-фінансових питань 44 країн – члени Об’єднаних Націй. Угоди, які включали статути Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку, почали діяти з грудня 1945р.

Бюлетень курсів іноземних валют – зведена таблиця з інформацією про курси обміну національної валюти на чужоземні або чужоземних валют між собою. В Україні Бюлетень курсів чужоземних валют є нормативним документом Національного банку України, обов’язковим для використання на території держави у розрахунках, які потребують перерахування чужоземної валюти в українські гривні і навпаки. Є базовою інформацією для комерційних банків щодо встановлення курсів купівлі-продажу валют.

Валюта – будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обміну в в міжнародних розрахунках у вузькому розумінні.

- грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються у міжнародних розрахунках.

Валюти з обмеженою конвертованістю – це валюти, за якими Національний банк України розраховує крос-курси.

Валютна інтервенція – це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральним банком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валюти відповідно політики, яку провадить уряд.

Валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютний демпінг – заходи щодо знецінення національної грошової одиниці з метою забезпечення масового експорту товарів за цінами, нижчими від світових.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Вільноконвертовані валюти без обмежень обмінюються на інші валюти, а їх курси визначає Національний банк України.

Валютний ринок – система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти на певних умовах.

Девізи – платіжні засоби (боргові вимоги і зобов’язання) у чужоземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. До девізів належать чеки, перекази, акредитиви, векселі, чужоземні банкноти та монети. У широкому розумінні цей термін означає також чужоземну валюту. Девізи в найбільш стійких (твердих) валютах є частиною валютних резервів центральних державних банків. Ціну девізів у національній валюті визначають за валютним курсом.

Єврооблігації - це облігації, які будучи деномінованими в певній валюті, можуть випускатися одночасно на фондових ринках кількох країн.

-  Європейський банк реконструкції і розвитку – Євро банк (ЄБРР);

-  Європейський інвестиційний банк та ін.

Зона вільної торгівлі – 1) це регіональне угрупування держав, у межах якого здійснюється безмитна торгівля. Угода про створення зони вільної торгівлі, як правило, передбачає поступове скасування мита, податків і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, усунення інших перешкод для вільного руху товарів і послуг, створення та розвиток ефективної системи взаємних розрахунків і платежів у торговельних та інших операціях, координацію торговельної політики стосовно країн, що не є учасниками угоди, координацію економічної політики у межах, необхідних для досягнення мети угоди;

2) преференційна зона торгівлі, в межах якої дотримуються правил вільної від митних та кількісних обмежень міжнародної торгівлі промисловими товарами; є різновидом вільної економічної зони, прив’язаної до морських портів та аеропортів.

Іноземні облігації – це облігації, випущені іноземними позичальниками на внутрішньому ринку облігацій певної країни і деноміновані у валюті цієї країни.

Інтервенція валютна – форма впливу центрального банку країни на формування курсу національної валюти. Полягає у тому, що банк продає або купує великі партії твердих валют за національну валюту. Використовується здебільшого для усунення різких коливань курсу національної валюти. З метою підвищення курсу власної грошової одиниці центральний банк продає чужоземну валюту і, навпаки, для зниження курсу своєї валюти – скуповує тверду валюту в обмін на національну.

Класифікатор іноземних валют – перелік чужоземних валют, які є законним платіжним засобом на території України і можуть використовуватися для здійснення торговельних та неторговельних операцій. Усі чужоземні валюти в Класифікаторі поділено на три групи:

Конвертованість валюти – валютно-фінансовий режим, що дає змогу під час зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш чи менш вільний обмін національних грошових одиниць на чужоземні. На практиці конвертованість національної валюти сприяє повномасштабному підключенню економіки країни до світової економіки й активній участі в ній. Конвертованість валюти позитивно впливає на загальноекономічний розвиток країни, бо, пов’язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає змогу оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон’юнктури. В економіці, що зазнає систематичного впливу світового ринку, відбувається постійне пристосування національних умов виробництва до світових, їх вирівнювання за всіма найважливішими параметрами, включаючи витрати, ціни, якісні характеристики продукції. Для забезпечення конвертованості валюти потрібна наявність певних умов: реальний та єдиний курс валюти; свобода доступу до чужоземної валюти (відміна валютної монополії); офіційний або вільний валютний ринок; зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності; виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни. Залежно від того, наскільки широке коло осіб та організацій допущено до вільного використання валюти, її конвертованість може бути повною або частковою.

Координаторами міжнародних валютно-кредитних відносин є МВФ і СБ.

Котирування - це співставлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти.

-  Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

-  Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

-  Міжнародний валютний фонд (МВФ);

-  неконвертовані валюти – ті, що не ввійшли до перших двох груп.

Міжнародні фінанси – сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів (фондів), необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності міжнародних фірм і держав.

Міжнародні фінансові операції – діяльність з вирішення завдань з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповідних коштів у рамках світового фінансового середовища.

Міжнародний кредит – рух позичкового капіталу у формі фінансових вимог між кредиторами і позичальниками різних країн, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів (активів) на умовах повернення, строковості і сплати відсотків.

Міжнародний ринок цінних паперів – це ринок довгострокових цінних паперів (фондовий ринок) та короткострокові боргові зобов’язання грошового ринку (векселі, сертифікати).

Обмеження валютні – сукупність законодавчих і нормативних актів, а також відповідних заходів, що регулюють операції юридичних і фізичних осіб з валютою, цінними паперами, вираженими у валюті, та іншими валютними цінностями. Використовуються з метою концентрації валютних ресурсів у руках держави, зрівноваження платіжного балансу країни, підтримання валютного курсу. Обмеження валютні можуть передбачити заборону валютної купівлі-продажу чужоземної валюти, обов’язковий продаж державі частини або всієї суми валютного виторгу, зосередження валютних операцій у центральному чи спеціальних банках, ліцензування валютних операцій, лімітування процентних ставок валютних рахунків і вкладів тощо. Ступінь обмежень валютних (валютного регулювання і контролю) залежить від загального валютно-економічного стану країни.

Організації валютно-кредитні міжнародні – організації, створені на підставі міждержавних угод з метою регулювання валютних та фінансово-кредитних відносин. До них належать:

-  регіональні банки розвитку;

-  Світовий банк (СБ).

Офшорні зони – позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн.

Світові фінансові центри – центри зосередження банків та інших фінансово-кредитних інститутів, що здійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, угоди з золотом, цінними паперами й іншими активами.

Світова валютна система – правова форма організації валютних відносин між усіма чи переважною більшістю країн світу. Сучасна система валютна світова регулюється статутом МВФ, а її принципи та організаційні засади було визначено угодою країн – членів МВФ. Прийнятою в січні 1976р. у столиці Ямайки м.Кінгстон. У рамках Ямайської валютної системи 1979р. створено Європейську валютну систему, яка є міжнародною (регіональною) валютною системою. Сими тема валютна світова містить низку елементів, кожен з яких юридично визначається відповідними міжнародними договорами й угодами, зокрема, форми міжнародних засобів обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні валюти); склад і структура міжнародної валютної ліквідності; узаконений режим валютних паритетів і курсів; уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків; умови взаємної конвертованості валют; статус міжнародних валютно-кредитних організацій та ін.

Світова фінансова система – складається з міжнародних фінансових ринків, міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій, міжнародних фондових і товарних бірж, спеціалізованих фінансових інвесторів, держав, банків, корпорацій та віртуального сектору.

Світовий фінансовий ринок - об’єднує міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки боргових зобов’язань та міжнародні ринки цінних паперів.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародна розрахункова одиниця, яка використовується країнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення офіційних резервів, здійснення розрахунків з МВФ, кредитування та зіставлення курсів національних валют

Спот-курс – ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами.