Аеромобільна рота в обороні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція

Тема:38 “Аеромобільна рота в обороні”

 

Навчально-виховні цілі:

·  Дати студентам основи знань по веденню оборони аеромобільною ротою

·  Розкрити бойові можливості, бойові задачі та побудову порядку АР в обороні

·  Вивчити порядок роботи командира АР після отримання задачі на ведення бою

·  Сформувати у студентів командирські якості такі, як ініціатива, самостійність, рішучість, впевненість, стійкість

Організаційно-методичні вказівки:

На підставі опрацювання теми студенти повинні:

Знати:

1)  бойові можливості та бойові задачи АР

2)  побудову порядку АР в обороні

3)  порядок обладнання опорного пункту та організації системи вогню в обороні.

Вміти:

1)  проводити тактичні розрахунки бойових можливостей роти в обороні

2)  командувати військовослужбовцями та виконувати всі задачи та обов’язки командира.

Навчальні питання:

1.  Місце та роль аеромобільної роти в бойовому порядку батальйону, полку в обороні.

2.  Бойовий порядок, задачи та можливості аеромобільної роти в обороні, засоби посилення. Система вогню. Опорний пункт та його елементи.

3.  Ведення оборони ротою, способи виконання бойових задач.

4.  Порядок і зміст роботи командира роти під час організації оборони, управління під час бою.

Час: 2 години.

Метод: розповідь, показ.

Місце: клас.

Хід лекції

1. Вступна частина – 15 хвилин.

·  Привітання взводу та його організація

·  Перевірка особового складу

·  Нагадати попередню тему

·  Оголосити нову тему

·  Вияснити що студунтам відомо по цій темі

2. Основна частина – 60 хвилин.

3. Заключна частина – 5 хвилин.

·  Нагадати туму заняття і доповісти як досягнута його мета

·  Дати завдання на самопідготовку

·  Оголосити тему, час, місце проведення наступного заняття

Місце та роль аеромобільної роти в бойовому порядку батальйону, полку в обороні

 

Оборона це вид загальновійськового бою, який здійснюється з метою відбити або зірвати наступ противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти, рубежи) місцевості, виграти необхідний час і тим самим створити необхідні умови для подальших дій головних сил. Оборона застосовуеться навмисно або вимушено.

У залежності від бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневровою або мати характер стримуючих дій.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику перед переднім краєм і в ході стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків і, перш за все, там, де втрати території неприпустимі.

Маневрова оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених та ешелонованих у глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками, широкого застосування вогневих засад, обладнання загороджень і руйнування важливих об'єктів. Вона припускае залишення деякої частини території.

Під час маневрової оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) примушує противника наступати у напрямку, на якому підготовлено стійку позиційну оброну, або втягує противника у підготовлені вогневі мішки та райони, які забезпечують вигідні умови для його розгрому контратаками.

Стримуючі дії застосовуються з метою затримання противника на термін, який необхідний головним силам для підготовки до виконання бойового завдання. Правильно та своєчасно організовані стримуючі бойові дії, як правило, будуть розгортатися на шляхах висування резервів противника, його передових підрозділів і вестися методом відходу з послідовним утриманням вигідних рубежів.

Рота (батальйон), як правило, ведуть позиційну оборону. В окремих випадках батальйон може приймати участь у маневровій обороні полку (бригади), а при призначенні для оборони смуги забезпечення - вести її і самостійно.

Умови бойових дій у тилу противника показують, що ведення десантом маневрової оборони захоплених районів (об'єктів) із-за їх площової обмеженості, складності проведення скритого маневру силами та засобами, малої ефективності контратак із-за невисокої вогневої могутності та слабої бронезахищеності, а значить, можливих великих втрат, як правило, не буде представлятися можливим, або буде вестися дуже рідко у бойових порядках своїх військ.

Тому найбільш характерним способом оброни буде ведення її з метою утримання захоплених об'єктів (районів) та організація її з розрахунком можливості відбиття ударів противника з будь-яких напрямків. Така оборона ведеться, як правило, більшою частиною десанту, його головними силами з основною тактичною метою – не допустити втрати захоплених об'єктів (районів) до підходу своїх військ з фронту.

Десантні підрозділи повинні стійко обороняти зайняті позиції навіть в умовах повного оточення, відсутності тактичного зв’язку з сусідами та при наступі противника з різних напрямків. Вони не мають права залишати позиції та відходити без наказу старшого командира.

У кожному конкретному випадку місце роти та її роль будуть визначатися бойовою задачею, яка буде поставлена старшим командиром.

Рота проводить контратаку, як правило, сумісно з контратакою батальйону . У сприятливих умовах обстановки при вклиненні незначних сил противника рота може, з дозволу командира батальйону, проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону та відновлення втраченого положення.

Рота може оборонятися в першому або другому ешелоні батальйону, вести бойові дії у якості передового загону на шляхах висунення противника, складати резерв, а також утримувати окремі об'єкти (ділянки місцевості) самостійно. При виході з бою і відході рота може бути призначеним для дій у тилову (бокову) рухому охорону, або для дій у якості підрозділу прикриття.

Основу району оборони роти складають взводні опорні пункти, підготовлені до кругової оборони, які зв'язані між собою по фронту та у глибину єдиною системою вогню та загороджень. Вони розташовуються так, щоб вогнем з них прострілювалися найбільш ймовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони та забезпечувалася стійкість оборони.

Район оборони роти вказується старшим командиром та уточнюється на місцевості з врахуванням його впливу на організацію системи вогню та дій противника. В районі оборони взводу можуть готуватися вогневі рубежі та рубежі розгортання засобів старшого командира .

Рота першого ешелону готує та займає оборону на першій позиції. Вона призначена для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім краєм та при вклиненні в оборону на першій позиції, а також для стійкого утримання важливого району місцевості та створення сприятливих умов для розгрому противника.

При відсутності безпосереднього контакту з противником для забезпечення роти від раптового нападу висилається бойова охорона в складі до посиленого взвода на віддалення до 2 км. Якщо перед районом оборони роти діє передовий отряд полка (бригады), бойова охорона не висилаеться.

Рота другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на важливому напрямку у готовності до міцного утримання району, який займає, підсиленню (заміні) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності, проведення контратак, а також до знищення повітряних десантів та аеромобільних підрозділів противника. При наявності бойових машин підрозділи другого ешелону готують один-два вогневи рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця.

Рота, яка призначена для оборони у смузі забезпечення, діє у якості передового загону з метою затримати наступ переважаючих сил противника, примусити його раніше часу розгорнутися та наступати у невигідному для нього напрямку, нанести йому втрати та виграти час для підготовки оборони.

Рота, яка складає резерв, займає вказаний йому район зосередження (район оборони) і знаходиться у готовності до виконання раптово виникаючих завдань, або для підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Порядок оборони роти повинен відповідати замислу командира на бій, умовам місцевості та забезпечувати її стійкістьсть, наростаючу силу огня та опору противнику, можливості втягнути наступаючего в підготовлені вогневі мішки.

Бойовий порядок, задачі та можливості аеромобільної роти в обороні, засоби посилення. Система вогню. Опорний пункт та його елементи

1. Бойовий порядок батальйону складається з бойових порядків рот з засобами підсилення, резерву та вогневих засобів, що залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

В залежності від завдання, характеру місцевості бойовий порядок шикується у два або в один ешелон .

При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу. Крім цього, у бойовий порядок батальйону входять підрозділи прикриття, артилерії, протиповітряної оборони (ППО), бойових і транспортних вертольотів та протитанкові підрозділи.

В залежності від виконуємого завдання та характеру місцевості, батальйон може мати різне розміщення рот. Одна з рот може бути висунута уперед або назад, створюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розміщатися уступом.

Рота першого ешелону готує опорний пункт на першій і другій траншеях з метою нанесення противнику поразки вогнем усіх засобів та не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону готує опорний пункт на третій, а деколи і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Рота (взвод), яка виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому готує для оборони опорний пункт і знаходиться у готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея та гранатометний підрозділ звичайно залишаються у підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, у повному складі для підтримки бою рот першого ешелону. Деколи гранатометний підрозділ може придаватися у повному складі роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділенням ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону як правило залишається у підлеглості командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, у повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу та забезпечення контратаки. На закритій і пересічній місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Підрозділи прикриття обороняють фланги та тил основних сил десанту з завданням не допустити охоплення або обходу їх противником, проникнення його розвідки, а у випадку переходу противника у наступ на цьому напрямку, затримати його вогнем і міцним утриманням зайнятого рубежу, а також сприянню для здійснення маневру силами та засобами з неатакованих напрямків.

Бойові та транспортно-бойові вертольоти при зайнятті оборони та в ході ведення оборонного бою можуть уражати противника на марші, в районах зосередження, при висуненні до переднього краю оборони та при розгортанні у передбойові та бойові порядки, підтримувати підрозділи, що обороняються, під час вклинення противника в оборону, при проведенні контратак, знищувати резерви, пункти управління та засоби радіоелектронної боротьби противника, перекидати повітрям передові загони, підрозділи прикриття, вести повітряну та радіаційну розвідку.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається у безпосередній підлеглості командира батальйону та розміщується в опорних пунктах рот і в районі командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалося надійне прикриття підрозділів від ударів з повітря.

Бойовий порядок роти будується в один або у два ешелони. В залежності від характеру місцевості взводи в опорному пункті роти можуть розміщуватися кутом назад, мати уступне та інше розміщення, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом та на флангах опорного пункту.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, по обслугам- взводам. Деколи воно у повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі аеромобільних рот (при діях на автомобілях) розміщуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

У бойовий порядок роти (батальйону) в залежності від обстановки, крім цього, можуть входити бронегрупа (при діях на бойових машинах) та підрозділи вогневих засад.

Бронегрупа роти (батальйону) створюється з метою підвищення активності оборони, своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття виломів в обороні, які створилися внаслідок вогневих ударів противника, та вирішення інших питань, які вимагають стрімких маневрових дій та ефективного вогневого ураження противника. До складу бронегрупи можуть входити декілька бойових машин, виділених з підрозділів першого і другого ешелонів (резерву), які обороняються в стороні від основних сил. Бронегрупа зосереджується у районі, який має надійні захисні та маскуючі властивості (у ярах, зворотних схилах висот, лісі та ін.) і знаходиться у постійній готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні – командир взводу роти другого ешелону (резерву), в роті – один із заступників командирів взводів.

Підрозділи вогневої засади виставляються з метою нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямої наводки, кинжальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень. Підрозділи, виділені у вогневу засаду, завчасно займають призначену позицію та ретельно маскуються. Позиції вогневої засади обираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах.

Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, узлісся та чагарники.

2. Під бойовими можливостями прийнято розуміти кількісні та якісні показники, які характеризують можливості підрозділів щодо виконання нимі визначених завдань у конкретній обстановці у встановлений час.

Бойові можливості залежать від кількості особового складу, рівня його бойової підготовки та морального стану, наявності і стану зброї, бойової та іншої техніки, мистецтва командного складу в управлінні підрозділами, організаційної структури військ та їх забезпечення матеріально-технічними засобами, а також від складу і характеру дій противника, умов місцевості, метеорологічної обстановки.

Бойові можливості аеромобільнї роти (батальйону) в обороні виражаються відповідними показниками: складом сил та засобів противника, якого вони здатні розгромити; шириною та глибиною района оборони роти; глибиною вогневого ураження об’єктів противника; радіусом дії засобів ураження та часом, який необхідно для підготовки, маневровістю підрозділів. При цьому окремо можуть визначатися вогневі можливості, їх здатність по знищенню танків, бойових машин , літаків та інших вогневих засобів противника.

Бойові можливості роти (батальйону) можуть розглядуватися за видами та засобами ураження (артилерія, БМД, засоби ППО, стрілецька і протитанкова зброя), а також за здатністю створити необхідну щільність сил та засобів на 1 км фронту.

Складовими бойових можливостей роти (батальйону) є : вогнева могутність, ударна сила, маневровість.

Вогнева могутність роти (батальйону) залежить від вогневих можливостей штатних та приданих видів зброї, крім цього в обороні необхідно враховувати і застосування мінно-вибухових загороджень.

До показників вогневої могутності відносяться: кількість об’єктів , що уражаються (знищуються) та ступінь їх ураження (у тому числі взводних опорних пунктів), кількість зброї та бойової техніки противника, яка знищується, математичне сподівання втрат, які може понести противник.

Ударна сила – це здатність підрозділів наносити могутні удари по противнику поєднанням вогню та руху у вказаному напрямі. Вона заснована на застосуванні вогню артилерії, бойових броньованих машин, протитанкових засобів, засобів ППО, АГС та усіх видів стрілецької зброї. В обороні ударна сила реалізується при розгромі противника, який вклинився в оборону, тобто при проведенні контратак.

Маневреність – це здатність підрозділів організовано і швидко здійснювати перегрупування та змінювати розміщення сил і засобів, приймати ту чи іншу побудову, готуватися до тих чи інших дій у визначений час; нарощувати силу першого удару; переносити зусилля з одного напрямку на інший, долати зони радіактивного і хімічного зараження, райони руїн, завалів і пожеж; перенацілювати свої вогневі засоби на одночасну поразку найважливіших об'єктів противника; можливість та здатність воєнної техніки швидко змінювати швидкість та напрямок руху. В обороні результатом реалізації маневрових можливостей підрозділів є випередження противника у захопленні вигідних рубежів для оборони та нарощування зусиль на загрозливих напрямках.

Враховуючи штатну структуру та бойові можливості, підрозділи в обороні можуть займати: батальйон – район оборони шириною до 3-5 км, глибиною до 2-2,5 км; рота – опорний пункт шириною до 1-1,5 км, глибиною до 1 км; взвод – опорний пункт шириною до 400 м, глибиною до 300 м.

Проміжки між опорними пунктами рот можуть бути до 1,5 км, між опорними пунктами взводів– до 300 м.

В залежності від місцевості, якщо вона не всюди доступна для наступу противника, фронт оборони підрозділів може бути і більшим.

Розрахунки вогневих можливостей аеромобільних підрозділів в боротьбі з танками та іншими броньованими цілями показують, що, наприклад, аеромобільна рота на БМД вогнем штатних засобів боротьби з броньованими машинами противника здатна знищити до 22-23 танків або 34-35 БМП (БТР).

Досвід ведення війн показує, що для відбиття атаки танків та інших броньованих машин противника достатньо знищити до 50 % атакуючих засобів.

Порівнюючи розрахункові вогневі можливості з кількістю танків, БМП, БТР в танковій та мотопіхотній ротах [ наприклад у армії США – 13 танків і 11 БМП (БТР)], моживо зробити висновок, що аеромобільна рота на БМД здатна відбити атаку до двох танкових рот або трьох мотопіхотних рот противника.

Така кількість танків або БМП (БТР) у складі підрозділу, за поглядами іноземних фахівців, може наступати на фронті до 1500 м і більше.

Крім цього, в період відбиття атаки противника аеромобільні підрозділи будуть також вести боротьбу і з піхотою противника.

Досвід війн в цьому випадку показує, що для успішного відбиття атак піхоти противника створювалась щільність до 3-5 куль на 1 м фронту атаки за хвилину. Аеромобільна рота здатна випустити із стрілецької зброї 7000 куль за хвилину. Враховуючи мінімально необхідну щільність куль (3-5) на 1 м фронту атаки противника за хвилину, аеромобільна рота на БМД здатна відбити атаку з найбільшою надійністю на фронті до 1500 м [7000/(3-5)=1400-2333].

Таким чином, розрахунки вогневих можливостей роти показують, що вона може успішно обороняти опорний пункт по фронту до 1500 м.

Розосередження підрозділів по фронту і в глибину повинно бути таким, щоб однією ракетою високоточної зброї (ядерним боєприпасом найменшої потужності) уражався не більше як один взвод.

Відносно до аеромобільних підрозділів, така ступінь розосередження забезпечується при розмірах: опорного пункту взводу по фронту до 400 м, у глибину до 300 м, з проміжками між опорним пунктами взводів до 300 м; опорного пункту роти по фронту до 1500 м, у глибину до 1000 м, з проміжками між опорними пунктами рот до 1500 м.

Глибина опорного пункту роти, крім цього, створюється за рахунок уступного розміщення взводів; вогневі засоби, які знаходяться у глибині, повинні знаходитися на такому віддалені, щоб своїм вогнем могли підтримати підрозділи, які ведуть бій на передньому краї.

Враховуючи дальність ведення ефективного вогню БМД та іншої зброї, глибина опорного пункту роти повинна бути до 1 км.

З урахуванням розмірів ротних опорних пунктів, проміжків між ними, можливого характеру місцевості, аеромобільний батальйон здатен обороняти район оборони по фронту до 5 км.

В батальйоні між ешелонами бойового порядку повинні бути тактичний зв’язок і така віддаленість, при якій забезпечується можливість швидкого застосування сил та засобів підрозділу, який розміщений у глибині, для нарощування зусиль на будь-якому загрозливому напрямку, а також допомоги першому ешелону. Як показує досвід військових навчань, віддаленість між ешелонами в бойовому порядку батальйону може складати до 1 км. Таке віддалення забезпечує як своєчасне висунення другого ешелону та закриття виломів, які створилися від ударів противника, так і для проведення контратак.

Таким чином, враховуючи глибину ротного опорного пункту (до 1000 м), віддаленість між ешелонами (до 1000 м), загальна глибина району оборони батальйону повинна складати до 3 км.

Для захисту підрозділів від раптового нападу противника та недопущення ведення ним розвідки від батальйону може висилатися бойова охорона у складі підсиленого взводу. Віддаленість його повинна бути такою, щоб йому забезпечувалася підтримка вогнем артилерії (мінометів), ПТКР та інших засобів, а враховуючи дальність ефективного вогню цих засобів, вона складає до 2 км.