Перерахуйте головні типи боліт та заболочених земель

16. Перерахуйте головні типи боліт та заболочених земель

Болота розділяють на 3 основних типии:

Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.

Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином, це мох сфагнум (Sphagnidae).

Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.

За типом водопостачання розрізняють болота: джерельного, річкового і атмосферного живлення.

За хімічним складом води, що надходить, болота поділяються на:

·  оліготрофні, вода яких, а в зв'язку з цим і торф, що на них утворюється, характеризуються малим вмістом мінеральних солей (зольність торфу звичайно менша як 5%);

·  мезотрофні — перехідні між оліготрофними і евтрофними (зольність торфу 4—8%);

·  евтрофні — із значним вмістом мінеральних солей (зольність торфу 8—17%);

·  алкалітрофні — з надмірним вмістом мінеральних солей, зокрема карбонатів (зольність торфу 18—40% і більше).

На болотах ростуть вологолюбні рослини, з яких найпоширеніші — мохи, осокові (різні види осоки, комишу, пухівки, ринхоспора), деякі злаки (очерет, куничник), рогіз, шейхцерія, бобівник, журавлина, буяхи, багульник, верби, сосна, вільха, береза Залежно від водного режиму та характеру мінерального живлення ці рослини утворюють різні угруповання з переважанням мохів і трав'янистих рослин або кущів і дерев.

До заболочених земель відносяться такі типи боліт: торфові болота арктичної тундри, очеретяні та осокові болота лісостепу, засолені болота напівпустелі та пустелі (солончаки), заболочені тропічні ліси тощо.

[Климентов П.П., Кононов В.М. Методика гидрогеологических исследований. М. Высшая школа 1978 г. 408 стр.]

 

Тести

 

Які відкачки зі свердловин найбільш масові?

А) одиночні дослідні;

Б) дослідно-експлуатаційні;

В) пробні;

Г) дослідні кущові;

Д) дослідні групові.

Що відноситься до параметрів балансу підземних вод?

А) рівень;

Б) витрати;

В) притік;

Г) живлення;

Д) швидкість;

Е) перетікання.

Чим визначається вибір типу горизонтального водозабору?

А) якістю підземних вод;

Б) характером водоспоживання;

В) вивченістю гідрогеологічних умов;

Г) глибиною залягання підземних вод;

Д) складністю природних умов.

Яка мінералізація питних мінеральних лікувальних вод?

А) до 8,0 г/дм³;

Б) 8,0-20,0 г/дм³;

В) 25,0-30,0 г/дм³;

Г) 30,0-35,0 г/дм³;

Д) 35,0-40,0 г/дм³.

Які нафтогазоносні басейни розташовуються в межах платформ докембрійського фундаменту?

А) 1 типу;

Б) 2 типу;

В) 3 типу.

В якому аспекті гідрогеологічних досліджень родовищ твердих корисних копалин підземні води розглядаються як найважливіший геологічний агент?

А) досліджень природних умов;

Б) досліджень, що виконуються як спеціальні методи розвідки та пошуків;

В) досліджень, які проводяться з метою вивчення та оцінки підземних вод як джерел для водопостачання.

На якій стадії або етапі проектування відповідальних та великих споруд складається ТЕО будівництва?

А) передпроектній;

Б) робочого проектування;

В) робочої документації.

При вивченні якого типу родовищ підземних вод найважливішим є встановлення контурів, умов живлення та витрачання лінз прісних вод?

А) річкових долин;

Б) артезіанських басейнів;

В) водно-льодовикових відкладів;

Г) піщаних масивів пустель та напівпустель;

Д) масивів тріщинуватих та тріщинувато-карстових порід.

Висновки

У даній роботі ми розглянули стан та розвиток гідрогеологічних досліджень в Україні. Було охарактеризовано методи, за якими проводяться такі дослідження.

У ряді регіонів кількість твердих відходів, рідких скидів, викидів у повітря гірничодобувних та промислових підприємств у десятки разів перевищує гранично допустимі концентрації та захисну здатність ґрунтів і порід. Це є причиною утворення багатьох виявлених і потенційних осередків забруднення підземних вод - основного та найбільш стійкого до техногенезу джерела господарсько-питного водопостачання.

Геологічне середовище є забрудненим радіонуклідними викидами під час аварії на Чорнобильській АЕС.

Територія України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно - геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно навантажених.

Масштабне порушення верхньої зони порід під впливом гірничих робіт, промислової та міської забудови, а також меліорації земель призвело до активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів - зсувів, утворення карсту, осідань і провалів, підтоплень тощо.

Основними завданнями цього напряму є:

- щорічне буріння артезіанських свердловин;

- проведення на територіях з інтенсивним техногенним навантаженням, еколого - геологічних та гідрогеологічних робіт для більш безпечного та раціонального розміщення водозаборів і систем водопостачання.;

- проведення моніторингу геологічного середовища та підземних вод;

- проведення спеціалізованих гідрогеологічних, інженерно-геологічних та еколого - геологічних робіт, пов'язаних із закриттям гірничодобувних підприємств, з розробленням рекомендацій щодо безпечної консервації гірничого простору.

Список літератури

 

1.  С.В. Корнєєнко Методика гідрогеологічних досліджень. Основні методи і види гідрогеологічних досліджень: Навч. посібник. – К.: ВПЦ «Киівський університет», 2001. – 69с.

2.  Климентов П.П., Кононов В.М. Методика гидрогеологических исследований. М. Высшая школа 1978 г. 408 стр.

3.  Перспективи використання комплексу експресних методів для виявлення просторового розповсюдження забруднення геологічного середовища нафтопродуктами // Мінеральні ресурси України. – 1997. - №1-2.- С.42-43 (співавт. А.В. Лущик, М.І. Швирло., І.П. Давиденко, В.І. Морозов, І.В. Кузнєцов, М.К. Осикін, Є.О. Яковлєв, М.С. Огняник)

4.  Мандрик Б.М., Чомко Д.Ф., Чомко Ф.В. Гідрогеологія: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005.-197с.

5.  Загальна гідрологія: Підручник. / Хільчевський В.К., Ободовський О.Г., Гребінь В.В., Афанасьєв С.О., Дубняк С.С. та ін. - 2008. - 399 с.