Задачі роботи

1.3  Задачі роботи

Достовірно встановлено, що в флорі України кожний п'ятий вид рослин належить до категорії рідкісних і майже кожний десятий – до категорії зникаючих, в зв'язку з чим виникає необхідність пошуку та опрацювання ефективних способів і методів охорони згаданих рослин. Актуальність проблеми зумовлена також тим, що понад 80% площі України активно використовується як господарський клин і що багато видів зростають на малих ділянках, часто в дуже обмеженій кількості особин, тобто знаходяться на межі вимирання. Значна кількість зникаючих видів рослин відіграє важливу роль в автохтонних фітоценозах, в загальному енергетичному та економічному балансі флори. В таких унікальних об'єктах, якими є рідкісні і зникаючі види рослин. Велике і практичне значення рідкісних та зникаючих рослин: багато з них містять специфічні біологічні речовини і являють собою дорогоцінну сировину для народного господарства. Також протягом останнього десятиріччя широких розмахів набуло будівництво індивідуальних будинків, котеджів та дач. Важливою складовою частиною такого будівництва є його благоустрій та озеленення. У зв'язку з цим значно зросли вимоги до ландшафтно – архітектурного оформлення нових та реконструйованих забудов. Рододендрони, поряд з іншими високодекоративними рослинами, є найефективнішими чагарниками, які набули широкої популярності в усьому світі.

Метою досліджень було вивчення біологічних особливостей видів рододендрон в Житомирському Поліссі, зокрема аборигенних та інтродукованих видів рододендронів; особливості зростання в умовах культури.

Відповідно до мети досліджень у задачі досліджень входило:

1)  вивчення сучасного стану інтродукованих видів рододендрон в Житомирському Поліссі;

2)  розробка рекомендацій щодо інтродукції, збереження та використання в Житомирському Поліссі;

3)  дослідження біологічних особливостей виду рододендронів;

4)  застосування набутих знань для інтродукції рододендронів;

5)  використання рододендронів в озелененні;

6)  впровадження перспективних видів і сортів рододендронів у декоративне садівництво.

На сьогодні є кілька причин, які помітно заважають широкому впровадженню рододендронів в озеленення. Однією з них є недостатня кількість садивного матеріалу, адже існуючі в Україні розсадники цих рослин майже не вирощують. Друга, не менш важлива причина – недостатня обізнаність фахівців з озеленення та садівників – аматорів щодо технології створення та вирощування стійких високодекоративних насаджень рододендронів.

Але інтродукцією видів рододендронів успішно займаються ботанічні сади України, зокрема ботанічний сад нашого, Державного агроекологічного університету, в якому вже зростають16 видів рододендронів.

 

Розділ 2 Природні умови, об’єкти, методи досліджень та історія вивчення інтродукції рододендронів у Житомирському Поліссі

 

2.1 Природні умови, об’єкти та методи досліджень

Переважна більшість видів Рододендрон в природних умовах зростають у гірських лісах, де вони утворюють підлісок і пристосувалися до напівзатінку. Під наметом великих дерев, використовуючи їхню захисну дію, рододендрони знаходять оптимальні умови для свого росту та розвитку. Однак деякі види, наприклад рододендрони кавказький, миртолистий та інші займають місця в альпійському поясах гір, тобто на відкритих, повністю освітлених ділянках північних схилів, утворюючи там невеликі зарості.

Окремі види, наприклад рододендрони камелієквітковий (R.Camelliaeflorum), чорничний (R.vaccinioides) та інші ростуть у вологих тропічних лісах на стовбурах та гілках великих дерев, розвиваючись як епіфіти. Характерно, що такі види не паразитують на цих деревах, а використовують їх тільки як місце для зростання, живлячись розкладеними рештками рослин і не порушуючи режиму живлення дерев [1].

Майже всі види рододендронів пристосувалися до високої вологості повітря та ґрунту. Саме тому гірські регіони земної кулі з помірним кліматом та великою кількістю опадів є найоптимальнішими для зростання цих рослин. Узимку в горах, як правило, випадає багато снігу, який захищає рододендрони від сильних морозів. А влітку часті дощі насичують повітря водяною парою, що позитивно впливає на різноманітність їх видового складу й сприяє інтенсивному росту і розвитку. Щодо ґрунтів, то найкращим для рододендронів є кислі (рН 3,5 – 5,5), збагачені гумусом, пухкі ґрунти. На ґрунтах нейтральних або лужних, а також важких вони майже не ростуть.

Всі відомі види рододендронів утворюють поверхневу, мичкувату, дуже компактну кореневу систему, яка зосереджена в невеликій грудці. Вони потребують, щоб верхній ґрунтовий шар був пухким і повітропроникним, тобто забезпечував добру аерацію. Слід зазначити також, що рододендрони хоч і потребують вологих ґрунтів та повітря, проте не витримують високої ґрунтової та застійної води. Досвід вирощування рододендронів у паркових умовах великого міста та на територіях промислових підприємств переконує, що переважна більшість цих рослин добре витримує загазованість та запиленість повітря. Виділяючи ефірні масла та фітонциди, рододендрони очищують повітря від хвороботворних мікроорганізмів та сприяють оздоровленню навколишнього середовища.

Об'єктами дослідження цієї роботи були види рододендронів, які зростають в колекції ботанічного саду ДАУ.

Таблиця 2. Види рододендронів, які зростають в колекції ботанічного саду ДАУ

Латинська назва	Українська назва	Нумерація	Період цвітіння
1. Rhododendron nudiflorum (L.) Torr.	Голоквітковий	9	15.05 – 26.05
2. Rh. mucronulatum Tucz.	Гострокінцевий	4	10.04 – 22.04
3. Rh. amesiae Rehd. et Wils.	Еймс	6	08.05 – 19.05
4. Rh. luteum Sweet	Жовтий	29	18.05 – 30.05
5. Rh. catawbiense Michx.	Кетевбінський	7	20.05 – 04.06
6. Rh. ponticum L.	Понтійський	18	20.05 – 04.06
7. Rh. poukhanense Levl.	Пукханський	12	12.05 – 27.05
8. Rh. searsiae Rehd. Et Wils.	Серса	3	05.05 – 27.05
9. Rh. sichotense Pojark.	Сіхотинський	13	15.04 – 25.04
10. Rh. Obtusum Planch.	Тупий	8	12.05 – 28.05
11. Rh. fortunei Lindl.	Форчуна	5	09.05 – 01.06
12. Rh. schlippenbachii Maxim	Шліппенбаха	22	28.04 – 23.05
13. Rh. japonicum Suring.	Японський	11	19.05 – 01.06
14. Rh. gorchynnej	Горчуна	1	07.05 – 02.06
15. Rh. micranthum Turcz.	Дрібноквітковий	14	09.05 – 27.05
16. Rh. luteum	Лютеум	19	01.05 – 24.05

Основним місцем проведення досліджень був ботанічний сад ДАУ. Досліджувані види рододендрона приурочені до помірного і прохолодного клімату. За допомогою порівняльної характеристики кліматичних умов району інтродукції та умов природних ареалів зростання досліджуваних видів, можна передбачити та оцінити особливості процесу акліматизації інтродуцентів в умовах Житомирського Полісся.

Проводилися такі фенологічні спостереження:

1)  визначення тривалості періоду спокою;

2)  динаміка сезонного приросту пагонів;

3)  розвиток генеративних бруньок;

4)  інтенсивність цвітіння та плодоношення;

5)  зимостійкість;

6)  транспіраційна здатність рослин.

Період спокою. Дослідженнями встановлено, що в умовах Житомирського Полісся бруньки досліджуваних видів рододендрона не мають органічного спокою і входять у стан вимушеного спокою у III декаді серпня – III декаді вересня. Триває період спокою від 195 – 217 днів (у далекосхідних та сибірських видів) до 246 – 262 днів (у північноамериканських та європейських видів). На основі даних про сезонний розвиток рододендронів в умовах Житомирського Полісся України за строками початку і закінчення вегетації виділено три фенологічні групи: рання (РР) – Rh. dauricum, Rh. ledebourii, Rh. mucronulatum, Rh. Sicotense; середня (СС) - Rh. japonicum, Rh. luteum, Rh. molle, Rh. obtusum, Rh. occidentale, Rh. schlip­penbachii, Rh.vaseyi та пізня (ПП)— Rh. catawbiense, Rh. Ponticum [3].

Шляхом порівняння початку і закінчення вегетації рододендронів із зимостійкістю, як однією з головних ознак стійкості інтродукованих рослин у помірній зоні, установлено, що більшість видів всіх феногруп, незалежно від їхнього походження, досить стійкі в умовах інтродукції. Виключення складають 3 види: Rh. occidentale, Rh. mucronulatum, Rh. ponticum. Середня тривалість вегетації рододендронів в умовах Житомирського Полісся становить 185 ± 8 днів. Ця цифра близька до середньої тривалості періоду вегетації аборигенних рослин (208 ± 9 днів). Однак, річний цикл розвитку рододендронів феногруп РР (Rh. dauri­cum, Rh. ledebourii, Rh. mucronulatum, Rh. sichotense) і ПП (Rh. ponticum) в окремі роки не завжди узгоджується з клімаритмікою району інтродукції, що призводить до зниження або відсутності цвітіння і плодоношення названих видів [3].

Динаміка сезонного приросту пагонів. Встановлено, що початок росту пагонів у більшості досліджуваних видів рододендрона розпочинається у першій декаді травня при середньодобових температурах повітря 11,0–18,5°С і сумах активних температур 254,7–511,6°С. Завершується ріст утворенням генеративної або вегетативної бруньки у липні — на початку серпня. Найтривалішим ростом відзначаються пагони Rh. ponticum (135±9 днів), для яких характерно два періоди росту різної інтенсивності. Найкоротшим — Rh. schlippenbachii Maxim. (46 ± 3 дні). Решта видів за тривалістю росту пагонів займають проміжне положення. Установлено, що види родо­дендрона, які рано закінчують ріст (червень–липень) та лігніфікацію пагонів, є більш зимостійкими у порівнянні з видами, які пізно закінчують ці процеси. Виключення становлять Rh. smirnowii та Rh. catawbiense, які хоч і рано закінчують приріст, проте їх лігніфікація продовжується до кінця вересня. Однак, це не впливає негативно на їх зимостійкість.

Інтенсивність цвітіння і плодоношення. Тривалість цвітіння інтродукованих рододендронів є їх видовою особливістю і варіює в межах 16–22 днів. Підтверджено, що зміна строків цвітіння рододендронів знаходиться у прямій залежності від географічного положення і кліматичних умов місця інтродукції. . У Rh. ledebourii та Rh. occidentale іноді спостерігали повторне цвітіння у осінні місяці. У Rh. ponticum за роки досліджень цвітіння було відсутнім через низьку зимостійкість генеративних бруньок.

Інтенсивність цвітіння рододендронів іноді понижувалась під впливом несприятливих кліматичних умов у зимово-весняний період. Тривалий екстремальний період засухи на фоні високих температур повітря під час закладання і формування репродуктивних органів рододендронів (червень–липень місяці), як правило, негативно впливає на цей процес, що призводить до зниження у наступному році інтенсивності цвітіння та рясності плодоношення [1,2].

Зимостійкість. Візуальні спостереження показали що 8 видів рододендрона, а саме Rh. catawbiense, Rh. japonicum, Rh. luteum, Rh. schlippenbachii, Rh. vaseyi, є цілком зимостійкими в умовах інтродукції (І бал зимостійкості). Ранньоквітучі Rh. dauricum, Rh. ledebourii, Rh. sichotense входять у групу зимостійких видів; вони також мають бал зимостійкості І, проте на них негативно впливають зимові та ранньовесняні потепління. Rh. mucronulatum утворює групу відносно зимостійких видів (ІІ бали), у яких підмерзають однорічні пагони. Rh. Ponticum відноситься до групи малозимостійких видів (бал ІІІ–V).

Транспіраційна здатність рослин. В умовах Житомирського Полісся у літньо – осінні місяці часто трапляються тривалі засушливі періоди з низькою вологістю повітря. Рододендрони, які мають поверхневу кореневу систему, в таких умовах не витримують засухи: в’януть або зовсім гинуть. Насамперед це листопадні види. Напіввічнозелені і вічнозелені види у цьому відношенні проявляють дещо більшу витривалість. Однак, всі досліджувані види рододендрона потребують інтенсивних поливів, а також скроплювань крон водою. Особливо це стосується тих рослин, що зростають на відкритих місцях з інтенсивним освітленням.

 

2.2 Історія вивчення інтродукції рододендронів у світі та Житомирському Поліссі

Протягом останнього десятиріччя, коли в Україні почали діяти ринкові відносини, широких розмахів набуло будівництво індивідуальних будинків, котеджів та дач. Важливою складовою частиною такого будівництва є його благоустрій та озеленення.

У зв'язку з цим значно зросли вимоги до ландшафтно – архітектурного оформлення як нових так і реконструйованих забудов. Рододендрони, поряд з іншими високо декоративними рослинами, є найефективнішими чагарниками, які набули широкої популярності в усьому світі. Навесні вони вражають яскравими барвами, відтінками, розмірами та формою суцвіть, а восени – декоративним кольоровим листям: золотистим, багряним, червоним.

Під час цвітіння рододендрони не поступаються найпривабливішим чагарникам. Тому людина, яка хоч раз побачила їхнє дивовижне цвітіння, ніколи не забуде цього пишного видовища.

Про рододендрони знає далеко не кожний мешканець нашої країни. І це не дивно, тому що основна кількість видів цих деревних рослин у природних умовах росте в горах Китаю, Південно – Східної Азії, Далекого сходу, Кавказу й Північної Америки, де вони пристосувалися до вологих кліматичних умов та кислих ґрунтів. На території України природно зростають лише 2 види цього роду – рододендрони жовтий та миртолистий. Треба відмітити, що рододендрон жовтий, є аборигенним видом Житомирського Полісся.

Проте багаторічний досвід вирощування цих рослин у деяких ботанічних садах та дендропарках України переконливо свідчить, що чимало видів, різновидностей, гібридів та сортів рододендронів можна успішно культивувати в зоні Полісся, Лісостепу та Прикарпаття. За їх участю можна створити привабливі й затишні куточки відпочинку не тільки у великих садах, парках та дендраріях, але й на територіях підприємств і організацій, на присадибних ділянках і дачах [2].

Впровадження перспективних видів і сортів рододендронів у декоративне садівництво в Україні розпочалося приблизно з початку 80 – х років ХХ століття і з кожним роком його обсяги повільно зростають. На сьогодні є кілька причин, які помітно заважають широкому впровадженню рододендронів в озеленення. Однією з них є недостатня кількість садивного матеріалу, адже існуючі в Україні розсадники цих рослин майже не вирощують. Друга, не менш важлива причина – недостатня обізнаність фахівців з озеленення та садівників – аматорів щодо технології створення та вирощування стійких високо декоративних насаджень рододендронів.

Рід Рододендрон (Rhododendron L.) – це найбільший рід у родині Вересових. Кількість видів цього роду точно не встановлена, оскільки з року в рік дослідники відкривають нові види та форми. Літературні дані свідчать, що в різні часи ботаніки відкрили й описали понад 1200 дикорослих видів та різновидів рододендронів.

Назва рододендрон складається з двох грецьких слів: rhodon – троянда і dendron – дерево. Отже, це дерево – троянда. До роду належать вічнозелені, напіввічнозелені та листопадні кущі або кущики, рідше дерева.

Характерними особливостями рододендронів є різноманітні за формою та висотою їх кущі, різні за формою та розмірами їх листки, різноманітні за величиною, формою та кольорами квітки. Деякі види зовсім низькорослі, наприклад рододендрон камчатський (R. camtchaticum Pall.), рододендрон кельтський (R. Keleticum ), які відростають лише на кілька сантиметрів, інші рододендрони рівновисокий (R. Fastigiatum), та щільний (R. Impediatum) – сягають висоти декількох десятків сантиметрів, але більшість видів бувають висотою до 1 – 4м. Окремі ж види, наприклад рододендрон гігантський (R. giganteum), ростуть висотою до 30м.

Щодо форми та розмірів листків деякі види, наприклад рододендрон кельтський, мають листки довжиною до 1,5см, у більшості видів вони бувають 10 – 15см, але є й такі, у яких листки сягають 30 і навіть 80 – 100см, наприклад, у рододендрона велико виїмчастого (R. Sinogrande).

Квітки окремих видів, наприклад рододендрона дрібноквіткового (R. Micranthum), невеликі до 1,5см діаметром. У більшості видів вони досягають 6 – 12см, але є й такі, які утворюють квітки діаметром до 20см. За формою вони можуть бути лійкоподібними, схожими на дзвоники, трубчастими або колесоподібними, за кольором – рожевими, пурпуровими, червоними, бузковими, жовтими або білими, причому різних відтінків.

Цвітуть рододендрони дуже яскравими кольорами, що дає можливість створювати з них дивовижні пейзажі. Саме тому вони користуються великою популярністю в декоративному садівництві [16].

Природні ареали відомих на сьогодні диких видів, різновидностей та форм рододендронів поширені в основному в регіонах з помірним кліматом північної півкулі Землі. Велика кількість цих рослин займає чималі території у Східній Азії. Тут вони зростають у горах, у басейнах великих річок, а також на узбережжі океанів та морів, де випадає багато опадів. Найбільше їх у Західних провінціях Китаю, у Гімалаях та Японії. Чимало видів рододендронів ростуть також в горах Тибету, в Кореї, в Приморському краї Росії та на півострові Камчатка.

В Україні природно зростають тільки 2 види рододендронів. Серед них – рододендрон жовтий (R.luteum Sweet), ареал якого складається з суцільного та острівного місцезнаходжень, займає північно – східну частину Рівненської та північно – центральну частину Житомирської областей. Це релікт дольодовикового періоду, який вимирає і потребує контролю за станом популяцій. Другий вид – рододендрон миртолистий (R.myrtifolium Schott et Kotschy) зростає окремими групами або заростями в Карпатах.

Історія інтродукції рододендронів тісно пов'язана з їхнім відкриттям та ботанічним описом. Вона була започаткована ще в другій половині ХVІІ століття, коли в 1656 році в Англію був інтродукований з Альп рододендрон жорстко волосистий, проте широкого розмаху у той час не набула. Лише через 37 років шведський ботанік Е. Кемпфер, дослідивши флору Японії, описав і привіз з собою 19 видів рододендронів [1].

У ХVIII столітті наукові дослідження флори різних регіонів світу та відкриття нових видів рослин дещо активізувалися. То був період відкриття та колонізації нових територій, а також швидкого розвитку капіталістичних відносин. Між різними країнами світу пожвавилися торговельні зв'язки. Це сприяло збільшенню товарообміну та завезенню до Європи нових видів рослин і, зокрема, рододендронів. Центром інтродукції рослин стала Англія, кліматичні умови якої (м’яка зима з великою кількістю опадів та не дуже спекотливе літо) дозволяли вирощувати тут велику кількість рослин, у тому числі й рододендронів. Пізніше звідси інтродуценти були завезені в інші країни Європи – Голландію, Німеччину, Латвію, Росію.

Великий внесок у відкриття видів роду Рододендрон зробив англійський ботанік Дж. Гукер, який з 1849 по 1851 рік очолював експедицію в Гімалаях, де він виявив та описав 45 нових видів цього роду.

Протягом другої половини ХІХ століття в різних районах Євразії було відкрито та описано також велику кількість рододендронів.

Найпродуктивнішою з огляду на відкриття та первинне культивування рододендронів була перша половина ХХ століття. Численні ботанічні експедиції цього періоду, в яких працювали відомі ботаніки та колекціонери Е. Вільсон, Ж. Рок, Д. Шефір та інші. До кінця першої половини ХХ століття було відкрито майже 900 видів рододендронів і майже 600 з них – інтродуковано [3].

Таким чином, донині дослідники різного фаху і занять (ботаніки, мандрівники, колекціонери) відкрили і описали понад 1200 дикорослих видів рододендронів, половина яких вже інтродуковані і використовуються як у декоративному садівництві, так і в селекційних дослідженнях. Найбільші колекції цих високо декоративних представників світової флори зростають у ботанічних садах, дендраріях та приватних закладах Англії, Голландії, Шотландії, Німеччини, Данії, Чехії, Росії. В Україні чималі колекційні фонди рододендронів зібрані в Ботанічному саду імені акад. О.В.Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в Ботанічному саду Львівського університету імені І.Франка.

Зусиллями селекціонерів багатьох західних країн виведено майже 10000 сортів рододендронів, які знайшли широке застосування в озелененні.

Таблиця 3. Види рододендронів, які знаходяться

в колекції ботанічного саду ДАУ

1.  Голоквітковий	Rhododendron nudiflorum (L.)Тоrr.
2.  Гострокінцевий	Rh. mucronulatum Tucz.
3.  Даурський	Rh.dauricum L.
4.  Еймс	Rh. amesiae Rehd. et Wils.
5.  Жовтий	Rh. luteum Sweet
6.  Канадський	Rh. canadense (L.) Torr.
7.  Кетевбінський	Rh. catawbiense Michx.
8.  Лебедура	Rh. ledebourii Pojark.
9.  Понтійський	Rh. ponticum L.
10.  Пукханьський	Rh. poukhanense Levl.
11.  Серса	Rh. searsiae Rehd. et Wils.
12.  Сіхотинський	Rh. sichotense Pojark.
13.  Тупий	Rh. obtusum (Lindl.) Planch.
14.  Форчуна	Rh. fortunei Lindl.
15.  Шліппенбаха	Rh. schlippenbachii Maxim.
16.  Японський	Rh. japonicum (A. Gray) Suring.

Рододендрон голоквітковий – Rhododendron nudiflorum (L.) Torr.

Прямостоячий кущ заввишки 1 - 2м. Молоді пагони слабо опущені. Листки від еліптичних до довгастих або короткозагострені, рідше тупуваті, з клиноподібною основою, по краях дрібно війчасті, 3 – 8см завдовжки, 1,5 – 3см завширшки, яскраво – зелені. Квітки по 6 – 12, майже без запаху, розпускаються до розвитку листків. У природі поширений у східній частині Північної Америки. Росте помірно: приріст пагонів за вегетаційний період 8 -11см. Зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням, живцями. Культивується, також, в окремих ботанічних садах Києва та Львова. Це декоративний вид.

Рододендрон гострокінцевий – Rhododendron mucronulatum Turcz.

Кущ заввишки 1 -3м. кора в стовбурців і гілок сіра. Молоді пагони іржаво – бурі, залозисто – лускаті. Листки еліптично – ланцетоподібні, тонкі, загострені або гострі, з коротким гострячком на вершку, по краях з щетинистими волосками, 4 – 12см завдовжки, 1,2 – 2,5см завширшки, зверху яскраво – зелені, з рідкими лускатоподібними залозами, знизу світліші. Цвіте ще коли не має листків. Квіткові бруньки по 3 – 6, зближені біля кінця пагона, одно квіткові. Плоди борознисто – циліндричні або продовгуваті, 5 – стулчасті, оливково – сірі або темно – коричневі, 7 – 15мм завдовжки. Цвіте у квітні, плодоносить у жовтні. У природі поширений на Далекому Сході, у Північно – Східному Китаї. Росте в хвойно – широколистяних лісах на кам'янистих схилах і скелях. Чисельність цього виду в природі скорочується, тому його відносять до зникаючих видів. У культурі в Україні – з кінця 60-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 10 – 12см. Зимостійкий, але за аномально низьких температур однорічні пагони підмерзають. Цей вид дуже чутливий також до позитивних тривалих температур (10˚С), які іноді бувають в кінці зими і провокують розвиток квіткових бруньок. Подальші заморозки, що нерідко настають після цього, часто пошкоджують розвинуті квітки і зав'язь, а це значно знижує інтенсивність цвітіння та рясноту плодоношення. В культурі розмножується насінням, живцями та відсадками. Культивується у ботанічних садах та дендропарках Києва, Львова, Чернівцях, Умані. Цінна високодекоративна, ефіроолійна та лікарська рослина.

Рододендрон жовтий – Rhododendron luteum Sweet.

Це гіллястий кущ 1 – 4м заввишки, який розростається до 6м в ширину. Молоді пагони мохнаті, жовтуваті. Листки видовжено – ланцетоподібні або видовжено – еліптичні, з гострим кінцем, до основи звужені, 4 – 12см завдовжки, 1,5 – 4см завширшки, по краях дрібно пилчасті і війчасті. Квіти по 7 – 12, дуже запашні, розпускаються до появи листків або одночасно з ними. Цвіте в травні, плодоносить на початку листопада. У природі поширений в Північному та Центральному Поліссі – є аборигенним видом Житомирського Полісся, на Кавказі та сході Західної Європи та Малій Азії. Росте в лісах, низинах та в горах на висоті до 2000м над рівнем моря на піщаних та щебенистих ґрунтах. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 9 – 12см. Цілком зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. Розмножується насінням, живцями, відсадками. Цінна декоративна, лікарська, ефіроолійна культура. Це реліктовий вид, запаси якого зменшуються.

У культурі в Україні – з 20-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 9 – 12см. Цілком зимостійкий. В культурі розмножується насінням, живцями та відсадками. Культивується у ботанічних садах та деяких дендропарках. Цінна декоративна, лікарська, ефіроолійна рослина.

Рододендрон Альбрехта – R. albrechtii Maxim.

Це розлогий кущ 1 - 1,5м заввишки. Пагони іржаво – коричневі, майже голі. Листки обернено яйцеподібні, по 5 на кінцях коротких пагонів, 4 – 15см завдовжки, 1,5 – 6см завширшки, знизу вкриті волосками. Квітки розпускаються до появи молодих пагонів або одночасно із ними. У природі поширений у Середній та Північній Японії, росте в лісах та заростях. У культурі в Україні – з середини 70-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетаційний період 10 – 12см. Цілком зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням та живцями. Культивується в ботанічних садах Києва та Львова. Цінний високодекоративний вид, заслуговує широкого застосування в озелененні.

Рододендрон Вазея – R. vaseyi A.Grey

Нерівномірно гіллястий кущ до 5м заввишки, в культурі – 2,5м. Молоді пагони трохи опушені, червонувато – коричневі, пізніше голі, на другий рік сірувато – бурі. Листки еліптичні або довгасто – еліптичні, загострені, 5 -12см завдовжки, 2 – 6см завширшки, зверху темно – зелені, знизу світлі. Квітки розпускаються до появи листків. Плоди борознисто – конусоподібні, 5-стулчасті, 8 – 16см завдовжки, темно – коричневі. Цвіте на початку травня, плодоносить у жовтні. У природі поширений у Північній Америці (Північна Кароліна). Росте в горах на висоті 900 – 1600м над рівнем моря. У культурі в Україні – з кінця 80-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 8,5 – 10см. Дуже зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням, живцями. Цінний високодекоративний вид.

Розділ 3 Результати дослідження та їх аналіз