Економічний механізм стосунків між виробниками і переробниками

3.2 Економічний механізм стосунків між виробниками і переробниками

Дослідження показують, що низький обсяг постачання молока на переробку зумовлює дефіцит цієї сировини (92% респондентів відчувають його дефіцит). В результаті наявні потужності молочної промисловості в середньому використовують лише на 25%, по виробництву продукції з незбираного молока — на 12,2, маслі на 36,7, сирів сичужних — на 53,3, плавлених сирів — на 50,4%. Знос активної частини промислово-виробничих основних фондів на молокопереробних підприємствах у 2006 році становив 60% від загальної вартості фондів, а інвестиції в основному капітал галузі — лише 82 млн. грн. (1,4% від загальної суми інвестицій по промисловості). Низький рівень інвестицій та відсутність власних коштів для закупівлі технологічного устаткування не сприяє зниженню витрат на виробництво продукції, оскільки застарілі основні засоби не дозволяють виробляти конкурентоспроможні молокопродукти.

Щодо стану молочного скотарства України, то проведені дослідження дали змогу виділити такі причини втрат молока та занепаду молочного скотарства у колективних господарствах суспільного сектора. На рівні виробництва молочної сировини це повне використання генетичного потенціалу тварин (втрати 30—35% від загального обсягу молочної сировини) через недостатній рівень годівлі, та низьку якість кормів (частка комбікормів і концентрованих кормів у 2000 році скоротилася майже вдвічі порівняно); недостатній рівень селекції та погіршення генофонду поголів'я через відсутність схрещування з жиромолочними породами, нераціональний рівень вибраковування. (13)

Порушилися традиційні інтеграційні зв’язки між сільгоспвиробниками, переробниками. Це призвело до розбалансованості інтересів учасників єдиного процесу доведення сільськогосподарської сировини до споживача, збільшення витрат на всьому ланцюгу „Виробництво-споживач”.

Тому спостерігається диспропорція в розподілі прибутків між виробниками і переробниками сільськогосподарської сировини.

Отже, на прикладі ЗАТ „Бахмачмолококонсерв” розрахуємо розмір прибутку 1 ц молока виробника сировини.

Собівартість 1 ц. молока = 80 грн.

Ціна реалізації 1 ц. = 100 грн/ц.

Прибуток = 20 грн/ц.

Отже, ми бачимо, що від реалізації 1 ц молока виробник має прибуток в розмірі 20 грн/ц.

Тепер розрахуємо розмір прибутку виробника масла.

З 1 ц молока отримуємо 4 кг масла. 1кг масла в середньому коштує 20грн/кг.

Знайдемо виручку від реалізації: 4кг * 20 грн. = 80 грн.

Собівартість 1 кг масла становить становить 10грн грн., а, отже, собівартість 4 кг буде становити: 4*10 = 40 грн.

Звідси, прибуток молокозаводу буде: 80 – 40 грн. = 40 грн.

Як бачимо з даних результатів, переробник має в 2 рази показники більші, ніж товаровиробник. І це лише по маслу. А із 1ц молока можна, ще отримати і інші продукти, такі, як сири, кефір, згущене молоко та інше. А це, на мою думку, не справедливо, бо товаровиробник несе набагато більші витрати на виробництво одиниці продукції, як матеріальних, так і затрат праці.

Тому шляхом державного втручання, потрібно створити заходи щодо усунення диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію, а також розвивати процес інтеграції переробника з виробником.

3.3 Державне регулювання галузі

Правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров’я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України регулює ЗУ «Про молоко та молочні продукти» від

Основними засадами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров’я населення є:

забезпечення внутрішніх потреб держави в молочних продуктах широкого асортименту та нарощування їх експорту;

здійснення контролю за якістю та безпекою молока, молочної сировини і молочних продуктів;

сприяння розвитку інтеграційних процесів між виробником, переробником та реалізатором;

проведення моніторингу ринку молока та молочної продукції;

удосконалення митно-тарифної та цінової політики у частині захисту вітчизняних виробників молока та молочної продукції;

розроблення загальнодержавних програм розвитку селекційно-племінної справи.

Технологічне обладнання, супутні матеріали та транспортні засоби, в яких перевозяться і зберігаються молоко, молочна сировина та молочні продукти, повинні виготовлятися з матеріалів, дозволених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я для використання за цільовим призначенням і контакту з харчовими продуктами.

Суб’єкти господарювання всіх форм власності (крім особистих селянських господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягають атестації на відповідність обов’язковим вимогам нормативно-правових актів.

Об’єктами атестації виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів є нормативна документація на продукцію, а також технологічне обладнання, засоби вимірювальної техніки та контролю, випробувальне обладнання.

Дія атестата може бути тимчасово зупинена органом, який його видав, у разі порушення виробником вимог нормативно-правових актів про якість і безпеку молока, молочної сировини та молочних продуктів.

Атестат виробництва молока, молочної сировини і молочної продукції видається відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Атестація виробництва молока, молочної сировини і молочної продукції проводиться один раз на 5 років.

Виробництво та переробка молока, молочної сировини і молочної продукції без атестата виробництва забороняються.

Суб’єкти господарювання — виробники молока, молочної сировини та молочних продуктів мають право:

отримувати від відповідних державних органів у встановленому порядку необхідну інформацію, законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань якості та безпеки продукції, що виробляється;

звертатися за захистом порушених прав до суду відповідно до закону.

Суб’єкти господарювання — виробники молока, молочної сировини та молочних продуктів зобов’язані:

додержувати вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації;

забезпечувати додержання вимог санітарних та ветеринарно-санітарних норм і правил, а також за розпорядженнями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби та державної установи ветеринарної медицини здійснювати протиепідемічні та протиепізоотичні заходи з метою запобігання розповсюдженню захворювань, спільних для людей і тварин;

забезпечувати контроль якості та безпеки продукції;

вести в установленому законодавством порядку документацію, яка підтверджує забезпечення належної якості та безпеки продукції;

надавати необхідну для здійснення державного контролю і нагляду інформацію, документацію, зразки молока, молочної сировини, компонентів рецептури молочних продуктів для проведення лабораторних досліджень у кількості, передбаченій нормативно-правовими актами.

Державна підтримка виробників молока, молочної сировини і молочних продуктів здійснюється виходячи з пріоритетності розвитку молочної галузі агропромислового комплексу, зокрема шляхом фінансування з Державного бюджету України:

програм розвитку селекційно-племінної роботи в молочному скотарстві, протиепізоотичних заходів, що мають загальнодержавне значення;

дотаційних цін на молоко;

підтримки виробництва продукції дитячого харчування;

підтримки експорту молочних продуктів;

надання пільгових короткострокових і довгострокових кредитних ресурсів;

лізингових послуг щодо придбання обладнання вітчизняного та зарубіжного виробництва для технічного переоснащення і запровадження сучасних технологій виробництва та переробки молока і молочних продуктів суб’єктами господарювання, на яких поширюється дія цього Закону

З метою регулювання ринку молока та молочних продуктів установлюються квоти сільськогосподарським товаровиробникам на обсяги виробництва та продажу молока переробним підприємствам та обсяги поставки молочної продукції до державного матеріального резерву.(1)

Квоти на виробництво молока та поставку молочної продукції до державного резерву в цілому щорічно встановлюються Кабінетом Міністрів України, по областях та підприємствах — центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики за участю галузевих формувань та обласних державних адміністрацій.(15)

ВИСНОВКИ

Розвиток ринкових відносин в Україні вимагає підвищення ефективності господарювання. Проте, можна сказати, що за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршали – зменшились обсяги виробництва, знизилась його рентабельність, різко скоротились інвестиції. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності.

Проаналізувавши діяльність ЗАТ “Бахмачмолококонсерв” можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства є незадовільним. Причинами такого стану, на мою думку стали:

-  накопичення невиправданих (понаднормативних) залишків продукції на складах підприємства;

-  погіршення показників виробничої діяльності – обсяги, асортимент продукції;

-  зниження рентабельності виробництва, а отже підприємство отримує збитки, і як наслідок – зниження суми обігових коштів.

Як видно підприємство є неплатоспроможним, тобто воно не може покрити свої зобов’язання за рахунок власних коштів. Тому важливе значення є розробка рекомендацій для подолання фінансових труднощів.

З метою поліпшення структури обігових коштів можна зменшити залишки непотрібних або надмірних запасів товарно-матеріальних цінностей через їх реалізацію.

Скорочення понаднормативних залишків готової продукції на складі потребує вжиття таких заходів, як прискорення виконання замовлень покупців, вдосконалення оперативного планування виробництва продукції і її відвантаження перегляд ціноутворення.

Доречним і суттєвим джерелом поповнення обігових коштів може бути здавання в оренду виробничих і складських приміщень, виробничих потужностей. Це не змінює структуру капіталу, але дає можливість за рахунок вільних потужностей одержати додаткові кошти на розрахунковий рахунок.

Важливе значення має поліпшення ефективності роботи підприємства –підвищення рентабельності та якості продукції, впровадження нової техніки і технології.

Слід зосередити увагу на виробництві тієї продукції, яка користується найбільшим попитом. Також підприємство повинно не зупиняти пошуки нових покупців і замовників, ринків збуту продукції.

Прийняття парламентом України відповідних законодавчих актів дасть можливість створити необхідні економічні умови для швидкого економічного розвитку галузей народного господарства і забезпечення споживача товарами власного виробництва з високими якісними показниками і можливостями вийти на зовнішній ринок. Для виходу на міжнародний ринок із продукцією необхідно створити однакові умови для вітчизняних підприємств із підприємствами, які виготовляють ідентичну продукцію за кордоном. Це буде справжня чесна конкурентна боротьба між товаровиробниками.

Крім цього молокопереробні підприємства регулюють: Наказ 24.03.2006 № 144 «Про затвердження Заходів щодо розвитку м’ясного та молочного тваринництва», Державні санітарні правила молокопереробних підприємств.

Слід зазначити, що в останні роки значно знизилася роль держави в оновленні матеріально-технічної бази галузі, зменшена підтримка не тільки на безповоротній основі, а й на поворотній, у вигляді інвестиційних кредитів.

Використана література

1.  Закон України «Про молоко та молочні продукти», Відомості ВРУ, 2004р.

2.  Наказ 24.03.2006 № 144 «Про затвердження Заходів щодо розвитку м’ясного та молочного тваринництва».

3.  Державні санітарні правила молокопереробних підприємств// Агро компас. – 1999. - № 12. – с.8.

4.  Алексійчук В.М., Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва, - К.:ІАЕ, 1999. – 532 ст.

5.  Москаленко А.М., Економіка АПК,- Навчальний посібник.: Чернігів КН Чернігівські береги, 2005. – 154ст.

6.  Березівський П.С., Системи технологій, - Навчальний посібник.:КНЕУ, 2006.- 287ст.

7.  Іваненко Ф. В., Технологія зберігання і переробки сільськогосподарської продукції. – К.:КНЕУ, 2005. – 221ст.

8.  Дерій В.А., Рожелюк В.М. Організаційно-технологічні особливості молокопереробного виробництва та облік витрат// Економіка АПК. – 2000. – №1. – с. 61-68.

9.  Єресько Г. В. переробка молока та мяса//вісник аграрної науки. – 2000. – №3-4. – 165-167ст.

10.  Зимовець В.М. Економічні проблеми розвитку виробництва та ринку молокопродуктового підкомплексу// Економіка АПК. – 2002. – №5. – с. 126-128.

11.  Котков В.П. Основні методологічні положення розробки моделі розвитку регіонального молокопродуктового підкомплексу// Економіка АПК. – 2000. – №5. – с. 11-15.

12.  Котков В.П. Формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві//Економіка АПК. – 2000. – №1. – с. 69-72.

13.  Мостенська Т.Л. Проблеми розвитку молочного виробництва в Україні// Економіка АПК. – 2001. – №6. – с. 40-45.

14.  Савицька В.Г. Молоко і молокопродукти у споживчому балансі населення України// Економіка АПК. – 1999. – №12. – с. 39-44.

15.  Юрченко К.Г. Стан та перспективи розвитку молокопереробної промисловості України// Економіка АПК. – 2002. – №10. – с. 55-56.