Навигация
2. Класифікація наук
У шеститомнику «курс позитивної філософії» що видавався з 1830 по 1842 рр., Конт розділив всі відомі йому науки на істинні і помилкові. Останніми він вважав ті, котрі зайняті вирішенням нерозв’язних питань іпостулюють те, що неможливо підтвердити чи спростувати. Сюди він відносив теологію, містицизм, спіритуалізм, алхімію, утопізм, а також метафізику, тобто філософію. Істинні науки він називав, наслідуючи свого учителя Сен-Сімона, позитивними, виділивши серед них абстрактні ( теоретичні) і конкретні ( йдучи «від загального до конкретного»науки). Перші (абстрактні) вивчають загальні закони, які поширюються на певні групи явищ і діють там. Ці науки – абстрактні і найбільш загальні. Так, загальна біолгія ( фізіологія за Контом) – це абстрактна наука, теоретична, а зоологія та біологія – конкретні науки, очкільки вони вивчають на специфічних об’єктах прояв загальних біологічних закономірностей.
Окремі – конкретні – науки застосовують матеріали загальної теорії для виявлення їх дії в конкретних сферах спеціального наукового знання у відповідності до своїх об’єктів, що становлять предмет конкретної науки. Вони – мовби прикладна галузь загальної теорії щодо конкретних історично визначених у просторі і часі існуючих предметів. [3, c.149]
О. Конт створює свою класифікацію наук, розміщаючи їх у відповідності з історією їх виникнення, розвитку і залежності одна від одної, ускладненням їх предмету, зростанням складності явищ, які вони досліджують, мірою прояву в них позитивізму. Контівська ієрархія набуває вигляду сходинок: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія і соціологія. Чим простіша матерія, тим легше про неї міркувати позитивно. Кожна наступна позитивна наука грунтується на попередній, наслідуючи і розвиваючи властивій попередній спосіб мислення.
Математика як найбільш проста й абстрактна наука започатковує, а соціологія ( соціальна фізика) як найскладніша й конкретна завершує систему класифікації наук. У цій системі О. Конт поєднує історичне та логічне в розвитку науки. Чим загальніше явище, Тим простішим є його вивчення і Тим скоріше науки що його вивчають, стають «позитивними», тобто перетворюються в строго наукові теорії і, навпаки, окремі конкретні явища виявляються більш складними, що стає перешкодою на шляху їх вивчення менш абстрактними науками. Ця залежність однієї науки від іншої зумовила пізню появу соціальної фізики – соціології.
Соціологія є вищою і найскладнішою теоретичною наукою. При цьому їй повинен бути властивий той самий спосіб мислення, який запанував у суспільствознавстві.
У біології неможливо зрозуміти який-небудь орган чий ого функцію у відриві від інших органів і функцій поза межами всього живого організму. Подібно до цього не можна розпізнати суспільне явище, якщо не помістити його в рамки соціального цілого. Цю вимогу Конт відносив і до релігї, і до науки, і до форм державного устрою, і до економіки, і до моралі – до всіх соціальних інститутів і складових їх феноменів. [9, с. 26-27].
По суті, о. Конт зводив соціологію до суспільствознавства, яке в його час ще не було чітко спеціалізоване на галузі соціального знання, на окремі науки. Крім того, орієнтація соціології на біологію, як ми побачимо пізніше, відіграла дуже негативну роль у подальшому розвитку соціології, що стала на хибний шлях натуралізації соціального, хоча Конт неодноразово висловлював думку про відмінність між біологічним та соціальним і достатньо чітко виділив соціологію як самостійну науку про людину.
3. Соціологія О. Конта
Через усю соціологічну концепцію О. Конта „червною ниткою” проходить його ідеал „порядку і прогресу”. Велика політична і моральна криза сучасного суспільства, міркував Конт, обумовлена в першу чергу розумовою анархією. Соціолог, що спостерігає, легко фіксує відсутність у суспільстві загальних ідей, висуваючи на основі вивчення емпіричних фактів нові й прийнятні для всіх ідеї, розкриваючи процес становлення нової спільності принципів і створення відповідних установ, що сприяють повному подоланню суспільної кризи. О. Конт попереджав, що необхідно мудре втручання в природний хід громадського життя. А для цього треба привести в струнку систему всі знання про особистісне і колективне людське існування, одночасно вивчивши думки, почуття і дії людей. Тільки точна оцінка природного ходу еволюції людства може дати теоретичний фундамент для мудрого втручання.
Конт чіико не розрізняє об’єкт і предмет соціології, найбільш часто плутає ці атрибути науки. У різних місцях «Курс позитивної філософії» він пише, що соціологія покликана вивчати загальні закони:
А) суспільства як цілісності, як особливого соціального організму;
Б) людства ( його минуле, сьогодення і майбутнє);
В) людства, що розуміється як органічна єдність усіх поколінь людей
Г) сучасного людства як системи сучасних країн, народів і держав;
Д) об’єктування результатів людської діяльності;
Ж) процесів удосконалення розуму і психіки людей;
З) поведінки людей,
І) розвитку ідей і думок людей;
К) утворення сімей, держави й інших соціальних інститутів.
Інакше кажучи, соціологія розуміється Контом як універсальна теоретична наука, що поєднує всі знання про суспільство на рівні встановлення загальних законів, функціонування і зміни людства взагалі, а також конкретних суспільних устроїв і організації.
Похожие работы
... 80 – 90рр ХХ ст. сферою особливого і постійного інтересу в німецькій емпіричній соціології стає розвиток соціології праці, а в її межах індустріальної соціології. 9. Становлення соціологічної думки в Україні Початком самостійних соціологічних праць слід вважати дослідження женевського гуртка українських учених у 80х роках ХІХ ст.. ,які друкувалися в часописи «Громада» (Женева) і в окремих ...
... ст. стосовно відьомства та демонології в цілому. За цю працю Імператорське Російське Географічне товариство нагородило дослідника срібною медаллю. РОЗДІЛ 5. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ АНТОНОВИЧА 5.1 Антонович як просвітник Окрім наукових занять, Антонович активно сприяв поширенню історичних знань, небезпідставно вважаючи, що це розвиває людність, сприяє піднесенню її культурного рівня й сві ...
ерел). Розділ 1. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві 1.1 Зміст поняття «особистість» – соціологічне визначення Особистість як соціальна якість людини є предметом соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. Соціологія досліджує особистість як суб'єкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються ...
... регулювання ЗЕД залишається нез'ясованим. Законом України "Про економічну самостійність Української РСР" від 13 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів зацікавлення, рівноправності й взаємної вигоди. Пі ...
0 комментариев