Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


План

Вступ

Розділ І. Рекреаційно-туристичмі ресурси України

Розділ ІІ. Стратегії розвитку та оцінка потенціалу регіональних рекреаційних систем

Розділ ІІІ. Сільський туризм. Оцінка сучасного стану та перспективи розвитку

Висновки

Література


Вступ

 

Сьогодні туризм став явищем, яке увійшло в повсякденне життя сотень мільйонів людей. Він включає всі вільні переміщення людей від місця їх постійного проживання і роботи, а також сфери виробництва і послуг, створених для задоволення потреб, які виникають у результаті цих переміщень.

Туризм є видом діяльності, що має важливе значення в житті людей і сучасних суспільств. Він перетворився на змістовну форму використання вільного часу окремих осіб і на основний засіб міжособистісних зв'язків, а також політичних, економічних і культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя націй.

Як зазначено в матеріалах Гаазької декларації Міжпарламентської конференції з туризму: «Туризм може бути ефективним засобом сприяння соціально-економічному зростанню для всіх країн, якщо одночасно вживатимуться необхідні заходи з метою виконання найбільш термінових національних завдань і досягнення національною економікою прийнятного рівня самозабезпеченості, за якого країна не повинна витрачати більше того, що вона сподівається отримати від туризму».

Українська земля, така багата з позицій біологічного, кліматичного, природного, історичного, національного і культурного розміщення, є надзвичайно привабливим туристичним простором, який підлягає освоєнню для задоволення естетичних потреб гостей. Численні природні й культурні визначні пам'ятки і місця, за умови грамотної експлуатації, рекламування, можуть стати джерелом істотних доходів всієї України, місцевого самоуправління різних рівнів і, власне, для самих жителів нашої держави, завдяки створенню туристичним бізнесом нових робочих місць. Вважається, що завдяки ефекту мультиплікації одне робоче місце в туризмі створює сім нових робочих місць в інших галузях і секторах, пов'язаних із туризмом корпоративним ланцюгом.

Туристичний бізнес - це один із небагатьох видів господарської діяльності, який має високу рентабельність. Звичайно, розвиток туристичної індустрії вимагає інвестиційних витрат, але ця діяльність виявляється менш капіталомісткою, ніж в інших галузях і секторах національної економіки.

Український туристичний ринок, що швидко розвивається, стає фактором перебудови української економіки в цілому. Ці зміни полягають в оновленні всієї господарської структури в напрямку збільшення частки валового внутрішнього продукту, яка припадає на так званий третій сектор, тобто послуги. Завдяки розвитку бізнесу з надання туристичних послуг відповідний сектор економіки буде зростати, що сприятиме досягненню поставленої Урядом України стратегічної мети -наблизити структуру національної економіки до господарської структури найбільш розвинутих європейських країн.

Потенціал розвитку туризму в Україні справді значний. Пов'язаний він передусім із тим культурним надбанням, яке залишили після себе покоління людей, що належали до різних народів та етнічних груп, а також із природним середовищем – наявністю морських узбереж, місцевостей із лікувальними властивостями, мальовничих ландшафтів.

Україна має досить потужні передумови розвитку туристичної індустрії, які умовно можна віднести до двох ключових категорій:

Природний потенціал - рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові й озерні пляжі, гірські та гірськолижні бази в Карпатах і Криму, лікувальні курорти та санаторії, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони тощо);

Національна культурпо-історична спадщина, ознайомлення з якою має чимале пізнавальне значення (передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, Кам'янці-Подільському, Чернівцях, Ужгороді, Полтаві та інших містах). Для реалізації програми розвитку туризму в Україні та його зростаючої ефективності передусім необхідна відповідна матеріально-технічна база з широко розгалуженою туристичною інфраструктурою, особливо в регіонах.


Розділ І. Рекреаційно-туристичмі ресурси України

 

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичках, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

Рекреаційно-туристичні ресурси (РТР) - об'єкти та явиша природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційно-туристичних центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність.[1]

Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Рекреаційні ресурси - природні й антропогенні геосистеми, об'єкти та явища природи, які мають комфортні властивості та споживчу вартість для рекреаційної діяльності й можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час і за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей .

Рекреаційно-туристичні ресурси можна умовно поділити на три групи.

1. Природні ресурси - об'єкти та явиїца натурального походження, залучені до сфери туризму та рекреації; це унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води та грязі, кліматичні явища. До складу природних РТР входять ландшафти, геологічні, орографічні, гідрологічні, кліматичні, ґрунтово-рослинні та фауністичні компоненти біосфери.

2. Природно-антропогенні ресурси включають біосферні та природні заповідники, заказники, пам'ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, парки -пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, лісо-, гідро-, зоологічні, дендро-, лугопарки, печерні міста.

3. Суспільно-історичні РТР - це об'єкти та явища антропогенного походження, залучені до сфери туризму та рекреації; до їх складу входять:

- архітектурно-історичні об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни (музеї, архітектурні та етнографічні об'єкти);

- біосоціальні об'єкти - пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури;

- об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці й культурі, медицині та спорті.

Україна має багаті природно-кліматичні, культурно-історичні ресурси, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

Значну частину природно-рекреаційного потенціалу складають рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації й курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Згідно з оцінкою фахівці потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн чоловік.[2]

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

від 8 до 13% - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

доЗ% - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

до 2% - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

до 1% - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість рекреаційного періоду на ньому становить 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти -Євпаторія, Саки та інші.

Практично в усіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Україна має досить значні запаси лікувальних грязей, зосереджених, головним чином, у південних та північно-західних областях. На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльника, Хаджибея та ін., а на курортах Миргорода, Моршина, Немирова, Черча поширені торфові грязі.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні посідає група туристичних ресурсів це - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток з Україні становить 49147 об'єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-їсторичких пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській обл. (3134), Київській (2886), Чернігівській (2859) областях, АРК (3141). Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є біосоціальні рекреаційні ресурси - соціальні та природні об'єкти. явища, події, які пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих людей різних національностей: французів -Оноре де Бальзака (м. Бердичів, Корець), Д. Рішельє, Ж.Лябурс (м.Одеса), угорця Ф.Ліста (м.Київ), німців - Х.Стізена(м. Ялта і. П. Целана (м.Чернівці), іспанця Хосе (Йосипа) де Рібаса (м.Одеса), англійців Д.Говарда (м.Херсон), У.Черчілля (м.Ялта), італійця В.В.Растреллі (м.Київ), чехів Я.Гашека (м. Київ, Рівне, Дубно, Корець), Й. Главки (м. Чернівці), О. Яропіа, Я. Налепки (м. Овруч), поляків А. Міцкєвича(м. Львів), Л. Варинського (м. Канів), Я. Домбровського (м. Житомир), Я. Корчака, В. Василевської (м. Київ), американців Д. Хьюза (м. Донецьк), Т. Драйзера (м. Київ), Д. Стейнбека (м. Київ), Д. Ріда (м. Рівне, Корець), Т. Рузвельта (м. Ялта), турка Назима Хікмета (м. Київ), шведа Майка Йогансена (м. Полтава, Харків), норвежців Фритьофа Нанесена (м. Харків), Тура Хейєрдала (м. Київ) та ін. Військовий меморіал, присвячений британцям, що загинули під час Кримської війни 1853-1856 рр. (м. Севастополь), поховання шведів на полі Полтавської битви (м. Полтава), австрійців, що загинули в Сталінградській битві в 1943 р., місця розстрілу польських громадян (с. Биківня під Києвом, м. Луганськ) та інші теж входять до рекреаційних антропологічних ресурсів.[3]

Поступово туристичні можливості України пізнають політики, бізнесмени, вчені, спортсмени, артисти, просто рядові громадяни з усіх країн світу, що приїздять до нас з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, металургії, медицині, участі в спортивних змаганнях, проведення концертних заходів та ін. В Україні вже стала регулярною організація міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком залучають все більше і більше іноземних гостей.

Маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Найголовнішим у ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін.

Коротко характеризуючи матеріальну базу туризму, можна відзначити, що на початок 2002 року в Україні налічувалось 1258 підприємств готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються таким чином: 40% перебувають у державній та комунальній власності, 57% - у колективній та 3% - у приватній. Найбільше готелів налічується в таких регіонах України: м. Київ (7,3% від загальної кількості по Україні), Одеська область (7,3%), Автономна Республіка Крим (6,8%), в областях: Дніпропетровській (6,4%), Харківській (5,8%), Донецькій (5,6%;). Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3 304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, серед них: санаторіїв - 487, санаторіїв-профілакторіїв - 357, баз та інших закладів відпочинку - 2 015, пансіонатів відпочинку - 235, будинків відпочинку - 38, пансіонатів з лікуванням - 68, інших закладів - 104. За формою власності ці заклади розподіляються: державна - 37%, колективна - 58%, приватна - 0,9%, власність міжнародних організацій - 3,9%.

Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам, мають значний знос будівель та оснащення, тому сьогодні потребують капітального ремонту, перебудови та переоснащення.

На початок 2002 року в Україні функціонували 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% від загальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Більше половини (52%) діючих туристичних підприємств сконцентровано у трьох регіонах: м. Київ (25%), Автономній Республіці Крим (18%), Західній Україні (9%).

Але тільки наявності інфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо, її необхідно розглядати в широкому значенні. Основні її елементи повинні виконувати не тільки винятково рекреаці йну функцію, а й служити провідним фактором піднесення всього соціально-економічного життя країни.

Це має бути інфраструктура загального користування, що повинна відповідати світовим стандартам і орієнтуватись на всіх мешканців України та її гостей.

З точки зору організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.

Україна має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових та морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт, здатні забезпечити перевезення, туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.

Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема - розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного і закордонного).

В Україні прийнято Програму функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.

Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.

Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.

Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

Проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, у тому числі з боку центральної та місцевих влад, її розв'язання можливе лише в контексті практичних дій щодо економічного піднесення країни.

Кількість туристів, які відвідують Україну, щороку зростає. У 2002 р. кількість іноземних туристів становила 6,3 млн осіб, а приріст склав 9,2%. У 2003 р. кількість іноземних туристів зросла до 6,8 млн туристів, приріст становив 7,9%. Обсяг внутрішнього туризму також поступово збільшується. Впродовж 2002 р. Україною подорожували 7,2 млн внутрішніх туристів, або на 4,1% більше, ніж у 2001 р.

У 2003 р. кількість внутрішніх туристів сягнула 7,5 млн осіб, або на 4,5% більше, ніж у 2002 р.

Збільшується й кількість екскурсантів та відвідувачів музеїв. У 2002 р. було зареєстровано 19,5 млн осіб, а приріст склав 3,0% . У 2003 р. приріст збільшився на 2,4% , або до 20,0 млн осіб.

Обсяг споживання туристами товарів та послуг туристичної, курортної та інших галузей національної економіки у 2002 р. зріс на 8,0% і становив 22,6 млрд грн.

Всупереч зростаючій кількості іноземних і внутрішніх туристів, останніми роками простежується негативна тенденція до поступового зменшення кількості готелів та інших місць короткотермінового проживання (з 1 308 одиниць у 2000 р. до 1254 одиниць у 2002 р. - зменшення на 0,3%), а також кількості санаторно-курортних закладів (відповідно - з 3 327 одиниць до 3 242 одиниць, з яких щороку не працюють з різних причин близько 700 одиниць).

Однією з причин такого становища є низька інвестиційна активність вітчизняних та іноземних інвесторів, що зумовлена, насамперед, глибинними процесами реформування економіки перехідного періоду.

Незважаючи на поступове скорочення кількості та місткості готелів і санаторно-курортних закладів, збільшується кількість обслугованих ними осіб та обсяги наданих послуг, насамперед за рахунок підвищення ефективності їх роботи та інтенсифікації праці.

Сукупний обсяг послуг, наданих підприємствами туристичне: та курортної галузей у 2002 р., становив 3,1 млрд грн (приріс: склав 12,2%), ау 2003 р. - 3,3 млрд грн (приріст - 8,3%).

У 2003 р. простежується підвищення завантаженості готелів та інших місць для короткотермінового проживання з 26% у


Информация о работе «Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку»
Раздел: Физкультура и спорт
Количество знаков с пробелами: 69529
Количество таблиц: 3
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
286797
15
11

... з них: у санаторіях - 74 грн.; у пансіонатах з лікуванням - 65; у санаторіях-профілакторіях - 57; у пансіонатах відпочинку – 73; на базах та інших закладах відпочинку – 40грн. Розділ ІІІ. Перспективи розвитку оздоровчої рекреації в Запорізькій області Головною умовою перспективного розвитку рекреації Запорізької області є, насамперед: раціональне використання та розширене відтворення й охорона ...

Скачать
45743
0
0

... Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку туризму й курортів в Україні" від 21 лютого 2007 року №136/2007, 2008 рік оголошено Роком туризму й курортів в Україні.   3.Фактори,що сприяють розвитку рекреацію в Україні. Спершу, можна виділити сім сфер життя, що завдають свій вплив на рекреацію і на які впливає рекреація: 1.   Якість життя - це ключова сфера і тим самим ...

Скачать
68694
8
5

... ією економічного розвитку країни, в рамках якої було надано особливого значення зростанню експорту товарів і розвитку послуг, у тому числі туристичних. [21] 3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційного комплексу Туреччини Туризм є однією з найбільш динамічно розвиваючихся галузей турецької економіки. Достаток унікальних історичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової ...

Скачать
137961
13
4

... , що не мають відповідного дозволу, створити 2-3 екскурсійних пункти в центральній частині міста; ·     тощо. РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НОВИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН ТУРИСТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ У м. КИЄВІ 3.1.Мета розвитку рекреаційних зон туристичного призначення в м. Києві Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів ...

0 комментариев


Наверх