3. Формування складу технологічних задач
Для формування технологічних задач АСУ їх умовно розділили на інформаційні задачі оперативного управління та аналітичні задачі оперативного автоматичного управління, а також задачі автоматичного керування.
В свою чергу, кожна задача може складатися з ряду функціонально завершених блоків, інформаційно-зв’язаних між собою, з диспетчером і об’єктом управління. До того ж, всі задачі поділяються на задачі, що вирішуються ОІУК автоматично (з заданим циклом) і задачі, запуск яких виконується диспетчером по мірі необхідності.
Група інформаційних задач за допомогою різноманітних засобів відображення (мнемосхем, приладів, дисплеїв і т. ін.) забезпечує диспетчера інформацією, необхідною йому для оперативного контролю поточного режиму роботи енергосистеми, ретроспективного аналізу, а також здійснює автоматичне або за запитом формування звітної диспетчерської документації. Крім того, частина цієї інформації використовується в якості вхідних даних для вирішення задач планування режимів, виробничо-статистичної звітності і ін. В процесі утворення і розвитку оперативного управління саме ця задача є базовою і являє собою необхідний мінімум автоматизації оперативного управління на підставі інформації, що формується цією задачею, диспетчер робить висновок про припустимість або неприпустимість режиму, приймає рішення про необхідність його зміни, визначає обсяг і місце додатку необхідних для цього керуючих впливів (КП) і передає КП на об’єкт управління. При визначенні КП диспетчер керується, як правило, власним досвідом, диспетчерськими інструкціями, розрахунками, заздалегідь проведеними робітниками технологічних служб і т.ін. [1].
В ряді випадків КП, вибрані диспетчером, можуть виявитися неоптимальними, недостатніми, а інколи і неправильними. Крім того, навіть володіючи вичерпною інформацією про параметри режиму, диспетчер не завжди в стані вчасно оцінити необхідність змінити його. Для ліквідації або істотного зменшення імовірності виникнення подібних ситуацій перевизначені аналітичні задачі оперативного управління. Ці задачі допомагають диспетчеру: ідентифікувати режим з точки зору надійності (нормальний, обтяжений) і економічності або ідентифікувати ситуацію (наприклад, визначити причину різкої зміни режиму); змоделювати (оцінити) наслідки тих або інших КП; вибрати КП, необхідні для досягнення заданих критеріїв якості, надійності або економічності режиму.
Структура комплексу задач інформаційно-керуючих підсистем ОІУК наведена на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1. Структура комплексу задач оперативного і автоматичного керування
Задачі автоматичного управління, що реалізуються за допомогою ОІУК, перевизначені для автоматичного управління в нормальному (системи регулювання частоти і перетоків активної потужності АРЧП, системи регулювання напруги) і аварійному (системи, що координують протиаварійну автоматику) режимах. В контурі автоматичного управління роль диспетчера зводиться до контролю за станом і настройкою системи. А також до корекції їхніх уставок.
Таким чином, в даному розділі вибрано технічну і функціональну структуру АСУ. Для заданої схеми сформовано комплекс функціональних задач, які реалізуються в проектованій АСУ. Забезпечено необхідний рівень надійності функціонування АСУ за рахунок використання двома шинного комплексу і резервованої схеми їх підключення. Визначено особливості реалізації цих задач [1].
4 Трирівневе графічне представлення заданої ЕС
Для виконання розрахунку усталеного режиму ЕС та проведення оптимізаційних розрахунків за допомогою програмного комплексу АЧП необхідно створити файл вхідних даних, у якому містяться відомості про параметри ЕС.
В завданні подані відомості про ЕС у вигляді мнемосхеми мережі, для якої відомі навантаження у вузлах та поздовжні параметри віток – перехідні опори, тип та параметри РПН трансформаторів і параметри вузлів схеми ЕМ. Як відомо, до адекватної схеми заміщення ЛЕП крім поздовжніх параметрів входить також поперечна ємнісна провідність, яка визначає зарядну потужність ЛЕП. Ці дані в завданні подані опосередковано, тому для їх числового представлення слід визначити довжину та конструкцію ЛЕП, а звідси – їх питомі та загальні ємнісні провідності.
Наприклад, для лінії 30–97:
активний опір R = 1,6 Ом, індуктивний – Х = 3,7 Ом; напруга лінії–110 кВ;
Довжину лінії визначимо за формулою:
(4.1)
де х0 = 0,413 Ом/км для ЛЕП 110 кВ (для 330 кВ – 0,331Ом/км).
Питомий активний опір лінії:
(4.2)
;
Отже можна стверджувати, що лінія виконана проводом марки АС-185/29, її питома провідність b0=2,75·10-6 См/км, тоді загальна ємнісна провідність лінії:
b = b0·l (4.3)
b = 2,75·10-6·8,959 = 24,637·10-6 Cм.
Визначення ємнісних провідностей для інших ліній проводиться аналогічно. Результати розрахунку зведені в таблицю 4.1
Таблиця 4.1 – Параметри ліній електропередач
ЛЕП | Uн, кВ | Rл, Ом | Хл, Ом | l, км | Rо, Ом/км | F, мм2 | Во, См/км | В, См |
40–26 | 330 | 3,4 | 14,2 | 42,900 | 0,079 | 2х240/32 | 3,38 | 145,0 |
26–100 | 330 | 5,1 | 11,9 | 35,952 | 0,142 | 2х240/32 | 3,38 | 121,5 |
26–22 | 330 | 51,0 | 20,7 | 62,538 | 0,816 | 2х240/32 | 3,38 | 211,4 |
22–1 | 330 | 3,4 | 25,1 | 76,524 | 0,044 | 2х300/39 | 3,41 | 260,9 |
26–1 | 330 | 1,1 | 4,7 | 14,199 | 0,077 | 2х240/32 | 3,38 | 48,0 |
1–50 | 330 | 2,7 | 21,4 | 66,254 | 0,041 | 2х400/51 | 3,46 | 229,2 |
50–10 | 330 | 6,1 | 31,8 | 96,073 | 0,063 | 2х240/32 | 3,38 | 324,725 |
30–97 | 110 | 1,6 | 3,7 | 8,959 | 0,179 | 185/29 | 2,75 | 24,637 |
97–98 | 110 | 4,4 | 7,7 | 18,333 | 0,240 | 150/24 | 2,70 | 49,5 |
97–37 | 110 | 7,5 | 18,6 | 45,036 | 0,167 | 185/29 | 2,75 | 123,8 |
37–99 | 110 | 1,3 | 1,9 | 4,450 | 0,292 | 120/19 | 2,66 | 11,8 |
25–98 | 110 | 6,8 | 11,5 | 26,932 | 0,252 | 120/19 | 2,66 | 71,6 |
25–2 | 110 | 3,2 | 6,1 | 14,286 | 0,224 | 120/19 | 2,66 | 38,0 |
99–2 | 110 | 9,9 | 21,8 | 51,905 | 0,191 | 150/24 | 2,70 | 140,1 |
2–62 | 110 | 0,1 | 0,6 | 1,813 | 0,055 | 240/32 | 3,38 | 6,1 |
2–63 | 110 | 2,9 | 6,8 | 16,465 | 0,176 | 185/29 | 2,75 | 45,3 |
63–62 | 110 | 5,4 | 13,9 | 33,656 | 0,160 | 185/29 | 2,75 | 92,6 |
63–64 | 110 | 3,5 | 7,8 | 18,886 | 0,185 | 185/29 | 2,75 | 51,9 |
49–64 | 110 | 8,8 | 12,6 | 29,508 | 0,298 | 120/19 | 2,66 | 78,5 |
49–69 | 110 | 19,1 | 26,2 | 60,369 | 0,316 | 95/16 | 2,61 | 157,6 |
69–71 | 110 | 8,6 | 10,2 | 23,502 | 0,366 | 95/16 | 2,61 | 61,3 |
11–71 | 110 | 0,8 | 1,6 | 3,810 | 0,210 | 150/24 | 2,66 | 10,1 |
Файл вхідних даних створюємо за допомогою редактора вхідних даних з використанням стандартного формату. У відповідності із даним форматом інформація про кожен вузол ЕС задається у рядку із кодом 0201. Для балансуючого вузла додається рядок з кодом 0202. Параметри кожної вітки схеми ЕС задаються у рядку із кодом 0301. Для віток, що містять трансформатори з РПН, які передбачається використовувати у оптимальному керуванні режимом ЕС додається рядок даних про параметри РПН із кодом 0302. В результаті було отримано файл вхідних даних для розрахунку та оптимізації режиму ЕС, поданий у додатку. На основі цього файлу автоматично був створений файл вхідних даних у внутрішньому форматі, що безпосередньо використовується у ПК для виконання розрахунків.
Рисунок 4.1 – Схема ЕЕС, створена за допомогою ПК АЧП
Формування мнемосхеми виконуємо за допомогою генератора схем на основі файлу вхідних даних у внутрішньому форматі. Спочатку перетворюємо RЕС-файл вхідних даних у файл графічного представлення типу DAT. Далі перетворюємо DAT – файл у файл внутрішнього формату типу GRP. Цей файл завантажуємо за допомогою кнопки «Схема», переходимо на рівень мнемосхеми і виконуємо остаточну корекцію зображення. Таким чином було отримано схему ЕС, подану на рисунку 4.1.
На основі створеного файлу вхідних даних було виконано розрахунок усталеного режиму ЕС результати якого подані у додатку, та оптимального режиму (додаток А). Результати розрахунку були нанесені на схему натисненням на кнопку «Оновити інформацію».
З результатів розрахунків видно, що дана ЕС характеризується невеликими втратами потужності ∆Р = 38,74 МВт порівняно із сумарною потужністю навантаження вузлів ЕС Рнав = 1926 МВт. Рівні напруги у вузлах ЕС з номінальною напругою 330 кВ знаходяться у припустимих межах, оскільки максимальне відхилення напруги в них не перевищує 5%. У вузлах 110 кВ відхилення напруги не перевищує 5%, тобто знаходиться у припустимих межах.
Використовуючи вбудований редактор схем підстанцій було отримано графічне представлення головної схеми трансформаторної підстанції 10–11 (рисунок 4.2), що є третім рівнем представлення диспетчерських схем. Трирівневе представлення схеми істотно спрощує її сприйняття оперативним персоналом та робить більш зручною роботу з нею.
Рисунок 4.2 – Укрупнена головна схема підстанції у вузлі 10
Рисунок 4.3 – Укрупнена головна схема підстанції у вузлі 1.
0 комментариев