Навигация
Економічна теорія і економічна політика і їх взаємозв’язок
41756
знаков
0
таблиц
0
изображений
4. Економічна теорія і економічна політика і їх взаємозв’язок
Економічна теорія є основою для вироблення державної економічної (господарської) політики. Між тим її зв'язок з господарською практикою опосередкований багатьма чинниками й умовностями. Економічна теорія,
по-перше, пізнає економічні процеси та явища, економічні закони, форми їх прояву і механізм дії; по-друге, вона визначає принципи економічної поведінки агентів економіки; по-третє, допомагає виявити чинники розвитку господарства; по-четверте, вона сприяє ухваленню раціональних рішень.
Економічна політика держави контролює економічну поведінку або її наслідки, або ж впливає на них. У багатьох випадках її результативність визначається компетентністю державних діячів і службовців, їх здатністю своєчасно приймати рішення та передбачати короткі та довгострокові, бажані або небажані наслідки своїх дій.
Політика активного втручання держави в суспільне життя може впливати на економічний прогрес у трьох напрямках:
• сприяти його розвитку;
• стримувати суспільний прогрес, у тому числі економічний розвиток;
• суперечливо діяти на економічний прогрес, прискорюючи його в одному напрямі і стримуючи в іншому.
Історичний досвід переконує, що політика стає рушійною силою розвитку суспільства і людини, якщо вона науково обґрунтована. Такою є політика, що ґрунтується на об'єктивно діючих законах, враховує різноманітні інтереси суспільства, передбачає багатоваріантність рішень і свободу вибору.
Якщо ж політика засновується на помилковій теорії, яка не виходить з об'єктивних законів і всієї сукупності інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона є антинауковою. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а відтак до регресу. Це стосується й економічної політики. З огляду на це першоосновою вироблення науково обґрунтованої економічної політики є економічна теорія.
У той же час економічна наука не дає готових рекомендацій, які застосовуються безпосередньо в господарській політиці. Але незважаючи на те, що економічна політика представлена багатьма напрямами, нерідко взаємовиключаючими твердженнями, незважаючи на абстрактність і нібито вдавану надуманість її міркувань, справедливі слова американського економіста П. Самуельсона (лауреата Нобелівської премії - 1970 р.), що економічні принципи володіють такою ж витонченістю, яку ми знаходимо, наприклад, в геометрії Евкліда. Економічна теорія виступає скоріше методом, ніж ученням, інтелектуальним Інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, робити правильні висновки. Ці слова належать одному з найвизначніших економістів XX століття Дж. Кейнсу.
Узагальнюючи вище сказане, можна відзначити, що економічна теорія, розкриваючи й науково аргументуючи економічні принципи та закони, закладає лише основи обґрунтування державної активності й прийняття рішень в економічній політиці.
Наприклад, класична економічна теорія вважає найкращою економічною політикою таку, яка передбачає мінімально можливе втручання держави в економіку, кейнсіанська економічна теорія, навпаки, дотримується погляду безумовного втручання держави в економічне життя суспільства. Неоліберальна концепція відстоює принцип невтручання держави безпосередньо в господарський процес і водночас принцип втручання держави, в процес формування захисту конкуренції. Моиетаристська концепція концентрує увагу на антиінфляційних засобах економічної політики, регулювання обсягу грошової маси.
Отже, в сучасних умовах жоден із напрямів економічної теорії не відкидає участі держави в економічному регулюванні економіки. Мова йде лише про механізм, ступінь, напрями та межі втручання держави в економіку.
Сучасна економічна політика держав з ринковою економікою - це цілісна система заходів спрямованих на регулювання поведінки економічних агентів або наслідки діяльності цих агентів для досягненних поставлених економічних цілей. Крім цілей вона включає напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади.
У цивілізованому суспільстві, що г мова ґрунтується на ринкових засадах економіки, визначають такі традиційні цілі (рис. 6).
Стосовно визначених цілей слід зауважити. По-перше, у різних країнах і в різні періоди такі цілі мають свої специфічні форми прояву. По-друге, виникає проблема адекватного тлумачення перелічених вище економічних цілей, а також розробки специфічних політичних програм, спрямованих на досягнення цих цілей. Якщо окремі цілі можуть бути досить точно виміряні (1,4,8), то кількісно виміряти інші - проблематично, що призводить до виникнення суперечок з приводу їхнього точного значення. По-третє, деякі цілі доповнюють одна одну, оскільки з досягненням однієї з них можна досягти інших цілей. Але окремі цілі можуть суперечити, або взаємно виключати одна одну. За цих умов суспільство змушене визначати пріоритети у здійснені завдань.
Для вироблення економічної стратегії на основі всебічного врахування вимог об'єктивних економічних законів першочергове значення має забезпечення реалістичної, об'єктивної оцінки, з одного боку, досягнень у здійсненні соціально-економічних завдань, з'ясування труднощів і недоліків, що виникли, їхніх причин, а з іншого — такої ж реалістичної оцінки наявних можливостей, ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку.
5. Економічні цілі суспільства
1. Економічне зростання. Потрібно забезпечити виробництво більшої кількості високоякісних товарів та послуг, що дає змогу досягти вищого рівня життя людей.
2. Повна зайнятість. Відповідну роботу слід забезпечити можливість знайти роботу всім, хто бажає і здатний працювати.
3. Економічна ефективність. Необхідно за мінімальних витрат одержати максимальну віддачу від обмежених виробничих ресурсів, що перебувають у розпорядженні суспільства.
4. Стабільний рівень цін. Потрібно уникати значного підвищення або зниження загального рівня цін.
5. Економічна свобода. Керівники підприємств, робітники і споживачі мають володіти високим ступенем свободи у своїй економічній діяльності.
6. Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна злидарювати, коли інші купаються в розкоші.
7. Економічна захищеність. Слід забезпечити гідне існування хронічно хворих, непрацездатних, недієздатних, літніх і всіх тих, хто не спроможний заробити собі на прожиття хоч би мінімальний дохід.
8. Торговельний баланс. Кожна країна має підтримувати розумний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій.
У кожний період часу важливо визначити конкретні напрями економічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Вибір їх не може бути довільним. На кожному етапі розвитку суспільства він визначається рівнем розвитку продуктивних сил, конкретними історичними умовами, ситуацією у світі.
Після проголошення в серпні 1991 року державної незалежності Україна одержала можливість скористатися правом на реалізацію національних економічних інтересів, вироблення і здійснення власної економічної політики. Однак процес формування держави і переорієнтації економіки на власні національні інтереси виявився значно складнішим, ніж це очікувалось.
Економічна політика, яка здійснювалась у перші роки незалеяшості в Україні, характеризувалася відсутністю уявлень про зміст та напрями
формування нової економічної системи, місце та роль держави в здійсненні трансформаційних перетворень адміністративно-командної економіки і, як наслідок, прийняттям суперечливих рішень законодавчою і виконавчою владою, непослідовністю і нерішучістю у здійснені економічних реформ.
В умовах проведення радикальних економічних реформ в Україні відбувається:
• звільнення економіки від адміністративно-командних методів управління, утвердження ринкових відносин;
• формування багатоукладної ринкової економіки, в якій взаємодіють різноманітні форми власності, домінуючою з яких є приватна власність на засоби виробництва;
відродження класу реальних власників, формування середнього класу;
• економічне зростання (протягом 2000-2003 рр. ВВП зріс на 132,9%) тощо.
Перед українською державою сьогодні постало одне з ключових завдань - знайти розумне співвідношення між державним регулюванням економіки І її ринковим саморегулюванням.
Основною метою соціально-економічної політики на середньострокову перспективу є формування такої моделі розвитку економіки, яка б мала довгостроковий потенціал зростання, здатність забезпечувати послідовне підвищення добробуту населення, зміцнення конкурентоспроможності української продукції.
Перехід до ринку, економічні реформи, економічне зростання не можуть бути для України самоціллю. Це лише інструменти, які поряд з посиленням державного впливу на економіку мають забезпечити досягнення важливих економічних цілей. Такими цілями в Україні на сучасному етапі, безумовно, є не просто вихід економіки з кризового стану і забезпечення стабільного економічного зростання, а підвищення рівня життя широких верств населення, зміцнення здоров'я нації, досягнення соціального миру і стабільності, гармонії у взаєминах між самими людьми, людиною та природою, забезпечення українській державі економічної самостійності та гідного місця у світовому співтоваристві тощо.
Похожие работы
... ринкової економічної системи. Державне регулювання поєднує форми і методи впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, на досягнення цілей державної економічної політики, а також сукупність знань і теоретичних концепцій такого регулювання. Методи державного регулювання поділяють на: правові - законодавчі та інші правові акти, які регламентують економічну діяльність, міжнародні угоди ...
... з глибокими якісними зрушеннями у виробництві. "Можете послідовно приєднувати скільки завгодно поштових диліжансів, - писав він, - але таким шляхом ви ніколи не отримаєте залізницю". Для розуміння еволюційної економічної теорії важливо знати її співвідношення з неокласичною, тобто ортодоксальною, теорією. Адже вона виросла із заперечення неокласики, проте не відкидає цю теорію, а перебуває з нею ...
... ї вірші чи як співає Сінатра про страждання кохання : про муки смерті. Найбільш значне у житті не можна придбати задарма, але його не можна купити і на ринку. Отже, жодне визначення предмета економічної теорії не може бути точним, оскільки у цьому, по суті, і немає потреби. Для ознайомлення з предметом можна було б навести таку його коротку характеристику: “Економічна теорія – це наука про те, які ...
... економістів. Визначаючи здобутки певної теоретичної школи, вони знаходять своє відображення в певних темах курсу. Ураховуються також відповідні досягнення політекономії радянських економістів. 2.2. Основні етапи розвитку економічної науки Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку ...
0 комментариев