Світові товарні ринки та валютні системи

2. Світові товарні ринки та валютні системи

 

2.1 Світові товарні ринки, їх структура і динаміка

Найбільш типові ринки:

1) Ринок сировини, Ринок напівфабрикатів, Сільсько-господарчих товарів. Особливості:

– ринкова ситуація – чиста конкуренція, з елементами картелювання

– товари на ньому, майже всі: біржові (існує 120 світових бірж, 64 біржі товарами)

– типові методи продажу на цих ринках через біржу або міжнародні угоди

2) продовольчі товари, яків вже пройшли якусь переробку (в том числі банани, ананаси)

– чиста конкуренція з елементами картелювання

3) промисловий ринок – ринок обладнання, машин, зброї

– ринок товарів виробничого призначення (обладнання, авто) типова ситуація – олігополія, чи монополістична конкуренція

– товари широкого споживання (одяг, кава) – монополістична конкуренція

– ринок товарів для задоволення соціальних побутові потреб – олігополія

– ринок фармацевтичних продуктів: монополістична конкуренція.

4) ринок зброї. Сьогодні цей ринок складає 35–37 млрд. доларів основні експортери США – 18.4 млрд. доларів, Росія – 6.1 млрд. доларів, на 8 місці Україна 650 – млрд. доларів.

5) фармацевтична продукція.

Особливість багатьох з цих ринків – підробки, контрабанда.

Об’єми торгівлі залежать від того, наскільки конкурентоспроможна є продукція. Конкурентоспроможний товар – придбання його має бути вигіднішим і зручним покупцю, в порівнянні з аналогічними товарами.

Складові:

1) технічні показники (відповідність стандартам)

2) комерційні умови (ціна, ціна покупки, мито)

3) організаційні умови придбання і використання товару (наявність додаткових послуг)

4) економічні умови споживання (економічне споживання сировини і надійність)

Фактори:

1) Реклами

2) товарний знак

3) сертифікація

4) курс валюти

Курс валюти – ціна однієї валюти виражена в іноземній валюті.

Якщо курс валюти країни знижується експорт її товарів стає дешевше, а імпорт дорожче. Таким чином її товари на іноземних ринках більш конкурентоспроможні, а іноземні товари менш конкурентоспроможні при інших незмінних умовах.

Види зовнішньоторговельної політики держави. Торговий баланс.

Торговий баланс – це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів. Буває активний / пасивний. Коли є перевищення експорту – профіцит (активне сальдо), перевищення імпорту – дефіцит. Аналогічно існує баланс послуг і некомерційних платежів.

Активний баланс досягається визначеною торговельною політикою. Типи:

1) протекціонізм – підтримання власного виробника;

2) фритредерство – вільна торгівля.

Найбільш часто використовується сімктивний протекціонізм: вільна торгівля на ринку з елементами протекціонізму визначених галузей.

Колективний протекціонізм: підтримка сільського господарства в ЄС.

Зверхпротекціонізм: якась галузь підтримується і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Причини регулювання:

1) особливості галузевої структури країни, коли вони не доповнюють один одного, а дублюють приводять до конкуренції, протиріч;

2) суперництво в вивозі товарів, капіталу, роб. сили;

3) інтеграція вироблення єдиної політики;

4) діяльність ТНК;

5) монополізм;

6) необхідність спрощення процедур, виробка торгових звичаїв;

7) політика.

2.2 Методи регулювання зовнішньої торгівлі

 

Методи регулювання ЗТП

 

Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні (не тарифні)

Економічні:

Тарифні:

Мито – сума плати за перетинання товаром кордону

Тариф – норма нарахування мита

1) Адвалерний – відсоток від вартості товару

2) Специфічний – в залежності від постачальників

3) Альтернативний

4) Комбінований

За розміром мито:

1) Одноколонне

2) Двоколонне

3) Багато колонне

Закономірності тарифів:

1) Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи

2) Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:

– Сировина – без мита

– Напівфабрикат – помірне мито

– Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.

В світі існує система приферецій:

– загальна система – тим, що розвиваються

– глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

1) споживачі

2) вітчизняні товаровиробники

Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі (ставка тарифу х вартість імпорту). Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

– в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;

– як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;

– як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

3) Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)

Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.

4) Антидемпінгові збори.

Демпінг:

1) Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів – заборонений.

2) Постійний (необмежений в часі) – в 70 рр. Японія входила на ринки.

3) Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)

Сутність антидемпінгової процедури. В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати

5) Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.

Економічні методи стимулювання експорту:

1) пряме фінансування експорту виробництва

2) непряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низько відсоткові ставки кредиту, виробникам певного виду продукції.

3) зниження податкової ставки з експортерів

4) кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), «зв’язаний кредит»

5) страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)

Не економічні методи:

1) адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)

2) кількісні:

3) ліцензування – система письмових дозволів на експорт/імпорт товарів

4) квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано

5) контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз / ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

6) імпортні заборонні списки

7) Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.

1) ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.

2) СОТ (Світова організація торгівлі) – поч. дії з 1995 р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.

3) ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку) – створена в 1964 р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угруповань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.

4) Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950 р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.

5) Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922 р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат. [11, с. 25–33]

2.3 Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах

У 1995 р. об’єм експорту товарів становив 5,09 трил. доларів. На 2005 р. – 10 трил. Доларів (швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота – 18%, за 1997 рік Франція, Італія – 23%, Нідерланди – 53%, Японія – 9,5%, США – 11%, України – 57%. Імпортна квота: Франція – 22%, США – 12%, Японія – 8%, Україна – 45%.

Ефективність зовнішньоторговельного обороту обчислюється за формулою, базовою для складання розрахунків по інших формах зовнішньо-економічної діяльності:

Основні тенденції:

1) Збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною – 80відсотків

2) диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.

На міжнародному ринку товари розподіляються на: Торгівельні – ті, які можуть переміщуватись між країнами. Не торгівельні – ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються.