Соціальна політика і реформа оплати праці в Україні

1.4 Соціальна політика і реформа оплати праці в Україні

Заробітна плата, доходи громадян є концентрованим вираженням ефективності економіки і соціальної політики держави та спроможності профспілок і суспільства в цілому захищати одне з основоположних прав людини — право на гідне життя та вільний розвиток.

У цьому контексті розглянемо, що відбувалося у сфері оплати праці в Україні за роки незалежності та окреслимо можливу перспективу на майбутнє.

Перший етап реформування оплати праці розпочався в 1991 р., коли з прийняттям Закону “Про підприємства в Україні” суб'єкти господарювання набули право самостійно встановлювати фонд оплати праці, форми, системи і розміри заробітної плати. Тоді ж законом був встановлений досить високий соціальний стандарт для визначення гарантії мінімальної заробітної плати — мінімальний споживчий бюджет. У 1992 році було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України “Про оплату праці”, а у 1995 — однойменний Закон України, який розроблено за участю профспілок та в своїй основі базується на визнанні міжнародних трудових норм. У сукупності із законом "Про колективні договори і угоди" (1993 р.) створено механізм державно-договірного регулювання заробітної плати, притаманний багатьом країнам з ринковою економікою[10].

Однак незважаючи на достатньо прогресивну законодавчо-правову базу, реформи заробітної плати згідно з задекларованими цілями не відбулося. У грудні 1992 р. Декретом Кабінету Міністрів України було зупинено дію Закону “Про мінімальний споживчий бюджет”. Наступні два роки державою не встановлювався будь-який державний стандарт гарантії оплати праці і лише під тиском профспілок у жовтні 1994 р. прийнято Закон України "Про межу малозабезпеченості", як соціальний стандарт для визначення розміру заробітної плати на період кризового стану економіки. Зазначимо, що співвідношення натуральної та вартісної величини межі малозабезпеченості і мінімального споживчого бюджету становило приблизно як 0,5:1,0 та те, що визначалася вона виключно для осіб непрацездатного віку. Однак навіть при такому заниженому соціальному стандарті парламент жодного разу не встановив мінімальну заробітну плату на рівні межі малозабезпеченості чи вище (див.табл.1.6).

Як результат такої хибної соціальної політики, в 1991-1999 рр. рівень реальної заробітної плати знизився у 3,8 рази, тоді як ВВП у 2,3 рази, продуктивності праці — в 1,3 рази, що свідчило про неадекватність втрат економіки і людини праці й посилення її.

Розміри та співвідношення мінімальної заробітної плати і державного стандарту оплати праці.

Таблиця 1.6

№ п/п	Назва	Мінімальний споживчий бюджет (МСБ)		Межа малозабезпеченості (ММЗ)					Прожитко іий мін мум (ПМ)
		1991	1992	1995	1966	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005
1	Мінімальна заробітна плата,грн	185	-	60	15	15	45	74	90/ 118	118	140/ 165	185/ 205	205/ 237	262290 310432
	Мінімальний споживчий бюджет грн.			60				90/		140/	185/	205/
1.			-	тис. 15	15	45	74	118	118	165	205	237
2		256	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
	Межа малозабезпеченості,грн	-	-	4800	68,1	70,9	73,7	90,7/118,3	-	-	-	-	-	-
	споживчий	256
	бюджет, крб.
	Прожитковий мінімум,грн								287,6	331,05	365,0	365,0	386,7	453,0

Розміри та співвідношення мінімальної заробітної плати і державного стандарту оплати праці експлуатації. У 2000 році заробітна плата за своєю купівельною спроможністю становила лише одну третину від рівня 1990 року, а в сукупних доходах населення знизилася за цей період з 70,7% до 47,6%. Тобто вона фактично втратила свої основні функції — відтворюючу і стимулюючу[10].

Починаючи з 1995 р. з'явився ще один фактор соціальної напруги — затримка виплати заробітної плати працівникам. У серпні 1999 р. загальна заборгованість по країні досягла свого пікового значення — 10,8 млрд.грн. й охопила понад 75% сукупної робочої сили (див.рис.1). Частка заборгованості із заробітної плати у ВВП країни перевищила 5% (див.таблиц1,7).

12

0

8

6

4

2

1999 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005

—— Заборованість із зарплати, млрд. грн. (на початок року).

— — Кількість працівників, яким не виплачено заробітну плату, млн. чол.

Рисунок 1. Динаміка заборгованості із заробітної плати та кількості працівників, яким вона не виплачувалась в 1997-2004 рр.

Часткова заборгованість із заробітної плати у ВВП країни

Таблиця 1.7

	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
ВВП, млрд. грн.	93,3	102,5	130,4	170,0	204,2	225,8	267,3	345,9
Заборгованість із з/п, % до ВВП	5,14	5,53	4,91	2,9	1,3	1,13	0,83	2,3

Причини такого масштабного знецінення робочої сили тоді пояснювалися глибокою економічною кризою та гіперінфляцією" в період 1991-1997 років. Цей перший період реформування оплати праці можемо охарактеризувати як період невиправданих очікувань, ілюзій та глибоких розчарувань.

Другий етап реформування оплати праці ми пов'язуємо з стабілізацією економіки наприкінці 90-х років минулого століття та її виходом на траєкторію стійкого економічного зростання з 2000-го року. Знову постало питання про продовження реформування оплати праці в країні в нових умовах. За участю науковців, фахівців, профспілок і роботодавців у 2000 році була розроблена і Указом Президента України схвалена Концепція дальшого реформування оплати праці в Україні. Йшлося насамперед про здійснення переходу від визначення заробітної плати як частки доходу підприємства до заробітної плати як ціни робочої сили, що формується на ринку праці і є зовнішнім фактором для підприємства; відновлення частки оплати праці у ВВП до 55% — рівня 1990 року; поетапного наближення державної гарантії мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму як нового соціального стандарту, введеного у 2000 р. на заміну межі малозабезпеченості, що застосовувалась з 1995 року, й загалом суттєвого підвищення рівня трудових доходів.

Не вдаючись в детальний аналіз зробленого, зазначимо лише, що більшість із задекларованих в Концепції положень досі не реалізовано, а соціальне становище найманих працівників мало в чому змінилося — майже кожний п'ятий з них є бідним, а частка населення із середньодушовими доходами, нижчими від прожиткового мінімуму, перевищує 70%. Водночас продовжує спостерігатись стійка прогресуюча поляризація доходів населення. Поряд з ганебною масовою бідністю кількість осіб — мільйонерів та розміри їх капіталів щорічно подвожуються, у 2004 р. в Україні вперше з'явилися мільярдери. За даними американського фінансового журналу Forbes на початку 2005 року їх було троє: Р.Ахметов, В.Пінчук, С.Тарута (“Инвестгазета” №11 від 15.03.2005р.)

Як було зазначено у виступі заступника директора НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці і соціальної політики М.С.Шаповала на засіданні Круглого столу на тему “Реформа заробітної плати в Україні — стрибок через соціальну прірву”, що відбувся в Києві 27 січня 2005 р. за підтримки Фонду Євразія та Українського Центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, причини такого становища не економічні, а політичні[10].

Ми поділяємо думку, що фактичне заниження ціни праці на цьому етапі реформ не мало об'єктивного економічного підгрунтя, а є наслідком слабкої соціальної політики, відсутності системних заходів щодо формування соціально-орієнтованої ринкової економіки та розбудови соціальної держави, до чого зобов'язує Конституція України з 1996 року.

Розподільчі процеси валової доданої вартості на “працю” і “капітал”, поглиблення майнового розшарування і поляризації доходів населення свідчать скоріш про те, що в Україні мало місце становлення моделі олігархічного капіталізму, де первісне накопичення капіталу відбувається переважно за рахунок корумпованого привласнення державної власності, поширення тіньової економіки та примусового відчуження частки необхідного продукту у найманих працівників. На це вказує, зокрема, існуюча впродовж останніх 10 років заборгованість із заробітної плати ( див. рис.1) та практично незмінні масштаби бідності в країні (табл.1,8) Навіть в умовах стійкого економічного зростання в період 2000-2004 рр. встановлений державою рівень мінімальної заробітної плати жодного разу не перевищив межі бідності і становив лише 0,4-0,6 величини прожиткового мінімуму.

Динаміка показників бідності

Таблиця 1.8

Рік	Межа бідності (грн.)	Рівень бідності	Глибина бідності
1999	126	27,8	23,3
2000	156	26,4	23,8
2001	175	27,2	25,0
2002	192	27,2	23,9
2003	220	26,6	22,9
2004	259	28,1	25,5

Зростання влади з бізнесом значно ослабило позиції третьої сторони соціального діалогу — профспілок як захисників трудящих. Такі їх законодавчі ініціативи як визначення заробітної плати першочерговим платежем для роботодавця, у тому числі у разі банкрутства підприємства; посилення економічної відповідальності бізнесу за затримку виплати заробітної плати; встановлення гарантії мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму не знайшли підтримки у влади. А від встановлення єдиної 13-ти процентної ставки оподаткування доходів виграли в основному високодохідні категорії громадян. Водночас втрати бюджету від зниження ставки цього податку становили у 2004 році на рівні 1 — 1,5% від ВВП, надходження скоротились у 16 регіонах країни, що теж негативно вплинуло на реалізацію соціальних програм[10].

Порівняння фактичних значень показників, що застосовуються для виміру соціальної безпеки у світовій практиці та в Україні вказують на те, що соціальна захищеність особи в нашій країні в цей період знаходилась на гранично критичному рівні (див.табл.1.9).

Таблиця1.9

Показник	Гранично-критичне значення у світовій практиці	Величина показника в Україні	Можливі соціально-політичні та економічні наслідки
Співвідношення доходів 10% найба-гатших і 10% найбідніших громадян	10:1	13:1	Антагонізація соціальної структури. Суспільна дестабілізація
Співвідношення максимального і мінімального розмірів пенсій у солідарній системі пенсійного забезпечення	5:1	31:1	Соціальна неріність. Посилення протестних дій громадян
Частка населення, яке живе за межею бідності	10%	26,7%	Люмпенізація населення
Ставка оплати праці за одну робочу годину	3 амер. дол.	20 амер. центів	Декваліфікація і пауперизація робочої сили

Таким чином, другий етап реформування заробітної плати ми визначаємо як період втрачених можливостей покращити соціальне становище працівників.

Про реальну ситуацію у цій сфері свідчать також дані соціологічного опитування громадян, проведеного Центром О.Разумкова на початку 2005 року (див.табл.1.10).

Третій етап. Зміна влади наприкінці 2004 року, що пов'язана з виборами Президента України та задекларовані нею цілі суспільно-політичного, економічного та соціального розвитку створюють передумови для відновлення переговорного процесу профспілок з Урядом і об'єднаннями роботодавців щодо проведення ефективної реформи заробітної плати на нових засадах, а саме визнання гідної праці та її справедливої оплати, на чому постійно акцентує увагу Міжнародна організація праці.

Зарплата в системі життєвих пріоритетів громадян України

Таблиця 1.10

№ п/п	Запитання	Значення	Оцінка респондентів %
1	У чому полягають причини безробіття?	Низький рівень заробітної плати	76,9
2	Якою на сьогоднішній день має бути мінімальна заробітна плата?	від 350 грн. в діапазоні 500-799 грн. середнє значення — 714грн.	100 52,6
3	Що особисто для Вас важливо в роботі?	висока оплата праці	82,1
4	Скільки грошей (в розрахунку на одну особу щомісячно) необхідно сім'ї, щоб жити нормально?	від 400 грн. в діапазоні 1000-2000грн. середнє значення — 1718 грн.	100 57,5
5	Наскільки Ви задоволені своєю заробітною платою?	Задоволений не задоволений	12,2 57,8
6	Працівникам яких галузей необхідно в першу чергу підвищити заробітну плату?	охорони здоров'я освіти сільського господарства науки вугільної промисловості	63,6 63,6 47,0 21,7 10,4
7	Що ви будете робити в першу чергу, якщо ваша зарплата не може задовольняти потреби сім'ї?	шукати додаткову роботу шукати іншу роботу знизити потреби вимагати від керівництва підвищення зарплати	31,4 21,5 16,4 8,6
8	Коли була вища купівельна спроможність заробітної плати (серед тих, хто працював за СРСР і працює зараз)?	зарплати за радянських часів зарплати, яку отримую зараз	72,4 12,1
9	Які почуття у вас виникають, коли ви отримуєте заробітну плату?	почуття задоволення, сором, приниження жодних почуттів не виникає	19,7 16,0 27,1
10	Чи відкладаєте ви із заробітної плати певні суми на "чорний день"	відкладаю ні, не відкладаю	28,9 68,4
11	Якщо ви втратите роботу, на який час вам вистачить ваших заощаджень?	на рік або більше менше ніж на півроку на 1 місяць не маю заощаджень	1,9 11,7 22,5 50,3
12	Чи багато людей в Україні отримують тіньову зарплату "в конвертах?	багато хто	55,0

Прагнення України до євроінтеграції зобов'язує до запровадження європейських соціальних цінностей в країні, в тому числі щодо оцінки праці. Зокрема, Європейська соціальна хартія, стаття 4 “Право на справедливу винагороду за працю” визначає право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень. За визначенням експертів Євросоюзу мінімальна зарплата має становити 2-2,5 прожиткових мінімумів і при цьому вона в більшості країн світу складає 35 — 40% від середньої. Фактично за даними Світового банку відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму у Великобританії складає 6,4:1, Франції — 4,7:1, Латвії, Естонії, Польщі — 1,5:1, Україні (станом на 01.01.05р.) — 0,57:1).

Таким чином, гідна середня заробітна плата за європейськими стандартами має становити не менше 5-6 прожиткових мінімумів (5-6:1). В Україні на 01.02.05 р. це співвідношення склало 1,5:1.

З огляду на зазначене, в Україні потрібна нова ідеологія реформування оплати праці. В її основу має бути покладено перехід від визначення ціни праці як вартості засобів на особисте споживання працівника до визначення реальної ціни робочої сили як вартості засобів необхідних для розширеного (повного) відтворення працюючої людини і членів її сім'ї.

Концептуальний варіант такої реформи повинен передбачати здійснення ряду послідовних, тісно пов'язаних з іншими складовими реформування економіки заходів, і зокрема, інвестиційної, податкової, фінансово-кредитної та бюджетної політики, а також змін в системі соціального страхування, соціального забезпечення та соціальних допомог.

В першу чергу, потрібно на законодавчому рівні встановити право кожної працюючої людини на справедливу і задовільну винагороду за працю, яка б забезпечувала гідне існування для неї та її сім'ї. Це право проголошено у Загальній декларації прав людини (пункт 3 ст.23), Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст.7), Європейській соціальній хартії (ст.4), проте законодавство України орієнтовано на забезпечення права на винагороду за працю тільки самого працівника і не враховує сімейну складову[10].

Так, в Конституції України (стаття 43) право кожного на заробітну плату визначено не нижче рівня встановленого законом. В такий спосіб держава з року в рік законодавче встановлює гарантію мінімального рівня оплати праці при затвердженні Державного бюджету, проте ще жодного разу він не досягав навіть державного соціального стандарту, яким в різні часи були мінімальний споживчий бюджет (1991-1992 рр.), межа малозабезпеченості (1995-1999 рр.) та прожитковий мінімум (з 2000 р. по теперішній час). Зазначимо, що згідно із Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” від 5.10.2000 №2017-111 це повинно робитися, починаючи з дати прийняття цього Закону.

Першим практичним кроком на шляху реформування оплати праці повинно стати встановлення Верховною Радою України у 2005 році мінімальної заробітної плати на рівні законодавчо визначеного державного стандарту —прожиткового мінімуму для працездатної особи в розмірі 453 грн. на місяць. Якраз один з Указів кандидата в Президенти України В.А.Ющенка, які визначали програму його першочергових дій “Десять кроків назустріч людям” це передбачає і тому Уряд матиме політичну і суспільну підтримку.

До такої дії об'єктивно підштовхує й нинішня ситуація, коли мінімальна пенсія вже законодавче встановлена і виплачується пенсіонерам на рівні прожиткового мінімуму, тоді як для працюючої людини державна соціальна гарантія оплати праці є майже вдвічі меншою.

Рішення Уряду щодо підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 1 березня 2005 року до 332 грн., тобто до рівня мінімального пенсійного забезпечення громадян, може розглядатись лише як етапність роботи, яку необхідно завершити протягом цього року.

У цей же період потрібно ратифікувати Україною Конвенцію МОП № 131 “Про встановлення мінімальної заробітної плати з урахуванням країн, що розвиваються”.

Другим важливим кроком по наближенню стандартів оплати праці в Україні до європейських має стати визначення прожиткового мінімуму на новій методологічній основі.

Новизна полягає в тому, що, по-перше, мінімальна заробітна плата як державна соціальна гарантія оплати повинна враховувати необхідність утримання непрацездатних членів сім'ї (для простоти розрахунків в міжнародній практиці береться коефіцієнт її збільшення 1,25-1,30) і, по-друге, що “споживчий кошик ” для визначення вартісної величини прожиткового мінімуму має бути доповнено витратами на сплату прибуткового податку з доходу, на купівлю або оренду житла, на платні послуги охорони здоров'я, освіти, утримання дітей в дошкільних закладах тощо. Цих складових у структурі нинішнього “споживчого кошика” не має. Водночас Конституція України (стаття 48), Європейська соціальна хартія визначаючи право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, встановлюють, що він включає, окрім достатнього харчування, житло, одяг, медичну допомогу, освіту. Якщо в радянській системі значна частина вищеназваних послуг забезпечувалася державою безоплатно, в тому числі через розгалужену систему соціальної сфери на підприємствах і, так звані, суспільні фонди споживання (через цю систему трудящі отримували додатково до заробітної плати соціальні трансфери в обсязі 3-3,5 місячних зарплат на рік), то в нинішній ринковій системі майже за все треба платити. На це вказує, зокрема, обсяг соціальних трансфертів, наданих працівникам через систему колективних договорів у 2004 році, який становив лише одну третину місячного заробітку середньостатистичного працівника, або у десять разів менше, ніж до 1990 року.

Крім того, для забезпечення повного відтворення робочої сили потрібно переглянути в сторону збільшення й споживання продуктів харчування. Згідно з нормами Всесвітньої організації охорони здоров'я працюючій людині необхідно споживати не менше 2800 кілокалорій на добу. А в Україні споживчий кошик розрахований на 2564 кілокалорій, тобто при зарплаті на рівні прожиткового мінімуму людина помітно недобирає до мінімальної

Удосконалення методологічної бази розрахунку прожиткового мінімуму відповідатиме міжнародним стандартам, зокрема визначеним Конвенцією МОП № 117 “Про основні норми та цілі соціальної політики”, Конвенції МОП № 102 “Про мінімальні норми соціального забезпечення” та Європейській соціальній хартії. За цих умов “споживчий кошик” поважчає, в 1,8 рази. Тобто в діючих цінах його вартісна величина становила б нині приблизно 800 гривень. До речі, дуже близьку до названої суми (714 грн.), як мінімально необхідної для забезпечення життєдіяльності працюючої людини, вказали й експерти за результатами соціологічного опитування (див.табл.1,8).

Іншим системним кроком дії влади та всіх суб'єктів соціально-трудових відносин має бути встановлення нормативу витрат на робочу силу за нормами, характерними для країн з ринковою економікою: у собівартості продукції (операційних витратах на виробництво) частка оплати праці повинна становити 25-30% та у структурі ВВП 60-65%. Для цього мають бути задіяні державні важелі регулюючого та стимулюючого характеру, а також; договірний механізм оплати праці при укладанні колективних договорів і угод. Без таких структурних змін досягти кардинального підвищення рівня заробітної плати та відновлення її основних функцій неможливо.

У контексті проблеми, що нами розглядається, доцільно також зробити порівняльний аналіз стану наближення України до стандартів ЄС і зокрема в соціальній сфері. В літературі вони визначені як копенгагенські критерії, що включають три групи показників: грошово-фінансової політики; розвитку реального сектора; соціальної сфери.

Якщо по першим двом групам показників є значний прогрес в напрямку руху до євро стандартів — ступінь наближення становить 50-65%, то у соціальній сфері спостерігається найбільше відставання (див.табл.1.11).

Таким чином, Україна відхиляється від критеріїв ЄС:

а) по рівню заробітної плати — у 25 разів менше (за рівнем оплати за одну робочу годину Україна посіла у 2004 р. передостаннє місце серед 46 країн Європи, де проводилося таке дослідження);

б) по рівню бідності — в 1,9 — 2,8 рази більше;

в) по частці доходу, що спрямовується на придбання продуктів харчування — в 4,6 рази більше (біля 60% сукупного доходу);

г) по різниці в доходах самих багатих і самих бідних верств населення в 1,5-3,1 рази більше (коефіцієнт Джині)

Таблиця 1.11 Структура грошових доходів населення.

	Розмір ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності, тис. дол. США	Середня заробітна плата, євро	Рівень бідності, %
Критерії ЄС	11,0	1800-2000	10-15
Показники України (2004 р.)	5,5	85	28,1
Ступінь відповідності	0,5	0,04	2,8-1,9

З огляду на європейський досвід та фактичний стан в Україні потребує суттєвого вдосконалення й механізм захисту прав працівників на своєчасну і повну винагороду за працю. Міжнародні норми передбачають, що цей захист здійснюється, по-перше, правом на першочерговість виплати заробітної плати перед іншими обов'язковими платежами підприємства (податки, відрахування до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування), по-друге, створенням фондів гарантування виплати заробітної плати (гарантійних установ), по-третє, індексацією заробітної плати у зв'язку із зростанням цін на товари і послуги, по-четверте, компенсацією працівникам за затримку виплати заробітної плати[10].

При розробленні Закону України “Про оплату праці” у 1995 році на вимогу профспілок ці міжнародні норми були в основному враховані парламентом (статті 15, 33 і 34), однак запровадження відповідних механізмів або стримувалося, або ж вони не в повній мірі відповідали вимогам соціального захисту найманих працівників. Тому до цих питань Верховна Рада поверталася неодноразово.

Так, з ініціативи Федерації профспілок України питання визначення заробітної плати першочерговим платежем декілька разів розглядалося парламентом й в окремі роки приймалися відповідні зміни до Закону “Про оплату праці”, однак кожного разу Уряд бл”на ці законодавчі зміни. Лише 21 жовтня 2004 року нарешті такий закон було прийнято й підписано (№ 2103-ІV). Однак механізму його реалізації Урядом ще не розроблено.

Значних зусиль було докладено профспілками й до запровадження механізму індексації заробітної плати, як способу захисту від її знецінення внаслідок інфляції. Нині індексація застосовується лише до частини доходу, який не перевищує величини прожиткового мінімуму й порівняно недавно, з 2003 року, знижено поріг індексації з 5 до 1 відсотка, чим посилено захист майнових прав працівників. Однак проблемним залишається питання розрахунку індексу споживчих цін, він повинен здійснюватись не в цілому по товарним позиціям, до яких відносяться купівля автомобілів, золота та інших предметів розкоту, а тільки за набором товарів і послуг, що включені до прожиткового мінімуму. Внаслідок існуючої нині невідповідності реальні виплати з індексації грошових доходів за 2004 рік, за розрахунками фахівців ФПУ, були занижені більш ніж на чверть.

Зовсім незадовільним, вважаємо, є діючий механізм компенсації працівникам за затримку виплати заробітної плати, коли сума за боргованої заробітної плати збільшується на індекс інфляції за період, в якому вона не була виплачена. Наприклад, працівникові у грудні 2004 року не виплатили заробітну плату 500 грн. Компенсація складе: 500 грн. х 1,7% = 8,5 грн. Можна уявити, які моральні страждання напередодні Нового року понесла людина, її сім'я, яка залишилася без засобів існування і якою мізерною є компенсація[10].

Ясна річ, існуючий підхід до компенсації втрат при затримці виплати трудових доходів порушує конституційне право громадян на належний захист їх власності.

Федерація профспілок двічі у 2003 і 2004 роках ініціювала розгляд у Верховній Раді України відповідних змін до законодавства, подаючи через народних депутатів власні законопроекти. Проте, на жаль, при їх розгляді вони не набрали необхідної кількості голосів.

В їх основу було покладено принцип жорсткої економічної відповідальності роботодавця, який примусово відчужує у працівника зароблене і має при цьому певну вигоду. Адже поповнення обігових коштів підприємства через взяття кредиту у комерційних банках обходяться роботодавцям у 10-15 разів дорожче, ніж сплата компенсації працівнику за затримку зарплати. Це одна з причин того, що організаційно-правові заходи боротьби з заборгованістю із заробітної плати не дають належного результату.

Тому профспілковим законопроектом було передбачено значно посилити економічну відповідальність підприємців за невиплату заробітної плати працівникам за прогресивною шкалою: затримка до одного місяця —10% від суми заборгованості, від 30 до 90 календарних днів — 50%, більше 91 дня — 100% від суми нарахованого, але не виплаченого доходу. Подібні механізми застосовуються у Данії, Італії, Нідерландах, Франції, Німеччині.

Не підтримка цього законопроекту народними депутатами засвідчила, що інтереси бізнесу взяли верх над правами працівників. Дещо виправити становище може ратифікація Україною Конвенції МОП № 173 “Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця”. Майже дворічна дискусія профспілок з роботодавцями з цього питання завершилася рекомендацією Національної ради соціального партнерства Президенту України подати Конвенцію до Верховної Ради України на ратифікацію, але до цього часу це ще не зроблено. У разі ратифікації зазначеної Конвенції МОП виплата заробітної плати при неплатоспроможності підприємства або його банкрутства має стати в Україні привілейованим (першочерговим) платежем. Крім того, для стабільного захисту майнових прав працівників необхідно буде створити спеціальний гарантійний фонд, подібний тому, який діє в банківській системі для захисту фізичних осіб — вкладників. Однак Уряд та об'єднання роботодавців України погодились лише на часткову ратифікацію Конвенції № 173, а саме на визначення заробітної плати першочерговим платежем, з віднесенням питання щодо створення гарантійних фондів на невизначений строк. Слід зазначити, що Директиви ЄС містять вимогу щодо створення таких гарантійних установ в усіх країнах — членах ЄС і неухильно ними виконуються. Зокрема, їх запровадили країни Центральної Європи і Прибалтики, які з 2004 року стали членами Євросоюзу.

Наслідком реформи оплати праці стане дотримання конституційного права громадян на гідне життя, забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили, подолання бідності серед працюючих, посилення мотивації й відповідно продуктивності праці, підвищення платоспроможного попиту як чинника, що сприятиме розвитку вітчизняного виробництва[10].

Дослідження, які проводились в цій сфері в країнах Центральної та Східної Європи — кандидатах в члени ЄС — показали, що економічне зростання в них розпочалося, коли рівень середньомісячної заробітної плати перевищив поріг 300 дол. США, а розвиток демократії відбувався коли середньодушовий доход в країні становив більше 1500 дол. США, а сама демократія встановлюється при доході 6-7 тис. дол. США на рік.

Вирішення цих та інших питань у сфері оплати праці в Україні залежить від низки факторів: політичних, економічних, організаційних, а також ефективності соціального діалогу та соціальної відповідальності Уряду, роботодавців і профспілок за розвиток та належне функціонування одного з найважливіших та найпродуктивніших ресурсів держави — робочої сили.

До цього зобов'язують й міжнародні угоди України. Зокрема, в Декларації Всесвітньої зустрічі глав держав в інтересах соціального розвитку (Копенгаген, 1995 рік), яку підписала і наша країна, зазначено, що "соціальний розвиток є вищим пріоритетом, як в даний час, так і в XXI столітті". Він визначатиметься пріоритетністю орієнтації економік всіх країн на інтереси людини, більш ефективне задоволення її потреб, на вирішення питань справедливості. Глави держав та урядів “взяли на себе зобов'язання активізувати соціальний розвиток у всьому світі”.

Питання реформи заробітної плати та її подальшого зростання мають віднайти своє чільне місце в стратегії розбудови України як соціальної держави, робота над якою розпочалась у 2004 році і, безумовно, має бути продовжена Урядом Ю.В. Тимошенко разом з соціальними партнерами.

 

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

 

2.1 Структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Відпопідно до Статуту про Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженого правління Фонду соціальног страхування з тимчасової втрати працездатності №9 від 05.06.2001р.Фонд соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності є самостійною Фінансовою системою, кошти якого не входять до складу державного бюджету України.

Згідно з законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне стархуванняу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням ” від 11.01.2001р.№2213-ІІІ належить до державних цільових фондів, а встановлені до нього платежі - до загальнодержавних обов'язкових платежів[3].

Відповідно до Інструкції про порядок надходження,обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001р.№16 даний порядок надходження, обліку та витрачання коштів соціального страхування є обов’язковим для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями і об'єднаннями незалежно від їхньої відомчої належності, форм власності й господарювання, а також громадянами-підприємцями, які використовують найману працю.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування –це система прав ,обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціальног захисту ,що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби,повної,часткової або тимчасової втрати працездатності,передбачених законом , за рахунок грошових фондів,що формуються шляхом сплати страхових внесків або уповноваженим ним орган (роботодавець), громадянам , а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію,а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення іх у разі хвороби,постійної або тимчасової втрати працездатності,безробіття з незалежних від них обсавин,народження дитини,необхідністью догляду за малолітньою дитиною або дитиною інвалідо,хворим членом сім`ї , смерті громадянина та членів його сім`ї

А основними напрямками діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є забезпечення фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону та надавати і опачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповіднийвид матеріального забезпечення та соціальних послуг працівникам та членів їх сімей а саме :

-  здійснюють перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах,в установах,організаціях незалежно від форм власності,виду діяльності та госпдарювання ;

-  здійснюють контроль за праввильним нарахуванням,своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків,а також обгрунтованістью проведених ним витрат страхових коштів;

-  здійснюють контроль за достовірністью подання срахувальникоми та застрахованими особами відомостей;

-  вести облік і звітність щодо сплати коштів;

-  публікувати в засобах масової інформації бюджету Фонду на поточний рік та звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік;

-  надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам конс ультацій з питань застосування законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працзздатності та витратами ,зумовленими народженням та похованням;

-  інформувати застрахованих осіб про призначення (відмову) і розмір матеріального забезпечення ,порядок виплат,види т аумови надання матеріальгого забезпечення і соціальних послуг,а також про порядок оскарженння рішень у разі відмови в наданні матеріального забезпечення і соціальних послуг;

-  співпрацюює з фондами з інших видів загальнообов`язкового державного соціального страхування у реалізації заходів,пов`язаних з наданням матеріальног забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам,приймають спільне рішення щодо участі у фінансуванні цих заходів;

-  контольє виплати допог по тимчасові втраті працездатності не пов`язані з витратами працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві;

-  виплати по тимчасові непрпрацездатності по догляду за хврорими;

-  виплати при народженні дитини;

-  виплати допомги при народжені дитини до досягнення нею трирічного віку;

-  виплати допомог по вагітністью і пологам;

-  виплату допомоги на поховання ;

-  на санаторно-курортне лікування;

-  оздровлення дітей в оздоровчих таборах;

-  позашкільне обслуговування дітей;

Фонди соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повинен управлятись на тристоронній основі з рівного числа вибраних осіб, тобто тими, хто безпосередньо у цьому зацікавлений. Це означає, що узгодженість повинна випливати з самої системи управління сферою соціального страхування. При цьому страхові фонди повинні бути повністю прозорими.

Ці принципи не відміняють наявних державних форм соціального забезпечення, а лише підвищують їх управлінську дієвість шляхом перерозподілу відповідальності за соціальне забезпечення між державою, працедавцями та працівниками. Відображаючи нові економічні та соціальні реалії, запропонована реформа є спробою відгородити бюджет від основної частини видатків на соціальний захист, що сприятиме підвищенню ефективності. Така фінансова система, з одного боку, не обтяжує бюджет, а з другого — не створює надмірно великого рівня затрат на робочу силу, який міг би стати, на перешкоді формальній зайнятості. Проте, враховуючи низький рівень заробітної плати, було б не правильно домагатися збільшення участі у фінансуванні соціального страхування з боку всіх працівників без відповідних компенсацій у заробітній платі[43].

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2) обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на вибрані посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів; також осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування (порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України). І добровільності страхування осіб, громадян України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, що будуть передбачені Законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням”;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є юридичними особами, мають печатки із своїм найменуванням, рахунки в банках. Відділення Фонду забезпечують виконання покладених на них завдань разом з органами реєстрації платників збору на обов'язкове державне соціальне страхування до Фонду.

На відділення Фонду соціального страхування України покладаються такі головні завдання:

- забезпечувати виконання діючого законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування, рішень правління та Наглядової ради Фонду, власних рішень з питань забезпечення права громадян на соціальне страхування, координація роботи профоб'єднань та галузевих комітетів профспілок регіону по соціальному страхуванню;

- забезпечувати надходження та аккумуляція збору на обов'язкове соціальне страхування та інших коштів до Фонду, контроль за цільовим їх використанням;

- здійснювати заходи по фінансуванню видатків на виплату встановлених законодавством видів допомоги по соціальному страхуванню, оплату витрат на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей, професійне навчання і підвищення кваліфікації працівників соціального страхування, страхового активу, забезпечення та впровадження автоматизованих робочих місць, нових інформаційних технологій;

- приймати участь у здійсненні міжрегіонального та міжнародного співробітництва з проблем, пов'язаних із соціальним страхуванням.

З метою виконання покладених на них завдань відділення Фонду:

- організовують та проводять практичну роботу в регіонах по забезпеченню права громадян на соціальне страхування, координуть дії регіональних та галузевих органів профспілок по соціальному страхуванню;

- здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства про обов'язкове соціальне страхування, виконанням рішень правління та Наглядової ради Фонду, власних рішень, за своєчасним і повним надходженням збору на обов'язкове соціальне страхування до відділень Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням коштів Фонду соціального страхування;

- забезпечують ведення в регіонах регіональними галузевими органами профспілок і профоб'єднаннями, яким затверджено бюджети, а при їх відсутності - виконавчими дирекціями відділень Фонду реєстрації платників збору на обов'язкове соціальне страхування, єдиний їх облік та подання звітності щодо коштів Фонду, вживають заходи до суворого дотримання існуючих вимог у цій роботі;

- розглядають і затверджують бюджети відділень по коштах Фонду в розрізі галузевих профспілок та профоб'єднань регіонів, а також страхувальників, які зареєстровані у виконавчих дирекціях відділеннях Фонду, складають звіти про їх виконання;

- затверджують і фінансують регіональні і галузеві програми з питань діяльності Фонду, в тому числі в разі надзвичайних ситуацій, а також витрати на утримання працівників соціального страхування, довірених лікарів у встановленому правлінням Фонду соціального страхування України порядку;

- організовують та спрямовують діяльність виконавчих дирекцій відділень Фонду (в тому числі - господарську), проводять ревізії та перевірки по коштах Фонду, за результатами яких вживають відповідних заходів. З цією метою діють на громадських засадах ревізійні комісії відділень Фонду та контрольно-ревізійні служби виконавчих дирекцій відділень Фонду;

- забезпечують реалізацію заходів щодо санаторно-курортного лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей, затверджують плани розподілу путівок в розрізі регіональних галузевих профспілок та профспілкових об’єднань, а також страхувальників, що виходять безпосередньо на виконавчу дирекцію відділення Фонду, розглядають, як виняток, звернення про придбання позапланових путівок і погоджують та контролюють ціни на путівки в оздоровниці регіону, здійснюють контроль за правильністю їх використання, якістю обслуговування в санаторіях, пансіонатах з лікуванням, розглядають питання роботи санаторіїв-профілакторіїв;.

- беруть участь у розробці регіональних програм соціального розвитку;

- готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування, беруть участь у розробці проектів відповідних нормативних актів;

- організовують професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників виконавчих дирекцій відділень Фонду та профспілкових органів, страхового активу, спеціалістів фінансових служб підприємств, установ і організацій, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, поширюють прогресивні форми і методи роботи;

- забезпечують впровадження у регіонах автоматизованих робочих місць, автоматизоване оброблення інформації, створення єдиного банку даних про платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду;

- взаємодіють у питаннях, що належать до їх компетенції, з органами виконавчої влади та управління, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями регіонів;

- здійснюють на договірних засадах міжрегіональне і міжнародне співробітництво з питань, що належать до компетенції відділень Фонду;

-  інформують щоквартально громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність.

Розглянемо загальні положення Фонду соціального страхуванняна прикладі Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду яка є органом Фонду соціального страхування, котрий являється юрдичною особою, має штамп і печатку встановленого зразка із своїм найменуванням та відповідні рахунки в установах банку, і здійснює розпорядчі функції по керівництву роботою міжрайонних виконавчих дирекцій відділень Фонду та координацію роботи по коштах соціального страхування профспілкових органів, які мають бюджет соціального страхування, забезпечує виконання рішень правління Фонду у межах визначених їй повноважень, вирішує покладені на них завдання. У своїй діяльності Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціальног страхування з тимчасової втрати працездатності підконтрольна та підзвітна правлінню Фонду соціального страхування.

В своїй діяльності Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду керується чинним законодавством України, нормативними актами по забезпеченню права громадян на обов'язкове державне соціальне страхування, постановами і рішеннями правління та Наглядової ради Фонду соціального страхування України, а також Положенням про Виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду створена з метою організації підготовки проектів рішень правління Фонду та їх виконання; забезпечення практичного надходження та акумуляції коштів від збору на обов'язкове державне соціальне страхування, а також інших надхождень до бюджету Фонду, призначених для фінансування видатків встановлених чинним законодавством; здійснення заходів по фінансуванню видатків на виплату встановлених допомог по соціальному страхуванню, а також на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів їх сімей; розробка пропозицій для прийняття рішень правлінням Фонду та ініціювання ним розгляду органами державного управління з питань забезпечення соціальним страхуванням. Для здійснення контролю за цільовим використанням коштів соціального страхування, що знаходяться на рахунках Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду повина здійснювати професійне навчання і підвищення кваліфікації працівників органів Фонду, а також профспілкових органів, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, страхового активу, працівників санаторіїв-профілакторіїв, які утримуються за рахунок коштів Фонду; забезпечувати та впроваджувати автоматизацію робочих місць, нових інформаційних технологій; узагальнювати та інформувати про міжнародний досвід у забезпеченні соціальним страхуванням,приймати участь у здійсненні міжнародного співробітництаа з проблем, пов'язаних із соціальним страхуванням[44].

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування України у своєму складі має такі відділи:

бюджетний відділ;

фінансовий відділ;

відділ допомоги по соціальному страхуванню;

контрольно-ревізійний відділ;

відділ з питань оздоровлення;

відділ господарського забезпечення та діловодства;

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду:

- готує за дорученням правління Фонду проекти рішень з питань соціального страхування;

- розробляє проект бюджету Фонду соціального страхування , аналізує хід його виконання та інших рішень правління Фонду, звітує про їх виконання перед правлінням Фонду та у встановленому порядку - перед Наглядовою радою Фонду та Міністерством праці та соціальної політики;

- бере участь у розробці проектів актів законодавства, розробляє проекти положень, інструкцій, інших роз'яснень, методичних рекомендацій по соціальному страхуванню, здійснює контроль за їх додержанням. Готує інформаційні і довідкові матеріали з питань діяльності Фонду ;

- розробляє разом з Мінфіном, Мінекономіки, Мінпраці пропозиції про розмір збору на обов'язкове соціальні страхування і подає їх правлінню Фонду для подальшого розгляду Кабінетом Міністрів України;

- веде за формою, встановленою правлінцям Фонду, єдиний облік зареєстрованих організацій , яке затверджено бюджетом, а при їх відсутності виконавчими дирекціями відділень Фонду платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду, координує роботу органів реєстрації з цього питання;

- здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду, а також за цільовим і правильним використанням та витрачанням коштів бюджету Фонду, проводить ревізії та перевірки по коштах Фонду, вживає заходів по вдосконаленню цієї роботи;

- забезпечує розроблення та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизоване оброблення інформації по коштах Фонду, організовує роботу по створенню єдиного банку даних про платників збору на обов'язкове соціальне страхування до Фонду;

- розробляє і подає правлінню Фонду проекти структури, штатного розкладу, фонду оплати праці і кошторису видатків виконавчої дирекції Фонду, готує пропозиції для вирішення питань про умови та оплату праці працівників органів Фонду, а також інших працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування;

- готує для розгляду правлінням Фонду проект плану розподілу путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих і членів сімей, забезпечує реалізацію інших заходів щодо розвитку цього напрямку роботи. Спільно з регіональними і галузевими органами профспілок, виконавчими дирекціями відділень Фонду здійснює контроль за правильністю використання путівок, цінами на путівки рівнем обслуговування в оздоровчих закладах;

- забезпечує спільно з виконавчими дирекціями відділень Фонду вирішення питань роботи санаторіїв-профілакторіїв, готує пропозиції по їх фінансуванню;

- аналізує, готує висновки та пропозиції з питань надання працюючим та членам їх сімей допомог при народженні дитини,на погребениє та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею тритічного віку за рахунок коштів Фонду;

- здійснює розрахунки по коштах, що направляються за рішенням правління на фінансування заходів по соціальному страхуванню, господарську і видавничу діяльність;

- укладає за дорученням правління Фонду угоди з науковими та іншими організаціями на проведення досліджень, підготовку пропозицій і впровадження заходів з питань удосконалення -роботи по соціальному страхуванню, нормативного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності органів Фонду соціального страхування ;

- організовує вивчення громадської думки, тенденцій і актуальних проблем соціального страхування в державі, а також вітчизняного та зарубіжного досвіду для використання в роботі органів Фонду соціального страхування ;

- забезпечує діяльність виконавчих дирекцій відділень Фонду, в тому числі господарську, ведення обліку і звітності по коштах соціального страхування, удосконалення цієї роботи. Організовує і проводить професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів органів Фонду, а також профспілкових органів, які безпосередньо займаються питаннями соціального страхування, страхового активу, працівників санаторіїв-профілакторіїв, які утримуються за рахунок коштів Фонду, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

-  здійснює роботу з листами, скаргами, зверненнями та пропозиціями з питань соціального страхування, вживає заходи до вирішення поставлених в них питань.

Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Не нараховуються внески на такі види виплат працівникам:

— вихідна допомога при звільненні;

— компенсація за невикористану відпустку;

— вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків;

— дивіденди за акціями;

— неоподаткована сума матеріальної допомоги;

— виплати з коштів фонду соціального страхування України і Пенсійного фонду України (крім коштів на оплату праці);

— допомога сім'ям з державного та місцевих бюджетів та деякі інші виплати.

Нараховані страхові внески страхувальник сплачує шляхом безготівкових розрахунків — перезарахуванням відповідних сум із свого рахунка на рахунок № 652"Кошти Фонду соціального страхування".

Підприємства сплачують страхові внески в дні одержання заробітної плати. Якщо заробітна плата виплачується двічі на місяць, вони теж сплачуються двічі.

Бюджетні та громадські підприємства сплачують внески до Фонду один раз на місяць — у строк, встановлений для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Прострочення платежу карається пенею у розмірі 0,3% за кожний прострочений день.

Контроль за сплатою внесків здійснюють органи Фонду . У деяких випадках цей контроль може здійснювати і податкова інспекція.

Кошти ФСС з ТВП можуть використовуватись страхувальниками лише відповідно до їхнього цільового призначення у встановленому порядку.

Форми використання засобів соціального страхування:

— грошові виплати;

— пільги;

—  фінансування послуг.

Виплати і пільги за своїм функціональним призначенням можуть бути представлені двома групами:

— виплати і пільги, отримання яких зумовлене участю людини в суспільній праці та економічними характеристиками самої праці (трудовий стаж, умови праці, величина заробітної плати);

— виплати та пільги, які покликані зменшити негативний вплив певних соціальних факторів (виплати інвалідам війни, непрацездатним від народження, малозабезпеченим сім'ям з дітьми, затрати на протезування, навчання та працевлаштування інвалідів тощо).

Виплати та пільги мають дві основні форми:

— грошові виплати (пенсії та грошова допомога);

— безплатні та пільгові послуги. Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості на випадок повної або часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавче встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Пенсійні виплати мають страхову природу. Трудящі, їхні сім'ї і, з настанням страхового випадку, ті, що з огляду обставин не брали участі в трудовому процесі, а за законом мають право на пенсійне забезпечення, отримують його із спеціального Пенсійного фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників до Фонду соціального страхування.

Величина ресурсів соціального страхування, спрямованих на пенсійне забезпечення, визначається демографічними та економічними чинниками.

До демографічних чинників відносять:

— середню тривалість життя та її динаміку;

— кількість людей пенсійного віку;

— чисельність працездатного населення і т.ін.

До економічних чинників відносять:

— економічний стан країни в цілому:

— співвідношення рівнів заробітної плати та пенсії;

— надбавки за стаж, умови роботи тощо;

— наявність та питома вага осіб, котрі мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення тощо.

Залежно від причини, що обумовлює право на отримання пенсії, розрізняють трудові та соціальні пенсії.

Трудові пенсії: за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу літ.

Соціальні: пенсії непрацездатним громадянам, котрі не мають права на трудову пенсію.

Право на отримання трудової пенсії мають особи з певним стажем суспільно-корисної роботи за умови сплати відповідними підприємствами та організаціями страхових внесків до Державного пенсійного фонду.

Розмір трудової пенсії, як правило, порівнюється із заробітком у минулому і встановлюється у відсотках до нього на загальних або пільгових засадах.

Розмір соціальних пенсій, що сплачуються непрацездатним громадянам, якщо у них немає права на трудову пенсію, визначається за категоріями у відсотках до мінімальної пенсії за віком.

Наявність соціальних пенсій дає змогу охопити державним соціальним страхуванням усіх громадян, гарантувати їм мінімальний рівень матеріального добробуту незалежно від наявності трудового стажу.

Виплати на допомогу — гарантовані грошові виплати при тимчасовій перерві в роботі, а також компенсації підвищення виплат, спричинених певними подіями. Їх поділяють на дві групи:

— виплати з тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за дитиною, вагітністю та пологами;

— виплати у зв'зку з народженням дитини, виплати на похорони працівникам або членам сім'ї.

Виплати на дітей малозабезпеченим сім'ям не входять у жодну із груп, оскільки вони залежать від рівня доходів сім'ї.

Виплати з безробіття — здіснюються за рахунок фондів соціального страхування та позабюджетних фондів сприяння зайнятості.

Головне призначення цієї виплати — недопущення різкого падіння доходів працівників, що тимчасово втратили роботу.

Розмір виплат з безробіття встановлюється у відсотках від заробітної плати і становить не менше 1/2 її величини за останнім місцем роботи.

Фінансування послуг, що здійснюються по лінії соціального страхування, спрямоване на задоволення потреб певних груп непрацездатних громадян, зокрема:

— утримання будинків-інтернатів для дітей та громадян похилого віку;

— покриття затрат на лікування та відпочинок престарілих і інвалідів;

— працевлаштування інвалідів;

— протезування;

—  оплата пільг.

  2.2 Панування бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (на прикладі 2005р.)

Розробка і подання на затвердження правлінням Фонду проекту бюджету Фонду соціального страхування в розрізі його відділень та національних галузевих профоб''еднань, яким за рішенням правління Фонду соціального страхування затверджуються бюджети здійснюється Виконавчою дирекцією Фонду.

Проект бюджету Фонду включає в себе такі статті:

Доходи:

- страхові внески;

- надходження від Фонду соціального страхування України. (планується для відділень і профоб'єднань при наявності у них дефіциту коштів).

Витрати:

- виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- по вагітності і пологах;

- при народженні дитини;

- на поховання

- оздоровлення працюючих та членів їх сімей;

- здійснення соціального страхування;

- централізовані перерахування Фонду.

Відповідно до затвердженого бюджету фонду правління відділень Фонду за поданням їх виконавчих дирекцій розглядають і затверджують бюджет відділення в розрізі регіональних галузевих профорганів, яким за рішенням правлінь відділень Фонду затверджено бюджети, та страхувальників, які безпосередньо зареєстровані та підзвітні виконавчим дирекціям відділень Фонду. На підставі бюджету відділення регіональні галузеві профоргани затверджують і доводять бюджети до міських і районних профорганів[52].

Кошти бюджету Фонду соціального страхування України формуються за рахунок страхових внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ і організацій (крім колгоспів, у тому числі риболовецьких) незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності й галузевої належності, об”єднань громадян, громадян-підприємців за найманих працівників, нарахованих на фонд оплати праці, включаючи всі витрати на оплату прці незалежно від джерела фінансування, які визначаються згідно з нормативними актами про склад коштів, що спрямовуються на зазначені цілі, а також виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Розрахунок загальної суми страхових внесків в цілому по Фонду та його відділеннях вдоходній частині проекту бюджету здійснюєься на підставі данних Міністерства економіки України про Фонд оплати праці на наступний рік[52].

Відділення Фонду та національні галузеві профоб”єднання, які мають бюджети, при розробці проектів відповідних бюджетів визначають фонд оплати праці по галузях на наступний рік таким чином: розрахований очікуваний розмір фонду оплати праці поточного року множиться на процент співвідношення фонду оплати праці наступного та поточного років.

На приклад: по регіону фонд оплати праці за 9 місяців поточного року склав 400,0 тис. грн., а за минулий рік - 91,0 тис. грн., в тому числі його 9 місяців - 70,0 тис. грн.

Розрахунок очікуваного фонду оплати праці поточного року:

а) 91,0 : 70,0 х 100 = 130%;

б) 400,0 тис. грн. х 130 : 100 = 520,0 тис. грн.

За даними Міністерства економіки України фонд оплати праці наступного року збільшиться в порівнянні з очікуваним поточного року на 145%.

Таким чином, фонд оплати праці для розробки проекту бюджету на наступний рік складе:

520,0 х 145,0% : 100 = 754,0 тис. грн.

Рзрахункові дані витрат на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, при народженні дитини, на поховання визначаються шляхом множення суми фонду оплати праці наступного року на процентне співвідношення витрат по кожному виду допомоги до фонду оплати праці минулого року.

Для забезпечення додаткового фінансування виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності в разі підвищення рівня захворюваності (коли фактичні витрати більші розрахункових), а також надання фінансової допомоги при надзвичайних ситуаціях, в бюджетах фонду та його відділень відповідно щорічно планується резерв коштів в розмірі 1 та 5% від загальної суми асигнувань на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Кошти цього резерву накопичуються, враховуючи окремо і використовуються лише за прямим призначенням.

Покриття перевитрат по тимчасовій непрацездатності проводиться по підсумках за рік.

Витрати по статті “Оздоровленяя працюючих та членів їх сімей” визначаються в бюджеті Фонду в єдиному процентному співвідношенні до суми страхових внесків суми витрат по цій статті для всіх відділеня Фонду та національних галузевих профоб”єднань, які мають бюджети.

Кошти по цій статті передбачаються на:

- придбання путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок працюючих і членів їх сімей;

- дотацію на утримання дитячих оздоровчих,студентських спортивно-оздоровчих таборів, оплату проїзду в санаторії;

- витрати на ремонт, обладнання і оренду дитячих оздоровчих таборів можуть визначатися лише для бюджетних і профспілкових організацій, які утримують на своєму балансі вказані табори, або за їх дольовою участю;

Суми витрат на утриимання санаторіїв-профілакторіїв плануються виконавчими дирекціями відділеннь Фонду та галузевими профорганами, які мають бюджети, згідно кошторисів на їх утримання.

Проекти цих кошторисів розробляються на підставі затверджених штатних розкладів санаторіїв-профілакторіїв, розмірів заробітньої плати персоналу, який утримується за рахунок коштів соціального страхування, запланованої кількості ліжко-днів і встановлених правлінням витрат на харчування, лікування та культобслуговування з розрахунку на один ліжко-день, консультацій - з розрахунку на одну путівку один, курсівку.

Відділення Фонду , національні галузеві профоб'єднання, які мають бюджети, використовують кошти соціального страхування, передбачені на оздоровлення працюючих та членів їх сімей, в межах встановленого проценту витрат на ці цілі до суми фактичних страхових внесків, які надійшли в бюджет, при умові забезпечення встановлених бюджетом планових перерахувань. В тому разі, коли фактично сума надходжень страхових внесків менша від планової, за підсумками дев'яти місяців і року здійснюється відповідне зменшення асигнувань по статті “Оздоровленяя працюючих та членів їх сімей”, при цьому на суму перевитрат зменшуються асигнування по цій статті.

Асигнування по статті “Здійснення соціального страхування” визначається на підставі затверджених штатів і встановлених посадових окладів для працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування, та нормативних актів по оплаті праці.

У цій статті плануються:

- фонд оплати праці, у тому числі на преміювання та матеріальну допомогу з відповідними нарахуваннями;

- витрати на:

1) відрядження;

2) оренду приміщень;

3) послуги засобів зв’язку;

4) канцелярські та поштово-телеграфні потреби;

5) утримання і забезпечення роботи автотранспорту;

6) впровадження та утримання обчислюваної техніки;

7) послуги позавідомчої охорони;

8) підготовку і перепідготовку кадрів;

9) преміювання страхового активу.

Витрати на оренду приміщень, послуги зв’язку, позавідомчої охорони плануються на підставі діючих тарифів та розцінок.

Кошти на відрядження, канцелярські та поштово-телеграфні послуги, впровадження і утримання обчислювальної техніки і оргтехніки визначаються виходячи із співвідношення витрат на ці цілі за попередній рік до фонду оплати праці працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування.

Асигнування на преміювання страхового активу і підготовку кадрів по відділеннях Фонду та нціональних галузевих профоб”єднаннях, які мають бюджети, встановлюються виходячи із фактичного співвідношення суми цих витрат до фонду оплати праці працівників за попередній рік.

Розпорядження цих сум відділеннями Фонду здійснюються з врахуванням чисельності працюючих на підприємствах, в установах і організаціях, що об’єднуються регіональними галузевими профорганами, та у страхувальників, які безпосередньо зареєстровані та підзвітні виконавчим дирекціям відділень Фонду.

Витрати на оренду приміщень, послуги зв’язку, канцелярські потреби, утримання автотранспорту для прфспілкових органів плануються відповідно чисельності працівників, які утримуються за рахунок коштів соціального страхування.

Витрати на придбання основних засобів здійснюється за окремими рішеннями правлінь відділень Фонду.

Виходячи з доходів і витрат наступного року правління Фонду визначає в бюджеті Фонду по його відділеннях і національних галузевих профоб’єднанях, які мають бюджети, диференційовані суми централізованих перерахувань коштів до Фонду для фінансування регіонів і галузей з плановим дефіцитом коштів, створення резерву на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, фінансування республіканських галузевих профоб’єднань, які не мають бюджетів Фонду, та інші витрати, передбачені Положенням про Фонд.

Відділенням Фонду, національним галузевим профоб’єднанням, які мають бюджети, в разі, коли фактична сума надходжень страхових внесків менша від планової з об’єктивних причин (не склався фонд оплати прці), відповідно зменшуються перерахування до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Правління відділень Фонду, президії національних профспілкових об’єднань, які мають бюджети, при затвердженні бюджетів галузевих профоб’єднань і кошторисів страхувальників, у яких надходження не покривають витрати, планубть їм додаткові надходження коштів за рахунок галухевих профоб’днань і страхувальників з позитивним балансом.

У разі позитивного виконання бюджету Фонду за рік в цілому на рівні його відділень та національних галузевих профоб’єднань, які мають бюджети, за умови перевищення суми доходів над сумою витрат із врахуванням централізованих перерахувань утворюється фонд профілактичних заходів, кошти якого використовуються згідно порядку, встановленого правлінням Фонду.

Бюджети до відділень Фонду, та кошториси до страхувальників доводяться не пізніше 15 днів після затвердження їх відповідними органами Фонду.

Бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік затверджено по доходах в сумі 458770 тис. грн. в тому числі очікуваний залишок на 01.01.2005 р. в сумі 242483 тис. грн., по видатках в сумі 4528770 тис. грн., в тому числі резерв в сумі 137355 тис. грн. (додатки N 1, 2).

При народженні дитини - 1550 гривень.

По догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - 102 гривні на місяць (у разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на кожну дитину).

На поховання - 1000 гривень.

Таблиця 2.1 Бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік

№ п/п	Поканики				Сума (тис,грн.)
1	2				3
1	Загальні кошти станом на 01.01.2005р.				242483
2	Доходи				4286287
2.1	страхові внески в тому числі :				4186933
	страхуввальників за загалною системою оподаткування (за рахунок роботодавців)				3226598
2.1	найманих працівників,з/плата яких нижча прожиткового мінімуму				152285
2.1	найманих працівників,з/плата яких вища прожиткового мінімуму				808050
2.2	від часткової плати за путівки				53105
2.3	інші надходження ,в тому числі:				46249
	надходження на виплату допомоги громадянам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастофи				7000
	від вкладень тимчасово вільних коштів ,в тому числі резерву Фонду ,на депозитних рахунках				12362
Всього доходів із залишком					4528770
3	Витрати
3.1	по тимчасові непрацездатності				1828945
3.2	по вагітності та пологах				380224
3.3	при народжені дитини				412555
3.4	на поховання				34815
3.5	по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку				639987
	в.т.ч.перерахування до Пенсійного Фонду				49812
3.6	резерв страхових коштів				137355
3.7	на оздоровчі заходи				846524
3.8	організаційно-управлінські заходи				220563
3.9	витрати по виконанню обов`язків стаховика				5367
3.10	на виплату допомоги громадянам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастофи				10073
3.11	коштів ,які отримані від депозитних вкладів				12362
Всього витрат:					4528770
Дефіцит (-) , Профіцит (+)					0
4	Загальний фонд оплати праці ,з якого сплачуються страхові внески,без грошового забов`язання військовослужбовців млн.грн.				111262,0
5	Розмір страхових внесків (% від ФОП) для найманих працівників,з/плата яких нижча прожиткового мінімуму				0,5%
6	для найманих працівників ,з/плата яких вища прожиткового мінімуму				1%
7	для роботодавців				2,9%

Для більшої наглядності розглянемо структуру бюджету Фонду соціальног стахування з тимчасової втрати працездатності на 2005р. (див.табл.2.2)

Таблиця 2.2 Структура бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

№ п/п	Показники				Сума (тис,грн.)	стуктура ,%
1	2				3
1	Загальні кошти станом на 01.01.2005р.				242483
2	Доходи				4286287	100
2.1	страхові внески в тому числі :				4186933
	страхуввальників за загалною системою оподаткування (за рахунок роботодавців)				3226598	75,28
2.1	найманих працівників,з/плата яких нижча прожиткового мінімуму				152285	3,55
2.1	найманих працівників,з/плата яких вища прожиткового мінімуму				808050	18,85
2.2	від часткової плати за путівки				53105	1,24
2.3	інші надходження ,в тому числі:				46249	1,08
	надходження на виплату допомоги громадянам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастофи				7000	0,16
	від вкладень тимчасово вільних коштів ,в тому числі резерву Фонду ,на депозитних рахунках				12362	0,29
Всього доходів із залишком					4528770
3	Витрати
3.1	по тимчасові непрацездатності				1828945	40,39
3.2	по вагітності та пологах				380224	8,40
3.3	при народжені дитини				412555	9,11
3.4	на поховання				34815	0,77
3.5	по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку				639987	14,13
	в.т.ч.перерахування до Пенсійного Фонду				49812
3.6	резерв страхових коштів				137355	3,03
3.7	на оздоровчі заходи				846524	18,69
3.8	організаційно-управлінські заходи				220563	4,87
3.9	витрати по виконанню обов`язків стаховика				5367	0,12
3.10	на виплату допомоги громадянам ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастофи				10073	0,22%
3.11	коштів ,які отримані від депозитних вкладів				12362	0,27
Всього витрат:					4528770	100,00
Дефіцит (-) , Профіцит (+)					0
4	Загальний фонд оплати праці ,з якого сплачуються страхові внески,без грошового забов`язання військовослужбовців млн.грн.				111262,0
5	Розмір страхових внесків (% від ФОП) для найманих працівників,з/плата яких нижча прожиткового мінімуму				0,5%
6	для найманих працівників ,з/плата яких вища прожиткового мінімуму				1%
7	для роботодавців				2,9%