Контроль навчання

Вступ

 

В будь-якій діяльності присутній контрольно-оцінний компонент. Контроль – це послідовність дій суб'єкта, спрямованих на встановлення зворотного зв'язку з об'єктом для перевірки реалізації цілей діяльності. Оцінювання же полягає у вираженні результатів контролю, встановленню ступеню реалізації цілей діяльності.

Зворотний зв'язок (корекція)

Природа контролю – у варіативності умов діяльності, що впливає на досяжність мети. Функції контрою в управлінні:

*  встановлення зворотного зв’язку;

*  отримання зворотної інформації;

*  встановлення дійсного співвідношення цілей і результатів.

Види контролю:

Ø  за масштабом – повний, вибірковий;

Ø  за етапом – попередній, підсумковий;

Ø  за частотністю – періодичний, систематичний.

1. Поняття та функції контролю в управлінні діяльністю та навчанням

У навчанні контроль служить перевіркою реалізації навчальних цілей – сформованості в учнях запланованих знань і умінь. Однак виконувані їм функції трохи ширше.

Функції контролю в навчанні:

Ø  перевірочна – перевірити реалізацію певної цілі навчання – знання чи вміння учня, яке він набував в процесі навчання;

Ø  оцінююча – встановити рівень реалізації певної цілі навчання;

Ø  діагностична – встановити недоліки і помилки у сформованих вміннях і знаннях;

Ø  навчальна – повторити і закріпити пройдений матеріал;

Ø  стимулююча – спонукати учнів до подальшої роботи;

Ø  коректувальна – вдосконалити деякі знання і вміння учнів, змінити викладацьку роботу для усунення виявлених недоліків і помилок у формуванні певних вмінь і навичок.

2. Етапи і структура контролю в навчанні

Основними етапами контролю в навчанні є:

1.  Підготовка контролю.

2.  Перевірка

3.  Оцінювання.

4.  Корекція

Структурними компонентами контрольно-оціночної діяльності (за Л.М. Фрідманом) є:

§  ціль контрою;

§  об’єкт контролю, оцінки і корекції;

§  еталон, з яким порівнюється об’єкт;

§  зміст контролю;

§  результат контролю;

§  критерій оцінки;

§  оцінка у формі розгорнутої характеристики об’єкта з точки зору обраного критерію;

§  відмітка;

§  засоби корекції;

§  результат корекції як новий об’єкт контрольно-оціночної діяльності.

Підготовка до контролю полягає у формулюванні цілі контролю, описі еталону, розробці критеріїв, норм оцінювання, виборі виду, форми і методу контролю, підготовці змісту.

Ціль контролю – найчастіше – перевірка відповідної навчальної цілі (повної чи частковий), відповідає функціям контролю. Проконтрольованими повинні бути всі навчальні цілі.

Еталон контролю – ідеальний результат навчальної діяльності (ціль навчання), зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються учнем.

Об'єкти контролю – реальні результати навчальної діяльності.

Зміст контролю – конкретні завдання, питання, що застосовуються в контролі.

Види контролю виділяються на основі місця контролю в процесі навчання:

1)  початковий (попередній) – визначення міри готовності до навчання;

2)  поточний – спосіб одержання оперативного зворотного зв'язку;

3)  періодичний – застосовуваний після закінчення визначеного навчального періоду;

4)  заключний (підсумковий) – визначення навченості учня – досягнення навчальних цілей.

Форми контролю – способи організації зовнішніх умов контрольно-оцінної діяльності:

-  за кількістю учнів, що одночасно беруть участь в контролі:

1)  індивідуальний (окремі учні);

2)  груповий (у підгрупах);

3)  фронтальний (вся група).

-  за суб’єктом контролю:

1)  зовнішній (перевіряє викладач);

2)  взаємоконтроль (перевіряє учень учня);

3)  самоконтроль (перевіряє сам учень).

-  за місцем організації навчання:

1)  аудиторний контроль;

2)  позааудиторний контроль;

-  за формами занять:

1)  контрольна робота

2)  колоквіум;

3)  залік;

4)  іспит.

Методи контролю – способи організації самого контролю (подачі його змісту, характеру виконання завдань і т. п.):

1)  спостереження;

2)  усна перевірка (опитування, співбесіда);

3)  письмова перевірка (контрольна робота, диктант, твір, реферат);

4)  лабораторно-практична робота (звіт, графічна робота, розробка проекту);

5)  програмований контроль (тестування).

Власне контроль являє собою процес порівняння, встановлення однаковості чи розбіжності об’єкту та еталону і частіше називається перевіркою – процес порівняння, звірення реальних результатів навчання з еталонними.

Оцінювання – установлення ступеня однаковості (розходження) реальних результатів навчання з еталонними. Оцінювання починається ще на етапі підготовки до контролю і полягає у встановленні критеріїв і норм оцінювання.

Критерії оцінювання – параметри еталона – результату навчання (уміння учня): правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання.

Норми критеріїв оцінювання – значення критеріїв, розподілені за певними рівнями (наприклад: «відмінно» – повністю правильно, якісно, своєчасно, «добре» – повністю правильно, але дещо неякісно і/або несвоєчасно, «задовільно» – 1–2 помилки; «незадовільно» – більше 2 помилок).

Оцінка – вираження результатів оцінювання. Види представлення оцінки:

1)  словесна (письмова чи усна) – вираз оцінки на словах: схвалення чи осудження, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування, пояснення, вимова.

2)  рухова – вираз оцінки за допомогою різноманітних жестів: кивання головою, поплескування по плечах, потиск руки, аплодування та інше.

3)  умовний знак (відмітка) – вираз оцінки за допомогою умовного знаку: традиційна цифрова відмітка, бали рейтингу, + / -, зараховано / незараховано; «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно»).

4)  предметні заохочення (нагороди, призи, грамоти, премії) і покарання (штрафи, «жовті» та «червоні» картки, вилучення з гри).

Корекція – зміна навчальних цілей, способів навчальної роботи відповідно до отриманих результатів.