Розвиток лібералізму у світі

3. Розвиток лібералізму у світі

Ми - члени міцних, багаторічних ліберальних демократій - стикаємося з незвичною ситуацією. Кілька поколінь тому чимало поважних людей були впевнені в наближенні щасливого соціалістичного майбутнього, коли буде скасовано приватну власність та капіталізм, а саму політику - в той чи інший спосіб «знято». Натомість сьогодні хтозна, чи можемо ми уявити світ, радикально кращий за наш власний, чи уявити майбутнє, що за своєю суттю не є демократичним і капіталістичним. У цих межах, звісно, багато що можна поліпшити: ми можемо збудувати житло тим, хто його позбавлений, надати нові можливості меншинам та жінкам, поліпшити механізми конкуренції та створити нові робочі місця. Ми також можемо уявити майбутні світи, значно гірші за ті, що їх ми зараз знаємо, де національна, расова або релігійна нетерпимість штовхають суспільство назад, де людство придушене війною чи екологічною катастрофою. Однак неможливо уявити собі світ, істотним чином відмінний від сучасного та водночас ліпший за нього. Інші, менш свідомі епохи також вважали себе найліпшими, однак ми доходимо цього висновку, немов змучені від пошуку альтернатив, які, за нашими сподіваннями, мали б бути кращими від ліберальної демократії [1].

Ця ситуація та масштаби сучасної всесвітньої ліберальної революції спонукають нас поставити таке питання: ми просто стаємо свідками тимчасового злету у долях ліберальної демократії чи маємо справу з тривалою моделлю розвитку, що згодом просуватиме всі країни в напрямі ліберальної демократії?

Зрештою, цілком можливо, що сучасний ухил у бік демократії є лиш етапом у циклічному процесі. Досить поглянути на кінець 60-х - початок 70-х років, коли Сполучені Штати зазнали кризи, викликаної В'єтнамською війною та Вотергейтським скандалом. Увесь Захід був втягнутий до економічних проблем, що стали наслідком нафтового ембарго країн ОПЕК; більшість латиноамериканських демократій були скинуті серією військових переворотів; і здавалося, що не- або антидемократичні режими процвітали по всьому світові - від Радянського Союзу, Куби та В'єтнаму до Саудівської Аравії, Ірану та Південної Африки. Тож з яких причин ми маємо сподіватися, що ситуація 70-х чи, що гірше, 30-х - з їхнім зіткненням агресивних антидемократичних ідеологій, не відтвориться знов?

Мало того: хіба не можна стверджувати, що сучасна криза авторитаризму - лише випадок, рідкісне розташування політичних планет, що у найближчу століття вже не повториться? Адже уважне вивчення падінь авторитарних режимів у 70-х та 80-х роках XX століття надаватиме безліч прикладів, що засвідчуватимуть акцидентальну природу цих подій. Що більше ми знаємо про певну окрему країну, то більше ми свідомі того «виру зовнішніх випадковостей», що відрізняють її від сусідів, та зовні випадкових обставин, що привели, зрештою, до демократії". Все могло б відбуватися по-іншому: 1975 року португальська Комуністична партія могла б виявитися переможницею, а Іспанія могла б пройти повз демократію, якби король Хуан Карлос не провадив такої вмілої та узгоджувальної політики. Ліберальні ідеї втілюються лише певними особистостями; їм не властива аніяка сила, незалежна від діяльності конкретних людей. Якби Андропов чи Черненко прожили довше, якби сам Горбачов був дещо іншою людиною, то хід подій в Радянському Союзі та у Східній Європі між 1985 та 1991 роком був би цілком іншим. Якщо дотримуватися нині популярної тенденції в суспільних науках, можна навіть стверджувати, що непередбачувані політичні чинники на кшталт лідерських здібностей та громадської думки домінують у демократичному процесі та напевне зумовлюють унікальність будь-якої ситуації — і в її ході, І в результаті.

Однак якщо ми звернемо свій погляд не на останні п'ятнадцять років, а на цілісний план історії, то виявиться, що ліберальна демократія посідає в ньому особливе місце. Хоч у світі в цілому демократія розвивалася за певними циклами, все-таки відбулося артикульоване секулярне зрушення у демократичному напрямі. Таблиця, що її ми нижче наводимо, ілюструє цей розвиток.

Таблиця №1

Ця таблиця засвідчує, що поширення демократії не було безперервним та однобічним; 1975 року в Латинській Америці було менше демократичних держав, ніж 1955-го, а 1940 року світ загалом був менш демократичний, ніж 1919-го. Періоди демократичного злету переривалися радикальними реакціями на кшталт нацизму чи сталінізму. З другого боку, усі зворотні процеси, зрештою, також добігли свого кінця, ведучи, із плином часу, до разючого зростання кількості демократичних країн по всьому світу. Крім того, відсоткове співвідношення населення планети, що живе під демократичним урядуванням, значно зросте, якщо Радянський Союз чи Китай -цілком чи частково - протягом наступного покоління рушать шляхом демократії. Справді, поширення ліберальної демократії та її супутника, економічного лібералізму, стало найвагомішим макрополітичним феноменом останніх чотирьох століть.

Демократії, щоправда, в плині людської історії є порівняно рідкісними явищами -такими рідкісними, що до 1776 року по всьому світу не існувало жодної. (Устрій Афін за часів Перікла ми не вважатимемо власне демократією, оскільки він не мав механізмів систематичного захисту прав індивіда). Якщо оцінювати той чи той феномен за критерієм часового проміжку його існування, то, скажімо, фабричне виробництво, автомобілі, міста з мільйонами мешканців є порівняно рідкісними явищами, тим часом як практики на кшталт рабовласництва, спадкових монархій та династичних шлюбів тривали вкрай довго. Однак вагу має не частота чи тривалість існування, а тенденція: у розвиненому світі реставрація рабовласництва найближчим часом для нас була б не меншою несподіванкою, ніж зникнення міст та машин.

Тож на цьому тлі набуває значення саме всесвітній характер нинішньої ліберальної революції. Адже він ще раз доводить, що перед нашими очима розгортається фундаментальний процес, який диктує спільну еволюційну модель для всіх людських суспільств - коротко кажучи, ми стаємо свідками чогось на кшталт Універсальної Історії людства в напрямі ліберальної демократії. Злети та падіння у цьому розвитку очевидні. Проте той, хто вважає невдачу ліберальної демократії у певній країні чи навіть у певному регіоні планети демонстрацією її наскрізної слабкості, вкрай звужено дивиться на речі. Цикли та перерви самі по собі цілком сумісні зі спрямованою та всезагальною історією - так само як і бізнесові цикли не заперечують можливості тривалого економічного зростання.[3]

Висновки

Виходячи з вище сказаного логічно прийти до висновку що лібералізм по своїй суті, свого роду утопічна ідея ознаки якої притаманні багатьом, майже всім розвинутим державам світу. Лібералізму досягли завдяки революціям, війнам, та кардинальним змінам в системі окремих держав, дивлячись яку конкретно розглядати.

Вирізняється різниця між демократією і лібералізмом. Те що сама демократія дає громадянину свободу вибору голови держави, шляхом голосування. Лібералізм дає свободу слова, волевиявлення, приватна власність і приватне підприємництво підтримується державою. Гарантується безпека і свобода громадян, свобода віросповідання. Головне те що не кожна демократична країна може бути ліберальною і навпаки не кожна ліберальна, демократичною.

Лібералізм по своїй суті є привабливою політичною течією більшою частиною через вільний ринок. Оскільки навіть така громіздка машина як Радянський Союз зламався перед ліберальним натиском, у вигляді сильного економічного відставання від країн Європи які на той момент були ліберальними і мали вільний ринок.

Список літератури

1.  Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. - Красноярск.: ООО "Издательство АСТ", 2004. – 487 с.

2.  http://uk.wikipedia.org/wiki /Лібералізм

3.  http://www.yekhanurov.info/ua/liberalizm/classic/id427/

4.  http://www.yekhanurov.info/ua/liberalizm/encyclopedia/

Похожие работы

Лібералізм

Скачать

28550

0

0

... на проблеми свободи совісті, виступав з проповіддю необхідності подолання крайнощів релігійного обскурантизму та нетерпимості, переконував у важливості толерантності, нейтральності в питаннях віри. Тим самим лібералізм затверджував принципи духовної автономії і самодостатності індивіду, його громадянської гідності – індивид вважався досить зрілим для того, щоб особисто й неупереджено вирішувати ...

Сутність та функція грошей

Скачать

92689

0

4

... положення зводились до наступного: гроші - продукт державного правопорядку, творіння державної влади; гроші - хартальний платіжний засіб, тобто знаки, наділені державою платіжною силою; основна функція грошей - засіб платежу. Помилковість теорії грошей Кнаппа полягає в тому, що: по-перше, гроші - категорія не юридична, а економічна; по-друге, металевим грошам притаманна самостійна вартість, а ...

Сучасні політичні ідеології

Скачать

69155

1

0

... в політику. Надмірна ідеологізація політики робить її нездібною визначати і вирішати суспільно важливі питання, породжує тоталітарні режими зо всіма випливаючими з цього наслідками. В сучасній політичній ідеології необхідно відмітити такі нові моменти, як появу специфічних негативних ідеологій (антикомунізм, антифашизм та ін.); поновлення традиційних ідеологій (неолібералізм, неоконсерватизм та ...

Таїнство Хрещення і його сутність

Скачать

219646

0

0

... іше XVII століття. Такий незначний вік цього акту у порівнянні з іншими актaми хрещення пояснюється тим, що у древності існувала практика здійснювати таїнство хрещення безпосередньо перед Божественною літургією, задля того, щоб причастити похресника відразу після його охрещення. І тому не було необхідності вміщувати біблійні читання у чин хрещення, бо вони читалися на літургії. Після VIII століття ...