2.2 Кіно-фотоплівка і мікроскопічні гриби
З наукової літературні відомі дані про пошкодження фотоматеріалів мікроорганізмами: плісеневими грибами та бактеріями. Основні збитки кіно- фотодокументам та мікрофільмам приносять саме плісеневі гриби. Це пояснюється фізіологічними особливостями грибів, активна діяльність яких спостерігається при відносній вологості оточуючого повітря 70% і вище, а для бактерій 96 – 98%. Плісеневі гриби розвиваються на усіх типах плівок, але низькою грибостійкістю відрізняється кольорові кіно-фотодокументи. Плівковий носій є відносно довговічним матеріалом. Не випадково в архівній практиці, створення мікрофільмів, і надалі залишається важливим способом збереження резервних копій найбільш цінних документів, оскільки вони можуть зберігатися, за розрахунками спеціалістів, не менше 500 років [14].
Сучасні кіно- і фотоплівки складаються із двох основних шарів: ефіро-целюлозного і желатинового з компонентами, що утворюють чорно-білі, або кольорові зображення. Желатина – основний компонент фотографуючої емульсії та разом з целюлозою вони є прекрасними поживними середовищами для мікроскопічних грибів [15, 16]. Розчин желатини, що надходить для виготовлення емульсії, має, як правило, велику кількість мікроорганізмів. Таким чином, зародки бактерій і плісеневих грибів можуть бути внесені в неї ще при виготовленні плівок. Крім того, їх зараження можливе в процесі технологічного виготовлення. Попадаючи в умови сприятливі для розвитку, мікроорганізми викликають гниття, розм’якшення і розклад емульсійного шару [14] .
Спори гриба, проростаючи на поверхні кіноплівки, спочатку утворюють повітряний міцелій, який пізніше обов’язково проникає в емульсійний шар. В результаті на поверхні плівки з’являються мутні плями. Хоч мікроорганізми рідко повністю знищують зображення, продукти їх життєдіяльності залишають сліди, які зазвичай дуже важко видалити [17]. Внутрішній міцелій, якщо і гине в результаті біоцидної обробки, але залишається видимим у плівці на просвіті. В процесі своєї життєдіяльності гриб спочатку розкладає желатину, внаслідок чого фотошар стає липким, що призводить до злипання витків рулону.
При архівному зберіганні фотоматеріалів спостерігається біопошкодження як емульсійного шару так і проявленого зображення і їх основи (паперу), не дивлячись на те, що проявлені фотографічні зображення мають природній антисептик – срібло. Мікроміцети, які розвиваються на фотоматеріалах, здатні адаптуватися до срібла.
Перші дослідження мікобіоти кіноплівок були проведені в 50-х роках минулого століття співробітниками НДКФІ. Проби, взяті ними з фільмових матеріалів Держфільмофонда СРСР, показали, що фотографуючий шар кіноплівок уражений головним чином представниками мікроскопічних грибів - Penicillium sp. та Aspergillus versicolor [11]. З літератури відомо, що гриби таких родів як: Stachibotrys, Chaetomium, Cladosporium, Fusarium, Trichoderma, Rhizopus, Scopulariopsis належать до тих, які найчастіше уражають КФД [14].
Описано проведення детального вивчення мікобіоти документів ЦДАКФД. При досліджені 34 рулонів кіноплівки було виявлено їх контамінацію спорами грибів, причому в 19 рулонах мікобіота знаходилась в життєздатному стані. Наприкінці 70-х років в процесі перегляду кінофотодокументів ЦДАКФД, які зберігалися в підземних боксах, виявлено 18 видів грибів, що утворювали на плівці плісневі нальоти.
Вибірковий контроль стану страхового фонду в цих сховищах показав, що в 15 з 68 обстежуваних приміщеннях виявленні документи, пошкодженні пліснявою. З них, фонодокументи на кіноплівці і на магнітній стрічці були значно уражені мікроскопічними грибами. Найбільше були пошкодженні кінодокументи [14].
Структура поверхні приміщень сховищ може сприяти адгезії спор грибів і конденсації крапельної вологи, що може бути причиною біологічного пошкодження фотоматеріалів [14].
Важливим фактором пошкодження фотографуючого матеріалу є присутність вологи. В закритих конвертах і коробках, виготовлених із повітрянепрониклого матеріалу, може проходити конденсація вологи. Видовий склад мікроміцетів, виділених з фотопаперу, схожий зі складом мікроміцетів, які розвиваються на поліетиленових упаковках для фотоматеріалів, але відрізняється від видового складу мікроміцетів, що присутні на фотоплівках [14].
2.3 Гриби, що контамінують компакт-диски
Проблема збереження компакт-дисків (CD) надзвичайно актуальна для бібліотек та архівів, так як CD-диски, на сьогодні найбільш масово використовуються для збереження електронних документів, баз даних, цифрових колекцій - текстових, графічних, аудіо- і відеодокументів, в тому числі раритетних [18, 19].
Донедавна існувала думка, що оптичні диски, виготовленні на основі довговічних хімічно і біологічно стабільних матеріалів, не піддаються дії мікроорганізмів і зберігають інформацію не залежно від кліматичних умов їх зберігання та експлуатації [14]. Практично відсутні дослідження що до дії мікроорганізмів на CD. В 2001 році з'явилась інформація про те, що “гриб Geotrichum candidum в умовах тропічного клімату проник ззовні в CD, зруйнував тонкий алюмінієвий шар і полікарбонатний напил, знищив дані, які зберігалися на диску. Компакт-диски змінили колір і стали прозорими. Навіть неозброєним оком було видно, що диски втратили колір і стали прозорими. Даний мікроорганізм живиться барвником, на якому випалюється інформаційний склад диска і повністю знищує алюмінієвий шар ” [20, 18,].
Починаючи з 2001 року, у Федеральному центрі консервації бібліотечних фондів при Російській національній бібліотеці проводяться комплексні дослідження по впливу умов зберігання і експлуатації оптичних дисків на довговічність записаної на них інформації.
Зараження оптичних носіїв інформації відбувається в умовах високої запиленості і насиченості повітряного середовища спорами мікроскопічних грибів, не дивлячись на те, що при виготовленні компакт-дисків використовуються матеріали хімічно і біологічно стійкі. Мікроміцети, що пошкоджують компакт-диски належать до родів: Aspergillus, Botryotrichum, Cladosporium, Geotrihum, Fusarium, Mucor, Penicillium, Rhizopus, Trichoderma [14].
У зв’язку із значними коливаннями температури і відносної вологості, повітря проходить зволоження субстрату, утворення конденсатів, а також адсорбція із повітря окисів азоту, сірки, карбону, хлоридів, пилу, сажі, що сприяє заселенню мікроорганізмами [14].
В Росії визначення біостійкості (грибостійкості) компакт-дисків передбачено стандартом “ Вироби електронної техніки, квантової електроніки і електротехнічні методи досліджень ”, в якому є посилання на стандарт “ Вироби технічні. Методи досліджень на стійкість до дії мікроскопічних грибів”, що поширюється на технічні вироби та рекомендується для визначення грибостійкості паперу. За цим стандартом використовувався набір культур мікроміцетів:Aspergillis niger van Tieghem, Aspergillis terreus Thom, Penicillium funiculosum Thom, Penicillіum ochro-chloron Biourge, Aureobasidium pullulans (de Barry) Arnaud, Paecilomyces variotiі Bainer, Scopulariopsis brevicaulis Bainer, Trichoderma viride Pers. Ex Fr., Chaetomium globosum Kunze.
Через 2 тижні після проведення досліду на поверхні дисків були виявлені розгалужені гіфи грибів, площа ураження яких, при розгляді під мікроскопом, займала, орієнтовно, 30% поверхні. Але через 9 тижнів відбулося локальне розшарування диску з торцевої частини. При комп`ютерному тестуванні виявили появу стійких відмов читання. Через 21 тиждень виявлено диски з практично повністю зруйнованим захисним шаром [18].
Негативно на компакт-диски впливає відносна вологість повітря. В діапазоні близько 100%, в них активно розвиваються мікроміцети. При одночасній дії декількох факторів (наприклад, температура і вологість, мікроорганізми і вологість і т.п.) негативний ефект збільшується. Диск зазнає втрату робочого стану за більш короткий період [18, 19].
0 комментариев