Суспільно-політичні та національні питання в програмах загальноросійських політичних партій
Діяльність українських парламентських громад в І-ї та ІІ-ї Державних думах Росії
Розвиток науки та освіти на українських землях у складі Російської імперії в др. пол. ХІХ – початку ХХ ст
Ліберальна і демократична інтелігенція в українському національному русі на початку ХХ ст
Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польському питанні у роки Першої світової війни
Соціально-економічне становище українських територій у роки Першої світової війни
Революційні події у Петрограді в жовтні 1917 р. та їх вплив на Україну
Аграрне питання в Україні у період революційних перетворень і громадянської війни
Особливості соціально-економічної політики в УСРР у 1922-1928 рр
Формування та діяльність інституцій радянської влади в Україні. Радянська Україна у Конституціях СРСР (1924 і 1936 рр.) й УСРР(УРСР) 1929 і 1937 рр
Центри української еміграції в Польщі, Чехословаччині й Румунії
Особливості функціонування націоналістичних організацій на західноукраїнських землях
Кооперативний рух в Україні: особливості в УСРР і на західноукраїнських територіях
Характер і наслідки урбанізації в Радянській Україні у 1920-1930-ті рр
Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 рр.)
Навигация
Особливості функціонування націоналістичних організацій на західноукраїнських землях
Деякі питання української історії
105464
знака
0
таблиц
0
изображений
42. Особливості функціонування націоналістичних організацій на західноукраїнських землях
Найвпливовішими чинниками, які забезпечили українському народові збереження національних ознак, були легальні партії, українське представництво в польському сеймі — легітимні (законні) центри захисту інтересів народу; кооперативний рух — знаряддя самоврядування та економічного самозахисту; таємний Український університет та НТШ — осередки збереження і розвитку української культури, формування нової генерації національної еліти; греко-католицька церква — духовний посередник між владою і українським народом; робітничий та селянський рух, що були не тільки виявами невдоволення широких народних мас, а й демонстрацією потенціальних можливостей протидії антинародній політиці; ОУН — чинник, який дестабілізував внутрішню ситуацію в Польській державі та підтримував у народі революційні настрої, готовність до боротьби за національну незалежність. Наростав політичний рух і в українських землях, підвладних Румунії. Найактивнішим він був на території Буковини, де діяли три основні політичні формування: 1. Комуністична партія Буковини. 2 Українська національна партія. Утворена 1927 р. Лідер — В. Залозецький. Виступала за «органічну» роботу і компроміс з існуючим режимом. За час свого існування (1927—1938) цій партії вдалося здобути декілька місць у румунському парламенті. 3. «Революційний», або націоналістичний табір. Сформувався в середині 30-х років. В основному він охоплював молодь і студентство, але мав і певну підтримку селянства. Лідери — О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський. Основними політичними течіями на Закарпатті стали: мадярофіли — прибічники ідеї повернення Закарпаття до Угорщини;
• русофіли — українці (або русини, як вони себе називали), що вважали себе частиною єдиного руського народу;
• комуністи Закарпаття, які були складовою частиною комуністичного руху в Чехословаччині й виступали за приєднання Закарпаття до Радянської України; укр. народовецький (українофільський) табір, що розглядав населення Закарпаття як частину єдиного українського народу й боровся за автономію краю, а в перспективі —за возз'єднання із самостійною незалежною Українською державою.
43. Комуністичний рух на західноукраїнських землях
Комуністична партія Західної України (КПЗУ), утворена 1923 року. Комуністи, як завжди, бажали шляхом соціалістичної революції досягти соціального та національного визволення. Виходячи із загальних інтернаціональних поглядів, керівництво КПЗУ вважало важливим союз із польськими трудящими. Партія активно використовувала легальні й нелегальні методи роботи. Більшість членів партії становили українці, хоч серед партійців були також євреї й поляки. Комуністична партія Буковини Утворилася 1918 р.; з 1926 р. — складова Комуністичної партії Румунії. Лідери —С. Канюк, В. Гаврилюк, Ф. Стасюк та ін. Боролася за возз'єднання з Радянською Україною. Комуністи Закарпаття були складовою частиною комуністичного руху в Чехословаччині й виступали за приєднання Закарпаття до Радянської України.
44. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1939 р.
30 вересня 1938 р — Мюнхенська змова, яка поклала початок розчленуванню Чехословаччини. 11 жовтня 1938 р надання автономії Підкарпатській Русі(офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду — А. Волошин. 2 листопада 1930р – Віденський арбітраж, за рішенням якого частина території Закарпаття передавалася Угорщині. Укр. уряд переїхав до Хусту. 30 грудня 1938 р зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна». Проведення низки реформ (українізація, початок створення збройних сил — «Карпатської січі», вибори до Сейму тощо). 14 березня 1939 р початок окупації Закарпаття румунськими військами. 15 березня 1939 р – проголошення незалежної карпатської України, обрання президентом А. Волошина. Цього дня сейм ухвалив закон, за яким: Карпатська Укр. – незалежна держава, держ. Мовою є українська, прапор – синьо-жовтий та ін. Воєнізована орг-я, створена для охорони краю, - «Карпатська Січ» - незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення 40-тисячної угорської армії. В кінці березня 1939 р – остаточна окупація території Закарпаття угорськими військами. Попри морок окупації, який знову захопив Закарпаття, проголошення незалежної держави мало велике історичне значення, бо продемонструвало непоборне прагнення населення краю до возз’єднання в єдиній Укр. державі.
45. Конституційний устрій Польщі, Чехословаччини(ЧСР) і Румунії та його значення для умов розвитку українського суспільного руху
Польська конституція 1921 р гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і в навчанні в початкових школах. Крім цього, закон від 26.03.1922 надав самоврядування Сх. Галичині. Але як тільки 14.03.1923 Рада послів Англії, Франції, Італії та Японії визнала Сх. Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері. У 1923-1926 рр. польські правлячі кола наполегливо провадили політику спрямовану на асиміляцію поневолених народів. З 01.07.1924 був прийнятий закон, за яким польська мова проголошувалася державною. Почалось закриття укр. шкіл. Польський уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець». На укр. землі переселялись польські колоністи, яким виділялись кращі землі. За 1921-1923 рр. переселилося 77 тис. поляків. Політична криза 1926 р призвела до повного повороту в політиці стосовно укр. 1926-1937 рр. пов’язані зі встановленням режиму «санацій» на чолі з Ю. Пілсудським. Суть нового курсу полягала в державній асиміляції нац. меншин і відмові від нац. асиміляції. Важливим елементом нової моделі нац. політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-укр. порозуміння». Було збільшено держ. інвестиції на Волині, почалося масове створення двомовних шкіл, дозволено певну українізацію православної церкви. Ця політика проводилася з метою розколу серед укр. :між галичанами і волинянами. Але з 1937 р польські правлячі кола знову змінюють курс. Почалася нова хвиля репресій. На поч. 1920-х рр. чеський уряд намагався створити враження сумлінного виконання міжнародних зобов’язань щодо надання Підкарпатській Русі автономних прав, зазначених у Сен-Жерменському договорі. Свої зволікання з наданням автономії вони пояснювали непідготовленістю населення краю до самостійного життя через низький рівень освіти і відсутність підготовлених кадрів. У др. пол. 1920-х – 1930-ті рр. уряд ЧСР провів серію реформ, покликаних забезпечити запровадження системи освіти, проведення земельної реформи тощо. У жовтні 1938 р уряд ЧСР надав краю автономію. Уряд ЧСР не сприяв розвитку економіки краю. Румунія від самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців, позбавивши їх будь-якої змоги розвиватися. До економіки краю не надходило ніяких капіталовкладень. Його становище характеризувалося безробіттям, малоземеллям, хижацьким використанням природних ресурсів. У Румунії проводилась політика румунізації, переслідувалась укр. церква.
Похожие работы
... культурною діяльністю для добра українського народу.[220,С.9] Значення постатей Митрополита А.Шептицького та Патріарха Й.Сліпого важко переоцінити. Яскравим свідченням цього є розпочатий Українською Греко-Католицькою Церквою процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького. Після розвалу тоталітарно-імперського СРСР Україна стала незалежною, самостійною державою, на території якої проживають ...
... українсько-словацької міжпарламентської групи, яка повинна взяти на себе роль ініціатора та координатора взаємодії законодавчих структур. Чинники, які впливали на розвиток системи українсько-словацького міждержавного співробітництва в 1990-ті роки і будуть визначати його майбутню еволюцію варто розділити на декілька груп. Це – головна група: системні або визначальні системотворчі фактори. Вони ...
... перше десятиліття радянської влади і проявився в усіх галузях національної культури. Однак, з початку 30-х років розпочалися жорстокі репресії проти української інтелігенції. Національне відродження перетворилося в "Розстріляне Відродження". Лекція 7. Культура України у 1939- 1991 рр. План лекції. 1. Українська культура під час війни та у повоєнне десятиріччя. Ждановщина. 2. Неоднозначний ...
... ів стала одразу після повалення комуністичного режиму в Румунії та здобуття Україною незалежності. Початковий етап становлення українсько-румунських відносин затьмарила спроба деяких радикальних політичних кіл Румунії виступити з прямими територіальними претензіями до України. 24 червня 1991 р. було ухвалено декларацію Парламенту Румунії про пакт Ріббентропа-Молотова та його наслідки для України, ...
0 комментариев