Розрахункова частина

4.  Розрахункова частина

 

За вихідними даними оцінити результативність методів хеджування валютних ризиків та обрати найбільш вигідний метод.

Вибір даних для розрахунків здійснюється таким чином:

S = 11800000

F = 1,5318

M = 1,1853

P1 = 3

P2 = 2,6

K = 1,5418.

 

І етап. Вихідні умови

10 лютого експортер із США уклав контракт на суму 11800000 євро з імпортером з Німеччини з відстрочкою платежу на 1 місяць. Валюта ціни в контракті — євро, валюта платежу — долар США. На час укладання контракту курс євро стосовно долара складав 1EURO = 1,5318 USD.

На 10 березня, коли повинен був здійснюватися платіж, курс євро склав 1EURO = 1,1853 USD.

ІІ етап. Оцінка результатів операції для обох учасників

Експортер отримав збиток / прибуток,

а імпортер – збиток / економію у розмірі (дол.):

Збиток експортера складе:

11800000*(1,5318-1,1853)= 4088700 дол.

Отже, можна зробити висновок, що експортер отримав збиток у розмірі 4088700 дол., а імпортер на таку ж суму отримав прибуток.

ІІІ етап. Визначення курсу форвардної угоди

Експортер продає свій валютний виторг банку 10 лютого за курсом 1EURO = 1,5318 USD на місяць. Банк встановлює для себе премію в розмірі 3 %.

3.1. Визначити премію банку у доларах:

11800000*0,03*1,5318=542257,2 дол.

3.2. Визначити форвардний курс:

 USD

 

ІV етап. Оцінка результатів хеджування за допомогою форвардних угод

При здійсненні розрахунків за експортно-імпортною угодою 10 березня курс євро склав 1EURO = 1,1853 USD.

4.1 Чи повинен банк експортера виплачувати різницю між курсом форвардної угоди і ринковим курсом?

Так.

4.2 Якщо Так, то необхідно розрахувати таку різницю у доларах;

Форвардний курс більше курсу на момент погашення угоди, тому банк повинен виплатити експортеру премію у розмірі:

Р=(1,4858-1,1853)*11800000=3545900 дол.

Отже, збиток експортера з урахуванням виплаченої банком премії = 4088700-3545900=542800 дол.

 

V етап. Оцінка результатів хеджування за допомогою валютних опціонів

При здійсненні операції експортер із США міг зробити таке: одночасно з укладанням контракту купити опціон продавця євро за курсом 1EURO = 1,5418 USD нa 1 місяць. При цьому він заплатив би премію в розмірі 2,6 % вартості опціону. На момент платежу за контрактом курс євро до долара склав 1EURO = 1,1853 USD.

5.1 Розрахувати премію за опціон у доларах

дол.

5.2 Розрахувати збитки експортера від падіння курсу валюти ціни контракту.

11800000*(1,5318-1,1853)=4088700 дол.

5.3 Чи потрібно експортеру продавати опціон?

Так. Тому, що курс опціону вище курсу на момент погашення контракту.

5.4 Якщо Так, то необхідно розрахувати результат експортера при реалізації опціону за встановленим курсом з урахуванням сплаченої при покупці опціону премії

(1,5418-1,1853)*11800000=4206700 дол. (результат від реалізації опціону)

Визначимо кінцевий результат з урахуванням сплаченої премії:

4206700-469956,24-4088700=-351956,24 дол.

VІ етап. Вибрати найбільш вигідний метод хеджування валютних ризиків та коротко обґрунтувати свій вибір.

Порівнявши збиток, який отримає експортер за форвардним контрактом (542800 дол.) та опціоном (351956,24 дол.), дійшли висновку, що за опціоном він буде меншим.

Висновок

 

Оскільки ПІІ є одним із найбільш ефективних способів виробничого включення національних економік до світового господарства і міжнародного розподілу праці, в умовах економічної глобалізації економічне зростання держав не може бути забезпечено без інвестицій у розвиток економіки як передумови створення конкурентоспроможного на світовому ринку продукту. При цьому експорт капіталу є ефективним засобом розширення сфери застосування тієї частини капіталу, яка залишається в країні.

Прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, мають ряд специфічних ознак, основними з яких є: безпосередній і довгостроковий вплив на капіталовкладення в економіку країни; вони мають на меті одержання доходу на капітал, а також великої частки повного підприємницького прибутку; передбачають більш високу рентабельність, ніж портфельні; впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку; сприяють зміні місця країни-реципієнта відносно національної власності на користь іноземного інвестора; справляють істотний вплив на рівень конкуренції в країні. Основними формами прямих іноземних інвестицій є: підприємства зі 100% іноземного капіталу; часткове володіння компанією; придбання рухомого і нерухомого майна; концесії.

Іноземні прямі інвестиції є досить відчутними до мотивуючих та демотивуючих факторів країни-реципієнта. Основними видами мотивації прямих іноземних інвестицій є: виробничо-економічна мотивація (придбання сировини, можливість запобігання циклічності тощо); маркетингова (зростання ефективності маркетингу, проникнення на конкретний географічний ринок тощо); інші (екологічні, персональні, престижні).

Основними проблемами (демотиваторами), з якими стикаються іноземні інвестори, є: мінливість податкового законодавства; свавілля органів державної влади та корупція, організована злочинність, проблеми митно-тарифного регулювання; недисциплінованість постачальників і замовників; нерозвиненість ринкової інфраструктури (банки, біржі тощо).

Заходами макроекономічного стимулювання іноземних інвестицій до країни-реципієнта є: податкове стимулювання, фінансово-кредитне стимулювання, стимулювання інфраструктурного забезпечення, конкретних інвестиційних проектів, протекціоністські заходи.

Слід також зазначити, що іноземні інвестиції аж ніяк не є панацеєю від усіх недуг світової економіки. Використання іноземного капіталу – неоднозначний по своїх наслідках процес для реципієнта, що виявляється через складну взаємодію комплексу позитивних і негативних тенденцій на макро- і мікрорівні.

Список використаної літератури

 

1.  Катан Л.І. Фінансові аспекти іноземного інвестування // Экономика и управление. – 2006.

2.  Куценко, В. М. Міжнародний менеджмент: навч. пос. / В. М. Куценко. – К.: МАУП, 2006.

3.  Лук'яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. – Основи міжнародного інвестування, 2-е перевид.: К. – КНЕУ, 2008.

4.  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – Київ: « Центр навчальної літератури», 2004.

5.  Міжнародний менеджмент: навч. пос. / Л.І. Михайлова, О.Ю. Юрченко, Ю.І. Данько, А.М. Михайлов. – К.: ЦУЛ, 2007.

6.  Міжнародний менеджмент: навч. посіб. / За ред. О.Б. Чернеги. – 2-ге вид., оновл. і доп. – Львів: Магнолія 2006, 2009.

7.  Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2004.

8.  Рогач О. Міжнародні інвестиції та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник. – К.: Либідь, 2005.

9.  Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. – К., 2004.