Палеоліт

2.  Палеоліт

Палеоліт – древній кам'яний вік. Виділений в XIX столітті Дж. Леббоком як перший і найбільш ранній період кам'яного віку. Датується приблизно часом від 3 млн. до 10 тис. років тому. У період палеоліту почався й завершився процес виділення людини із тваринного світу, заклалась найдавніша соціально-економічна формація – первіснообщинний лад. У той час були виготовлені перші знаряддя праці з каменю, дереза й кістки, виникли трудові навички. Люди навчилися добувати вогонь, виготовляти одяг, споруджувати перші житла, займатися полюванням і збиранням. Формування й розвиток найдавнішого людського суспільства відбувалося в мінливих природно-кліматичних умовах останнього, так називаного четвертинного (антропогенного) періоду в історії Землі. Похолодання, що наступило з початком цього періоду, супроводжувалося заледенінням, періодичним утворенням у північних районах льодовиків. Відповідно до змін у характері знарядь праці й у фізичному типі людини, палеоліт ділять на ранній (нижній) і пізній (верхній). Для того часу характерними знаряддями праці були чоппери (грубі знаряддя, що рубають) і отщепи. Фізичний тип людини – Homo habilis (людина вмілий).

Стоянки ашельскої епохи виявлені на великій території Старого Світу, у тому числі й на території України. Характерні знаряддя – ручні рубила, колуни, скребла, ножі, пилки, струганки. В ашельску епоху люди навчилися користуватися вогнем. Фізичний тип людей – архантропи, – жили на початковій стадії первіснообщинного ладу.

Пам'ятники мустерскої епохи поширені на території Європи, Азії, Африки. Досліджені вони й на території України. Носії мустерскої культури користувалися остроконечниками, скреблами, ножами, пилками, проколками. У той час з'явилися штучні поховання. Фізичний тип людини – палеоантпропи.

У пізньому палеоліті люди заселили майже всю вільну від льодовика території Європи, значну частину Азії й проникли на Американський континент. На території України відомі численні давньопалеолітичні пам'ятники (Сюренські стоянки, Радомишльска стоянка, Пушкарівска стоянка, Доброночівска стоянка, Межирічська стоянка, Кормань, Гонцовська стоянка, Амвросієвськая стоянка й багато ін.). Суворий континентальний клімат, характерний для пізнього Палеоліту у Європі обумовив існування холодолюбивих тварин: мамонтів, північних оленів, шерстистих носорогів тощо. З розвитком полювання люди жили на тих самих місцях протягом тривалого часу. Замість сколювання отщепів з дисковидних нуклеусів, типових для мустерської епохи, застосовувався такий спосіб виготовлення знарядь як сколювання й отжим довгих ножевидних пластин із призматичних або конусоподібних нуклеусів. Поширилися вироби з кістки й рога. У період пізнього палеоліту панував матриархально - родовий лад. Зароджувалося мистецтво, що носило як реалістичний, так і стилізованно-схематичний характер. Виникли первісні релігійні вірування – магія й тотемізм, фетишизм й анімізм. У період пізнього палеоліту жили неоантропи. Територіальне розселення їх у різних, віддалених один від іншого фізико-географічних районах призвело до утворення трьох основних рас людини.

Оволодіння вогнем відокремило людину від миру тварини.

Найдревніші сліди використання вогню перебувають у печері Чжоукоудянь біля Пекіна. Її мешканці жили тут приблизно 400-500 тис. років тому. Але з'явилася й нова версія, за якою людина почала використовувати вогонь на 1 млн. років раніше, ніж уважалося дотепер. При вивченні стоянки Чесованья в Кенії, мешканці якої жили 1,4 млн. років тому, виявлені грудочки обпаленої глини; існує думка, що в даному випадку мова може йти про залишки звичайного багаття.

Людина навчилася також виготовляти знаряддя праці. Хоча й повільно, але вони вдосконалювалися. Уже в ранньому палеоліті, за даними деяких археологів, набір знарядь відповідав 30-40 функціям, більша частина з них була пов'язана з мисливською діяльністю. Зроблені вони в основному в техніку оббивки. Наприкінці верхнього палеоліту зменшення розмірів тварин змусило вдосконалити мисливські зброї: винаходиться лук (німецький археолог А. Руст двважає, що лук був винайдений 15 тис. років тому), удосконалюється коп’єметалка. З'явилися нові прийоми полювання – індивідуальне полювання на середніx і дрібних тварин.

У мезоліті господарство й знаряддя праці стали більш різноманітними. Характерна риса мезоліту – зменшення розмірів знарядь, поява мікролітів – знарядь, зроблених із дрібних пластин або отщепів геометричної форми. Вони служили наконечниками стріл, дротиків, але могли використовуватися і як деталі складних знарядь.

Зростало значення індивідуального полювання на дрібних тварин, причому його ефективність обумовила одомашненнюя й початок використання у полюванні собак. Збереглася тенденція до збільшення ролі рибальства, у деяких регіонах виник морський звіробійний промисел. Рибу били з луків, на гачок.

Із споживанням рослинної їжі, спеціальні знаряддя – зернотерки, ступи – одержали поширення. Громади, що нараховували від 30 до 100 чоловік, ставали більше рухливими. Прагнучи повніше використати харчові ресурси, вони почали мігрувати, відвідуючи в конкретні періоди року постійні місця, де до цього часу дозрівали плоди або з'являвся певний вид тварин. Складався сезонно-осілий спосіб життя, хоча залишалися й бродячі громади.