Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи

2.3. Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.

2000 рік став знаменною віхою в розвитку української економіки. Відновлення економічної активності наприкінці 1999 року привело до економічного росту в поточному році. Цьому сприяла не тільки сприятлива зовнішньоекономічна ситуація, але й успіхи макроекономічної політики, у першу чергу в бюджетній сфері, упорядкування державних фінансів, поліпшення платіжної дисципліни в енергетичному секторі, прискорення ринкових реформ в аграрному секторі.

Приріст ВВП за січень-жовтень поточного року в порівнянні з відповідним періодом 1999 року склав 5,1%, а промислового виробництва – 11,9%.

По прогнозних розрахунках Міністерства економіки реальний ріст ВВП у 2000 році досягне 4,2%, у промисловості – понад 9%, продукції сільського господарства – 2%.

Тенденції росту значною мірою забезпечені консолідацією зусиль трьох галузей влади. Задачі, ініційовані Президентом України в його Посланні Верховній Раді України, і конкретизовані в урядовій Програмі “Реформи заради добробуту”, знайшли підтримку у Верховній Раді України..

Підсумки січня-жовтня 2000 року свідчать про позитивний вплив цієї Програми на економічному розвитку країни. Пожвавлення економічної активності, що спостерігається з початку поточного року, не є эпизодичным. Воно обумовлено збільшенням попиту на внутрішньому ринку завдяки росту реальних грошових доходів населення і сприятливій зовнішньоекономічній кон'юнктурі.

Це дозволило сконцентрувати зусилля на проведенні стимулюючої макроекономічної політики й активізувати структурні реформи. Уведено змінний обмінний курс, його стабільність підтримувалася протягом року економічними методами, продовжувалася політика здешевлення кредитних ресурсів банків шляхом послідовного зменшення дисконтної ставки НБУ (у серпні в четвертий раз за рік вона була знижена до 27% з 45% на початок року).

Проводиться якісно нова бюджетна і фіскальна політика.

Відмовлення від політики проведення взаємозаліків по погашенню заборгованості перед бюджетом, суворе дотримання бюджетної платіжної дисципліни, а також пожвавлення економічної діяльності в галузях економіки сприяло поліпшенню стану державних фінансів.

Консолідуються ресурси бюджету на рахунках Казначейства, скорочена кількість розпорядників бюджетних засобів. Удосконалюються межбюджетные відносини. Це сприяло досягненню профицита Державного бюджету, перевиконанню плану надходжень у бюджет.

Скасовано понад 250 актів Кабінету Міністрів України, дія яких давало пільги суб'єктам господарської діяльності, зокрема по податку на додану вартість, на деякі товари критичного імпорту.

Значну роль у забезпеченні фінансової стабілізації зіграло зниження податкового тиску на суб'єкти господарювання і перехід до рішення бюджетних проблем шляхом пошуку неподаткових джерел надходження засобів. Частка податкових надходжень у консолідований бюджет у ВВП зменшилася з 19,1% до 18,1%. Спостерігається позитивна тенденція зменшення бартерних операцій в економічних відносинах і збільшення частки грошових розрахунків у господарському обороті України.

Прискорено прийняття деяких важливих законів, украй необхідних для створення правового поля ринкової економіки. Конструктивне співробітництво при розробці Державного бюджету 2000 року і бюджету 2001 року, сприяє прискоренню ринкових реформ. Такого збігу поглядів і підходів до створення єдиної політики в Україні в минулі роки не спостерігалося.

Проводиться глибока системна адміністративна реформа. Вона сприяє змінам у світогляді державних службовців, підвищенні їхнього прагнення до вибору оптимальних стратегічних напрямків політики, сприяла удосконаленню системи прийняття рішень і підвищенню відповідальності за них.

Ефективно діє нова організаційна форма роботи Кабінету Міністрів України - урядові комітети, в умовах відкритої дискусії забезпечують розгляд і попереднє міжвідомче узгодження позицій по конкретних питаннях державної політики. Розроблено механізми інформування громадськості про роботу урядових комітетів.

Продовжуються реформи в ключових секторах української економіки.

В аграрному секторі проводяться глибокі ринкові перетворення. Здійснений найбільш важливий етап аграрної реформи – реформування колективних сільськогосподарських підприємств на принципах приватної власності на землю і майно із широким застосуванням оренди. Забезпечується моніторинг аграрної реформи і своєчасне реагування на запити і побажання селян у процесі її здійснення.

На базі реформованих сільськогосподарських підприємств створено більш 14 тисяч нових агроформирований ринкового типу. Формується інфраструктура аграрного ринку. Розширюються обсяги біржової торгівлі. На зміну прямої дотації сільськогосподарських виробників приходить їхнє кредитування банківською системою. Цього року виконаний ряд заходів, спрямованих на створення сприятливого економічного середовища функціонування і розвитку реформованих сільськогосподарських підприємств, зокрема їхнього фінансового оздоровлення, а також формування цивілізованого аграрного ринку.

Підсумки жнив демонструють позитивні результати роботи новостворених господарств і дієвість нових механізмів регулювання складених аграрного ринку. Цього року вперше за період незалежності отриманий приріст сільськогосподарського виробництва. На селі, у цьому самому консервативному, найважчому для реформування секторі економіки, почалися помітні позитивні зрушення.

У паливно-енергетичному комплексі зусилля Кабінету Міністрів України спрямовані на створення прозорого, конкурентного й ефективного ринку енергоносіїв, удосконалення системи розрахунків за них, припинення безкоштовного споживання електроенергії і газу, перехід на винятково грошові розрахунки. Завдяки цьому переборений ряд негативних явищ у роботі комплексу й отримані перші позитивні результати, а головне – удалося значно поліпшити ситуацію по оплаті з грішми за споживання електричної і теплової енергії. Почали працювати ринкові механізми формування цін на електроенергію.

З метою стимулювання розвитку малого підприємництва протягом останніх двох років прийнятий ряд указів Президента України і постанов Кабінету Міністрів України, що дозволили зменшити адміністративний тиск на підприємців, спрощена система оподатковування підприємців, удосконалені процедури розробки і прийняття регуляторних актів.

Поліпшується інвестиційний клімат. Обсяг інвестицій в основний капітал збільшився за 9 місяців року на 14,1%. Активізовано процес продажу великих пакетів акцій промисловим інвесторам.

На виконання ініціатив Президента України Уряд зосередив свою увагу на рішенні соціальних проблем. Були знайдені можливості підвищення мінімальної заробітної плати й істотного скорочення заборгованості по заробітній платі в бюджетній сфері. Уперше за останні роки удалося ліквідувати заборгованість по виплаті пенсій і приступити до погашення боргів по заробітній платі й інших соціальних виплатах.

Розвиток економічної ситуації в поточному році підтверджує, що тенденція росту в економіці є стабільної, що дає підстави прогнозувати на наступний рік продовження цієї позитивної тенденції.

По прогнозних розрахунках у 2001 році ВВП збільшиться на 4%, обсяг продукції промисловості – на 4%, а сільського господарства – на 2,5%. Головним фактором росту в 2001 році буде підвищення продуктивності економіки, тобто перехід на інтенсивний шлях її розвитку.

Реальне збільшення обсягів інвестицій в економіку (валового нагромадження) складе 12,6%. Цьому, зокрема, буде сприяти збільшення надходжень іноземних інвестицій до 900 млн. діл. США завдяки проведенню приватизації инвестиционно привабливих об'єктів, причому винятково за грошові кошти.

Викладені фактори одночасно з підвищенням продуктивності праці і подальшим пожвавленням економічної активності забезпечать у наступному 2001 році зростання реальних доходів населення на 4,4%.

Активізація економічної діяльності в країні стимулює розвиток зовнішньої торгівлі. Варто помітити, що сьогодні у валовому внутрішньому продукті України майже 40% складають експортні постачання.

В даний час після подолання фінансової кризи 1998 року, у зовнішній торгівлі простежується тенденція до стабілізації. У поточному році, на відміну від попередній двох років, у зовнішній торгівлі відбувається нарощування основних показників галузі.

Так, за січень-вересень 2000 року зовнішньоторговельний оборот (товари і послуги) України склав 23 млрд. 742 млн.дол. зі збільшенням на 17,9%, у тому числі обсяги експорту збільшилися на 18,2%, а імпорт збільшився на 17,6%. Сальдо торговельного балансу за цей період було позитивним і перевищило 2млрд.дол.

Поліпшення торгівлі має місце по всіх географічних напрямках. Так, зовнішньоторговельний оборот із країнами СНД збільшився на 26,8%, Європи - на 25,3%, Азії - на 8,4%, Америки - у 1,7 рази, Африки - на 5,0%, Австралії й Океанії - на 2,9%.

До кінця року обсяги торгівлі України товарами і послугами складуть 33,3 млрд.діл., зі збільшенням на 18,3%, зокрема експорт зі збільшенням на 18,2%, а імпорт – на 18,5%.

У наступному році Україна продовжить кроки по вступі у Всесвітню торговельну організацію. До вимог цієї міжнародної організації буде адаптуватися вітчизняна нормативно-правова база.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності буде здійснюватися з метою удосконалення механізмів торговельних відносин України у відповідність з вимогами багатобічної системи ГАТТ/ВТО. Продовжиться переговорний процес щодо гарантованого доступу до ринків товарів і послуг, очікується підписання двосторонніх протоколів з питань тарифних знижок і зобов'язань у сфері послуг із країнами-членами ВТО, визначення перехідних періодів гармонізації законодавства відповідно до угод ГАТТ/ВТО у визначених областях зовнішньоекономічного регулювання.

Важливим етапом у цьому процесі є утворення зони вільної торгівлі з ЭС. Цей напрямок створить можливість поліпшити процес переходу економіки до ринкової моделі і переорієнтувати торговельні потоки на більш перспективні ринки країн, що входять у ЭС, за рахунок усунення країнами ЭС внутрішніх тарифів щодо українського експорту.

Важливої складового експорту в країни Європейського Союзу є вітчизняна текстильна і швейна продукція. Передбачається, що наступний рік ознаменується лібералізацією торгівлі цими товарами, тобто будуть зняті кількісні обмеження на ввіз товарів легкої промисловості в країни ЄС.

Для забезпечення розширеного і гарантованого вільного доступу на світові ринки, Україна буде домагатися створення зони вільної торгівлі з країнами-членами Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA).

Важливим напрямком зовнішньоекономічної політики України в наступному році залишиться співробітництво з країнами-учасницями Співдружності Незалежних Держав

Пріоритетне значення в реалізації цього напрямку буде додано роботі з розширення двостороннього торгово-економічного співробітництва з основним торговельним партнером України - Російською Федерацією.

Питома вага обсягів торгівлі з Російською Федерацією в загальному зовнішньоторговельному обороті України традиційно складає найбільшу частину. Так, за дев'ять місяців поточного року частка Росії в загальному товарообігу України склала 34,8%. Російська Федерація є найбільшим ринком для товарів традиційного українського експорту: продукції агропромислового комплексу, машинобудування, металургійної і хімічної промисловості. У свою чергу, Україна імпортує з Російської Федерації газ, нафта, нафтопродукти, ядерне паливо, продукцію машинобудування.

Поряд з розвитком торгово-економічних зв'язків з Росією важливе значення приділяється розвитку двосторонніх торгово-економічних зв'язків із країнами Центральноазіатського і Закавказького регіонів.

Основою розвитку зв'язків України з цими регіонами є довгострокові (десятилітні) двосторонні програми торгово-економічного розвитку, що охоплюють співробітництво по різних напрямках: від космічних програм, програм науково-технічного співробітництва до співробітництва в області сільського господарства і промисловості. Такі програми підписані з Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан, Азербайджанською Республікою і Грузією. Готуються до підписання відповідні програми з Вірменією і Туркменістаном.

Вступили в завершальну фазу тристоронні (Росія, Україна, Казахстан) переговори по створенню спільного підприємства на території України по виробництву ядерного палива для атомних електростанцій України.

Міністерство економіки України брало участь у рішенні проблеми по відновленню постачань туркменського газу в Україну, а також забезпеченню його транзиту територіями Узбекистану, Казахстану і Росії.

Необхідно відзначити, що основним напрямком співробітництва з країнами Закавказького регіону є створення транспортної системи між Сходом і Заходом через територію цих стан і України. Так, у даний час вже успішно функціонує поромна переправа між Грузією й Україною.

Продовження транспортної системи до Каспійськ моря і далі через Центральноазіатські країни дасть можливість зміцнити роль України, як транзитної держави, і підвищити її значення у світових інтеграційних процесах.

У наступному році одним із пріоритетів України буде розвиток торгово-економічного співробітництва зі США і Канадою. Це обумовлено, насамперед, необхідністю ведення постійного діалогу з американськими і канадськими партнерами по різноманітних аспектах дво- і багатобічного торгово-економічного співробітництва, що сприяє процесу інтеграції України у світове торговельне співтовариство, а також необхідністю пожвавлення співробітництва з окремими торговельними угрупованнями, блоками і режимами.

На дійсний час Сполучені Штати - основний торговельний партнер на американському континенті. Зовнішньоторговельний оборот торік склав близько 840 млн.діл., а позитивне сальдо в торгівлі склало більш 34 млн.діл. Слід зазначити, що цього року зовнішньоторговельний оборот збільшився в 1,7 рази, у тому числі експорт - у 2,1 рази.

Країни Латинської Америки, Азії й Африки залишаться привабливими для експорту продукції українського машинобудування, і завдяки ціновому фактору вона буде конкурентноздатної в порівнянні з західними аналогами.

Слід зазначити, що сьогодні питома вага країн Латинської Америки в загальному обсязі торгівлі України складає 2,3%, Азії - 15,1% і Африки - 3,0%, у тому числі в експорті країни Латинської Америки займають - 2,8%, Азії - 23,8% і Африки - 4,9%. Зважаючи на те, що в часи колишнього СРСР значна частина промислових об'єктів у країнах регіону будувалася за участю фахівців України, належна увага буде приділено виходу і відновленню втрачених позицій на ринку послуг, зокрема виконання проектування, будівництва, ремонту і модернізації нафтогазових, енергетичних і інших промислових об'єктів, проведення розвідувальних робіт і т.п.

 

3.Пропозиції

Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводіти самостійну науково обгрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Світові економічні зв’язки необхідні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Як я вже зазначала, та країна, яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі зв’язки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.

Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази, прийняття відповідних законів. Такими законами є Закон України ,, Про зовнішньоекономічну діяльність” (квітень 1991р.),Закон ,,Про створення експортно-імпортного банку “ (січень 1992р.), Закон ,, Про іноземні інвестиції ” (березень 1992р.) та інші, декрети Кабінету Міністрів тощо.

В минулому Україна мала економічні зв’язки з 123 країнами світу, але основні рішення щодо їх розвитку приймалися в Москві. Те саме стосувалося зовнішньоекономічної діяльності близько 1400 підприємсв України.

Об’єктивно причиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках. Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше 1% товарів. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам. Так, майже весь чавун не має світових сертифікатів, з низьким обсягом номенклатури відливок, що призводить до великої металомісткості продукції, відходів металу майже 25%. Крім того, брак кадрів та їх недостатній професійний рівень робить недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. В останні роки ситуація у цій сфері значно погіршується.

Які ж причини призводять до цього?

По-перше, розрив господарських зв’язків з країнами колишнього СРСР. Внаслідок цього Укрвїна втратила чимало своїх ринків збуту, зупинилося багато підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні приладів, машин, а також до виплавненого металу тощо через значне зростання енергомісткості, а отже, і вартості та ціни продукції. Тому навіть ті вироби, в яких зацікавлена Росія, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50%.

По-друге, переваження в експорті України паливносировинноїї групи. Її частка у 1994р. перевищувала 72%, а разом з товарами народного споживання становила понад 90%.[

По-третє, в експорті низька частка машин, обладнання, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ,,ноу-хау”). Згідно з даними міністерства статистики України, у 1993р. тільки 0,5% від загальної кількості вироблених нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними.

По-четверте, незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно з договорами про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-п’яте, значно зростає частка бартерних операцій. Якщо у 1992р.вона становила близько 13%, то наприкінці 1994р.-понад 80%. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на ті товари, які є високоліквідними і раніше реалізовувалися переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави. Частка такої продукції у бартерній торгівлі в 1995р. становила близько 75%.

Значна частина тих кошків, які заробляють підприємства-експортери, осідає у банках зарубіжних країн. Так, у 1992р. при експорті продукції за кордон на 3,2млрд. дол. до державної скарбниці надійшло лише 165 млн. У 1993р. в Україну повернулося лише 20% валютної виручки. За 9 місяців 1994р. за кордоном, передусім у країнах колишнього Союзу, осіло 1,4 млрд.дол., а в Україну надійшло лише 0,4млрд. дол.

Сюди також можна включити і відсутність системного регулювання зовнішньоекономічних відносин, концептуально хибні підходи до принципів валютного контролю, суб’єктивні підходи до принципів валютного контролю, суб’єктивні підходи до визначення державних піорітетів у галузі немитного регулювання та загальноекономічна криза України призвели до значного зменьшення обсягу зовнішньоекономічного обороту, катастрофічного зниження ефективності експорту, руйнації державного валютного фонду, виникнення массових зловживань і корупції.

Але казати, що на Україні нічого не робиться в зовнішньоекономічній сфері не можна, і прикладом цьому може стати міжнародна науково-практична конференція на тему “Реформування зовнішньоекономічної сфери України”, яка була організована Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, комісією Верховної Ради України з питань економічної політики і управління народним господарством, Міністерством економіки Украіни, Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України, рядом інших організацій. У роботі конференції взяли участь вчені та спеціалісти з України, США, Росії, Німеччини, Китаю та інших країн. На конференції відзначалося, що у зовнішньоекономічній сфері перед Україною стоять принципово нові цілі з реалізації сучасної концепції включення економіки в систему світових господарських зв’язків: використання зовнішньоекономічних звязків для припинення економічного спаду й початку стабілізації соціально-економічного становища країни; розвитку експорту як структуроутворюючого фактора; акумуляції додаткових фінансових ресурсів з метою структурної перебудови; проведення політики перехідного протекціонізму.

На думку учасників конференції, можливості імпортозаміняючої політики для України в умовах різкого спаду суспільного виробництва і скорочення внутрішнього попиту дуже обмежені, тому гострою є необхідність розробки спеціальної програми розвитку експорту. Основою практичного застосування конкретних заходів стимулювання експорту, запропонованих учасниками конференції, може бути розмежування всіх видів виробництв на неконкурентноспроможні, слабоконкурентні та конкурентні.

При обговоренні проблем міжнародного руху капіталів було зазначено, що українським виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів і змішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої форми міжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень і бар’єрів на шляху експорту української продукції до країн – членів СНД, до Європейського Союзу, східно-європейських держав. Поширення національного режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхідно підкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіони країни, ширшим залученням іноземних інвесторів у проес приватизації і стабілізаці правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволить легалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за деякими оцінками, 30 - 40 % від обсягу експорту, що офіційно реєструється.

Взагалі проблему залучення іноземних інвестицій в Україну я вважаю дуже актуальною сьогодні, її треба розглянути ближче тому, що намою думку всі вже давно зрозуміли їх необхідність, але відповідну правову базу ще не було створено. Тому конкретніше це питання ми розглянемо у наступному пункті.