Розподіл світової економіки за регіональною ознакою, основним критерієм якого є географічне місцезнаходження країни: європейські, азіатські і т.д

7. Розподіл світової економіки за регіональною ознакою, основним критерієм якого є географічне місцезнаходження країни: європейські, азіатські і т.д.

8. Розгляд світової економіки за регіонально -економічною ознакою, коли розподіл здійснюється не лише за географічною, але й за економічною ознакою:

країни Західної Європи,

країни Східної Європи,

країни Центральної Європи,

країни Близького Сходу.

Формування світової економіки та поява міжнародних економічних відносин, як і будь-які процеси, що відбуваються у світі, мають свої причини та чинники; їх вивчення дає розуміння історичної необхідності цих процесів та їх призначення для сучасного розвитку людства.

Найголовніші чинники розвитку міжнародних економічних відносин

Нерівномірність забезпечення різних країн економічними ресурсами: жодна з країн світу не в змозі забезпечити виробництво всіх видів продукції і послуг, необхідних для нормальної життєдіяльності країни, потрібних для нормального рівня розвитку виробничих сил. Це зумовлено нерівномірним розподілом природних, кліматичних, трудових ресурсів і технологічних можливостей їх використання. Тому між країнами відбувається так званий поділ праці, тобто кожна країна виробляє те, що воно може створити з мінімальними витратами, а потім виробники обмінюються своєю продукцією на взаємовигідній основі. Теоретичне доведення причин міжнародного поділу праці містить "Теорія порівняльних конкурентних переваг країн світу".

Науково - технічний прогрес є однією з причин об’єднання зусиль багатьох країн, бо в межах однієї держави не можна здійснити весь шлях НТП - від ідеї до кінцевого результату, оскільки це дуже дорого, технологічно складно та ризиковано для окремої країни.

Розв’язання глобальних проблем є одним із найактуальніших питань сучасності, що обумовлює майбутнє існування людства. Очевидно, що для вирішення енергетичної, продовольчої, економічної, екологічної проблем необхідно докласти спільних зусиль усіх без винятку країн світу.

Вже було сказано, що світове господарство є сукупністю багатьох національних економік, тому в його рамках діє система тих самих економічних законів, притаманних економіці на національному рівні. При цьому прояв цих законів на міжнародному рівні модифікується.

До економічних законів, що діють у рамках світового економічного господарства, належать:

Закон вартості - коли виробництво і обмін товарами відбувається на основі суспільно необхідних витрат праці.

Закон попиту і пропозиції - зростання попиту зумовлює підвищення цін, а збільшення пропозиції веде до зниження цін.

Закон нагромадження передбачає, що світова економіка розвивається за рахунок капіталізації частини доходів країн світової спільноти.

Закон відповідності інтернаціональних виробничих сил рівню міжнародних економічних відносин знаходить свій прояв у тому, що вищому рівневі розвитку народного господарства притаманні глибокі та всебічні форми МЕВ.

4.1 Міжнародні економічні відносини та їх розвиток в Україні

Якщо проаналізувати сучасну економіку України, то можна виділити такі притаманні їй тенденції:

1. Зберігаються тенденції зниження рівня виробництва, посилюється соціальна нестабільність у країні, відбувається трансформація її соціальної структури, зберігається тенденція до зростання інфляції.

2. Руйнування науково - технічного потенціалу - тобто нездатність підприємств освоювати досягнення НТП.

3. Фінансова нестабільність, практика неплатежів і передоплат, високий рівень заборгованості підприємств, низька база для розвитку приватного сектору, висока норма оподаткування, неплатоспроможність підприємств.

Отже, бачимо, що стабільних тенденцій до поліпшення економіки України поки що не має, але вже в цій ситуації необхідно визначити першочергові цілі розвитку, його пріоритети, створити програму та політику економічної стабілізації. Проте, щоб визначити кінцеву мету розвитку, замало сказати, що ми знаходимося в процесі переходу до ринкової економіки, бо в світі вже існує багато моделей ринкової економіки, які значно відрізняються одна від одної.

Виділяють такі основні моделі світової ринкової економіки:

Ліберально - ринкова економіка (Німеччина) - основним елементом у системі господарства є ринок, який регулюється природними ринковими законами та важелями, найголовнішими з них є конкуренція. Діяльність держави обмежується лише виправленням таких недоліків ринку, як монополізм, соціальні та економічні проблеми.

Державно - регульована ринкова економіка (Японія) - держава активно втручається в розвиток економіки країни.

Соціально орієнтована ринкова економіка (Швеція, Норвегія) характеризується значною участю держави у перерозподілі доходів між суб’єктами економіки.

Соціально - екологічно орієнтована ринкова економіка близька до соціально орієнтованої економіки, за винятком того, що перерозподіл доходів у суспільстві використовується не тільки для збільшення соціального захисту громадян, але й для розвитку екологічно чистого виробництва, захисту природи.

Висновок

Формування системи сучасного ринкового господарства органічно пов’язане з розвитком його зовнішньоекономічних зв’язків. Останні є суттєвим чинником стабілізації національної економіки, зростання добробуту населення України, зміцнення позицій нашої держави у світовому господарстві.

Розвиток ЗЕД на макро-, мезо-, мікро-рівнях передбачає, насамперед, постійне корегування, уточнення, удосконалення відповідного національного законодавства. Йдеться також про розробку та прийняття нових законодавчих актів, норм, принципів, правил у міжнародному торговельному, галузевому, транспортному, валютному праві. Це повинне орієнтувати суб’єктів ЗЕД на постійне слідкування за новими положеннями національного законодавства та міжнародного права, що віддзеркалюють сучасні потреби розвитку міжнародних економічних відносин країн світу.

Поряд з цим в умовах стрімкого розвитку НТР, глобалізації міжнародної економіки розширюються, інтенсифікуються та поглиблюються економічні зв’язки між суб’єктами світового господарства на галузевому, регіональному, організаційному рівнях. Значну роль тут має відігравати діяльність ГАТТ/СОТ, членом якої найближчим часом має стати і наша країна, розвиток регіональних інтеграційних об’єднань. Тут для України важливими векторами зовнішньоекономічної політики є співробітництво з ЄС, створення єдиного економічного простору з Росією, Білорусією, Казахстаном, розвиток взаємовигідної співпраці в межах ОЧЕС і ГУУАМ тощо.

Суттєвими напрямами подальшого розвитку ЗЕД і надалі залишається зовнішня торгівля, спільна підприємницька діяльність, в т. ч. міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва, прямі виробничі зв’язки, функціонування спільних підприємств, міжнародних господарських товариств, об’єднань, організацій. Значні перспективи для інтенсифікації мають міжнародні валютні відносини, перш за все, між комерційними банками, міжнародні фондові та валютні біржі, іноземна інвестиційна діяльність, міжнародні кредитні операції.

В аспекті лібералізації ЗЕД суттєвим напрямом зовнішньоекономічної політики країн світового співтовариства є виважене використання можливостей офшорних територій, вільних (спеціальних) економічних зон, територій пріоритетного розвитку, стабілізація, корегування норм, принципів, правил вітчизняного законодавства про оподаткування ЗЕД, страхування зовнішньоекономічних операцій.

В межах інфраструктурного забезпечення ЗЕД залишається вкрай нагальним вирішення проблем модернізації та оптимального використання транзитних транспортних шляхів, зокрема, йдеться про нафто- і газотрубопроводи, морський, залізничний та автотранспорт, розвиток міжнародних комунікативних служб, інформаційної мережі.

Серед перспективних напрямів розвитку ЗЕД треба також відзначити подальшу розробку питань, пов’язаних з методикою розрахунку ефективності конкретних зовнішньоекономічних операцій, оптимізацію тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоторговельних відносин, досягнення чіткої регламентації діяльності резидентів і нерезидентів в сфері міжнародних фінансів, виробництва, послуг, науково-технічного співробітництва.

Послідовне вирішення окремих проблем розвитку ЗЕД, безумовно, буде сприяти розширенню міжнародного бізнесу, як на національному, так і на інтернаціональному рівнях. Саме в даному напрямі зараз має активно розвиватись вітчизняне підприємництво. До цього нашу країну спонукає можливість використання переваг міжнародного поділу праці, інвестиційного потенціалу країн, світової спільноти, запозичення досвіду ринкових перетворень та господарської діяльності економічно розвинутих держав, співпраці з міжнародними економічними та валютно-фінансовими організаціями. Проте реалізація перспективних напрямів розвитку ЗЕД в кінцевому підсумку залежить від конкретних учасників зовнішньоекономічних операцій. Від того, наскільки вони оволодіють професійними знаннями в цій сфері господарської діяльності, і буде залежати їх успіх у міжнародному бізнесі та в цілому вплив ЗЕД на економічне зростання національної економіки і задоволення всебічних потреб населення нашої країни на рівні світових стандартів.

Література

1.  Бабін З.П, Градобітова Л.Д. Нові тенденції в сучасних міжнародних економічних відносинах промислово розвинених країн. - К., 1994.

2.  Василик О.Д. Теорія фінансів. - К., 2001.

3.  Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І. Основи підприємницької діяльності. - К., 2005.

4.  Рум`янцев А.П., Рум`янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність. - К., 2004.

5.  Черевань В.П., Рум`янцев А.П., Романенко Л.Ф. Міжнародна економічна діяльність. - К., 2003