Моделювання управлінських систем

Київський Національний Університет

імені Тараса Шевченка

Реферат на тему:

„Моделювання управлінських систем”

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

1.  Поняття „управління” та „управлінська система”

2.  Характеристика елементів управлінської системи

3.  Основні принципи моделювання управлінських систем

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Теперішня форма організації життя людини дуже тісно переплетена з поняттям „управління”. На сьогоднішній день кожна мисляча людина розуміє: що краще здійснюється управління, тим вище ймовірність успіху організації. Від управління залежить реальність передбачення результату, чіткість і узгодженість дій людей. А також зацікавленість людини − учасника спільної праці в загальному результаті. Ось чому починаючи з певного етапу розвитку виробництва і суспільства, все більша увага приділяється управлінню. Ставляться завдання вдосконалення управління, пошуку нових форм, визначення можливостей його розвитку, використовуючи засоби нової техніки, збагачення інформацією та інше.

Для того, щоб організація успішно функціонувала і розвивалася потрібно багато уваги приділити моделюванню управлінської системи. Сули входить визначення основних методів і процедур управління, обрання керівного складу організації, моделювання організаційної структури, визначення принципів обробки інформації, порядок прийняття управлінських рішень.

Зрозуміло, що в кожної організації повинна бути своя унікальна управлінська система, проте для того щоб уникнути помилок варто звернути увагу на дослідження в цій сфері та досвід інших організацій.

1. Поняття „управління” та „управлінська система”

У широкому розумінні управління − це цілеспрямований вплив на певний об'єкт з метою стабілізації або зміни його стану таким чином, щоб досягти поставленої мети.

Щодо діяльності окремої організації, установи чи підприємства управління означає сукупність скоординованих заходів, спрямованих на досягнення окреслених в рамках організації цілей. Процес управління має місце там, де здійснюється організована діяльність людей з метою досягнення певних результатів.

Складність управління визначається масштабами, кількістю і структурою розв'язуваних проблем, зв'язків між ними, різноманітністю застосовуваних методів, організаційних принципів. Складність характеризується і ступенем новизни рішень, що приймаються, об'ємом необхідних змін, пошуком нетрадиційних підходів, а також визначається ступенем оперативності, самостійності, відповідальності, ризикованості рішень, які необхідно приймати.

Будь-яка організація, незалежно від її конкретного призначення, може бути описана за допомогою ряду параметрів, серед яких головними є: цілі організації, її організаційна структура, зовнішнє і внутрішнє середовище, сукупність ресурсів, нормативна та правова основа, специфіка процесу функціонування, система соціальних і економічних відносин і, нарешті, організаційна культура.

Система управління будь-якої організації є складною системою, створеною для збору, аналізу і переробки інформації з метою отримання максимального кінцевого результату при певних обмеженнях (наявності ресурсів, наприклад).

 Говорячи про управління організацією, зокрема підприємством, ми вживаємо термін система. Наприклад, виробнича система, система матеріально-технічного постачання, система збуту, обслуговуюча системи.

Як правило, визначення об'єкта у вигляді системи завжди пов'язане з деякими труднощами через наявність великої кількості визначень системи і труднощами вибору єдиного визначення, що використовується при побудові реальної системи управління.

В даний час можна виділити, принаймні, п'ять типів системних уявлень: мікроскопічне, функціональне, макроскопічне, ієрархічне і процесуальне.

Кожен з цих підходів відображає певну групу характеристик системи.

Мікроскопічний підхід зображення системи заснований на розумінні її як безлічі спостережуваних і неподільних величин (елементів). Загалом абсолютно неподільних елементів немає, проте в кожному конкретному випадку проектування системи елемент приймається неподільним. Структура системи фіксує розташування обраних елементів і їхнього зв'язку.

Під функціональним зображенням системи розуміється сукупність дій (функцій), які необхідно виконувати для реалізації цілей функціонування системи.

Макроскопічне уявлення характеризує систему як єдине ціле, що знаходиться в «системному оточенні» (середовищі). Це означає, що реальна система не може існувати поза системним оточенням, а навколишнє середовище являє собою ту систему, в рамках якої вибрані об’єкти, які нас цікавлять. Отже, система може бути представлена безліччю зовнішніх зв'язків із середовищем.

Ієрархічне уявлення ґрунтується на понятті «підсистема» і розглядає всю систему як сукупність підсистем, пов'язаних ієрархічно.

І, нарешті, процесуальне уявлення характеризує стан системи в часі.

Отже, система управління володіє наступними ознаками: складається з безлічі елементів, розташованих ієрархічно; елементи систем взаємопов'язані за допомогою прямих і зворотних зв'язків; система − це єдине і нерозривне ціле, що є цілісною системою для нижчестоящих ієрархічних рівнів, є фіксовані зв'язку системи із зовнішнім середовищем.

Вивчаючи систему управління також необхідно виділяти вимоги, що пред'являються до систем управління, за якими можна оцінювати ступінь організованості систем. До таких вимог відносяться:

·  детермінованість елементів системи;

·  динамічність системи;

·  наявність у системі керуючого параметра;

·  наявність у системі контролюючого параметра;

·  наявність у системі каналів (принаймні, одного) зворотного зв'язку. У системах управління детермінованість (перша ознака організованості системи) проявляється в організації взаємодії підрозділів органів управління, за якої діяльність одного елемента позначається на інших елементах системи. Якщо в організаційній структурі управління, наприклад, є відділ, дії якого не впливають на інші підрозділи, то такий відділ не реалізує жодну з цілей функціонування організації і є зайвим у системі управління. Другою вимогою системи управління є динамічність, тобто здатність під впливом зовнішніх і внутрішніх збурень залишатися певний час у певному незмінному якісному стані. Будь-які зміни в навколишньому середовищі можуть вивести систему з рівноваги. У самій системі також можуть з'явитися фактори, які прагнуть зруйнувати її «зсередини». Наприклад, в організації немає достатньої кількості кваліфікованих кадрів, відсутній з різних причин ряд відповідальних працівників, погані умови роботи і т.д. До зовнішніх збурень слід віднести укази вищестоящих організацій, зміни ситуацій на ринку, економічні та політичні чинники.

З метою забезпечення швидкого перестроювання системи в умовах зміни середовища в системі управління повинен бути елемент, що фіксує факт появи збурення; система повинна мати мінімально допустиму інерційність, щоб своєчасно приймати управлінські рішення, в системі управління повинен бути елемент, що фіксує факт впорядкування стану системи відповідно до зміненими умовами. Під керуючим параметром у системі управління слід розуміти такий її параметр (елемент), за допомогою якого можна керувати діяльністю всієї системи та її окремими елементами. Таким параметром (елементом) в системі є керівник підрозділу даного рівня. Він відповідає за діяльність підпорядкованого йому підрозділу, сприймає сигнали керівництва організації, організовує їх виконання, несе відповідальність за виконання всіх управлінських рішень. При цьому керівник повинен володіти необхідною компетенцією, а умови роботи − дозволяти виконати це доручення.

 Недотримання цієї вимоги, тобто наявності керуючого параметра, призводить до прийняття суб'єктивних управлінських рішень і так званого вольового стилю керівництва. Це вимагає чіткої організаційної структури та розподілу обов'язків між керівниками підрозділів, наявності посадових інструкцій та інших документів, що регламентують їх діяльність.

 Наступним, четвертим вимогою, що висуваються до систем управління, слід назвати наявність у ній контролюючого параметра, тобто такого елемента, який постійно контролював би стан суб'єкта управління. Контроль суб'єкта управління передбачає координацію обробки будь-якого керуючого сигналу, поданого на вхід даної системи. Функцію контролюючого параметра в системі управління, як правило, реалізує один зі співробітників апарату управління. Наприклад, підготовку плану найважливіших робіт курує головний спеціаліст з економіки. Будь-які управлінські рішення в системі управління повинні проходити тільки через елемент, що виконує функції контролюючого параметра.

 Наявність прямих і зворотних зв'язків у системі забезпечується чіткою регламентацією діяльності апарату управління з прийому та передачі інформації при підготовці управлінських рішень.