Навигация
Поняття і роль корпоративних інформаційних систем в управлінні бізнесом
76533
знака
4
таблицы
2
изображения
2 Поняття і роль корпоративних інформаційних систем в управлінні бізнесом
Становлення і широкий розвиток методів керування промисловими підприємствами починається в першій половині XX ст. і пов’язаний насамперед з такими відомими іменами: Ф.Тейлором, Г. Ганттом, Л. Брандейс, А. Шмідтом, А. Файоль.
Ф. Тейлор працював над удосконаленням виробничого планування, досліджував фактори, що впливають на продуктивність виробництва, і методи раціональної організації робочого часу. Він є творцем виробничого планування, видокремив його як найважливіший елемент організації виробництва і вважав, що виробничим плануванням і управлінням повинні займатися професійні менеджери.
На початку XX ст. вийшла книжка інженера Ф. Тейлора «Принципи наукового менеджменту», в якій широко використовується поняття «наукове управління». Ф. Тейлор вважав, що «управління — це справжня наука, що спирається на точно визначені закони, правила і принципи». Він виходив з того, що управління як особливий вид діяльності складається з ряду принципів, які можна застосовувати з однаковим успіхом до всіх видів соціальної діяльності. На зміну розпливчатим і суперечливим принципам управління, запропонованим його попередниками, Ф.Тейлор сформував чітку наукову систему знань, в основу якої покладено чотири наукові принципи, які він назвав законами управління. Це:
— створення наукового фундаменту, який замінить собою старі, грубо практичні методи роботи, наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;
— відбір робітників і менеджерів на основі наукових критеріїв, їх тренування і навчання;
— співпраця адміністрації з робітниками в справі практичного впровадження наукової організації праці та управління;
— рівномірний справедливий розподіл обов’язків і відповідальності між робітниками й менеджерами.
А. Файоль провів теоретичний аналіз організації діяльності та виокремив шість її основних видів: технічна (виробництво), комерційна, фінансова, охорона праці та власності, звітність, управління. Основна заслуга робіт А. Файоля полягає в тому, що він першим дав теоретичний аналіз управлінської діяльності та визначив, що управління здійснюється за допомогою реалізації функцій планування, організації, розпоряджень, координації та контролю.
Разом з Ф. Тейлором працював і Г. Гантт, який досліджував кількісні методи організації виробництва. І нині відома діаграма Гантта як один з методів наочного впорядкування робіт. Ідея Гантта полягає в тому, що головним ресурсом планування є час, а основою для прийняття управлінських рішень — відхилення між фактичним і запропонованим станом робіт. Показавши на діаграмах Гантта по горизонталі інтервали часу, а по вертикалі — роботи, операції, устаткування, за допомогою нескладних обчислень можна визначити фактичний стан справ і той що планувався.
Незважаючи на те, що діаграми Гантта мають низку очевидних вад (наприклад, за допомогою діаграм Гантта незручно планувати різноманітні взаємозалежні ланцюжки робіт або коли критичним ресурсом є не лише час), і дотепер усі сучасні системи керування проектами і планування пропонують подавання графіків робіт у вигляді діаграм Гантта.
Істотне подальше вдосконалення методів планування здійснило військове відомство США в 50-ті роки XX ст. запропонувавши методи сіткового планування, або методи вибору «критичного шляху».
Усі зазначені розробки лягли в основу наукової дисципліни, що виникла в середині XX ст., — промислової інженерії, що займається керуванням і організацією виробництва, а також дослідження операцій. Згодом було розроблено багато статистичних і оптимізаційних алгоритмів планування, які використовуються в корпоративних інформаційних системах. Наприклад, у відомій КІС SAP R/З для прогнозування потреби продукції (функція Forecast) з урахуванням інформації про фактичний попит за попередні періоди використовуються статистичні й евристичні методи для розрахунку сезонних коливань попиту. Другим прикладом є метод оперативного планування в підсистемі планування виробництва SAP R/З, в якій програмно реалізовано алгоритм розрахунку дати виконання замовлення, скорочення тривалості виробничого циклу, мінімізації переналагоджень устаткування тощо.
На початку 60-х років у США почались роботи з автоматизації керування запасами. Пожвавлення економіки після Другої світової війни, активне зростання багатосерійного й масового виробництва товарів народного споживання та торгівлі спонукали виробників до використання математичних моделей планування попиту й керування запасами, що веде до істотної економії засобів, заморожених у вигляді запасів і незавершеного виробництва. Було встановлено, що вибір оптимального обсягу партії замовлення — одна з найважливіших умов підвищення ефективності виробництва, тому що недостатній обсяг запасів веде до зростання адміністративних витрат к разі повторних замовленнь, а надлишковий — до заморожування засобів.
Період до середини 60-х років XX ст. можна назвати періодом розвитку методик управління підприємством. Він є початковим етапом у зародженні та становленні інформаційних систем. У цей період почалися роботи з автоматизації управління підприємствами на базі великих ЕОМ і централізованої обробки інформації. Починають створюватися інформаційні системи для управління окремими підрозділами чи видами діяльності, які з часом інтегруються в комплексні автоматизовані системи.
Перші автоматизовані системи керування запасами в промисловому виробництві ґрунтувалися на розрахунках, виходячи зі специфікації складу виробу (Bill of Materials). За планом випуску виробів формувалися плани виробництва деталей і складальних одиниць, плани діяльності допоміжного виробництва та розраховувався обсяг закупівлі матеріалів і комплектуючих виробів.
На період від кінця 60-х до кінця 80-х років XX ст. припадає новий етап у розвитку корпоративних інформаційних систем. Він пов’язаний з роботами американського вченого О. Уайта, який за умов автоматизації промислових підприємств пропонував розглядати в комплексі виробничі, постачальні та збутові підрозділи. Такий підхід і застосування обчислювальної техніки вперше дозволили оперативно коригувати планові завдання в процесі виробництва в разі зміни потреб, коригування замовлень, нестачі ресурсів, відмови устаткування тощо. У публікаціях О. Уайта й Американського товариства з управління запасами і виробництва (АPICS) було сформульовано методологію планування, відому нині як MRP (Material Requirements Planning) — планування потреби в матеріалах.
На відміну від методів теорії керування запасами, що припускають незалежний попит на всю номенклатуру, MRP часто називають методом розрахунків для номенклатури залежного попиту, тобто формування замовлень на деталі та комплектуючі вироби залежно від замовлень на готову продукцію. Практично MRP-система стала стандартом під час побудови корпоративних інформаційних систем. Після появи цієї концепції почали активно створюватись і впроваджуватись комп’ютерні програми, що реалізують її нехитрі принципи. Згодом у процесі аналізу існуючої у світовому бізнесі ситуації та його розвитку з’ясувалося, що окрім виробничих витрат значна частина їх у собівартості продукції не пов’язана з обсягом і процесом виробництва. Потрібна була нова ідеологія, яка б поєднувала маркетинг і планування продажу безпосередньо з плануванням виробництва.
У подальшому вдосконалення системи привело до трансформації системи MRP із замкнутим циклом у розширену модифікацію, яку згодом назвали MRPII (Manufactory Resours Planning) — планування ресурсів підприємства.
У цей період окрім методологій MRP і MRPII розвиваються й інші концепції планування та керування виробництва. На японських підприємствах використовувався метод планування і керування Just-in-time (JIT) — «точно і вчасно», який охоплює проектування виробів, вибір постачальників, забезпечення якості, планування, облік виробництва і його контроль з використанням спеціальних бирок-ярликів Kanban (вчасно зробити). Одна з найважливіших особливостей методу «точно і вчасно» пов’язана з мінімалізацією страхових і міжопераційних заділів за рахунок стабілізації постачання, а також забезпечення резерву виробничих потужностей. Метод Just in time не суперечить MRP і MRPII і часто пропонується в сучасних системах як одна з форм організації виробництва.
Метод ОРТ (Optimised Production Technology) — оптимізаційна технологія виробництва — було створено в Ізраїлі в 70-х роках. На його базі було розроблено ряд програмних пакетів. Цей метод призначений для максимізації випуску продукції за скорочення обсягу запасів і виробничих витрат. У його основі лежить визначення дефіциту виробничих потужностей і матеріальних ресурсів і якнайточніший їх облік під час планування.
Концепція комп’ютеризованого інтегрованого виробництва (CIM — Computer Integrated Manufacturing) виникла на початку 80-х років і пов’язана з інтеграцією гнучкого виробництва й систем керування ним та широким використанням MRP і MRPII систем. З погляду них CIM припускає інтеграцію всіх підсистем: керування постачанням, проектування і підготовки виробництва, планування і виробництва, керування виробничими ділянками й цехами, керування транспорно-складськими системами, керування забезпеченням, устаткуванням, інструментом і оснащенням, керування якістю, збутом, фінансами і т. ін.
У 80-х роках у військовому відомстві США було розроблено методи CALS (Computer-aided Acquisition and Logistics Support) — комп’ютерна підтримка процесу постачання і логістики для підвищення ефективності керування і планування в процесі замовлень, розроблення, організації виробництва, постачання й експлуатації військової техніки. CALS довела свою ефективність і нині переноситься на цивільні галузі виробництва. Низка проектних рішень CALS стандартизується в міжнародній організації ISO і використовується в системах MRPII/ERP.
Отже, на 70-ті — 80-ті роки XX ст. припадає другий етап у розвитку корпоративних інформаційних систем, характерною особливістю якого є розроблення програмних продуктів відповідно до концепцій MRP/MRPII і централізованої обробки інформації в середовищі відповідних СУБД. За цих умов бізнес-процеси мали внутрішню сфокусованість на традиційні виробничі структури, сегментовані за відділами й виконуваними функціями. Інтеграція програмних і апаратних засобів означала розробку прикладних програм, які використовували той самий програмний код, виконуваний на єдиній апаратній платформі (на одній машині). Практично можливості апаратних засобів визначали розробку програмних систем. Тому на цьому етапі корпоративні програмні системи, такі як MRP і MRPII, обмежувались вимогами до апаратури, підтримкою єдиної технічної платформи, мали ускладнені процедури супроводження і підтримки системи.
Організація на двоспрямований вільний потік інформації між покупцем і виробником прийшла пізніше завдяки впровадженню відкритих технологій.
Період від початку 90-х років XX ст. — до початку XXI ст. можна назвати третім етапом у розвитку корпоративних інформаційних систем. Характерною особливістю цього етапу є побудова КIС на базі концепції ERP (Enterprise Recuirements Planning) — планування ресурсів підприємства та перехід на нову технічну платформу (персональні комп’ютери). У цей час проходить прискореними темпами зміна архітектур інформацій-них технологій, перехід від традиційних мейнфреймів і централізованою обробкою інформації до відкритих інформаційних систем з розподіленою обробкою інформації. Концепція ERP стала основною моделлю бізнесу, яку використовують виробники й дотепер для досягнення виробничої ефективності.
Застосування методології ERP стає стандартним. Виробники, що сподіваються на успіх за зростаючої конкуренції на ринку, повинні активно використовувати ERP просто для того, щоб відповідати виробничій ефективності конкурентів. Основним показником для віднесення програмних систем до корпоративних стає відповідність їх методології ERP.
Широкого застосування набувають сучасні корпоративні інформаційні системи R/З, Baau IV, Scala, Галактика і т. ін., промислові СУБД провідних розробників Oracl, Informix, Ingres, Sybase. У зв’язку з розвитком мережевих технологій локальні КIС поступаються місцем клієнт-серверним і web-серверним КIC. Розвиток мереж Internet надає все більше можливостей роботи з віддаленими підрозділами корпорацій, відкриваються широкі перспективи електронної комерції, обслуговування покупців через Internet і багато іншого.
Початок третього тисячоліття ознаменував новий виток (четвертий етап) у розвитку інформаційних технологій. Характерною ознакою його є глобальна комп’ютеризація суспільства. Інформаційні технології охоплюють не лише всі сторони бізнесової діяльності, а й стають невід’ємним атрибутом побутової сфери.
Що стосується розвитку КІС, то в новому тисячолітті основу їхньої архітектури буде визначати нова методологія CSRP (Cusfomer Synchronized Resourse Planning) — планування ресурсів, синхронізоване з покупцем. CSRP пропонує модель бізнесу та набір інструментів, які спроможні зробити партнерство з покупцем і досяжним і підтримуваним. Крім того, CSRP пропонує новий набір бізнес правил, які дають можливість виробникам задовольнити виняткові вимоги кожного унікального покупця, кожного і щодня.
Аналіз загального стану на світовому ринку виробників програмного забезпечення для KIC в останні п’ять років дозволяє зробити висновок, що основною тенденцію є повсюдний перехід на використання Internet / Intranet / — технологій. Практично всі гіганти індустрії прикладного програмного забезпечення, такі як Sap, People Soft, Baan, Oracle, та інші провідні корпорації заявили про вихід Internet-версій своїх програмних комплексів у перші роки XXI ст. [21, 22, 23].
Четвертий етап розвитку КІС перебуває у фазі зародження, але вже й тепер зрозуміло, що характерні риси сучасних ІС, в яких централізоване оброблення і єдине управління ресурсами на верхньому рівні поєднуються з розподіленим обробленням на нижньому, визначаються синтезом рішень, апробованих у системах попередніх поколінь. Подібна побудова ІС є свого роду компромісом між бажанням використовувати комфорт графічного інтерфейсу індивідуальних додатків і вимогами максимальної доступності даних для всіх користувачів системи, підвищення швидкості обробленням, простоти адміністрування і зниження експлуатаційних витрат.
Інформаційні системи четвертого покоління мають акумулювати в собі такі основні особливості:
— максимальне використання потенціалу настільних комп’ютерів і середовища розподіленого оброблення даних;
— модульна побудова системи, що передбачає поєднання множини різних типів архітектурних рішень у рамках єдиного комплексу;
— економія ресурсів системи за рахунок централізації зберігання і оброблення даних на верхніх рівнях ієрархії ІС;
— наявність ефективних централізованих засобів мережевого системного адміністрування, яке дозволить здійснювати наскрізний контроль за функціонуванням мережі та управління даними на всіх рівнях ієрархії. Зазначені засоби системного адміністрування мають забезпечувати необхідну гнучкість і динамічні зміни конфігурації системи.
Крім того, наступне десятиліття буде ознаменоване переходом на нову модель бізнесу. Увагу фокусуватимуть не на тому, «як робити», а на тому, «що» робити і «як» це купуватимуть. Нова модель бізнесу планування ресурсів, синхронізована з покупцем (CSRP), визначатиме діяльність зі створення продукту споживання в наступні десять років і архітектуру КІС.
3 Інструментальні засоби архівації і очистки інформаційних сховищ
Архівації двох головних баз даних — інформаційних сховищ і каталогів — приділяється велика увага як основним елементам надійного збереження інформації та забезпечення відмовостійкості системи.
Існують різні типи архівації та відновлення даних з архіву, виконання яких залежить від програмних продуктів, що налагоджені на виконання тих чи інших типів архівації. Наприклад, програма резервного копіювання NT Backup може виконувати архівацію п’яти типів, які ми розглянемо нижче.
1. Звичайна архівація (Normal). У разі вибору цього типу архівуються всі вибрані файли незалежно від стану їхніх архівних бітів. Архівні біти всіх заархівованих файлів скидаються.
2. Копіювальна архівація (Copy). Архівуються всі вибрані файли незалежно від стану архівних бітів. Архівні біти всіх заархівованих файлів залишаються в попередньому стані.
3. Додаткова архівація (Incremental). Архівуються всі файли з встановленим бітом архівації. Як і за звичайної архівації, архівні біти всіх заархівованих файлів скидаються.
4. Диференціальна (Differential). У цьому разі архівуються всі файли з установленим бітом архівації. Архівні біти всіх заархівованих файлів залишаються в попередньому стані.
5. Кожноденна архівація (Daily). Архівуються всі файли, що зазнали зміну в день архівації. Архівні біти всіх заархівованих файлів залишаються в попередньому стані.
Загальна стратегія архівації полягає в тому, що необхідно щодня проводити звичайну архівацію і додаткову або диференціальну. Оскільки в разі диференціальної архівації стан архівного біта не змінюється, у кожну диференціальну архівацію включаються всі нові файли, а також файли, що змінилися з останньої звичайної архівації. Щоб поновити стан сервера в разі диференційованої архівації, необхідно відновити лише останній звичайний і останній диференціальний архіви. Тому більшість адміністраторів БД віддають перевагу диференціальній архівації, а не додатковій.
Якщо замість диференціальної архівації використовується додаткова, то для поновлення сервера необхідно буде відновити останній звичайний архів, а потім послідовно відновити всі додаткові архіви з часу останньої звичайної архівації. Це не лише додає роботи, але й підвищує ймовірність помилок навіть у разі незначного порушення послідовності додаткових архівів.
Незважаючи на те, що диференціальні архіви займають більше місця на магнітному носії (наприклад, магнітній стрічці), оскільки вони щодня зберігають великий обсяг інформації, витрати на носій значно менші порівняно з витратами часу на поновлення сервера в разі додаткової архівації, не кажучи вже про можливі помилки, викликані додатковою архівацією.
Архівні магнітні носії зберігають у вогнестійких сейфах або за межами обчислювального центру. Крім того, необхідно також розробити план архівації компонентів сервера БД.
Сучасні сервери баз даних автоматично підтримують копію свого каталогу на кожному сервері вузла. Відповідний процес називається реплікацією каталогів (directory replication). Розглянемо цей процес на прикладі Exchange Server.
У процесі копіювання каталогу сервери Exchange вузла звертаються один до одного й переконуються в актуальності їх каталогів. Якщо сервер визначає, що його копія каталогу не синхронізована з іншими, він оновлює її за допомогою одного або кількох серверів вузла. Тому під час відновлення сервера не на стільки важливо, чи містить архів найсвіжішу копію каталогу. Після того, як відновлення буде завершене, інші сервери вузла швидко поновлять відновлений каталог у процесі реплікації.
Практика роботи зі сховищами даних показує, що звичайна архівація каталогів на всіх серверах здійснюється раз на тиждень у вихідні дні, а диференціальна архівація каталогу на всіх серверах здійснюється щодня в робочі дні тижня. У річному архіві зберігають магнітний носій, як правило останнього тижня місяця.
Зауважимо, що в серверах БД для підвищення мовостійкості системи використовуються журнали транзакцій. Усі зміни в каталозі сервера, а також в особистих і загальних інформаційних сховищах попередньо записуються у файли, які називаються журналами транзакцій (transaction log files). Для каталогу та інформаційного сховища використовуються різні набори журналів транзакцій.
Попередньо служба каталогу або інформаційного сховища записує дані з пам’яті в журнал транзакцій, а потім у саму базу даних. Запис у базу даних потребує виконання багатьох допоміжних операцій, зокрема й індексування. Для запису в журнал трансакцій такі операції не потрібні, тому дані швидко переносяться з пам’яті в журнал. Це зменшує ймовірність втрат трансакцій у разі аварійних ситуацій на сервері. У випадку збою за журналами трансакцій можна швидко поновити поточний стан бази.
Під час використання утиліти Backup для архівації каталогу або інформаційного сховища, розміщених на Microsoft Exchange Server, допускається використання будь-яких типів архівації, окрім щоденної. За звичайної архівації створюються резервні копії баз даних і пов’язаних з ними журналів трансакцій, а після завершення архівації Backup вилучає заархівовані файли журналів.
Під час виконання додаткової архівації каталогу або інформаційного сховища архівуються лише журнали трансакцій.
Техніка архівації за допомогою сучасних інструментальних засобів серверів досить проста. Наприклад, для вибору об’єктів для архівації за умов Microsoft Exchange Server необхідно перейти на праву панель вікна, на якій можна їх вибрати.
Під час першого відкриття вікна Microsoft Exchange на правій панелі виводиться ім’я вашого вузла (або вузлів) Exchange. Для відкриття вузла необхідно двічі клацнути мишкою на його імені. Тепер на панелі з’являться імена серверів (чи сервера) вузла. Після того, як ви двічі клацнете на сервері, що вас цікавить, на правій панелі з’являться два значки, що відповідають каталогу (Directоry) та інформаційному сховищу (Information Store) цього сервера. Вам надається можливість заархівувати каталог чи інформаційне сховище (або і те, і інше). Із заархівованого сховища можна відновити будь-який сегмент (особистий і загальний) або обидва відразу.
По завершенні архівації інформаційного сховища Backup починає перевірку всіх архівних наборів (якщо у вікні настройки встановлено прапорець Verify After Backup), а після успішного її завершення Backup робить відповідне повідомлення.
Після натискання кнопки ОК у діалоговому вікні Verity Status архівація закінчується.
Для відновлення сервера за допомогою архівної копії необхідно спочатку повідомити утиліті Backup, що саме потрібно витягти з архіву, а після цього вказати, яким чином має виконуватися відновлення. Після того, як ви повідомили Backup, що саме необхідно відновити, треба натиснути кнопку Restore в лівому верхньому куті вікна Backup. На екрані з’явиться діалогове вікно Restore Information для відновлення каталогу та інформаційного сховища.
Похожие работы
... і організації, у якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. У своїй роботі я хочу розглянути автоматизоване робоче місце менеджера як комплексне поняття, що включає в себе такий компонент як: - програмне забезпечення для більш ефективної роботи менеджера. Детальний розгляд цього компонента допомагає глибше розкрити і зрозуміти самий процес організац ...
... і форм організації виробництва й праці; спорудження й регулювання ринкового механізму господарювання). Варто помітити, що велике значення має впровадження класифікації факторів ефективності по місцеві реалізації в системі управління виробництвом (третя ознака групування факторів), особливо виділення з них двох категорій факторів – внутрішніх (внутрівиробничих) і зовнішніх (народногосподарських), ...
... країнами, які цей ліміт використовують. Уряди країн реалізують керівні принципи через свої національні стратегії сталого розвитку. 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ І МЕХАНІЗМІВ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ Екологічне управління, як і сама екологія, є досить розгалуженою і багатофункціональною сферою діяльності різних суспільних, державних, корпоративних та інших інституцій, у тому числі міжнародних. Воно ...
... і і автоматичні. В управлінні економічними об’єктами більше використовуються різнорівневі автоматизовані системи державної статистики, фінансів, стандартів. Такі системи ще називають системами організаційного управління в якому використовуються також різновиди автоматизованих систем: інформаційно-пошукові, системи підтримки прийнятих рішень, інтелектуальні системи. Всі вони функціонують переважно ...
0 комментариев